Постанова № 58623396, 22.06.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року Справа № 803/834/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Шикун О.Є.,

за участю представника позивача Коберського А.П.,

представників відповідача Петролюк М.В., Пінкевич О.М., Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно - паперова фабрика» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001351402 та №0001361402 від 19.05.2016,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» (далі - ТзОВ «ПКПФ») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.05.2016 №0001361402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 130750,50 грн., у тому числі за основним платежем -87167,00 грн. грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 43583,50 грн. та №0001351402, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 435833,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ в період з 15.04.2016 по 28.04.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій із ТзОВ «Норс Інвест» за період з 01.07.2015 по 31.07.2015 та використання в господарській діяльності товарів (робіт, послуг) придбаних у зазначеного суб'єкта господарської діяльності, за результатами якої складено акт №1782/03-18-14-02/37993343 від 29.04.2016.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 87167,00 грн., в тому числі за липень 2015 року на суму 87167,00 грн.; занижено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2015 рік на загальну суму 435833,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку) на суму 435833,00 грн. за 2015 рік.

На вказаний акт перевірки ТзОВ «Понінківська КПФ» були подані заперечення №1/208 від 10.05.2016, однак, за результатами їх розгляду висновки, викладені в акті перевірки, Луцькою ОДПІ залишено без змін.

На підставі акту перевірки 19.05.2016 Луцькою ОДПІ були винесені податкові повідомлення - рішення №0001361402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 130750,50 грн., у тому числі за основним платежем -87167,00 грн. грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 43583,50 грн. та №0001351402, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 435833,00 грн.

Позивач вважає, що Луцькою ОДПІ безпідставно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.05.2016, оскільки виявлені в акті перевірки порушення не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства, з огляду на що ТзОВ «ПКПФ» просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001351402 та №0001361402 від 19.05.2016.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні та в поданих письмових запереченнях позов не визнали, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважають, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, відтак, просять у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 15.04.2016 по 28.04.2015 посадовими особами Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до наказу від 14.04.2016 № 418 та направлень №000313, №000314 від 14.04.2016 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій із ТзОВ «Норс Інвест» за період з 01.07.2015 по 31.07.2015 та використання в господарській діяльності товарів (робіт, послуг) придбаних у зазначеного суб'єкта господарської діяльності, за результатами якої складено акт №1782/03-18-14-02/37993343 від 29.04.2016.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 ПК України, в результаті чого ТзОВ «ПКПФ» завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 87167,00 грн., в тому числі за липень 2015 року на суму 87167,00 грн.

Станом на дату підписання результатів перевірки ТзОВ «ПКПФ» самостійно відображено позитивне значення в декларації з податку на додану вартість, яке підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету, внаслідок чого, як зазначено в акті перевірки, податкове повідомлення-рішення буде винесено щодо заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 87167,00 грн.

- пункту 44.1 статті 44, статей 134, 135, 137 Податкового кодексу України, в результаті чого ТзОВ «ПКПФ» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2015 рік на загальну суму 435833,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку) на суму 435833,00 грн. за 2015 рік (а. с. 13-23).

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки №1782/03-18-14-02/37993343 від 29.04.2016, позивачем було подано заперечення №1/208 від 10.05.2016 до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області.

Листом від 17.05.2016 №7534/10/03-18-14-02 Луцька ОДПІ повідомила позивача про те, що за результатами розгляду заперечень на акт перевірки від 29.04.2016 №1782/03-18-14-02/37993343 підтверджено порушення, які виявлені під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а тому висновки, викладені в акті перевірки Луцькою ОДПІ залишено без змін (а. с. 43).

На підставі акту перевірки 19.05.2016 Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення №0001361402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 130750,50 грн., у тому числі за основним платежем - 87167,00 грн. грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 43583,50 грн. та №0001351402, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 435833,00 грн. (а. с. 44-45).

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з нормами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд вважає, що відповідач не довів правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 19.05.2016 року №0001361402 та №0001351402 з огляду на таке.

