Ухвала суду № 58627667, 29.06.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року справа №812/82/16

84301, Донецька область, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Сіваченко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі № 812/82/16 за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєроднецьку ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2016 року представник позивача ОСОБА_2, діючий в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєроднецьку ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення від 15 червня 2015 року № 32609-17 та стягнення з ДПІ у м. Сєвєродонецьку коштів на відшкодування шкоди, завданої її незаконним рішенням на користь позивача у розмірі 25250 грн. (а.с.3-6)

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року в задоволені позову - відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що за змістом норми підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України законодавець, визначаючи об'єкт оподаткування транспортним податком, передбачив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб см. Тобто, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року, який не визнано неконституційним, прийнято пізніше у часі за норми статті 4 Податкового кодексу України. (а.с.68-70)

Не погодившись з таким судовим рішенням, представником позивача ОСОБА_2, діючим в інтересах ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, та стягнути з ДПІ у м. Сєвєродонецьку на користь позивача судовий збір у розмірі 551,21 грн. та 606,34 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача зазначає, що визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним, оскільки судом першої інстанції не враховано, що діяльність органів державної влади носить імперативний, а не диспозитивний характер, і тому відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. І обов'язком відповідача є імперативна норма, яка зобов'язує відповідача відповідати нормам законності, зокрема статті 4 Податкового кодексу України. Відтак, податкове повідомлення - рішення № 32609-17 від 15 червня 2015 року підлягає скасуванню. (а.с.102-105)

Позивач та його представник у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, представником позивача надана заява про розгляд справи без їх участі.

Відповідач в судове засідання суду апеляційної інстанції також не з'явися, надав суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначив про розгляд справи без участі їх представника.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих відповідачем заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 01 лютого 2013 року придбав автомобіль марки ТОYОТА HIGHLANDER , 2011 року випуску, сірого кольору, з об'ємом двигуна 3456 кубічних сантиметрів, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2. (а.с.9-10)

29 січня 2015 року Сєвєродонецькою міською радою прийнято рішення № 4288 «Про затвердження Положень про податок на майно та акцизний податок». (а.с.27)

Відповідно до Положення про транспортний податок (додаток № 2 до рішення міської ради від 29.01.2015 року № 4288) ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 3.1. розділу ІІІ цього Положення. (а.с.28-30)

15 червня 2015 року Інспекцією в порядку підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України було винесено податкове повідомлення - рішення № 32609-17, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб 18011000» у розмірі 25 000 грн. (а.с.7)

18 грудня 2015 року ОСОБА_3 сплатив суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 гривень, що підтверджується квитанцією Приватбанку № 0.0.478276466.1 із банківською комісією у розмірі 250 грн. (а.с.8)

Апелянт вважає, що податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується, винесене відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову повністю, з огляду на наступне.

01 січня 2015 року, набрав чинності Закон № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (надалі Закон № 71- VIII), яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 Податкового кодексу України, було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до пп. 26.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Якщо на транспортні засоби уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право їх експлуатувати, вони вважаються використовуваними. Датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку використання транспортного засобу вважається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік). У разі якщо календарну дату визначити неможливо, то такою датою слід вважати 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль марки ТОYОТА HIGHLANDER, зареєстрований на фізичну особу - ОСОБА_3, 02 лютого 2013 року, рік випуску - 2011 року.

Згідно з пп. 267.5.1. п.267.5 ст.267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

При цьому, календарний рік - це проміжок часу з 01 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Річний обсяг повинен обчислюватись за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором податкового органу.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 21-94а13 від 16.04.2013 року.

Таким чином, враховуючи, що автомобіль позивача зареєстрований у 2013 році, а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років, та факт того, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, то колегія суддів дійшла висновку, що у 2015 році автомобіль позивача є об'єктом оподаткування відповідно до статті 267 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Підпунктом 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Колегія суддів враховує, що стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Тому, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції що, приймаючи 15 червня 2015 року податкове повідомлення рішення № 32609-17, відповідач діяв на підставі та в межах повноважень визначених Законом.

Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року).

Колегія суддів наголошує, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. при цьому обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).

Тому, законодавець, визначаючи об'єкт оподаткування транспортним податком, передбачив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Отже, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом № 71-VІІІ, та не поширено такий на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015 року.

Колегія суддів, також звертає увагу на те, що Закон № 71-VІІІ не визнаний неконституційним, тому підлягає застосуванню. Крім того, саме цей закон прийнятий пізніше у часі за норми статті 4 Податкового кодексу України, тому при подоланні колізій положень нормативно-правового(их) акту(ів) рівної юридичної сили слід надавати перевагу тому, що прийнятий пізніше, тобто, Закону № 71-VІІІ.

Таким чином, автомобіль марки ТОYОТА HIGHLANDER, 2011 року випуску, сірого кольору, з об'ємом двигуна 3456 кубічних сантиметрів, реєстраційний номер НОМЕР_1, право власності на який зареєстровано за позивачем 01 лютого 2013 року, згідно пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування транспортним податком, а позивач в такому разі є платником вказаного податку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 167, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі № 812/82/16 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі № 812/82/16 за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєроднецьку ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15 червня 2015 року № 32609-17 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя І.В. Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Сіваченко