Рішення № 58640405, 29.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 360/2777/15-ц Головуючий у І інстанції Міланіч А. М.Провадження № 22-ц/780/3193/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 29.06.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

29 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Лащенка В.Д., Поліщука М.А.,

за участю секретаря : Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 16 березня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» доОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и л а:

В грудні 2015 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» звернулися до суду з позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 319-003/08Р від 7 березня 2008 року в загальному розмірі 237279,99 грн., а також понесених витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 7 березня 2008 року між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 319-003/08Р, відповідно до якого банк надав позичальнику в кредит грошові кошти на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів в розмірі 198665,00 грн. зі сплатою 15,49 % річних та з терміном повернення до 7 березня 2015 року.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, цього ж дня між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 319-003/08Р, згідно якого поручитель зобовязалася солідарно відповідати перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобовязань, що витікають з кредитного договору.

З метою проведення реконструкції поточної заборгованості позичальника, 20 вересня 2011 року сторони уклали договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 319-003/08Р від 7 березня 2008 року, в якому встановили новий графік та розмір щомісячних платежів за кредитом.

Позивач вказав, що свої зобовязання за кредитним договором виконав в повному обсязі, натомість ОСОБА_2 своїх зобовязань належним чином не виконував, своєчасно платежі в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих відсотків не вносив, а тому станом на 16 липня 2015 року у нього утворилася заборгованість, яку необхідно стягнути солідарно з відповідачів в судовому порядку.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 16 березня 2016 рокупозов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 147162,13 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його змінити, з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права, зменшивши розмір заборгованості, який підлягає солідарному стягненню, до 71482,18 грн.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 порушив умови взятого на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення суми кредиту та відсотків за його користування в порядку і на умовах зазначених в кредитному договорі, а ОСОБА_3 не виконала свого обовязку як поручителя відповідати перед кредитором за належне виконання позичальником умов кредитного договору.

При цьому, суд вважав за необхідне стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість із застосуванням трирічного строку позовної давності, з урахуванням взятих позичальником зобовязань за договором по реструктуризації заборгованості, яким встановлено графік та розмір щомісячних платежів.

Проте колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновками суду з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 7 березня 2008 року між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 319-003/08Р, відповідно до якого банк надав позичальнику в кредит грошові кошти на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів в розмірі 198665,00 грн. зі сплатою 15,49 % річних та з терміном повернення до 7 березня 2015 року.

Відповідно до п. п. 4.4., 4.5. договору, позичальник зобовязався погашати заборгованість за кредитом рівними частина в сумі 2366,00 грн. щомісяця до 10 числа наступного місяця.

Відсотки за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця (за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця) у термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також на момент припинення дії договору, вказаного у п. 1.2. даного договору.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 7 березня 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 319-003/08Р, згідно якого поручитель зобовязалася солідарно відповідати перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобовязань, що витікають з кредитного договору.

З метою проведення реконструкції поточної заборгованості ОСОБА_2, 20 вересня 2011 року сторони уклали договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 319-003/08Р від 7 березня 2008 року, за яким позичальник зобовязався погашати заборгованість за кредитом щомісяця до 10 числа включно шляхом внесення коштів згідно графіку погашення кредиту, встановленому у Додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п. п. 4, 5 договору, детальний опис загальної вартості кредиту для позичальника вказано в Додатку № 2 до договору, який є невідємною частиною цього договору.

Шляхом укладання та підписання договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору позичальник підтвердив факт свого ознайомлення з розміром фактичної заборгованості за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що банк свої зобовязання за кредитним договором виконав повністю, надавши ОСОБА_2 грошові кошти у сумі, визначеній кредитним договором, що підтверджується меморіальним ордером № 11.

