Постанова № 58635877, 24.06.2016, Лебединський районний суд Сумської області

Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/2414/15-а

Номер провадження 2-а/580/5/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2016 р. Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді Стеценко В. А.

при секретарі - Радковській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовною заявою ОСОБА_1 до голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області Шкурка Володимира Олексійовича про визнання дій протиправними;

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в порядку, передбаченому КАС України, мотивуючи свої вимоги тим, що він 01.07.2015 року в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян», звернувся із заявою № 54 до голови Будильської сільської ради Шкурка В.О., у якій просив розглянути три питання, вчинити певні дії та надати конкретну інформацію. 31.07.2015 року ним було отримано лист Будильської сільської ради № 02-20/678, інформація викладена в якому, на його думку, не стосується викладених ним у заяві питань.

Позивач вважає вказані дії відповідача незаконними, тому звернувся до суду та просив визнати протиправними дії сільського голови Шкурка В.О. при розгляді його заяви та відмову в наданні інформації такими,що порушили його права на розгляд звернень та отримання інформації і створили перешкоди для здійснення його прав та законних інтересів; зобов'язати відповідача протягом п'яти днів з моменту винесення судом рішення, розглянути його заяву № 54 від 01.07.2015 року та надати обґрунтовану відповідь по суті запитань.

В судовому засіданні позивач збільшив і просив суд крім вимог, заявлених при поданні позову стягнути з відповідача на відшкодування завданої йому моральної шкоди кошти в розмірі 425 грн.

Крім того, він просив стягнути з відповідача судові витрати, що пов'язані з прибуттям до суду, а саме: витрати, пов'язані з переїздом на судові засідання з с. Будилки до м. Лебедина і у зворотному напрямку (8 разів) на суму 112.83 грн.; добові витрати, пов'язані з переїздом до м. Лебедина в сумі 240 грн., виходячи з розміру 30 грн. за кожну поїздку; компенсацію за відрив від звичайних занять - в розмірі 234, 76 грн., виходячи з того, що на кожне судове засідання ним було потрачено 4 години.

При цьому він пояснив суду, що займає активну життєву позицію і протягом кількох останніх років регулярно звертається з заявами про усунення існуючих недоліків як до Будильської сільради так і до державних установ та органів самоврядування Лебединського району та м. Лебедина, де він поставлений на облік як безробітна особа, отримує державну допомогу.

Представниквідповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, мотивувавши тим, що дії відповідача відповідали вимогам чинного законодавства.

В той же час вона звернула увагу суду на ту обставину, що відповідач не в змозі надати на звернення ОСОБА_1 розширені і ґрунтовні відповіді, оскільки цих звернень надходить багато, вони містять велику кількість запитань, які входять як до компетенції сільради, так і до компетенції районних установ та установ м. Лебедина, що відповідно потребує великих проміжків часу для надання на них детальної відповіді.

З заяви (а.с. 3), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_1 01.07.2015 року в порядку, передбаченому Закону України «Про звернення громадян», звернувся із заявою № 54 до голови Будильської сільської ради Шкурка В.О.про те, що в АДРЕСА_1 біля помешкання громадян ОСОБА_3 на землях сільської ради на проїжджій частині (на узбіччі дороги) встановлена приватна свердловина. У минулому ця свердловина була огороджена бетонними стовпчиками які були з часом демонтовані. В теперішній час за чиїмись неодноразовими завчасними попередженнями про приїзд земельного інспектора поверхня землі під якою знаходиться свердловина господарі перетворили на клумбу і таким чином приховують самозахват земель сільської ради.

Це спірна ділянка землі, із-за якої у 2009 році за штучно, на погляд заявника, створеними умовами - самовільний захват земельної ділянки (1 метр цієї ж дороги) громадянина ОСОБА_4 декілька раз притягували до адміністративної відповідальності.

За таких обставин вбачаються ознаки дискримінації ОСОБА_4, коли його штрафують, а такий же захват здійснений ОСОБА_3 залишився непоміченим сільським головою.

Заявник просить повідомити, чи дійсно сільський голова не бачить правопорушень з боку громадян ОСОБА_3 які встановили на (в) землі сільської ради свердловину, чи умисно приховує цей самозахват на протязі тривалого часу.

Також він просить встановити та повідомити про дату самовільного захвату землі ОСОБА_3 та дату (рік) споруджування свердловини; про те,чи не зазначена свердловина стала причиною розширення дороги по АДРЕСА_1; про законність встановлення свердловини та клумби громадянами ОСОБА_3 на землях сільської ради.

