Вирок № 58617503, 23.06.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3353/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2016 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі особі:

головуючого судді - Микуляк П.П.

при секретарі Остич Л.В.

за участю прокурора Демків Р.О.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, кримінальне провадження, відомості про яке 08.02.2016 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016070170000220 по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, за національністю українця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, працюючого сантехніком, одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 та ч.1 ст.135 КК України

ВСТАНОВИВ:

07.02.2016 року близько 20 год. 05 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «VOLVO», модель «850», р/н AO 4155 AM, рухаючись по вул.Перемоги в с.Сторожниця Ужгородського району, в напрямку м. Ужгород, напроти будинку №81, в порушення Правил дорожнього руху України», а саме:

-п.10.1 ПДР України - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

-п 12.4 ПДР України - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год.;

-п.12.1 ПДР України - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

-п.1.10 ПДР України «безпечна швидкість» - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах;

-п.1.10 ПДР України «узбіччя» - виділений конструктивною або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів;

не впорався з керуванням внаслідок чого, правою передньою частиною автомобіля допустив наїзд на пішохода гр.ОСОБА_3, яка йшла в попутному напрямку по узбіччю правої сторони дороги відносно напрямку руху автомобіля, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження та залишилася без свідомості на місці пригоди, а ОСОБА_2 в порушення вимог п.2.10 (а) ПДР України, яким визначено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишитися на місці пригоди, втік з місця події.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №259 від 22.03.2016, при судово-медичній експертизі, а також даних медичної документації реанімаційного, хірургічного та травматологічного відділення УЦМКЛ №1465/87/355 від 07.02.2016 року, заповнена на ім'я потерпілої у ОСОБА_3 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ. Забій головного мозку І-ІІ ступенів з вираженою неврологічною симптоматикою, скальпована рана лобної ділянки голови, ЗТГК. Перелом 3-7 ребер справа по лопаточній лінії з невеликим зміщенням кісткових фрагментів, двобічний гемо пневмоторакс, двоетапний розрив селезінки (виконана сплененктомія), закритий уламковий перелом акроміального кінця правої ключиці із зміщенням, компресійний перелом тіла 12 грудного хребця 1 ступеню, травматичний шок - II ступенів.

Виникли вищевказані тілесні ушкодження внаслідок дії тупих твердих предметів з прикладанням значної сили, якими найбільш ймовірно, могли бути виступаючі частини легкового автомобіля з послідуючим запрокидуванням тіла на капот і на лобове скло з послідуючим падінням тіла і ударом його об тверду нерівну поверхню.

Вищеописані тілесні ушкодження по своєму характеру були небезпечними для життя в момент їх спричинення і за цією ознакою, згідно з п.2.1.1 (б) «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Зазначені тілесні ушкодження виникли і характерні для ДТП (наїзд на пішохода) і вкладаються в час і місце пригоди, яка мала місце 07.02.2016 року.

Згідно із висновком судової автотехнічної експертизи №128 від 02.03.2016 року, по дослідженню технічного стану автомобіля «VOLVO», модель «850», р/н AO 4155AM, на момент огляду і експертного дослідження гальмівна система, система рульового керування та світлова система, знаходились у працездатному стані і могли виконувати функції передбачені конструкцією.

З висновком судової автотехнічної експертизи №129 від 02.03.2016 року слідує, що у даній дорожній ситуації для забезпечення безпеки дорожнього руху водій автомобіля марки «VOLVO», модель «850», р/н AO 41 55AM, ОСОБА_2 повинен був діяти згідно вимог пунктів 2.10 (a); 10.1; 12.4 та 12.1 ПДРУ з посиланням на терміни «безпечна швидкість» та «узбіччя», які є в п.1.10 ПДР України. Технічна можливість уникнути даної пригоди заключається для громадянина ОСОБА_2 у виконанні вимог ПДР України, а саме пунктів 10.1; 12.4 та 12.1, з посиланням на терміни «безпечна швидкість» та «узбіччя», які є в п. 1.10 даних Правил.

З технічної точки зору причиною виникнення даної ДТП стали дії водія автомобіля VOLVO», модель «850», р/н AO 41 55AM, Павелко 0.0 , який керуючи транспортним засобом не вибрав безпечну швидкість руху, перед зміною напрямку руху не переконався в безпечності маневру, виїхав на праве узбіччя, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка рухалася правим узбіччям в попутному напрямку.

