Рішення № 58644702, 31.05.2016, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1719/16-ц

Провадження № 2/487/1283/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

31.05.2016 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Біцюк А. В., при секретарі Єлишевій А. В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «АХА Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, в порядку регресу, -

Встановив:

01 квітня 2016 року до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «АХА Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, в порядку регресу. У вказаному позові представник позивача просив стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі 24958,92 грн. та судовий збір.

В обґрунтування позову представник вказував, що 18 грудня 2013 року року о 14 год. 30 хв. в м. Миколаєві, на перехресті вул. Кірова та ОСОБА_2, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Кіа Ceed», державний номерний знак BE 0220 АК, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого автомобіль марки «Кіа Ceed», державний номерний знак BE 0220 АК, отримав механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.1 Правил Дорожнього руху України, про що свідчить довідка про вчинення дорожньо-транспортної пригоди № 9321086.

Відповідно до договору добровільного страхування неземного транспорту №3645865 від 25.02.2013 року цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Kia Ceed» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована в АТ «СК «АХА Страхування».

17.01.2014 року постановою Ленінською районного суду м. Миколаєва по справі №3/489/53/2014 у вчиненні дорожньо - транспортної пригоди, що сталася 12.12.2013 року о 14 год. 30 хв. в м. Миколаєві на перехресті вул. Кірова та. ОСОБА_2, визнано винним ОСОБА_1 та притягнено його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому в судовому засіданні правопорушник свою вину зі;знав в повному обсязі.

Позивачем сплачено власнику вищевказаного автомобіля НОМЕР_3 страхове відшкодування у розмірі 24958,92 грн., тому представник позивача посилаючись на правові підстави ст. 993 ЦК України просить суд відшкодувати вказані грошові кошти.

Представник позивача до судового засідання не зявився, просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі, не заперечував щодо заочного порядку розгляду справи.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно, належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за своєї відсутності не надсилав.

Суд постановляє рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судом встановлено, що 18 грудня 2013 року року о 14 год. 30 хв. в м. Миколаєві, на перехресті вул. Кірова та ОСОБА_2, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Кіа Ceed», державний номерний знак BE 0220 АК, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого автомобіль марки «Кіа Ceed», державний номерний знак BE 0220 АК, отримав механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.1 Правил Дорожнього руху України, про що свідчить довідка про вчинення дорожньо-транспортної пригоди № 9321086.

Зважаючи на те, що протиправність дій, вина відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлена постановою суду у справі про адміністративне правопорушення (ч. 4 ст. 61 ЦПК України), майнова шкода, завдана власнику транспортного засобі, підлягає відшкодуванню.

25.02.2013 року між Приватним акціонерним товариством «СК «АХА Страхування» та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування №3645865, відповідно до умов якого позивачем застраховано автомобіль НОМЕР_3.

Зі звіту про визначення вартості матеріального збитку №254-13 від 23 грудня 2013 року вбачається, що вартість відновлюваного ремонту автомобіля НОМЕР_3 складає 20102, 80 грн.

На підставі заяви Страхувальника, зібраних документів та складеного страхового акту №1.002.13.13988/VESK045103 від 24.12.2013 р. позивачем було сплачено страхове відшкодування у розмірі 24 958,92 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот пятдесят вісім грн. 92 коп.), що підтверджується платіжним дорученням № 80428 від 26.12.2013 року.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Отже, вказані зобов'язання не виключають одне одного.Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

За змістом ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Тому право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Такого висновку дійшов Верховний суд України у постанові від 20.01.2016 року за № 6-2808цс15.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Тому суд вважає за необхідне задовольнити вказаний позов та відшкодувати шкоду позивачу.

Встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини, якими обґрунтовуються вимоги позивача, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави суму судового збору в розмірі 1378 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 10-11; 28-29; 57-60; 158; 179; 185; 208-209; 212; 214-215 ЦПК України, суд -

Вирішив

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «АХА Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «АХА Страхування» (код ЄДРПОУ 20474912) в порядку регресу матеріальні збитки в сумі 24958 (двадцять чотири тисячі девятсот пятдесят вісім) гривень 92 копійки.

Стягнути зОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «АХА Страхування» (код ЄДРПОУ 20474912) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня отримання його копії. Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області в порядку ст.ст. 294, 296 ЦПК України.

СУДДЯ А. В. БІЦЮК