Ухвала суду № 58612457, 22.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/3591/16 Головуючий 1-ї ін-ї. ОСОБА_1

Справа № 645/8375/15-ц Доповідач Сащенко І.С.

Категорія договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря - Бойко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Харківської міської ради, третя особа об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дизеліст» про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 (до шлюбу ОСОБА_6В.) звернулися до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування вимог посилались на те, що 14.09.2010 року помер їх дід ОСОБА_7. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2.

Відповідно до заповіту, складеного спадкодавцем 09.06.2010 року, належна йому на праві власності квартира АДРЕСА_3, грошові вклади в Ощадбанку СРСР та інше його майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось, заповідано онукам ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Позивачі звернулися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини у встановлений строк та отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1, по 1/2 частини кожному.

У видачі свідоцтва про право на спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_2 - відмовлено, оскільки спадкодавець не отримав на неї свідоцтво про право власності.

ОСОБА_7 є власником спірної квартири, пай за яку був повністю сплачений ним 16.01.1978 року.

Посилаючись на вказані обставини, просили визнати за ними право власності на квартиру АДРЕСА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті їх діда, ОСОБА_7, по 1/2 частині за кожним.

В судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримала.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не зявилися.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено. Постановлено визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири №21, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Харківських Дивізій б. 18/2 за кожним, в порядку спадкування за заповітом після смерті діда, ОСОБА_7, померлого 14.09.2010 року.

В апеляційній скарзі Харківська міська рада просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовити у повному обсязі. При цьому посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що за спадкодавцем не зареєстровано право власності на нерухоме майно - квартиру №21, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Харківських Дивізій б. 18/2, а отже вказана квартира не може входити до складу спадщини.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 та визнаючи за ними право власності по ? частині на квартиру № 21, яка знаходиться у м. Харкові, по вул. Харківських Дивізій, буд. 18/2, суд першої інстанції виходив із того, щопозивачі є спадкоємцями померлого за заповітом, і спадщину, яка відкрилась, прийняли у встановленому законом порядку, інших спадкоємців, які б згідно ст.1241 ЦК України мали право на обовязкову частку у спадщині немає.

Судова колегія з таким висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Встановлено, що 09.06.2010 року ОСОБА_7, який є дідом позивачів, було складено заповіт, за яким належну йому на праві власності квартиру №7, що знаходиться в м. Харкові по вул. Мироносицькій, буд. №32, грошові вклади, вклади в ощадбанку СРСР та інше своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось, все те, що належатиме йому на день смерті та на що він за законом матиме право, заповів своїм онукам: ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с.7)

У звязку з укладенням шлюбу 09.10.2014 року, ОСОБА_6 змінила своє прізвище на «Погорєлко», що підтверджується свідоцтвом про шлюб виданим 09.10.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби ХМУЮ, актовий запис № 1883 (а.с.12).

14.09.2010 р. ОСОБА_7 помер (а.с.6)

ОСОБА_7 був членом ОСББ «Дизеліст» і власником квартири № 21, яка знаходиться у м. Харкові, по вул. Харківських Дивізій, буд. 18/2, в якій і мешкав. Вартість квартири 3546,1 руб. Перший пайовий внесок внесено у 1963 році у сумі 1650 руб. Пай повність сплачено 16.01.1978 року (а.с.77)

Відповідно до ст.15 ЗУ «Про власність» від 07.02.1991 року №697-ХІІ, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Згідно ч.3 ст.284 ЦК України у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у правах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Таким чином ОСОБА_7, повністю сплативши пайові внески за квартиру, здобув право власності на неї.

Відповідно до ст. 1216 ПК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ПК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Із відповіді на заяву ОСОБА_4 від 03.09.2015 року на вх №1892/02-14, наданої Восьмою ХДНК вбачається, що за матеріалами спадкової справи №1083/2010 спадкоємцями по ? частці вказаної квартири є ОСОБА_4 та ОСОБА_6 згідно заповіту ОСОБА_7 на все майно. Дружина спадкодавця ОСОБА_8 померла 04.11.2002 року. В іншому зареєстрованому шлюбі на день смерті спадкодавець не перебував. Донька спадкодавця ОСОБА_9 зі змістом заповіту ознайомлена, права на обовязкову частку у спадщині згідно ст. 1241 ЦК України не має. Спадщину після ОСОБА_7 ОСОБА_4 та ОСОБА_6 прийняли, оскільки подали заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини у встановлений законом строк. Свідоцтва про право на спадщину отримували 02.08.2011 року за реєстровими №№ 2-716, 2-718, 2-720, 2-722. Також спадщина складається з квартири №21, що знаходиться у м. Харкові, по вул. Харківських Дивізій, буд. 18/2, яка є власністю ОСОБА_7 На день смерті спадкодавця реєстратором нерухомого майна, згідно діючому на той час законодавству, було лише КП «Харківське міське БТІ». За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вищевказана квартира не зареєстрована (з 2013 року), оскільки ОСОБА_7 помер 14.09.2010 року. У звязку з чим видати свідоцтво про право на спадщину на вказану квартиру не можливо (а.с.18-18а).

Посилання Харківської міської ради на те, що судом не встановлено коло спадкоємців, є безпідставним і спростовується матеріалами справи.

Доводи про те, що право власності на спірну квартиру спадкодавцем зареєстровано не було, на висновки суду не впливає.

Із розяснень, що містяться у п.6. постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року №5 суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, в осіб, які мають право на частку в пайових внесках, виникає право спільної часткової власності на квартиру, дачу, гараж чи інші будівлі пропорційно розміру частки паю (стаття 18Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень",Закон України від 10 липня 2003 року № 1087-IV"Про кооперацію",стаття 384 ЦК).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.

При цьому, наприклад, спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

З огляду на викладене, рішення суду є законними та обґрунтованим, підстав для скасування чи зміни рішення судова колегія не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів, повно та всебічно досліджених судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді