Ухвала суду № 58609757, 29.06.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/10130/16-ц

У х в а л а

про залишення без руху

"29" червня 2016 р. суддя Київського районного суду м. Харкова Якуша Н.В. розглянувши позов (скаргу) ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», за участі третьої особи: Київський відділ державної виконавчої служби міста Харкова головного територіального управління юстиції у Харківській області, про зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В :

23.06.2016 року до Київського районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», заявивши вимоги про зняття арешту і заборону на відчуження житлового будинку літ. «Д-2» по вул. Старова, 89 в м. Харкові, які були застосовані згідно постанови державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова головного територіального управління юстиції у Харківській області від 31 травня 2016 року, яка передана в провадження судді Якуші Н.В. 24.06.2016 року, про що свідчить запис в контрольному журналі судових справ та інших матеріалів, переданих до розгляду судді 24.06.2016 року, та зареєстрована як скарга на дії державного виконавця в порядку ст.383 ЦПК України.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VI).

Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими позивач звертається до суду для захисту, а також дотримання позивачем вимог, передбачених ЦПК України.

Розглянувши отримані матеріали, вважаю, що поданадо суду матеріали не відповідають вимогам ст.ст. 383-384 ЦПК України та положенням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», а саме:

- сторони скарги визначені невірно: особа, яка звернулась до суду із скаргою бере участь у її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обовязків яких безпосередньо стосується зазначене звернення як заінтересовані особи.

- не обґрунтовано строки звернення зі скаргою, передбачені ст. 385 ЦПК України, підстави для їх поновлення.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

На підставі викладеного, вважаю за необхідне позов (скаргу) залишити без руху та надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду.

Тому, керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов (скаргу) ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», за участі третьої особи: Київський відділ державної виконавчої служби міста Харкова головного територіального управління юстиції у Харківській області, про зняття арешту з майна - залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 5-денний строк, з дня отримання цієї ухвали, для усунення недоліків, визначених суддею.

Розяснити, що в разі невиконання вимог ухвали, позов (скарга) буде вважатися неподаною та повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського районного суду м. Харкова Н.В. Якуша