При цьому, ОСОБА_2 своїми діями сам поставивши ОСОБА_3 в небезпечний для життя стан, після чого, маючи реальну можливість надати їй допомогу, завідомо залишив її без медичної допомоги, усвідомлюючи, що остання перебуває в небезпечному для житті стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, внаслідок отриманих в результаті ДТП тілесних ушкоджень, покинув на вказаному автомобілі місце дорожньо-транспортної пригоди з метою уникнення відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення та заховав знаряддя його вчинення, а саме автомобіль марки «VOLVO», модель S50», р/н AO 41 55AM, у полі, навпроти будинку № 133 по вул. Перемоги у с. Сторожниця Ужгородського району.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому та показав, що 07.02.2016 року близько 20 год. він, керуючи автомобілем марки «VOLVO», р/н AO 4155 AM, рухаючись по вул.Перемоги в с.Сторожниця Ужгородського району, в напрямку м. Ужгород, напроти будинку №81, внаслідок того, що був засліплений зустрічним транспортним засобом, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка рухалась у попутному з його автомобіля напрямку по узбіччю дороги. Після ДТП він сильно злякався і покинув місце події, але відразу викликав швидку допомогу, а наступного дня добровільно зявився до відділення поліції та повідомив про вчинення ДТП.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила обставини дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 07.02.2016 року близько 20 год. 05 хв., внаслідок якої на неї було здійснено наїзд автомобілем марки «VOLVO», модель S50», р/н AO 41 55AM, під керуванням ОСОБА_2, але просила врахувати, що обвинуваченим їй в повному обсязі відшкодовано заподіяну їй матеріальну та моральну шкоду і вона не має до останнього жодних претензій.

Суд, у відповідності до ст.349 КПК України обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_2, який свою вину визнав повністю та ствердив фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, місця, часу та обставин його вчинення, показаннями потерпілої ОСОБА_3 та даними, які характеризують особу обвинуваченого, приходить до переконання, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, та ч.1 ст.135 КК країни - завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, коли винна особа сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан - доведена повністю. Його дії кваліфіковані вірно.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття, відшкодування завданої шкоди.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обираючи до обвинуваченого ОСОБА_2 вид та міру покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що помякшують покарання, особу обвинуваченого, як характеризуючі дані приймає до уваги його характеристику за місцем проживання, він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітніх дітей, що підтверджується копіями свідоцтв серії 1-ФМ №021059 від 14.11.2005 року та серії І-ФМ №235778 від 22.08.2012 року, потерпіла не має до нього жодних претензій, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання у вигляді позбавлення волі і у відповідності до вимог ст.75 КК України звільняє його від покарання з випробовуванням, при умові виконання засудженим покладених на нього обовязків, передбачених п.4 ч.1 ст.76 КК України, оскільки на думку суду таке покарання буде відповідати вимогам ст.50 КК України та достатнім для його виправлення.

Також суд вважає за можливе не застосовувати до обвинуваченого додаткову міру покарання, передбачену санкцією ч.2 ст.286 КК України у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, так як така міра покарання може позбавити його засобів для існування, оскільки останній працює сантехніком і для виконання замовлень йому необхідно транспорт.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12016070170000220 на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України слід залишити без розгляду.

Витрати на залучення експертів по кримінальному провадження №12016070170000220 для проведення автотехнічних експертиз №128 від 02.03.2016 року в розмірі 1500,0 грн. та №129 від 02.03.2016 року в розмірі 1500,0 грн. - підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання про речові докази в кримінальному провадженні суд вирішує в порядку ч.9 ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, 376, 392, 395 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286 та ч.1 ст.135 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.286 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (пять) років, без позбавлення права керування транспортним засобом;

- за ч.1 ст.135 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

У відповідності до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 (пять) років, без позбавлення права керування транспортним засобом.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обовязки, передбачені п.4 ч.1 ст.76 КК України періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції.

Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до вступу вироку в законну силу залишити попереднім.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12016070170000220 на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України - залишити без розгляду

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь судового експерта ОСОБА_5 (одержувач: ПриватБанк, МФО 305299, ОКПО 14360570, рахунок 29244825509100, призначення платежу: для поповнення на картку 5168 7572 4819 8683) витрати на залучення експертів по кримінальному провадження №12016070170000220 для проведення автотехнічних експертиз №128 від 02.03.2016 року в розмірі 1500,0 грн. та №129 від 02.03.2016 року в розмірі 1500,0 грн.

Речовий доказ по кримінальному провадженні:

- автомобіль марки «VOLVO», модель S50», р/н AO 41 55AM, який знаходиться на штрафмайданчику Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУ НП України в Закарпатській області повернути власнику ОСОБА_2 або уповноваженій особі.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: Микуляк П.П.