Рішення № 58642969, 23.06.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/98/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Дудник В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою: ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Первушина Наталія Юріївна про визнання дій незаконними, про визнання заяви недійсною, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визнати дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Первушиної Н.Ю. по посвідченню заяви ОСОБА_1 від 19 грудня 2012 року про те, що свою частку (корпоративні та майнові права) в Статутному капіталі ТОВ «ПРОФІ ЛЮКС», що складає 100% Статутного капіталу та в грошовому виразі становить 20 000 000 гривень, а також відповідні права і обов'язки на ТОВ «ПРОФІ ЛЮКС» вона безоплатно передала на користь ОСОБА_2 - незаконними; визнати її заяву від 19 грудня 2012 року, підпис на якій був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Первушиною Н.Ю., реєстровий № 3609, про те, що свою частку (корпоративні та майнові права) в Статутному капіталі ТОВ «ПРОФІ ЛЮКС», що складає 100% Статутного капіталу та в грошовому виразі становить 20 000 000 гривень, а також відповідні права і обов'язки на ТОВ «ПРОФІ ЛЮКС» вона безоплатно передала на користь ОСОБА_2 - недійсною.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19 грудня 2012 року нею була складена заява, відповідно до якої вона відповідно до власного волевиявлення виходить зі складу власників Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ ЛЮКС», за власним бажанням. Свою частку (корпоративні та майнові права) в Статутному капіталі ТОВ «ПРОФІ ЛЮКС», що складає 100% Статутного капіталу та в грошовому виразі становить 20 000 000 гривень, а також відповідні права і обов'язки на ТОВ «ПРОФІ ЛЮКС» вона безоплатно передала на користь ОСОБА_2 Просить власника ТОВ «ПРОФІ ЛЮКС» у встановленому Статутом ТОВ та чинним законодавством України порядку розглянути цю заяву та з врахуванням викладеного у ній затвердити зміни до установчих документів ТОВ «ПРОФІ ЛЮКС». Підпис на зазначеній заяві був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Первушиною Н.Ю. за реєстровим № 3609. Зазначена вище заява була нею подана у зв'язку зі здійсненням на неї психологічного тиску, погроз фізичною розправою тощо, тобто не була її дійсним вільним волевиявленням. Внаслідок вказаної заяви належні їй на праві власності майнові права незаконно на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «ПРОФІ ЛЮКС» перейшли до відповідача ОСОБА_2 та були внесені зміни до установчих документів. Крім того, вважає, що вийти «зі складу засновників» приватного підприємства неможливо, адже воно залишиться взагалі без засновників. Подання ж заяви про вихід зі складу учасників приватного підприємства та передання своїх прав іншій особі є неправомірним. Безоплатне передання своїх майнових прав іншій особі є даруванням (ст. 717, ч. 2 ст. 718 ЦК України) й має оформлюватися договором, а не письмовою заявою. Таким чином, якщо у заяві про вихід з товариства буде зазначено, що права засновника передаються іншій особі та назване її ім'я, то це має розглядатися як договір дарування. Але нотаріус відповідно до діючого законодавства не може засвідчити справжність підпису на документі, який має характер угоди (ч. 1 ст. 78 Закону «Про нотаріат»). Відповідно до п.6.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом МЮ України від 22.02.2012 р. № 296/5 нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить закону і які не мають характеру правочинів та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини. Ст.2 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України. Згідно п.4 ч. 1 ст.5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов'язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам. Таким чином, дії нотаріуса по посвідченню вищезазначеної заяви не відповідають вимогам закону.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Пояснив суду, що позивач оформлюючи спірну заяву не розуміла, що передає свою частку у товаристві відповідачу, так як на неї чинився тиск. При цьому, позивач вважала, що на підставі заяви здійснюється лише перереєстрація підприємства.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні. Пояснила суду, що за позовними вимогами позивача закінчився строк позовної давності, а вимога про визнання дій нотаріуса незаконними щодо посвідчення спірної заяви взагалі пред'явлена до третьої особи. Також зазначила, що заява не є підставою для зміни засновників товариства, а рішення про вихід з товариства приймається лише загальними зборами.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність третьої особи.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 грудня 2012 року ОСОБА_1 було оформлено заяву, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Первушиною Н.Ю., відповідно до якої ОСОБА_1, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та їх правові наслідки, без будь-якого тиску зі сторони, як фізичного так і морального, відповідно до власного волевиявлення, виходить зі складу власників Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ ЛЮКС», за власним бажанням. Свою частку (корпоративні та майнові права) в Статутному капіталі ТОВ «ПРОФІ ЛЮКС», що складає 100% статутного капіталу та в грошовому виразі становить 20 000 000 гривень 00 копійко, а також відповідні права і обов'язки на ТОВ «ПРОФІ ЛЮКС», вона безоплатно передала на користь ОСОБА_2 Будь-яких претензій, в тому числі і майнових, вона до ТОВ «ПРОФІ ЛЮКС», та до ОСОБА_2, не має і мати не буде. Просить власника ТОВ «ПРОФІ ЛЮКС» у встановленому Статутом ТОВ та чинним законодавством України порядку розглянути цю заяву та з врахуванням викладеного у ній затвердити відповідні зміни до установчих документів ТОВ «ПРОФІ ЛЮКС» (а.с.36).