З матеріалів справи, зокрема, з акту перевірки від 29.04.2016 №1782/03-18-14-02/37993343, слідує, що висновки про завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2015 року на суму 87167,00 грн. та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2015 рік на суму 435833,00 грн. базуються на тому, що контролюючим органом в ході проведення перевірки встановлено нереальність здійснення господарських операцій, на підставі яких були сформовані дані податкового обліку у спірних правовідносинах, між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Норс Інвест».

Зокрема, як вбачається із акту перевірки та доводів представника відповідача в ході судового розгляду даної справи, такі висновки ґрунтуються на тому, що посадовими особами позивача під час проведення перевірки не надано пояснень щодо навантаження/розвантаження загальної кількості вугілля, щодо користування вагонами до остаточного розвантаження придбаного товару та яким чином здійснювалось його перевезення на підприємство, не надано актів списання придбаного вугілля на виробничі цілі та документів, які підтверджують походження вугілля (сертифікатів відповідності), що, в свою чергу, на думку контролюючого органу, унеможливлює встановлення походження та ланцюг постачання продукції.

Також відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки ТзОВ «ПКПФ» не було надано журналів-ордерів, карток-рахунків, оборотно-сальдових відомостей; Луцькою ОДПІ було вручено позивачу листи-вимоги від 18.04.2016 року №5214/10/03-18-14-02 та від 26.04.2016 року №6404/10/03-18-14-02 щодо надання документів та пояснень, однак, ТзОВ «ПКПФ» не надано відповіді на них.

Крім того, на думку контролюючого органу, про встановлені в ході перевірки порушення норм податкового законодавства позивачем свідчить також те, що згідно з аналізом ланцюга постачання ТзОВ «Норс Інвест» по зареєстрованих у ЄДРПН неможливо визначити подальший ланцюг придбання вугілля марки Г (0-100). Разом з тим, контролюючим органом був проведений аналіз цін щодо продукції, що придбавалася позивачем, за результатами якої було зроблено висновок про недоведеність останнім економічної та ділової доцільності господарських відносин з ТзОВ «Норс Інвест».

Разом з тим відповідачем було враховано результат опрацювання зібраної податкової інформації від Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області за звітний період декларування ПДВ лютий, березень, червень та липень 2015 року з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями від 30.03.2016 року №57/22-4/39426002, яким встановлено відсутність ТзОВ «Норс Інвест» за податковою адресою, відсутність даних про наявність виробничих та складських приміщень, працівників, невідповідність передбачених видів діяльності документально наданим послугам та зроблено висновок про неможливість здійснювати господарську діяльність.

Проте, суд не погоджується з такими висновками Луцької ОДПІ, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 134 ПК України передбачає, що об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно зі статтею 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що передбачено пунктом 198.2 статті 198 ПК України .

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано дані податкового обліку, належного оформлення первинних документів.

Судом встановлено, що спірні суми податкових зобов'язань позивачем були сформовані на підставі фінансово-господарських операцій згідно договору купівлі-продажу №30/06 від 30.06.2015, укладеного між ТзОВ «Норс Інвест» (продавець) та ТзОВ «ПКПФ» (покупець), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця вугілля кам'яне (товар), який зазначається в специфікації до договору, а покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах і в строки, визначені договором. Товар постачається партіями залізничним транспортом. Найменування товару, його асортимент, марка, кількість, якість, умови оплати та термін постачання кожної партії товару узгоджується сторонами та відображається у специфікаціях. Умови поставки товару: СРТ - залізнична станція Полонне, доставка здійснюється за рахунок продавця до станції призначення у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року). Ризик випадкової загибелі товару несе продавець до моменту поставки. Якісні показники поставленого вугілля повинні відповідати ДСТУ та ТУ та підтверджуватися посвідченням якості, відповідним сертифікатом або довідкою про якість (а. с. 67-69).

Згідно специфікації №1 (додаток до договору купівлі-продажу від 30.06.2015 №30/06 ціна за 1 тонну вугілля марки Г (0-100 мм) становила 1268,00 грн. (а. с. 70).

Як слідує із матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного договору позивач придбав у ТзОВ «Норс Інвест» вугілля кам'яне марки Г (0-100 мм) (кількість 345 тонн), що підтверджується рахунками-фактурами №10 від 07.07.2015 та №СФ-0000019 від 22.07.2015 (а. с. 71, 72), видатковою накладною від №РН-0000035 від 26.07.2015 (а. с. 73), податковими накладними №6 від 09.07.2015, №7 від 10.07.2015, №8 від 26.07.2015, №9 від 30.07.2015 (а. с. 95-98).