Крім того, він повідомляє сільського голову про те, що на перехресті вулиць Фролова та Гагаріна в селі Будилка невідомі особи зменшили землі Будильської сільської ради, збільшив межі господарства за рахунок встановлення дерев'яної огорожі з відступом близько метра на територію земель Будильської сільської ради, тобто без належних замірів землевпорядника і напевно без дозволу сільської ради на зміни меж земельної ділянки, які у свій час були відбиті землевпорядником та десятками років перебували у користуванні у однієї родини яка виїхала із с. Будилка, а сьогодні в якійсь мірі використовується іншими громадянами для певних особистих цілей та просить вжити дій за якими повернути сільській раді самовільно захвачену земельну ділянку, притягнути винних осіб до відповідальності та повідомити мене про вирішення цього питання.

Крім того, він просить підтвердити або скасувати інформацію про те, що у дитячому садку Будильської сільської ради сторожем значиться ОСОБА_5 який мешкає в АДРЕСА_2 та працює в м. Суми водієм, а заробітну плату ніби то отримує інша особа.

З довідок (а.с.4, 54), досліджених в судовому засідання вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований як безробітний в Лебединському МРЦЗ з 15.09.2015 року і отримує державну допомогу

З листа (а.с.5), дослідженого в судовому засідання вбачається, що на заяву ОСОБА_1 Будильська сільська рада листом № 02-20/678 від 31.07.2015 року, роз»яснила вимоги чинного законодавства щодо звернень громадян та повідомила, що його заява не відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації» і не містить зауважень, скарг та пропозицій з приводу реалізації соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів.

З заяви та листа (а.с. 38-39), досліджених в судовому засідання вбачається, що 27.04.2015 року ОСОБА_1 звертався з заявою про порушення земельного та трудового законодавства в с. Будилка (аналогічні питання були викладених ОСОБА_1 в його звернення № 54 від 01.07.2016 року до сільського голови Шкурка В.О.) до голови Лебединської РДА і 12.06.2015 року йому було направлено відповідь по суті поставлених запитань.

З квитків та листа (а.с. 43, 50, 84 ), дослідженого в судовому засідання вбачається, що вартість проїзду з м. Лебедина до с. Будилка Лебединського р-ну залежно від маршруту становить 6,16 грн., 6,84 грн. та 7,22 грн.

З реєстру та заяв (а.с.58-82), досліджених в судовому засідання вбачається, що позивачем до Будильської сільради в 2013 році направлено 6 звернень; в 2014 році 4 звернення; в 2015 році направлено 18 звернень; в 2016 році направлено 15 звернень.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення частково, так як в судовому засіданні було встановлено, що відповідач є посадовою особою місцевого самоврядування, на якого згідно п. 18 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» покладений обов`язок забезпечити на території Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об`єднань.

Мешканець с. Будилка ОСОБА_1 01.07.2015 року звернувся нього із заявою № 54, в якій посилаючись на Закон України «Про доступ до публічної інформації», Закон України «Про звернення громадян» та Закон України «Про інформацію» просив надати наступну інформацію щодо діяльності Будильської сільської ради як представницького органу на даній території.

Звернення позивача було розглянуто головою Будильської сільської рад відповідно до Закону України «Про звернення громадян» і в наданій позивачу відповіді від 31.07.2015 року за № 02-20/678 голова Будильської сільської ради зазначив, що заява не відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації» та не містить зауважень, скарг та пропозицій з приводу реалізації соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтерсів та скарг про їх порушення.

Вказані обставини стверджуються поясненням сторін та матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно ст. 56 Конституції України передбачено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно вимог ст. 302 ЦК України та ст. 5 ЗУ «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно вимог ст. 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Згідно вимог ст. 20 Закону України «Про інформацію» будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Згідно вимог ст. 21 Закону України «Про інформацію» до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості:

1) про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;

2) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей;

3) про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;

4) про факти порушення прав і свобод людини, включаючи інформацію, що міститься в архівних документах колишніх радянських органів державної безпеки, пов'язаних з політичними репресіями, Голодомором 1932-1933 років в Україні та іншими злочинами, вчиненими представниками комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів;

5) про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;

6) інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно вимог ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»

Сільський, селищний, міський голова:

забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;

забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань;

Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Згідно вимог ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Згідно вимог ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Згідно ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів

публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Суд бере до уваги, що згідно вимог ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, та вважає, що в судовому засіданні представником відповідача не було доведеноправомірності посилань голови сільської ради у листі від 31.07.2015 року за № 02-20/678, що запитувана інформація не стосується реалізації соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів ОСОБА_1, оскільки Закон України «Про доступ до публічної інформації» не потребує цього.

