Ухвала суду № 58634182, 29.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Борисової О.В.

при секретарі Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія Альфа - Гарант» на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 березня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія Альфа - Гарант» до ОСОБА_1 про визнання договору страхування недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

Справа № 759/11844/15-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7148/2016Головуючий у суді першої інстанції: Кириленко Т.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.У липні 2015 року представник ТДВ СК «Альфа-Гарант» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просив визнати поліс № АІ/5879666 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів недійсним.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 01.07.2015 року позивач отримав повідомлення про ДТП, що мало місце 25.06.2015 року за участю транспортного засобу ГАЗ 3302 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5. Відповідач надав бланк полісу на транспортний засіб «ГАЗ 3302», д.н.з. НОМЕР_2. укладеного з позивачем. Вказаний бланк полісу не використовувався, страховий платіж за ним не надходив страховій компанії, вказаний бланк значиться, як втрачений, а тому, відповідно до положень ст. ст. 983, 998 ЦК України, позивач просив визнати договір страхування недійсним.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТДВ СК «Альфа-Гарант» за довіреністю - Поліщук Л.І. подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт посилалася на те, що суд першої інстанції не забезпечив повного з'ясування обставин справи та не врахував, що поліс не був оплачений страхувальником, а він набирає чинності з наступного дня після здійснення платежу, тобто договір не набрав чинності і, на думку апелянта, страховик не зобов'язаний здійснювати страхову виплату, навіть якщо відбувся страховий випадок. Страховий агент ОСОБА_7 не мав права приймати платежі від страхувальників, крім того відносно нього порушено кримінальне провадження за фактом привласнення бланків договорів страхування.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе провести судове засідання за відсутності нез'явившихся осіб.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.07.2015 року ОСОБА_5 звернувся до позивача з повідомленням про ДТП, відповідно до якого 25.06.2015 року о 15.00 в м. Києві по вул. Велика Кільцева, 2 сталася ДТП за участю транспортного засобу «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 під його керуванням та транспортного засобу ГАЗ 3302 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9, у якого був наявний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних 44 засобів № АС/5879666, укладеного з ТДВ СК «Альфа - Гарант». В результаті вказаного ДТП, автомобіль «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 отримав пошкодження (а.с. 5).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ГАЗ 3302 д.н.з.НОМЕР_2 була застрахована згідно полісу № АС/5879666 в ТДВ «СК «Альфа - Гарант», термін дії з 00 год. 00 хв. 11.02.2015 року до 10.09.2015 року включно. Страховий платіж в сумі 577,40 грн. сплачено 10.02.2015 року. Наведена обставина підтверджується полісом № АС/5879666 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підписаний обома сторонами і скріплений печаткою ТДВ «СК «Альфа - Гарант» (ас 7).

З повідомлення ТДВ СК «Альфа Гарант» про кримінальне правопорушення за № 3040 від 13.07.2015 року вбачається, що бланк вказаного полісу було передано и ОСОБА_7 згідно акту прийому-передачі бланків договорів страхування на підставі договору доручення (агентського договору) № 02\529\171 від 05.02.2015 року, укладеного з ТДВ «СК «Альфа - Гарант», відповідно до якого ОСОБА_7 зобов'язувався від імені та на користь ТДВ «СК «Альфа - Гарант» укладати договори страхування з фізичними та юридичними особами (пп. 1.1.1. п. 1.1 договору № 02\529 \171 від 05.02.2015 року).

Про втрату бланку повідомлення в пресу було надано після надходження до страхової компанії повідомлення про ДТП (а.с. 29-30).

Відповідно до виписки з МТСБУ від 20.07.2015 року бланк полісу № АС/5879666 значиться як втрачений (а.с. 8). Тобто, повідомлення про втрату бланку було розміщено після його використання і настання страхового випадку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених ст.ст. 203, 215, 998 ЦК України, для визнання недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу серії №АІ/5879666, оскільки поліс був переданий страховому агенту позивача - ОСОБА_7, який не надавав жодної інформації щодо полісу, в тому числі і про його втрату, а не надання інформації стосовно реалізації полісу, не є доказом того, що він не був реалізований та не може слугувати підставою визнання його недійсним.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що поліс не був оплачений страхувальником, а він набирає чинності з наступного дня після здійснення платежу, тобто договір не набрав чинності і, на думку апелянта, страховик не зобов'язаний здійснювати страхову виплату, навіть якщо відбувся страховий випадок. Страховий агент ОСОБА_7 не мав права приймати платежі від страхувальників, крім того відносно нього порушено кримінальне провадження за фактом привласнення бланків договорів страхування., виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» (далі - Закон) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

За правилами ст. 18 Закону для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Таким чином, законодавець у ст. 18 Закону розмежовує поняття «укладення» договору і «набрання ним чинності». Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

При вирішенні спору суд першої інстанції правильно розмежував поняття «недійсність договору», «неукладений договір», «набрання чинності договором» та звернув увагу, що підстави недійсності договору передбачені ст.ст. 203, 215 ЦК України та спеціальною нормою - ст. 998 ЦК України - і перелік таких підстав є вичерпним.

Тобто, оплата або її відсутність впливають на момент набрання чинності полісу №АІ/5879666 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та не має значення для правильного вирішення заявлених вимог про визнання полісу недійсним. Посилання представника позивача на те, що за вказаним страховим полісом не було проведено оплату не є підставою для визнання його недійсним, а дана обставина мала б значення лише щодо наявності обов'язку страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з полісу №АІ/5879666 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів він укладений 10.02.2015р., підписаний відповідачем з одного боку та страховим агентом позивача з іншого боку. Підпис уповноваженої особи страховика завірений печаткою страхової компанії «для договорів №31».

Крім того у полісі зазначено, що він сплачений в день укладання - 10.02.2015р.

Апелянтом не наводяться доводи про те, що вказаний відтиск печатки ТДВ СК «Альфа-Гарант» є підробленим.

Колегія суддів також враховує, що поліс був укладений сторонами 10.02.2015р., ДТП відбулося 25.06.2015 року, а інформацію про його втрату ТДВ СК «Альфа-Гарант» вніс тільки 09.07.2015 року.

Враховуючи викладене, аналізуючи усі наявні докази у своїй сукупності та взаємопов'язаності, те що на момент укладання полісу №АІ/5879666 він знаходився у розпорядженні уповноваженої позивачем особи - страхового агента, даних про втрату полісу від нього не надходило, позивачем внесена інформація про втрату полісу тільки 09.07.2015 року (майже через півроку після його укладання), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявлені позовні вимоги є безпідставними.

Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 березня 2016 року колегія суддів вважає обґрунтованим та таким, що ухвалене з додержанням вимог закону. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції не впливають.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» - відхилити.

Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 березня 2016 року - залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді