Рішення № 58610788, 24.06.2016, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Ізмайлов І. К.

Справа № 638/10895/14-ц

Провадження № 2/644/499/16

24.06.2016

Справа № 638/10895/14 - ц

н/п 2/644/499/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2016 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ізмайлова І.К.

при секретарі Яковлєвій М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору, суд, -

в с т а н о в и в :

26 червня 2014 року позивач звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС", в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" та до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18.05.2006 року 10000,00 грн., а також з ОСОБА_1 11871,73 грн.

Уточнивши позов просили стягнути з лише з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором на суму 33612,32 грн.

Зазначили, що 18 травня 2016 року між Закритим акціонерним товариство Комерційний банк ПриватБанк, правонаступником щодо прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк та ОСОБА_1 укладено договір кредитування на суму 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивач свої зобовязання виконав видавши відповідачці ОСОБА_1 зазначену суму, однак відповідач який брала на себе зобовязання погашення кредиту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних, порушив умови кредитування, у звязку з чим, станом на 31.08.2015 року за ним виникла заборгованість у розмірі 33612,32 грн., яка складається з суми заборгованості по кредиту 7823,25 грн., суми боргу по процентам за користування кредитом 23712,29 грн., а також штрафів відповідно по пункту 8.6 умов та правил надання банківських послуг -. штрафу по фіксованій частині 500,00 грн. та по процентній складовій 1576,78 грн.

Виходячи з наведеного позивач просив стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором від 18.05.2006 р. у розмірі 33612,32 грн.

Представник позивача подав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, на підставі наявних доказів, а у разі неявки відповідачів при заочному розгляді справи.

Відповідачі про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про що свідчить розписки про одержання судових повісток, представник позивача подав суду заяву по розгляд справи за його відсутності на підставі наявних доказів.

Раніше, при судовому розгляді представник відповідача зазначив, що позов не визнає. Також звернувся з клопотанням про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки останній платіж за кредитним договором був здійснений 05.11.2010 року, а з позов подано в червні 2014 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За вказаних обставин суд вважає за можливе розгляд справи за відсутністю сторін, оскільки в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи, суд вважає необхідним в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного:

У відповідності зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні

Судом встановлено, що 18 травня 2016 року між Закритим акціонерним товариство Комерційний банк ПриватБанк, правонаступником щодо прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк та ОСОБА_1 укладено договір кредитування на суму 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до умов зазначеного кредитного договору ОСОБА_1 взяв на себе зобовязання забезпечувати повернення кредиту, відсотків за користування кредитом з погашенням тіла кредиту і відсотків, також договором передбачено, що при порушенні позичальником зобовязань по погашенню кредиту позичальник сплачує банку пеню та штрафи.

Відповідачкою ОСОБА_1 умови зазначеного договору про сплату кредиту і процентів не виконувались.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Однією з форм договору позики на підставі ст. 1054 ЦК України є кредитний договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором на підставі ч. 2 ст. 1054 ЦК України застосовуються ті ж правила, що і по договору позики.

ОСОБА_1 на виконання договору кредиту від 18 травня 2006 року зобовязаний в установлені договором строки погасити заборгованість і проценти за користування кредитом передбачені як ст. 1048 ЦК України, так і умовами зазначеного договору.

На підставі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

За розрахунками Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк станом на

31.08.2015 року за ним виникла заборгованість у розмірі 33612,32 грн., яка складається з суми заборгованості по кредиту 7823,25 грн., суми боргу по процентам за користування кредитом 23712,29 грн., а також штрафів відповідно по пункту 8.6 умов та правил надання банківських послуг -. штрафу по фіксованій частині 500,00 грн. та по процентній складовій 1576,78 грн.

Виходячи з того, що відповідач не виконав умов договору то суд доходить до висновку про необхідність стягнення з нього суми основного боргу, процентів, а також суми штрафів передбаченими умовами договору.

Згідно до наданого розрахунку останній платіж відповідачем на суму 0,95 грн. вчинено 13 грудня 2010 р.

Відповідач зазначив, що договір є обовязковим для виконання сторонами, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

Ст. 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Крім того, зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Пунктом 9.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автомашино лонгується на той самий строк.

В зв'язку з чим вважав, що строк позовної давності не сплив.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 Цивільного процесуального кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась про порушення свого права. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, порушене право підлягає захисту лише за умови поважності причин пропуску позовної давності.

Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України у п. 11 Постанови № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення" суд встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Так, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданої позивачем, останній платіж зараховано 13 грудня 2010 року.

Прострочення за кредитним зобовязанням у ОСОБА_1 виникло 13 грудня 2010 року, в зв'язку з чим у кредитора виникло право на предявлення вимоги про виконання зобов'язання, то перебіг позовної даності розпочався з 13 грудня 2010 року. А оскільки до заявлених 26.06.2014 року позовних вимог застосовуються загальні строки позовної давності тривалістю в три роки і позивачем не наведено підстав, які б свідчили про поважність причин пропуску цього строку, суд вважає заяву відповідача про застосування позовної давності обґрунтованою.

Доводи позивача, про те, що правовідносини між кредитором і боржником з приводу наданого кредиту врегульовані не тільки Заявою, але й Умовами та правилами надання банківських послуг - безпідставні, оскільки ці «Умови» підписані лише головою правління банку, в той час як під ними відсутній підпис ОСОБА_1, відсутні дата їх складання та взагалі відсутні ідентифікуючі ознаки на предмет невідємності та відносності даних «Умов» до Заяви, яка була підписана ОСОБА_1, як підстава отримання кредитних коштів. У зв'язку з чим у суду не немає підстав вважати, що ОСОБА_1 укладав з позивачем кредитний договір саме на умовах, які закріплені в Умовах та правилах надання банківських послуг.

На підставі викладеного суд і відмовляє у задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 17, 27, 31, 60, 61, 88, 158 ЦПК України, ст. ст. 257, 261, ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 267, ст., ст. 526, 611, 1046, 1048, 1054 ЦК України суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Харківської області через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: