Ухвала суду № 58633817, 21.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" червня 2016 р. м. Київ К/800/5981/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Олексієнка М.М.,

Стародуба О.П.,

та секретаря Музички Н.В., за участю позивача ОСОБА_2 та представника Державної фіскальної служби України Діанова О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_2 та Державної фіскальної служби України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Державна казначейська служба України, Воловецька районна рада Закарпатської області, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової допомоги, матеріальної і моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Державна казначейська служба України, Воловецька районна рада Закарпатської області, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової допомоги, матеріальної і моральної шкоди.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо невиплати одноразової грошової допомоги. Стягнуто з Державної фіскальної служби України одноразову грошову допомогу у розмірі 102464 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції скасовано, а за справою прийнято нову постановою, якою позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо несвоєчасної виплати на користь ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, виплачуваної під час звільнення з публічної служби. Стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в загальному розмірі 29540 грн 34 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції, або скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі представник Державної фіскальної служби України просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року в частині визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України щодо несвоєчасної виплати на користь ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги та стягнення такої із Державної фіскальної служби України у загальному розмірі 29540 грн 34 коп. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Перевіривши доводи касаційних скарг, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, маючи звання підполковника податкової міліції, обіймав посаду завідувача сектором боротьби з ухиленням від сплати податків Ужгородського міжрайонного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області.

Згідно протоколу засідання лічильної комісії на виборах голови Воловецької районної ради від 25 квітня 2006 року №2 та рішення районної ради від 25 квітня 2006 року №1 позивача обрано головою Воловецької районної ради Закарпатської області.

Наказами Державної податкової адміністрації України від 14 червня 2006 року №587-0 та Державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 14 червня 2006 року №83-0 у зв'язку із обранням на виборну посаду до місцевої ради позивача відряджено до Воловецької районної ради із звільненням останнього з посади завідувача сектором боротьби з ухиленням від сплати податків Ужгородського міжрайонного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області, із залишенням у кадрах податкової міліції Державної податкової адміністрації України.

Наказом Державної податкової адміністрації України «По особовому складу податкової міліції» від 15 лютого 2010 року №130-о підполковника податкової міліції ОСОБА_2 звільнено з податкової міліції у відставку за підпунктом «б» пункту 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через хворобу).

На підставі зазначеного наказу Державною податковою адміністрацією у Закарпатській області винесено наказ «Про оголошення наказу ДПА України» від 17 лютого 2010 року №19-о.

Наказом Державної податкової адміністрації України «Про внесення доповнень до наказу ДПА України від 15.02.10 №130-о» від 27 квітня 2010 року №519-о визначено підполковнику податкової міліції ОСОБА_2 грошове забезпечення для призначення пенсії, при цьому йому встановлені: посадовий оклад за посадою завідувача сектором Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області - 1148 грн, оклад за спеціальне звання - 130 грн, надбавка за вислугу років (35 відсотків) - 447 грн 30 коп., надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи (43%) - 741 грн 88 коп., премія (71%) - 815 грн 08 коп.

Цим же наказом встановлено, що виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393, провести позивачу відповідно до абзацу 2 пункту 14 цієї постанови.

Судами також встановлено, що рішенням Воловецької районної ради від 23 квітня 2009 року ОСОБА_2 було звільнено з посади голови ради, проте постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року його поновлено на посаді голови Воловецької районної ради, рішення суду фактично виконано 07 жовтня 2010 року.

ОСОБА_2 обіймав посаду голови Воловецької районної ради Закарпатської області до 11 листопада 2010 року.

Приймаючи рішення про часткове задоволення заявленого позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що на момент звільнення з органів податкової міліції за станом здоров'я позивач обіймав виборну посаду в органі місцевого самоврядування, через що саме на відповідача чинним законодавством покладено обов'язок у виплаті спірної допомоги.

Також судами при постановленні рішень за даною справою були враховані висновки численних судових рішень, які були винесені судами різних інстанцій, з приводу спірних правовідносин, а саме: постанов Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року у справі №876/3764/14 та від 17 лютого 2015 року у справі №2а-3614/10, ухвал Вищого адміністративного суду України від 04 червня 2015 року, від 26 березня 2013 року та від 24 червня 2015 року.

Проте колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки їхні рішення прийняті за недостатньо з'ясованими і перевіреними обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Розглядувані правовідносини у частині виплати спірної одноразової грошової допомоги регулюються приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною п'ятою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Крім того, пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» також передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 14 цієї постанови встановлено, що військовослужбовцям, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, звільненим зі служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ, організацій» від 07 лютого 2001 року №104 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

У разі коли працівники податкової міліції звільняються безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах, куди вони були відряджені для подальшого проходження служби із залишенням в кадрах податкової міліції Державної фіскальної служби України, обов'язок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби покладається законодавцем на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади відповідно, до яких були відряджені зазначені працівники податкової міліції та у яких вони працювали.

За таких обставин, проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що, оскільки виплата заробітної плати ОСОБА_2, відрядженого до Воловецької районної ради Закарпатської області, здійснювалась за рахунок коштів цієї ради, то й виплата йому одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби також повинна здійснюватись за рахунок коштів Воловецької районної ради Закарпатської області.

Зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що Державна фіскальна служба України не здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення працівникам податкової міліції, відрядженим до органу місцевого самоврядування, та не несе відповідних зобов'язань зі здійснення таких видатків, а тому не може бути належним відповідачем у даній справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03 червня 2014 року №21-158а14 та від 15 липня 2014 року №21-270а14.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулась не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, повинен був вирішити питання щодо за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Проте, як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій вищенаведених вимог закону не врахували, а вирішуючи спір за позовом, пред'явленим до Державної фіскальної служби України, в порушення вимог статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України не вирішили питання про залучення до участі у справі належного відповідача - Воловецької районної ради Закарпатської області, або залучення її як співвідповідача.

В свою чергу, що стосується заявленої ОСОБА_2 в залі судового засідання заяви про доповнення до касаційної скарги, в якій він збільшив позовні вимоги в частині відшкодування на його користь завданих відповідачем матеріальної та моральної шкоди, то така заява не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до положень статті 218 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, а змінити позовні вимоги позивач може протягом всього часу судового розгляду в суді першої інстанції згідно статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з урахуванням положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України щодо відсутності можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, що відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Державна казначейська служба України, Воловецька районна рада Закарпатської області, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової допомоги, матеріальної і моральної шкоди - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Державна казначейська служба України, Воловецька районна рада Закарпатської області, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової допомоги, матеріальної і моральної шкоди направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про доповнення до касаційної скарги відмовити.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий М.М. Заїка

Судді М.М. Олексієнко

О.П. Стародуб