Рішення № 58625516, 29.06.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.06.2016р. Справа № 905/1697/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносенс", ЄДРПОУ 33527903,

м.Запоріжжя

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь",

ЄДРПОУ 00191158, м.Маріуполь

про стягнення 465126,16 грн.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - по дов.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техносенс", м.Запоріжжя, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 465126,16 грн., у тому числі основний борг в сумі 419303,81 грн, пеня в сумі 20629,75 грн., інфляція в сумі 20965,19 грн. та 3% річних в сумі 4227,41 грн.

31.05.2016р. до суду надійшла заява від 31.05.2016р. №31/05/16-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносенс", м.Запоріжжя, згідно з якою повідомлено суд про зміну найменування відповідача на Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь.

Викладене підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статутом ОСОБА_1 акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором на придбання технологічного обладнання №088эл/89 від 30.10.2015р., специфікацію №1 від 30.10.2015р., видаткову накладну №849 від 24.12.2015р., розрахунок суми позову.

Відповідач надав відзив на позов від 24.06.2016р. №09-9/26, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на невірне визначення позивачем строку оплати відповідачем вартості поставленого обладнання та, як наслідок, невірне нарахування сум трьох процентів річних, пені, інфляції. У вказаному відзиві відповідачем також заявлене клопотання про зменшення розміру штрафу на 80% від суми. Крім цього, відповідачем заявлене клопотання про відстрочку виконання рішення суду до 31.07.2016р. у звязку зі скрутним фінансовим становищем підприємства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

30.10.2015р. сторонами було підписано договір на придбання технологічного обладнання №088эл/89, за умовами якого позивач зобовязався передати, а відповідач прийняти та оплатити обладнання на умовах, передбачених цим договором.

Кількість, номенклатура обладнання визначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (далі - специфікації) (п.2.1 договору).

Згідно п.3.1 договору постачальник зобов'язаний поставити обладнання на умовах поставки, зазначених в специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінов Інкотермс в редакції 2000 року.

Відповідно до умов специфікації №1 від 30.10.2015р. строк поставки грудень 2015р., умови поставки DDP склад покупця, згідно правил Інкотермс 2000.

Як встановлено судом, згідно з наданою до матеріалів справи видатковою накладною №849 від 24.12.2015р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 419303,81 грн.

Факт отримання від позивача товару за договором на вказану суму з боку відповідача не заперечується.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п.9.1 договору №088эл/89 від 30.10.2015р. та п.5 специфікації до договору строк оплати поставленого обладнання: 100% оплата протягом 15 календарних днів з моменту поставки обладнання. Розрахунки здійснюється по курсу НБУ, діючого на дату відвантаження. У разі збільшення офіційного курсу НБУ національної валюти України по відношенню до ЄВРО на дату відвантаження більш ніж на 3%, сума, що підлягає до сплати, перераховується при наявності заявки будь-якою стороною. У разі перерахунку вартості обладнання та суми, що підлягає оплаті, постачальник зобов'язаний надати покупцеві рахунок, товаросупровідні документи (видаткову накладну, товарно-транспортну накладну) з урахуванням перерахунку на дату відвантаження з обов'язковою вказівкою курсу НБУ ЄВРО/грн. Постачальник є стороною відповідальною за правильність розрахунку. Датою відвантаження є дата видаткової накладної.

Враховуючи умови укладеного між сторонами договору №088эл/89 від 30.10.2015р. останній день оплати відповідачем вартості отриманого від позивача обладнання припадав на 08.01.2016р.

Відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Одночасно, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, згідно ст.254 Цивільного кодексу України днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.11.2015р. №1155-р «Про перенесення робочих днів у 2016 році» з метою створення сприятливих умов для святкування 7 січня, 8 березня та 28 червня, а також раціонального використання робочого часу керівникам підприємств, установ та організацій було рекомендовано перенести у порядку і на умовах, установлених законодаством, у 2018 році для працівників, яким установлено пятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, робочий день з пятниці 8 січня на суботу 16 січня.

Згідно листа Національного Банку України від 10.12.2015р. №53-03006/98145 перенесено робочий день банківської системи з пятниці 8 січня на суботу 16 січня 2016р.

Таким чином, з урахуванням викладеного, вірними є твердження відповідача щодо закінчення строку оплати вартості отриманого від позивача обладнання не 08.01.2016р., а 11.01.2016р.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 419303,81 грн. в строк до 11.01.2016р. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та предявлено до стягнення 3% річних в сумі 4227,41 грн. за період з 09.01.2016р. по 11.05.2016р. та інфляцію в сумі 20965,19 грн. за період з січня 2016р. по квітень 2016р.