Крім того суд враховує, що позивач, згідно наданих документів, мешкає на території Будильської сільської ради, а поставлені питання стосуються виключно діяльності ради як представницького органу на даній території, тому висновок, що запитувана інформація не стосується реалізації його соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів є необґрунтованим.

Щодо посилань у листі від 31.07.2015 року за № 02-20/678 щодо невідповідності заяви вимогам запиту на інформацію передбаченою ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», то суд бере до уваги, що відповідно до ч.5 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію має містити:

1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

і вважає, що в судовому засіданні не було доведено невідповідності заяви вимогам запиту, оскільки заява № 65 від 24.07.2015 року до Будильської сільської ради містить П.І.Б, поштову адресу, номер засобу зв'язку, назву та загальний опис інформації, підпис і дату, як того вимагає ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Крім того, суд враховує, що у запитуваній інформації містяться звернення щодо притягнення винних до відповідальності та інші питання, які стосуються Закону України «Про звернення громадян», а тому положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» до них не застосовуються.

Тому суд вважає, що доводи представника відповідача щодо правомірності дій сільського голови при розгляді звернення ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Позовні вимоги щодо зобов'язаня відповідача протягом п`яти днів надати обґрунтовану відповідь на запитання, які містяться в заяві ОСОБА_1 № 57 від 1 липня 2015 року, на думку суду не підлягають до задоволення, так як чинним законодавством для розгляду запитів та звернень громадян встановлені відповідні строки і на час розгляду позову відсутні підстави вважати, що вони будуть порушені. Крім того по частині вимог ОСОБА_1 строк 5 днів не може бути застосований, оскільки по деяким питанням застосовуються строки встановлені Законом України «Про звернення громадян».

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача завданої моральної шкоди в розмірі 425 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 3, 4, 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд вважає, що позивачем по справі не було надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральної шкоди неправомірними діями голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області Шкурком В.О., а тому вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, які підлягають до відшкодування позивачеві суд бере до уваги, що позивачем, ні при зверненні з позовом, ні під час ухвалення судового рішення у справі не було сплачено судового збору розмір якого становить 551,20 грн., хоча він і не був звільнений від даного обов»язку.

При цьому, звертаючись з позовом ОСОБА_1 заявив три вимоги: про визнання протиправними дій посадової особи; про покладення на відповідача обов»язку вчинити певні дії та про стягнення спричиненої моральної шкоди.

Судом було задоволено позовну вимогу про визнання протиправними дій посадової особи і відмовлено в задоволенні інших вимог, що на думку суду є підставою застосування ст. 94 КАС України і стягнення з позивача на користь держави 2/3 частин судового збору, несплаченого ним в добровільному порядку, що становить 367 грн. 48 коп., виходячи з розрахунку 551,20 : 3 х 2 = 367,48.

Крім того, суд враховує, що нормами адміністративного судочинства передбачена підсудність адміністративних справ по територіальності, в тому числі за місцем проживання відповідача. Наявність правил підсудності адміністративних справ зумовлює необхідність переїзду сторін та їхніх представників до іншого населеного пункту, в якому знаходиться суд, що розглядає справу.

Проте, в даному випадку позивач ОСОБА_1 проживає на території де розглядається справа, що не зумовлює його переїзду до іншого населеного пункту в зв»язку з необхідністю розгляду справи за територіальністю. Дана справа підсудна Лебединському районному суду, який знаходиться на незначній відстані від місця проживання позивача в с. Будилка Лебединського р-ну (близько 12 км).

Також суд враховує, що позивач тільки проживає в с. Будилка а значну частину свого часу перебуває в м. Лебедині, де поставлений на облік як безробітна особа, отримує державну допомогу (а.с. 4), регулярно звертається до державних установ м. Лебедина і Лебединського району з заявами та скаргами, кількість яких на час його звернення з позовом перевищила три десятки (а.с. 38), відвідує м. Лебедин з інших підстав. Тобто позивач протягом значної частини часу займається своїми звичайними заняттями саме в цьому населеному пункті.

При цьому суд не може взяти до уваги розрахунок судових витрат позивача та його доводи про можливість застосування при складенні цього розрахунку нормативних документів, які регулюють оплату витрат на відрядження, так як вказані документи

регулюють виплату добових та оплату вартості проїзду особам, які виконують професійні обов»язки поза межами того населеного пункту, де розташоване їх місце роботи, а не їх місце проживання.

Таким чином, суд враховує, що позивач з»являвся в судові засідання, проведені в Лебединському райсуді не тільки з місця свого проживання, розташованого на підвідомчій цьому суду території, а й з місця своїх звичайних занять, розташованих в тому ж населеному пункті, що й будівля суду, а тому він не має права на відшкодування добових та вартості проїзду з с. Будилка до м. Лебедина.

