Постанова № 58645265, 24.01.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 1416/9776/12

Номер провадження 2-а/489/28/13

Постанова

Іменем України

24 січня 2013 року о 11 год. 20 хв. місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Антоненко А. С.,

за участі позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,

встановив:

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва (далі УПФУ) в якому просила визнати дії відповідача щодо нарахування їй пенсії державного службовця без врахування при визначенні розміру пенсії виплат матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суми індексації неправомірними та зобовязати відповідача провести їй перерахунок пенсії державного службовця з 21.01.2011, включивши в розрахунок для нарахування пенсії суму матеріальної допомоги на оздоровлення, суму матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суму індексації.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що в звязку із досягненням пенсійного віку їй з 21.01.2011 відповідно до Закону України «Про державну службу» призначено пенсію державного службовця. 19.10.2012 вона звернулася до відповідача з проханням надати їй інформацію щодо нарахованої пенсії, зокрема, повідомити чи включено в розрахунок її пенсії суму допомоги на оздоровлення, соціальної допомоги. Відповідач своїм листом від 20.10.2012 повідомив їй, що в розрахунок пенсії включено посадовий оклад, надбавку за спеціальне звання, надбавку за спеціальне звання, надбавку за вислугу років, надбавку за досягнення у праці або виконання спеціальної роботи, надбавку за безперервну службу в митних органах, премії, а також повідомив, що допомога на оздоровлення та соціальна допомога як складові заробітної плати державного службовця ст. 33 ЗУ «Про державну службу» не передбачені. Вважає такі дії відповідача неправомірними, а тому змушена звернутися до суду із даним позовом.

В судовому засіданні позивач підтримала позов в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені нею в позовній заяві, наполягала на задоволенні позову.

Представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала, надала суду письмові заперечення проти позову.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва та отримує пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» з 21.01.2011.

Відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Позивач оспорює нарахування їй пенсії без врахування при визначенні розміру пенсії виплат матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суми індексації.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Як вбачається з ч. 6 ст. 33 Закону України «Про державну службу» державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

За таких обставин, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не включена законодавцем до інших надбавок і доплат, а виділена в окремий вид платежу.

Матеріальна допомога на оздоровлення та суми індексації також не віднесені до складових заробітної плати.

Такого ж висновку дійшов Вищий адміністративний суд України, який листами від 25.12.2006 та від 14.08.2008 за № 1406/100/13-08 розяснив, що оскільки матеріальна допомога (на оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань тощо) є одноразовою виплатою і не зазначена в переліку складових заробітної плати, передбачених частиною другою статті 33 Закону України "Про державну службу", то вона не включається до заробітку, що враховується при перерахунку пенсії державним службовцям.

Посилання позивача на ст. 2 Закону України «Про оплату праці» та інші підзаконні нормативно-правові акти не можуть бути підставою включення вказаних вище нарахувань до заробітної плати державного службовця, оскільки саме Законом «Про державну службу» визначено загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. В тому числі саме ст. 33 Закону України «Про державну службу» визначено структуру заробітної плати державного службовця.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, долучені до справи, щодо їх належності та допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання дій УПФУ неправомірними, а відтак в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 17, 158-163 КАС України, ст. 293 КУпАП, суд, -

постановив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя В. В. Кокорєв