Постанова № 58623469, 11.05.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2016 р. Справа № 804/1664/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенко П.О., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю представників: позивача - Кисельова А.В., Чуприни Г.І., відповідача - Зінкевич О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто - Трейд»Україна

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафто - Трейд» Україна звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 04.03.2016 року № 0000252201 та № 0000242201.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Хімстандарт» за червень та серпень 2015 року, з ТОВ «М - Енерго» за червень 2015 року, з ТОВ «Прем'єр Мармур» за жовтень 2015 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 37/22-01/32812383д 22.02.2016 року. На підставі акту перевірки податковим органом винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, яке позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони були прийняті всупереч нормам діючого законодавства. Крім того, позивач зазначає, що висновки, зазначені у акті перевірки є суб'єктивною думкою податкового органу і не ґрунтуються на вимогах закону. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись при цьому на надані суду письмові заперечення, у яких зазначено, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, акт перевірки складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки за результатами акту перевірки є цілком обґрунтованими, тому винесені податкові повідомлення - рішення є такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафто - Трейд» Україна перебуває на обліку в Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області як платник податків.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що у період з 10.02.2016 року по 16.02.2016 року посадовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Хімстандарт» за червень та серпень 2015 року, з ТОВ «М - Енерго» за червень 2015 року, з ТОВ «Прем'єр Мармур» за жовтень 2015 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 37/22-01/32812383д 22.02.2016 року.

Згідно висновків акту перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Хімстандарт» за червень та серпень 2015 року, ТОВ «М - Енерго» за червень 2015 року, з ТОВ «Прем'єр Мармур» за жовтень 2015 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме, встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення латником податків операцій; на порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ТОВ «Нафто - Трейд» Україна встановлено заниження податку на додану вартість ТОВ «Хімстандарт» за червень та серпень 2015 року, ТОВ «М - Енерго» за червень 2015 року, з ТОВ «Прем'єр Мармур» за жовтень 2015 року на суму 5705388 грн. 35 коп.: за червень 2015 року на суму 3995428 грн. 32 коп.; за серпень 2015 року на суму 394100 грн., за жовтень 2015 року на суму 1315860 грн. 03 коп.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки позивач подав заперечення на акт перевірки. Листом від 03.03.2016 року № 3633/10/04-17-14 Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомила, що заперечення залишені без задоволення.

На підставі висновків перевірки та складеного акту відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення від 04.03.2016 року № 0000252201 та № 0000242201.

Суд вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у перевіряємий період Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафто - Трейд» Україна мало взаємовідносини з ТОВ «М - Енерго», ТОВ «Хімстандарт», ТОВ «Прем'єр Мармур», про що свідчать копії договорів поставки нафтопродуктів № 47/15 від 20.04.2015 року , № 270415 від 27.04.2015 року, № 10/1 від 23.10.2015 року.

Реальність вчинення господарських операцій з вищевказаними контрагентами підтверджується наявними у матеріалах справи копіями первинних документів, зокрема, видатковими накладними, товарно - транспортними накладними, специфікацією, сертифікатом відповідності на дизельне паливо.

Пунктом 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.

Відповідно п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України вказано, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч.1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених.

Таким чином, наведеними нормами права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з положень пп. 14.1.181. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, послуг.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту необхідні належним чином оформленні первинні документи.

З наведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної, та здійснення операцій з метою досягнення господарської мети.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Кодексу).

Виходячи з положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У відповідності з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року.

Таким чином, наведеними нормами права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення Податкового кодексу України є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи.

Відповідача вказує, що в паперових платіжних дорученнях від 26.06.2015 р. № 490, від 08.06.2015 р. № 416, від 02.06.2015 р. № 238 та від 09.06.2015 р. № 419 в графі «призначення платежу» вказано «за дизпаливо з-но договору № 12 ...», однак перевіркою не досліджувалися взаємовідносини за договором № 12 з контрагентом ТОВ «Хімстандарт» та в матеріалах справи відсутній договір № 12.

Суд не приймає зазначене зауваження відповідача, оскільки згідно положень ПК України право на формування показників податку на додану вартість не пов'язано виключно з фактом оплати за товар (послуги) та в даних правовідносинах повинні бути досліджені всі обставини справи, що і було зроблено судом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з чим суд доходить висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як підтверджується матеріалами справи, судові витрати позивача складають 97504 грн. 58 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 186 та № 187 від 11.03.2016 року. З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність присудження з Державного бюджету України позивачу документально підтверджених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Трейд" Україна - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 04.03.2016 року №0000252201 та №0000242201.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Трейд" Україна витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 97504,58 грн. (дев'яносто сім тисяч п'ятсот чотири гривні п'ятдесят вісім копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 16.05.2016 р.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 16.05.2016р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді П.О.Борисенко П.О.Борисенко Т.С.Журавель