Враховуючи, що порушення виконання відповідачем грошового зобовязання перед позивачем розпочалося з 12.01.2016р., нарахування трьох процентів річних за період з 09.01.2016р. по 11.01.2016р. є неправомірним, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягають три проценти річних за період з 12.01.2016р. по 11.05.2016р. в сумі 4124,30 грн.

Одночасно, щодо вимог про стягнення інфляції за січень 2016р. суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до п.3.2 постанови пленума Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, враховуючи, що за умовами підписаного між сторонами договору відповідач мав сплатити вартість отриманого від позивача товару в строк до 11.01.2016р., нарахування позивачем інфляції за січень 2016р. є невірним.

Як наслідок, за результатами проведеного судом перерахунку інфляції стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі 17262,12 грн. за період з лютого 2016р. по квітень 2016р., а решта вимог про стягнення інфляції в сумі 3703,07 грн. є неправомірною.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.7.2 договору №088эл/89 від 30.10.2015р. у разі порушення, більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, покупець сплачує пеню у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочки, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у відповідний період.

Позивачем на підставі п. 7.2 договору №088эл/89 від 30.10.2015р. нараховано та предявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 20629,75 грн. за період з 09.01.2016р. по 11.05.2016р.

Проте, враховуючи висновки суду щодо помилкового визначення позивачем початку порушення строку виконання грошового зобовязання відповідачем, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 20126,58 грн. за період з 12.01.2016р. по 11.05.2016р., а решта позову в цій частині вимог є неправомірною.

Відповідачем у відзиві на позов від 24.06.2016р. №09-9/26 заявлене клопотання про зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру штрафу на 80%.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За висновками суду, заявлений позивачем до стягнення розмір пені не є надмірно великим. При цьому, судом прийнято до уваги відсутність у матеріалах справи жодних доказів намагання відповідача належним чином виконати свої зобовязання перед позивачем.

З урахуванням викладеного, клопотання відповідача щодо зменшення заявленого до стягнення розміру штрафних санкцій, викладене у відзиві на позов, підлягає залишенню без задоволення.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення трьох процентів річних в сумі 103,11 грн., інфляції в сумі 3703,07 грн. та пені в сумі 503,17 є неправомірним, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 460816,81 грн., у тому числі основний борг в сумі 419303,81 грн., пеня в сумі 20126,58 грн., три проценти річних в сумі 4124,30 грн. та інфляція в сумі 17262,12 грн.

У відзиві на позов від 24.06.2016р. №09-9/26 відповідачем також було заявлене клопотання про відстрочку виконання судового рішення до 31.07.2016р.

При розгляді даного клопотання суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України.

Згідно із ст.121 Господарського процесуального кодексу України суд може відстрочити виконання рішення при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, і у виняткових випадках, залежно від обставин справи.

При цьому, відстрочка фактично означає відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як встановлено, відповідач в обгрунтування свого клопотання про відстрочку виконання рішення суду посилається на скрутне фінансове становище підприємства, знаходження останнього та ведення ним господарської діяльності у зоні проведення АТО.

Проте, за висновками суду, відповідачем жодних доказів можливості виконання судового рішення після саме 31.07.2016р. до матеріалів справи не надано, внаслідок чого необгрунтованим є строк відстрочки виконання рішення суду.

За таких обставин, заява про відстрочку виконання судового рішення строком до 31.07.2016р. підлягає залишенню без задоволення.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносенс", м.Запоріжжя до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь про стягнення 465126 грн. 16 коп., у тому числі основний борг в сумі 419303 грн. 81 коп., пеня в сумі 20629 грн. 75 коп., інфляція в сумі 20965 грн. 19 коп. та 3% річних в сумі 4227 грн. 41 коп., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500 Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, 1, ЄДРПОУ 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносенс" (69098 АДРЕСА_1, р/р 26008060079935 у Запорізькому РУ Приват-Банк м.Запоріжжя, МФО 313399, ЄДРПОУ 33527903) основний борг в сумі 419303 грн. 81 коп., пеню в сумі 20126 грн. 58 коп., три проценти річних в сумі 4124 грн. 30 коп. та інфляцію в сумі 17262 грн. 12 коп., всього заборгованість в сумі 460816 грн. 81 коп., судовий збір в сумі 6912 грн. 26 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 29.06.2016р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.В. Левшина