Проте останній порушив умови кредитного договору та вимоги цивільного законодавства, не забезпечив своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого станом на 16 липня 2015 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 396 806,27 грн., з яких: 147 941,39 грн. заборгованість за кредитом, 93 110,95 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 89 338,60 грн. заборгованість за відсотками та 66 415,33 грн. пеня за несвоєчасне погашення відсотків, що має своє відображення у наданому розрахунку заборгованості.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, ПАТ КБ «Правекс-Банк» порушили питання про стягнення з відповідачів у солідарному порядку лише заборгованості за кредитом та відсотками у загальному розмірі 237279,99 грн.

Заперечуючи проти заявлених вимог, представник відповідачаОСОБА_2 у письмовій заяві просив суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Про правові наслідки порушення зобовязання боржником йдеться також у ч. 1 ст. 611, ч. 2-4 ст. 612 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника.

Як убачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договору до повного виконання зобовязань за цим договором (п. 11.5. кредитного договору), кінцевий строк повернення кредиту до 7 березня 2015 року (п. 1.2 кредитного договору), так і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів та відсотків щомісяця до 10 числа наступного місяця (п.п. 4.4. та 4.5. кредитного договору та п.1.1. договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору).

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобовязання згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строкупочинається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116цс13 та в силу положень ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів.

Зважаючи, що за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальником частинами до 10 числа кожного календарного місяця, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобовязань.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перестав виконувати щомісячні зобовязання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом починаючи з 1 жовтня 2011 року, у звязку із чим, з урахуванням графіку погашення заборгованості, доданого до договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 20 вересня 2011 року при реструктуризації заборгованості, у нього утворилась заборгованість за кредитним договором. У свою чергу банк звернувся до суду з позовом до 8 грудня 2015 року.

Отже, враховуючи те, що у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що банк попустив без поважних причин строк позовної давності, втратив право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості, яка існувала поза межами трирічного строку, в силу вимог ст. 257 ЦК України, про що також було заявлено відповідачем у відповідній заяві.

Судом правильно також звернуто уваги на те, що заборгованість відповідачів має нараховуватись саме з 1 листопада 2012 року, оскільки згідно кредитного договору та договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору позичальник зобовязався погашати заборгованість за кредитом щомісяця до 10 числа включно, тому платіж за листопад 2012 року відповідач мав здійснити до 10 грудня 2012 року, а позов подано 8 грудня 2015 року, тобто в межах позовної давності за даним платежем.

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості, який підлягає до солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача, суд першої інстанції допустився помилки, оскільки загальна сума такої заборгованості за період 29 місяців (з листопада 2012 року по березень 2015 року) з врахуванням сум обовязкових щомісячних платежів, зазначених у графіку погашення заборгованості, який є Додатком до договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 319-003/08Р від 7 березня 2008 року та в якому сторони погодили розмір фактичної заборгованості за кредитним договором, становитиме 117969,18 грн., а не 147162,13 грн. як вказав суд.

Посилання апеляційної скарги на те, що сума заборгованості позичальника за вищевказаний період має складати 71482,18 грн. не приймаються до уваги апеляційного суду як безпідставні, адже наведений в апеляційній скарзі розрахунок заборгованості виконаний без врахування трирічного строку позовної давності, а саме в ньому відсутні суми заборгованості за увесь 2013 рік, а також листопад та грудень 2012 року.

За таких обставин, на підставі положень ст. 309 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, зменшивши розмір заборгованості, який підлягає до солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача за кредитним договором № 319-003/08Р від 7 березня 2008 року, з 147162,13 грн. до 117969,18 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 1 п. 2 ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 16 березня 2016 рокузмінити, зменшивши розмір заборгованості, який підлягає до солідарного стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» за кредитним договором № 319-003/08Р від 7 березня 2008 року до 117969,18 грн. (ста сімнадцяти тисяч девятиста шістдесяти шести гривень вісімнадцяти копійок).

В іншій частині рішення Бородянського районного суду Київської області від 16 березня 2016 рокузалишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: В.Д. Лащенко

ОСОБА_4