Загальна сума господарських операцій за вказаний період складає 523000,02 грн., в тому числі ПДВ - 87166,67 грн.

Оплата за придбаний товар проведена у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 09.07.2015 № 1726 на суму 70000,00 грн., від 09.07.2015 №1503 на суму 220000,00 грн., від 30.07.2015 №1872 на суму 233000,00 грн. (а. с. 89, 90, 94).

Судом встановлено, що транспортування вугілля здійснювалось залізничним транспортом, що підтверджується договором від 03.02.2015 №1459 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, укладеним між позивачем та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-західна-залізниця» (а. с. 75-78), відповідною накладною від 25.07.2015 (а. с. 82), накопичувальними картками від 25.07.2015 №25070691 та №25070694 (а. с. 85, 86), відомістю плати за користування вагонами №25070072 (а. с. 87).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2014 між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-західна залізниця», в особі начальника Жмеринської механізованої дистанції навантажувально-розвантажувальних робіт (дистанція) та позивачем (замовник) було укладено договір №207 про виконання навантажувально-розвантажувальних робіт. Даний договір регламентує взаємовідносини між дистанцією і замовником щодо проведення навантажувально-розвантажувальних робіт згідно із протоколом узгодження договірної ціни, а також здійснення розрахунків по ним. Замовник доручає, а дистанція зобов'язується за оплату на умовах, визначених даним договором, виконувати роботи на станціях Південно-Західної залізниці (а. с. 79-81).

На підтвердження виконання умов договору від 30.12.2014 № 207 позивачем надано акти прийому-передачі виконаних робіт від 31.07.2015 №7, від 31.08.2015 року № 8 (а. с. 102-103).

Факт оприбуткування на складах та факт внутрішнього переміщення придбаного у ТзОВ «Норс Інвест» згідно договору купівлі-продажу від 30.06.2015 №30/06 вугілля між складами на ТзОВ «ПКПФ» підтверджується прибутковим ордером на товари від 26.07.2015 №4093 (вугілля марки Г 0-100 мм, кількість 346 тонн) (а. с. 74), накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (а. с. 104-128).

З наданих пояснень представника позивача в судовому засіданні слідує, що придбане у ТзОВ «Норс Інвест» вугілля марки Г, фракція 0-100 мм в подальшому було використане у господарській діяльності ТзОВ «ПКПФ» для виробництва картону і відображено в бухгалтерському та складському обліку, що підтверджується матеріалами справи.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що згідно залізничної накладної від 25.07.2015 відправником товару (вугілля марки Г фракція 0-100 мм) є ТзОВ «НОВО-ТЕК», відтак у контролюючого органу виникли сумніви щодо реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Норс Інвест». Однак, суд не погоджується з таким твердженням представника відповідача, оскільки, як слідує із вказаної залізничної накладної, власником вантажу є ТзОВ «Норс Інвест», водночас чинним законодавством України не заборонено уповноважувати іншу особу (суб'єкта господарювання) здійснювати відправку вантажу, зокрема, укладати договори з іншими контрагентами (договори купівлі-продажу, на виконання робіт тощо). Враховуючи наведену обставину, суд не бере до уваги наданий представником Луцької ОДПІ на підтвердження своїх доводів податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого із них податку (а. с. 133).

Судом також не береться до уваги твердження відповідача про те, що в ході перевірки позивачем не надавались документи, які підтверджували б походження вугілля марки Г (сертифікати відповідності, тощо), оскільки згідно умов договору купівлі-продажу від 30.06.2015 №30/06 якісні показники поставленого вугілля повинні відповідати ДСТУ та ТУ та підтверджуватися посвідченням якості, відповідним сертифікатом або довідкою про якість. При цьому суд зазначає, що сертифікати відповідності не є первинними документами відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також документами, які є підставою для формування даних податкового обліку відповідно до ПК України, а їх перевірка не входить до компетенції податкових органів.

