Ухвала суду № 58638345, 24.06.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/17539/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І.Б. Провадження № 22-ц/773/897/16 Категорія: 27 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Осіпука В.В., Мудренко Л.І.,

з участю секретаря Лимаря Р.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 19 квітня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 19 квітня 2016 року позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 22 071 (двадцять дві тисячі сімдесят один) долар США 86 центів заборгованості за кредитним договором № CL 16293 від 30 січня 2008 року та 7 619 (сім тисяч шістсот девятнадцять) гривень 88 копійок судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду матеріалам справи, неповне зясування обставин справи, що мають значення для вирішення справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.01.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Універсал банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № CL 16293, відповідно до якого відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 7 300 дол. США, з встановленою процентною ставкою в розмірі 24% річних, підвищеною процентною ставкою (в разі прострочення платежів) 72 % річних, з кінцевим терміном повернення до 15 січня 2013 року (а.с. 6-14).

20.08.2009 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено угоду про припинення зобовязань за Договором № CL 16293 від 30.01.2008 року, відповідно до умов якої сторони визначили, що станом на 20.08.2009 року загальний розмір заборгованості (без врахування суми неустойки: штрафу та пені) за вищевказаним основним договором становить 7 286,33 дол. США (а.с. 20-22). Відповідно до п.2, п.п. 2.1 Угоди, підписанням даної угоди сторони погодили можливість припинення зобовязань позичальника за основним договором, за умови повного виконання всіх передбачених даною угодою умов. Позичальник зобовязувався в період з 20.08.2009 року до 15.07.2010 року, включно сплатити грошову суму в розмірі 5 100,43 дол. США рівними платежами. У випадку прострочення позичальником сплати хоча б одного платежу та/або неналежного виконання ним своїх зобовязань згідно п. 2.1 Угоди, з першого дня такого прострочення та/або неналежного виконання автоматично втрачають свою чинність пункти 2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Угоди. Позичальник зобовязується виконати свої зобовязання за основним договором в повному обсязі. При цьому фактично внесені платежі згідно п. 2.1. кредитор шляхом договірного списання направляє в рахунок погашення зобовязань позичальника за основним договором, із застосуванням черговості погашення, передбаченої основним договором.

У відповідності до положень ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Кредитор зобовязується надати Позичальнику кредитні кошти у сумі та на умовах, визначених у цьому Договорі, Додатку 1 та Додатку 2, а Позичальник зобовязується погасити Кредит, сплатити проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених Договором, Додатком 1 та Додатком 2.

У звязку із невиконанням Позичальником умов Кредитного договору ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 уклали угоду про припинення зобовязань за Договором № CL 16293 від 30.01.2008 року, відповідно до умов якої сторони визначили, що станом на 20.08.2009 року загальний розмір заборгованості (без врахування суми неустойки: штрафу та пені) за вищевказаним основним договором становить 7 286,33 дол. США (а.с.20-22).

Відповідно до п. 2, п.п. 2.1 Угоди, підписанням даної угоди сторони погодили можливість припинення зобовязань позичальника за основним договором, за умови повного виконання всіх передбачених даною угодою умов. Позичальник зобовязувався в період з 20.08.2009 рок до 15.07.2010 року, включно сплатити грошову суму в розмірі 5 100,43 дол. США рівними платежами.

Пунктом 3 даної Угоди передбачено, що у випадку прострочення позичальником сплати хоча б одного платежу та/або неналежного виконання ним своїх зобовязань згідно п.2.1 Угоди, з першого дня такого прострочення та/або неналежного виконання автоматично втрачають свою чинність пункти 2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Угоди, а Позичальник зобовязується виконати свої зобовязання за основним договором в повному обсязі.

Отже, суд першої інстанції встановивши, що позичальник не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання відповідно до умов укладеного договору, обґрунтовано прийшов до висновку, що відповідно до вимог закону та умов Кредитного договору з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума заборгованості за Кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про не врахування умов передбачених кредитним договором для підвищення відсоткової ставки та відсутності доказів у справі, що підтверджують виникнення права банку підвищувати відсоткову ставку не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.3 кредитного договору кредитор має право збільшити процентну ставку, зазначену у пункті 1.1. Договору. Про зміну процентної ставки кредитор має повідомити позичальника письмово.

Про підвищення відсоткової ставки за кредитом банк повідомив відповідача листом у встановленому законом і договором порядку, що підтверджується копією листа та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.93-94).

За таких обставин, підвищення банком розміру відсотків за користування кредитом, та нарахування сум заборгованості з врахуванням такого підвищення не суперечить законодавству, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, та відповідає умовам укладеного між ПАТ «Універсал банк» та ОСОБА_2 кредитного договору.

Покликання відповідача в апеляційній скарзі на неповне зясування обставин щодо строків позовної давності є безпідставним з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеної угоди про припинення зобовязань за Договором № CL 16293 від 30.01.2008 року, відповідач вносила кошти з серпня 2009 року по грудень 2009 року включно, наступні платежі було зроблено з порушенням графіку в квітні 2010 року, жовтні 2010 року, січні 2011 року та листопаді 2011 року(а.с. 45-68). Тобто, фактично з січня 2010 року відповідач не виконала умови укладеної угоди, що призвело до автоматичного припинення її дії щодо прощення боргу та повернення боржника до виконання кредитних зобовязань за основним договором.

Станом на 2010 рік основний кредитний договір діяв зі зміненими відсотковими ставками.

Індивідуальними умовами надання та погашення кредиту було передбачено суму щомісячного платежу в розмірі 209,39 доларів США, дату останнього платежу 15.01.2013 року, суму останнього платежу 208,93 доларів США(а.с.12).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Останній місячний платіж відповідачу слід було внести 15.01.2013 року, а до суду банк звернувся з позовом 17.11.2015 року, тобто в межах установленого законом трьохрічного строку позовної давності.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, обєктивно, повно та всебічно зясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази та надавши їм відповідну правову оцінку, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, та не містять підстав для скасування чи зміни рішення суду, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 19 квітня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді