Ухвала суду № 58613134, 22.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/4055/16 Головуючий 1 інст. Мамалуй М.В.

Справа № 643/17613/15-ц

Категорія: відшкодування шкоди Доповідач - Котелевець А.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Котелевець А.В.,

суддів Гуцал Л.В., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» про захист прав споживача та відшкодування шкоди,

у с т а н о в и л а:

В жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» (далі ТОВ «Делівері») про захист прав споживача та відшкодування шкоди.

На обґрунтування позивач вказав, що 15 вересня 2015 року він уклав з ТОВ «Делівері» Договір транспортного експедирування на доставку належного йому вантажу за адресою та в порядку, визначеному в квитанції на прийом вантажу за № НОМЕР_1.

Згідно квитанції він замовив доставку меду вагою 1600 кг цінністю 70000 грн. 00 коп. в період з 15 вересня 2015 року по 18 вересня 2015 року зі складу в будинку № 147 по вулиці Роганській в місті Харкові на склад в будинку № 52-«б» по вулиці Вознесенській в місті Первомайськ Харківської області.

Посилаючись на те, що вантаж видано одержувачу без зняття заборони на видачу, тобто отримання від нього письмової згоди на видачу вантажу, ОСОБА_2 просив стягнути з ТОВ «Делівері» вартість доставки вантажу в розмірі 70000 грн. 00 коп., 67 грн. 23 коп. - 3%, 1610 грн. 00 коп. інфляційних витрат та 3500 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

В уточнених вимогах ОСОБА_2 просив стягнути з ТОВ «Делівері» вартість доставки вантажу в розмірі 70000 грн. 00 коп., 67 грн. 23 коп. - 3%, 3 248 грн. 00 коп. інфляційних витрат та 4 900 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Відповідач в особі свого представника позов не визнав, посилаючись на те, що вантаж видано ОСОБА_3 на підставі предявленої ним квитанції про сплату вартості багажу в розмірі 70000 грн. 00 коп.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2016 року позов задоволено частково.

З ТОВ «Делівері» на користь ОСОБА_2 стягнуто в рахунок відшкодування шкоди вартість багажу в розмірі 70000 грн. 00 коп., витрати, повязані з доставкою багажу в розмірі 2241 грн. 00 коп. та 4900 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, а на користь держави 771 грн. 41 коп. судового збору.

В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 представник ТОВ «Делівері», посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, які суд вважав встановленими, просить скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема зазначає, що діючим законодавством не передбачено обовязку перевізника по визначенню достовірності відомостей в документах щодо сплати вартості товару; ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено не було; заяву про повернення вантажу та про втрату вантажу було подано позивачем після отримання вантажу належним вантажоодержувачем; умовами договору перевезення та Правилами транспортного експедирування не закріплено порядку зняття заборони на видачу вантажу; рішення ухвалено за відсутності доказів на підтвердження втрати товару або наявності в діях відповідача вини при видачі вантажу; справа розглянута з порушенням правил юрисдикції, оскільки ОСОБА_2 є фізичною особою підприємцем та з порушенням правил підсудності, оскільки місце знаходження ТОВ «Делівері» - м. Київ, вулиця Червоноармійська, будинок № 15/2, що є підсудністю Шевченківського районного суду міста Києва; вартість вантажу в розмірі 70000 грн. 00 коп. не підтверджена належними доказами; між ОСОБА_2 та Страховою Компанією «Злагода» 15 вересня 2014 року укладено Договір добровільного страхування вантажів серії 11 № НОМЕР_2, тому страхове відшкодування повинно бути виплачено страховиком.

ОСОБА_4 представник позивача в запереченнях на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень частини 1 статті 909, статті 924 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, пошти сталася внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Згідно статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування шкоди (стаття 611 ЦК України).

Частиною 9 статті 10 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХП (з наступними змінами) «Про захист прав споживачів» встановлено, що виконавець зобовязаний протягом місяця відшкодувати збитки, що виникли у звязку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг).

Матеріали справи свідчать, що 15 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Делівері» укладено Договір транспортного експедирування на доставку вантажу за адресою та в порядку, визначеному в квитанції на прийом вантажу за № НОМЕР_1.

Згідно квитанції про прийом вантажу № НОМЕР_1 від 15 вересня 2015 року позивач замовив доставку меду вагою 1600 кг цінністю 70000 грн. 00 коп. в період з 15 вересня 2015 року по 18 вересня 2015 року зі складу в будинку № 147 по вулиці Роганській в місті Харкові на склад в будинку № 52-«б» по вулиці Вознесенській в місті Первомайськ Харківської області. При цьому в квитанції зазначена додаткова послуга «заборона видачі».

Посилаючись на те, що вантаж видано одержувачу без зняття заборони на видачу, ОСОБА_2 звернувся у суд із даним позовом.

ТОВ «Делівері» є підприємством, що надає транспортно-експедиторські послуги автомобільним транспортом фізичним і юридичним особам перевезення вантажів зі складу на склад і супровід вантажів. Транспортування вантажів здійснюється підприємством як самостійно, так і за допомогою третіх осіб, залучених з метою організації та забезпечення перевезення вантажу.

Згідно Правил транспортування експедирування вантажів (багажу), затверджених Наказом ТОВ «Делівері» № 39 від 20 листопада 2002 року (зі змінами, затвердженими Наказами № 80 від 01 грудня 2003 року, № 18 від 21 листопада 2008 року, № 12 від 15 квітня 2009 року, № 67 від 21 грудня 2012 року) (далі Правила), відповідач здійснює транспортне експедирування вантажів у порядку, передбаченому цими Правилами, Законами України «Про транспорт», «Про дорожній рух», «Про транспортно-експедиторську діяльність», Статутом автомобільного транспорту України, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, Цивільним та Господарським кодексами України, та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють транспортно-експедиторську діяльність.

Транспортне експедирування вантажів (багажу) здійснюється на підставі договору на надання транспортно-експедиторських послуг, що укладається між замовником (вантажовідправником, вантажоодержувачем) і експедитором, і (або) заявки вантажовідправника на перевезення вантажу.

Експедитор приймає вантаж (багаж) до перевезення на підставі заявки вантажовідправника, якому після прийому вантажу (багажу) надає квитанцію про прийняття вантажу до перевезення, яка є єдиним документом, що підтверджує прийняття вантажу до транспортування. Заявка на транспортне експедирування вантажу залишається у експедитора.

Пунктом 6.1. Правил передбачено, що видача вантажу (багажу) проводиться експедитором по електронним актам отримання вантажу (багажу) особам, зазначеним вантажовідправником у квитанції в якості вантажоодержувача, за умови заповнення усіх граф акту, з обовязковим предявленням документа, що посвідчує особу паспорта, водійського посвідчення, що діють на території України.

На підставі Наказу ТОВ «Делівері» від 10 вересня 2012 року № 40-1 на підприємстві у звязку з необхідністю покращення обслуговування клієнтів введена послуга «заборона видачі». При обранні клієнтом даної послуги, вартість якої вкладає 20 грн. 00 коп., видача багажу буде заблокована до отримання дозволу зі сторони клієнта відправника. На складі відправлення зазначена послуга оформляється на підставі усного замовлення клієнта.

Для зняття заборони видачі клієнту відправнику необхідно надати копію паспорту з листом про зняття заборони. Копія паспорта та лист можуть бути надані відправником а складі особисто або направлені факсом за номерами складів, вказаних на офіційному сайті ТОВ «Делівері».

Багаж, замовлений ОСОБА_2 для доставки зі складу в будинку № 147 по вулиці Роганській в місті Харкові на склад в будинку № 52-«б» по вулиці Вознесенській в місті Первомайськ Харківської області видано без предявлення відправником листа про заборону на видачу разом з копією паспорта.

Оскільки обовязок ТОВ «Делівері» щодо перевезення вантажу виконано з порушенням Правил та Наказу ТОВ «Делівері» від 10 вересня 2012 року № 40-1 щодо запровадження послуги «заборона видачі», без одержання письмового дозволу про зняття заборони на видачу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову частково та стягнення з ТОВ «Делівері» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування шкоди вартості багажу в розмірі 70000 грн. 00 коп., а також витрат, повязаних з доставкою багажу в розмірі 2241 грн. 00 коп.

Справа розглянута в межах заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що діючим законодавством не передбачено обовязку перевізника по визначенню достовірності відомостей в документах щодо сплати вартості товару, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки послуга «заборона видачі» передбачена Наказом ТОВ «Делівері» від 10 вересня 2012 року № 40-1. Відповідно да статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 ЦК України).

Незалучення до участі у справі в якості належної особи ОСОБА_3, на висновки суду не впливає. В суді апеляційної інстанції представник відповідача факт видачі багажу без зняття заборони на видачу визнав, посилаючись на те, що багаж видано після предявлення самим ОСОБА_3 квитанції про сплату вартості багажу. Позивач пояснив, що до цього часу вартість багажу йому не сплачено, товар не повернуто.

Твердження про порушення правил юрисдикції та підсудності не ґрунтуються на законі.

Як розяснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 14 постанови від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» спір фізичної особи, яка має статус субєкта підприємницької діяльності, у цивільно-правових, житлових чи інших правовідносинах, що не має ознак господарського та не повязаний з господарською діяльністю підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Наприклад, вирішуючи належність спору про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним до цивільної чи господарської юрисдикції, у разі виникнення такого спору між господарським товариством і фізичною особою, яка є приватним підприємцем, суду належить з урахуванням змісту договору та інших правовстановлюючих документів зясувати, з використанням якого правового статусу при укладенні договору діяла фізична особа: як фізична особа чи як фізична особа підприємець, а також врахувати, які саме правовідносини між сторонами виникли.

Із квитанції вбачається, що ОСОБА_2 уклав договір транспортного експедирування на доставку належного йому вантажу саме як фізична особа. Ці ж обставини він підтвердив і в суді апеляційної інстанції.

Згідно частини 5 статті 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть предявлятися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Згідно копії паспорта та доручення на представництво інтересів в суді, нотаріально посвідченого 23 жовтня 2015 року державним нотаріусом Сьомої харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 за реєстровим № 6-746, позивач зареєстрований за адресою: квартира ІНФОРМАЦІЯ_1, що є підсудністю Московського районного суду м. Харкова.

Факти доставки товару без пошкоджень, а також подання позивачем заяви про повернення вантажу та про втрату вантажу після отримання вантажу належним вантажоодержувачем також на висновки суду не впливають, оскільки умови договору щодо заборони на видачу багажу відповідачем виконані не були.

Вартість вантажу в розмірі 70000 грн. 00 коп. зазначена в квитанції про прийом вантажу № НОМЕР_1 від 15 вересня 2015 року. Даний документ підписано сторонами, у тому числі відповідачем та не оспорено в установленому законом порядку.

Посилання на те, що страхове відшкодування повинно бути виплачено страховиком, не можуть бути прийняті до уваги. Договір добровільного страхування вантажів серії 11 № НОМЕР_2 укладено між ОСОБА_2 та Страховою Компанією «Злагода» 15 вересня 2014 року. 25 вересня 2015 року позивач звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування у звязку з втратою багажу. Однак рішення щодо страхового відшкодування не прийнято, оскільки не надано письмового Звіту експедитора (перевізника) про обставини випадку, який може бути кваліфіковано як страховий (а. с. 45, 151).

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314 ч. 1 п. 1, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Л.В.Гуцал

ОСОБА_6