Не заслуговують на увагу і доводи контролюючого органу щодо ненадання позивачем під час проведення перевірки журналів-ордерів, карток-рахунків, оборотно-сальдових відомостей, оскільки позивачем надано докази, які підтверджують факт внутрішнього переміщення придбаних товарів у ТзОВ «Норс Інвест» між складами на ТзОВ «ПКПФ» - накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів. Крім того, документи податкового обліку (договори, податкові накладні, платіжні документи, акти прийому-передачі товарів, накладні на перевезення), які підтверджують факт здійснення господарської операції та руху активів, були надані як при перевірці, так і під час розгляду справи судом. Суд вважає, що у даному випадку саме по собі ненадання окремих документів бухгалтерського обліку не спростовує правомірності формування витрат та податкового кредиту підприємством за наявності належних документів податкового обліку та фактичного здійснення господарських операцій.

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на той факт, що ТзОВ «ПКПФ» не надано інформації, пояснень та їх документального підтвердження на листи Луцької ОДПІ №4505/10/03-18-14-02 від 01.04.2016, №5214/10/03-18-14-02 від 18.04.2016, №6404/10/03-18-14-02 від 26.04.2016, оскільки позивачем суду надано копії відповідей на запити №1/143 від 11.04.2016 щодо надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження), №1/187 від 26.04.2016 щодо надання копій документів, №1/207 від 10.05.2016 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження (а.с. 30-41), які наявні в матеріалах справи.

Разом з тим, відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Також, суд вважає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відтак, не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов'язань по господарських операціях, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З огляду на наведені норми податкового законодавства суд не бере до уваги твердження Луцької ОДПІ про те, що у зв'язку з відсутністю факту придбання вугілля у ТзОВ «Норс Інвест» по ланцюгу постачання в ході проведення перевірки неможливо встановити фактичного здійснення таких операцій з даним контрагентом.

Крім того, як слідує із доводів відповідача, в ході перевірки відповідачем був проведений аналіз щодо цін на вугілля марки Г (0-100), надані ТзОВ «УгольИнвестПлюс», яке реалізує вказану марку вугілля за ціною 960 грн. за тонну, в той час, коли позивачем вугілля було придбане за ціною 1056,66 грн. за тону, яка є завищеною відносно ціни, яку пропонує ТзОВ «УгольИнвестПлюс». На думку податкового органу, в даному випадку не доведено економічної та ділової доцільності господарських взаємовідносин з ТзОВ «Норс Інвест». Однак, суд вважає, що позивач сам вправі вибирати собі контрагента - суб'єкта господарських відносин з врахуванням його ділової репутації, місцезнаходження, виробничих потужностей, технологічного обладнання та досвіду. Крім цього, наведена обставина не свідчить про порушення позивачем податкового законодавства при формуванні даних податкового обліку по взаємовідносинах з ТзОВ «Норс Інвест».

Хибним також є твердження відповідача щодо ризиковості регіону, з якого постачалося вугілля - Донецька область, так як продавець - ТзОВ «Норс Інвест» зареєстроване і знаходиться у місті Київ. Позивач не може нести відповідальність за взаємовідносини свого контрагента з підприємствами, що знаходяться у ризиковому регіоні.

Враховуючи наведене, суд вважає, що досліджені у судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню товару (вугілля) у ТзОВ «Норс Інвест». Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставка товару відбулася і даний товар в подальшому був використаний у господарській діяльності підприємства.

Встановлені судом під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки Луцької ОДПІ, викладені в акті перевірки від 29.04.2016 №1782/03-18-14-02/37993343, а тому податкові повідомлення-рішення від 19.05.2016 №0001351402 та №0001361402, винесені на підставі зазначеного акту перевірки, слід визнати протиправними та скасувати.

Як передбачено частиною першою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід присудити за рахунок бюджетних асигнувань Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області судовий збір в сумі 8498,75 грн., сплачений при подачі позовної заяви до суду згідно платіжного доручення від 02.06.2016 № 1975 (а. с. 60).

Керуючись статтями, 11, 17, 94, 158, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області №0001351402 та №0001361402 від 19.05.2016.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно - паперова фабрика» за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в розмірі 8 498 (вісім тисяч чотириста дев'яносто вісім) гривень 75 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 29 червня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.А.Лозовський