Відповідно до ст. 91 КАС України стороні, на користь якої ухвалене судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові ( у разі переїзду до іншого наседленого пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

В той же час, суд враховує, що позивачеві, як особі яка не має постійного місця роботи повинна бути виплачена компенсація за відрив від звичайних занять під час участі в судових засіданнях.

Граничний розмір компенсації за відрив від звичайних занять на думку суду не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, обчислений за фактичний час відриву від звичайних занять ( п.3 додатку до постанови КМ України №590 від 27.04.2006 р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

При цьому суд не може взяти до уваги доводи позивача в тій частині, що він витрачав на кожне судове засідання по 4 години, так як розгляд справи призначався судом на певний час і дату, сторони повідомлялися про це своєчасно і належним чином. Судові засідання розпочинався згідно графіку, а у випадку їх відкладень сторони невідкладно ставились про це до відома.

Так, згідно з журналом судових засідань, позивач брав участь в судових засіданнях: 13.01.2016 р. - 10 хв., 26.02.2016 р. - 24 хв., 04.04.2016 р. - 2 хв., 22.04.2016 р. - 58 хв., 16.05.2016 р. - 68 хв., 24.06.2016 р. - 54 хв.

Виходячи з мінімальної заробітної плати 1378 грн., встановленої станом на 01.01.2016 року, середньоденна компенсація за відрив від звичайних занять розраховується наступним чином: за 13.01.2016 р. - 1378 : 19 робочих днів = 72,53 грн., втрати за 1 годину - 72,53:8 = 9,07 грн., втрати за 1 хвилину - 9,07 : 60 = 0.15 грн. Отже, 18.01.2016 р. позивачу слід компенсувати втрати в розмірі 1, 50 грн. (0.15 х 10 = 1.5).

Проведенням аналогічних розрахунків за 26.02.2016 р., визначаємо витрати в розмірі 3,36 грн. (1378: 21 робочий день : 8: 60 х14 хв.=3.36 грн.).

Проведенням аналогічних розрахунків, визначаємо витрати за 04.04.2016 р. в розмірі 0,28 грн.; за 22.04.2016 р. в розмірі 8,12 грн.; за 16.05.2016 р. в розмірі 9,52 грн.; за 24.06.2016 р. в розмірі 7,56 грн.

Призначені на 29.01.2016 року та 22.03.2016 року судові засідання було відкладено

з незалежних від суду причин, про що учасників процесу своєчасно поставлено до відома.

Загальний розмір компенсації за втрату звичайних занять за 6 судових засідань становить 1,50 грн. + 3,36 грн. + 0,28 грн. + 8,12 грн. + 9, 52 грн. + 7,56 грн. = 30,34 грн.

На підставі вище наведеного суд вважає необхідним стягнути з відповідача судовий збір в розмірі367 грн. 48 коп., виходячи з розрахунку 551,20 : 3 х 2 = 367,48, та 1/3 частину судових витрат, понесених позивачем при розгляді справи, а саме : 10,12 грн. коп., виходячи з розрахунку 30,34 : 3 = 10,12.

На підставі вище наведеного, керуючись ст.ст. 6, 11, 17, 50, 71, 91, 94, 100, 102, 110, 159 - 163, 167 КАС України, ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 302 ЦК України, ст.ст. 5, 7, 20, 21 Закону України «Про інформацію», ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 8, 19, 25 Закону України «Про звернення громадян»;

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області Шкурка Володимира Олексійовича про визнання дій протиправними задовільнити частково.

Визнати протиправними дії голови Будильської сільської ради Шкурка В.О. при розгляді заяви ОСОБА_1 № 54 від 01.07.2015 року та відмову в наданні інформації як такі, що порушили його права на розгляд звернень та отримання інформації і створили перешкоди для здійснення його прав та законних інтересів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області, за рахунок її бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 183 грн. 74 коп. на користь державного бюджету м. Лебедина код бюджетної класифікації - 22030101, р/р 31216206700214, код ЄДРПОУ отримувача 37345566, Банк ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО - 837013.

Стягнути з Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області, за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_3, і/н НОМЕР_1 компенсацію за відрив від звичайних занять в розмірі 10 грн. 12 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_3, і/н НОМЕР_1 судовий збір, несплачений при поданні позовної заяви у розмірі 367 грн. 48 коп. на користь державного бюджету м. Лебедина код бюджетної класифікації - 22030101, р/р 31216206700214, код ЄДРПОУ отримувача 37345566, Банк ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО - 837013.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Лебединський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня її проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення судового рішення, в той же строк після отримання його копії.

Суддя: В. А. Стеценко