Вирок № 58616843, 30.06.2016, Селидівський міський суд Донецької області

Справа №227/1398/16-к

Провадження №1-кп/242/244/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Пирогової Л. В., секретар судового засідання Козакова Н. Г., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Селидівського міського суду Донецької області кримінальне провадження № 12015050140000679 від 30.10.2016 року у відношенні ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року у м. Авдіївка Донецької області, громадянина України, з освітою 11 класів, не працює, не перебуває у зареєстрованому шлюбі, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 - обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,-

про затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 23.03.2016 року між ОСОБА_1, за участю захисника ОСОБА_2 та прокурором Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області Одинець Д. М., якому на підставі ст. 37 КПК України надано повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12015050140000679 від 30.10.2016 року, -

за участю сторін кримінального провадження прокурора Одинець Д. М., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 29.10.2015 року близько о 17 годины, точного часу не встановлено, прийшов на територію автобази «Мехколона № 25» за адресою: м. Авдіївка, Донецької області пров. Індустріальний, 101, та діючи умисно, незаконно, в порушення вимог «Положення про дозвільну систему», що затверджено Постановою КМУ № 576 від 12.10.1992 року та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, що затверджена наказом МВС № 662 від 21.08.1998 року, поклав раніше сховані ним бойові припаси -53 патрони та міну в сумку, з якою направився за адресою: м. Авдіївка Донецька область вул. Воробйова, 15. По дорозі - в районі кафе «Київ» за адресою: м. Авдіївка Донецька область квартал Ювілейний, 7, ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, які в період часу з 21 години 10 хвилин до 21 години 40 хвилин, під час огляду його речей виявили та вилучили: 53 патрони, які відповідно до висновку балістичної експертизи № 2187 від 15.11.2015 року є бойовими припасами - патронами калібру 5,45х39 мм до нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45 мм (5,45х39 мм) (автоматів та кулеметів конструкції Калашникова АК-74, АК-74У, РПК-74 та інш.), які до стрільби придатні, та міна яка згідно висновку експерта № 2190 від 06.11.2015 року є корпусом протипіхотної осколкової міни спрямованого ураження типу МОН-100 (1од), виготовленим промисловим (заводським) способом, який споряджений вибуховою речовиною (конструктивно передбачено спорядження корпусів мін даного типу вибуховою речовиною групи бризантних, нормальної потужності - тротилом загальною масою 2,16 кг), до бойових припасів не відноситься, є вибуховою речовиною у виді конструктивно оформленого заряду (розташованого в металевій оболонці). Вибухова речовина групи бризантних, що знаходиться в наданому на експертизу корпусі міни МОН-100 до вибуху придатна. Таким чином, ОСОБА_1 придбав, носив без передбаченого законом дозволу 53 патрони та вибухову речовину.

Цивільний позов по справі не заявлено.

23.03.2016 року між підозрюваним ОСОБА_1, за участю захисника ОСОБА_2 та прокурором Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області Одинець Дмитром Миколайовичем, якому на підставі ст. 37 КПК України надано повноваження прокурора у кримінальному провадженні № від 30.10.2016 року укладено угоду про визнання винуватості.

Відповідно п. 2 угоди підозрюваний під час досудового розслідування заявив, що зміст підозри йому зрозуміло і він повністю визнає свою винуватість у зазначеному діянні, зобов,зується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Згідно п. 3 угоди сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов,язки. На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов,язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Відповідно п. 4 угоди підозрюваний ОСОБА_1 розуміє наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України; права, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

Згідно п. 5 угоди підозрюваний ОСОБА_1 розуміє, що виконання зобов,язання іншою стороною в межах цієї угоди цілком залежить від дотримання ним Закону і будь-якого положення складеної угоди та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

На підставі п. 6 угоди підозрюваний ОСОБА_1 розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Відповідно до п. 7 угоди укладення угоди є добровільним, без будь-якого насильства, примусу або погроз і не є наслідком будь-яких обіцянок чи дій, ніж ті, що передбачено в угоді.

Обвинуваченому ОСОБА_1, прокурору судом роз,яснено наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди згідно зі ч. 2 ст. 473 КПК України. У разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право протягом встановлених строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення, звернутися до суду, який затвердив угоду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину визнав повністю. Просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену ним 23.03.2016 року з прокурором, пояснив, що йому цілком зрозуміло, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов,язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, йому зрозуміло, що він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь, пояснив, що йому зрозуміло характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, пояснив, що йому цілком зрозуміло наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди, передбачені ст. 473 КПК України та запевнив суд, що укладання угоди з прокурором є добровільним і він може виконати всі умови угоди.

Захисник ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердила, що укладення даної угоди відбулося добровільно за її участю. Просила зазначену угоду затвердити та постановити вирок на її підставі.

Прокурор у судовому засіданні просив затвердити дану угоду, яку 23.03.2016 року підписано добровільно, запевнив суд, що йому зрозуміло наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди, передбачені ст. 473 КПК України.

При вирішенні питання про затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 23.03.2016 року між підозрюваним, за участю захисника, та прокурором, суд виходить з наступного.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладено угоду про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним.

Відповідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Суд визнає доведеним, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у придбанні, носінні, бойових припасів та вибухової речовини без передбаченому законом дозволу, тобто злочину, передбаченому ч. 1 ст. 263 КК України, який відповідно ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину.

Судом з,ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, насідки укладання та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Судом також з,ясовано, що прокурор розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ч. 2 ст. 473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд вважає, що умови угоди про визнання винуватості, укладеної 23.03.2016 року між підозрюваним ОСОБА_1 та прокурором за участю захисника ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні повністю відповідають вимогам КПК України та КК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зазначену угоду необхідно затвердити та постановити вирок на її підставі.

Відповідно до вимог ст. 100 КПК України суд вважає за необхідне вирішити питання щодо речових доказів.

Згідно вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави документально підтверджені витрати у зв,язку з проведенням балістичної експертизи № 2187 від 05.11.2015 року у розмірі 368 грн. 28 коп. та вибухово-технічної експертизи № 2190 від 06.11.2015 року у розмірі 768 грн.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 не застосовувався.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 23.03.2016 року між ОСОБА_1, за участю захисника ОСОБА_2 та прокурором Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області Одинець Д. М., якому на підставі ст. 37 КПК України надано повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12015050140000679 від 30.10.2016 року.

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за частиною першою статті 263 КК України та призначити ОСОБА_1 узгоджену сторонами міру покарання за частиною першою статті 263 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання звільнити з випробуванням, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов,язки.

Згідно вимог ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати по проведенню експертизи № 2187 від 05.11.2015 року у розмірі 368 (триста шістдесят вісім) грн. 28 коп. та експертизи № 2190 від 06.11.2015 року у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн., на рахунок держави № 31119115700052; код ЄДРПОУ 37989721; код класифікації доходу 24060300 «Інші надходження»; код банку отримувача 834016; банк отримувача ГУДКСУ в Донецькій області.

Речові докази по справі - 26 (двадцять шість) патронів, що передані на зберігання до кімнати зберігання зброї ЧЧ Авдіївського ВП в Донецькій області, згідно квитанції № 53 від 16.11.2015 року; пакунок, в якому знаходяться уламки наданого на експертизу корпуса міни МОН-100, згідно копії квитанції № 83, що передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Авдіївського ВП у кримінальному провадженні № 12015050140000679 - знищити.

Вирок на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченому.

Суддя Л.В.Пирогова