Ухвала суду № 58633801, 14.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" червня 2016 р. м. Київ К/800/39326/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Іваненко Я.Л.,

Швеця В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Центру професійно-технічної освіти №1 м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача, що виявились у незаконній відмові в наданні інформації на запит позивача про надання публічної інформації №310/15 від 29.04.2015 р.; зобов'язати Центр професійно-технічної освіти №1 м. Харкова надати позивачу інформацію, що запитувалася ним в інформаційному запиті №310/15 від 29.04.2015 р., а. саме: копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання молока до Центру професійно-технічної освіти №1 м.Харкова з 01 квітня 2015 р.; копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання масла вершкового до Центру професійно-технічної освіти №1 м.Харкова з 01 квітня 2015 р.; копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання сиру сичужного, кисломолочного сиру до Центру професійно-технічної освіти № 1 м. Харкова з 01 квітня 2015 р.; копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання продуктів молочних (сметана, кефір, ряжанка, йогурт тощо) до Центру професійно-технічної освіти №1 м. Харкова з 01 квітня 2015 р.; копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання виробів з м'яса (ковбаса, сосиски, сардельки тощо) до Центру професійно-технічної освіти №1 м. Харкова з 01 квітня 2015 р.;

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року та прийнято нову про відмову у задоволенні позову.

ОСОБА_4 не погодився з постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року і звернувся до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про задоволення касаційної скарги частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

29.04.2015 року ОСОБА_1 звернувся із інформаційним запитом № 310/15 до Центру професійно-технічної освіти №1 м. Харкова, в якому просив надати публічну інформацію щодо використання бюджетних коштів під час закупівлі продуктів харчування, а саме:

- копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання молока до Закладу з 01 квітня 2015р.;

- копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання масла вершкового до Закладу з 01 квітня 2015р.;

- копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання сиру сичужного, кисломолочного сиру до Закладу з 01 квітня 2015р.;

- копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання продуктів молочних (сметана, кефір, ряжанка, йогурт тощо) до Закладу з 01 квітня 2015р.;

- копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання виробів з м'яса (ковбаса, сосиски, сардельки тощо) до Закладу з 01 квітня 2015р. (а.с. 8)

Вказаний запит було отримано уповноваженою особою відповідача 07.05.2015 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 9)

Листом від 12.05.2015 року №33 відповідач надав відповідь на зазначений запит, в якій повідомив, що згідно чинного законодавства (ч. 1 ст. 24, ч. 2 ст. 16 Закону України "Про доступ до публічної інформації") копії договорів містять персональні дані і не можуть передаватися третім особам.

Позивач, не погоджуючись із вказаною відмовою, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду встановлено факт порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача на отримання публічної інформації, які передбачені Законом України "Про доступ до публічної інформації", з посиланням на те, що запитувана публічна інформація щодо використання бюджетних коштів не є інформацією з обмеженим доступом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позову, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки запитувана позивачем інформація, є інформацією з обмеженим доступом, оскільки окрім прізвищ, імен, по батькові фізичних осіб та найменувань юридичних осіб в договорах міститься інформація з обмеженим доступом (персональні данні та інформація, доступ до якої обмежено юридичною особою).

Проте, з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися з огляду на наступне.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Частиною другою статті 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2938-IV від 13.01.2011 року, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно із статями 12 та 13 вказаного Закону, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є Розпорядники інформації, які визначаються, серед іншого, як суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 2 ст. 7 цього закону).

Водночас, Законом України «Про доступ до публічної інформації» регламентований порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Статтею 6 вказаного Закону встановлені обмеження доступу до публічної інформації.

Відповідно до ч.1 та 2 статті 6 цього Закону, до публічної інформації з обмеженим доступом відноситься: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину (частина п'ята статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації"

Згідно з ст.7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" до конфіденційної інформації віднесено інформацію, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Тобто, обмеження щодо наведеної інформації може бути застосовано у випадку передбачену частиною другою статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" і лише з мотивів попередження шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Судом встановлено, що відповідачем у відповіді на запит позивача про надання публічної інформації жодним чином не обґрунтовано твердження про обмеження доступу до інформації з огляду на вказану норму права.

Судом першої інстанції встановлено, що інформація, що була запитана позивачем 29.04.2015 року є інформацією про використання Центром професійно-технічної освіти №1 м.Харкова бюджетних коштів. Позивач, окрім іншого, просив відповідача надати завірені належним чином копії договорів на закупівлю продуктів харчування на 2015 рік з додатками до них.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону України від 1 червня 2010 року № 2297-VІ "Про захист персональних даних", відомості про фізичну особу (персональні дані) можуть бути віднесені до конфіденційної інформації як самою особою, так і безпосередньо законом. До конфіденційної інформації віднесено, зокрема: інформацію про національність особи, її освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адресу, дату і місце народження (частина друга статті 11 Закону № 2657-ХІІ); відомості про місце проживання або місце перебування особи (частина восьма статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні").

За правилами ч. 7 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Виходячи з положень цієї норми, розпорядник інформації у випадку, коли в документі міститься інформація з обмеженим доступом, зобов'язаний надати не документ, а інформацію, доступ до якої необмежений.

Перевіривши матеріали справи та встановлені судом першої інстанції обставини, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки ненадання відповіді на запит позивача щодо використання бюджетних коштів з посиланням на те, що поставлені у запиті питання містять інформацію з обмеженим доступом є помилковим та суперечить вимогам Закону України "Про доступ до публічної інформації", ст. 5 Закону України від 1 червня 2010 року № 2297-VІ "Про захист персональних даних". Однак задовольняючи позовні вимоги

в частині зобов'язання Центру професійно-технічної освіти №1 м. Харкова надати позивачу інформацію, що запитувалася ним в інформаційному запиті №310/15 від 29.04.2015 р. судом першої інстанції не враховані приписи ч. 7 ст.6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до ч.1 ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 225, 226, 231 КАС України суд,-

Ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року - скасувати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року - змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови у наступній редакції: «Зобов'язати Центр професійно-технічної освіти № 1 м. Харкова надати ОСОБА_4 інформацію, що запитувалася ним в інформаційному запиті № 310/15 від 29.04.2015 р., з урахуванням вимог ч. 7 ст.6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

Я.Л. Іваненко

В.В. Швець