Статтею 10 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що учасники товариства мають право: вийти в установленому порядку з товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Як роз'яснено в п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24 жовтня 2008 року № 13, при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства.

Як вбачається із заявлених позовних вимог, позивач просить суд визнати дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Первушиної Н.Ю. в частині посвідчення заяви позивача від 19 грудня 2012 року незаконними, посилаючись на те, що безоплатне передання майнових прав, що було здійснено позивачем у формі заяви, мало б оформлюватися договором дарування, проте нотаріус не може засвідчувати справжність підпису на документі, який має характер угоди, що було здійснено нотаріусом в порушення ч. 1 ст. 78 Закону України «Про нотаріат», п. 6.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Крім того, до позивача під час оформлення заяви було застосовано тиск.

Так, статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

При цьому, спірна заява не може бути розцінена судом в якості договору дарування, оскільки договір дарування являє собою двосторонній правочин щодо безоплатної передачі однією стороною іншій майна (дарунка) у власність, в той час як спірна заява позивача є лише формою реалізації передбаченого законом права учасника на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства.

Відповідно до п. 3.5. Рекомендацій Президії Вищого Господарського Суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» від 28 грудня 2007 року № 04-5/14 (що діяли на момент виникнення спірних правовідносин), подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників. Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства. Заява про вихід учасника з товариства є формою реалізації передбаченого законом права учасника на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства, а не правочином. Враховуючи це, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання заяви про вихід з товариства недійсною, оскільки законом не передбачено застосування такого способу захисту права.

Таким чином, з огляду на викладене, спірна заява позивача від 19 грудня 2012 року не може вважатися угодою, оскільки виступає дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків позивача у товаристві, при цьому прийняття рішення про вихід учасника з товариства здійснюється виключно рішенням загальних зборів (ст. 59 Закону України «Про господарські товариства») на підставі поданої учасником заяви.

Крім того, слід зазначити, що позовні вимоги про визнання дій приватного нотаріуса незаконними, пред`явлені позивачем до третьої особи, що суперечить нормам цивільного процесуального закондавства.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч. 1 ст. 231 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Як роз'яснено в п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов'язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім'ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов'язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В той же час, стороною позивача не було доведено факту чинення з боку відповідача по відношенню до позивача насильницьких дій, вчинення тиску, направлених на оформлення та підписання позивачем заяви на вихід з товариства та передачу частки у статутному капіталі товариства відповідачу.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Первушина Наталія Юріївна про визнання дій незаконними, про визнання заяви недійсною.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 148, 202, 203, 215, 231 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 53 Закону України «Про господарські товариства», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24 жовтня 2008 року № 13, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, ст.ст. 4, 10, 11, 57, 59-61, 208, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

В позві ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Первушина Наталія Юріївна про визнання дій незаконними, про визнання заяви недійсною - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: