Вирок № 58608743, 29.06.2016, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Справа № 617/1962/14-к

Номер провадження № 1-кп/616/4/16

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«29» червня 2016 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області у складі:

головуючого - судді РИКОВА М.І.

при секретарях БАБАК К.А., ШЕГДА В.М.

за участю прокурорів ХАЙЛО Н.А, ОСОБА_1Е,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

представника потерпілих ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Великий Бурлук матеріали кримінального провадження № 12014220260000487 по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, безпартійного, військовозобовязаного, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,-

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.125 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

07 червня 2014 року приблизно о 01 год. 30 хв. ОСОБА_4, перебуваючи біля магазину «Продукти», розташованого на вул. Леніна с. Хотімля Вовчанського району Харківської області, під час конфлікту з ОСОБА_7 та ОСОБА_6, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, спрямованим на заподіяння тілесних ушкоджень, з належного йому пістолета, який згідно з висновком судово-балістичної експертизи № 329 від 27.08.2014 року є 23 зарядним газобалонним пневматичним тренувальним пістолетом моделі «МР-651К», калібру 4,5 мм, зробив не менше трьох пострілів в напрямку останніх, спричинивши одним із пострілів ОСОБА_6 тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку з наявністю забійної рани в потиличній області ліворуч, яке згідно з висновком судово-медичної експертизи за № 142-ВЛ/14 від 04.08.2014 року відноситься до категорії легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровю тривалістю більше 6 днів, але менше ніж 3 тижні (21 день), а також одним із пострілів заподіяв ОСОБА_7 тілесне ушкодження у вигляді наскрізного поранення правого стегна, яке бере початок з рани в нижній третині правого стегна по передній поверхні, пошкоджує мякі тканини (мяза) стегна, та закінчується раною на зовнішній поверхні в нижній третині правого стегна, яке згідно з висновком судово-медичної експертизи № 161-ОКБ/14 від 26.07.2014 р. відноситься до категорії легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя тривалістю більше 6 днів, але менш ніж 3 тижні (21 день).

Після цього, ОСОБА_4 на автомобілі НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_10, покинув місце пригоди. Потерпілий ОСОБА_7 разом з ОСОБА_11 на автомобілі «ВАЗ-21103» на окраїні с. Хотімля Вовчанського району Харківської області наздогнали даний автомобіль та потерпілий ОСОБА_7 намагався затримати обвинуваченого після скоєння останнім умисного злочину.

ОСОБА_4, сидячи на передньому пасажирському сидінні, через розбите ОСОБА_7 скло, діючи умисно, з метою заподіяння тілесного ушкодження, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, зробив один постріл з вказаного вище пістолета в напрямку ОСОБА_7, заподіявши останньому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого кульового поранення лівої половини грудної клітини, яке згідно висновку судово-медичної експертизи № 161-ОКБ/14 від 26.06.2014 р. відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя, згідно п.2.1.2, п.2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованих йому злочинах, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.125 КК України спочатку визнав повністю, однак в ході судового слідства пояснював, що тілесні ушкодження спричинив потерпілим, захищаючись від їх нападу. Також суду пояснив, що влітку 2014 року він разом з ОСОБА_10 працювали на базі відпочинку, розташованій в с. Хотімля Вовчанського району Харківської області. 06 червня 2014 року в вечірній час ОСОБА_4 разом з ОСОБА_10, на автомобілі останнього поїхали до магазину, який розташований в центрі даного населеного пункту. Біля магазину стояла кафе-палатка «Десант», де вони присіли вдвох за столик та купили пива. В цей час в палатці вже знаходились потерпілі. ОСОБА_7 вів себе агресивно, бігав по приміщенню і пропонував битись з ним. Обвинувачений злякався, вийшов з приміщення і з автомобіля взяв пневматичний пістолет. Його друг ОСОБА_10 в цей час залишався в кафе-палатці. Коли ОСОБА_4В став підходити до кафе, в його адресу стали звучати погрози з боку потерпілого, і він одразу показав свій пістолет, однак ОСОБА_7 зі своїми друзями йшов в його сторону. ОСОБА_4 після цього вистрелив з пістолета в ногу потерпілому ОСОБА_7, а потім ще раз. В цей час ОСОБА_10 підійшов до свого автомобіля і вони намагались уїхати. Деякий час автомобіль не заводився, а ОСОБА_7 зі своїми друзями стали кидати каміння, пляшки в бік транспортного засобу. Обвинувачений знов показав пістолет, після чого двічі вистрелив в їх бік, але не в самих людей. Припускає, що одна із куль могла рикошетом зачепити потерпілого ОСОБА_6

Після цього вони на автомобілі стали тікати в сторони бази-відпочинку. Їх стали переслідувати на автомобілі і по дорозі зупинили їх автомобіль. Потерпілий ОСОБА_7 розбив бокове скло автомобіля і почав витягувати обвинуваченого з салону транспортного засобу. ОСОБА_4 взяв пістолет і ще раз вистрелив в сторону потерпілого. Після цього вони поїхали до місце свого тимчасового мешкання і їх вже ніхто не переслідував. Стверджував, що стріляв по ногам потерпілого і пістолет застосував в якості самозахисту. Цивільні позови прокурора визнає в повному обсязі, позови потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в частині відшкодування матеріальної шкоди визнає повністю, моральної шкоди - частково, а саме: вимоги потерпілого ОСОБА_7 в розмірі 3000 грн. 00 коп., а ОСОБА_6 в розмірі 2000 грн. 00 коп.

Разом з цим, не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованих йому складах злочинах, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.125 КК України, фактично визнав частково, його вина в повному обсязі доведена та підтверджується зібраними по кримінальному провадженню в порядку ст.ст. 84-86, 91-93 КПК України доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні наполягав, щоб обвинуваченого було покарано за спричинення йому тілесних ушкоджень при цьому пояснив, що 06 червня 2014 року біля 18 год. 00 хв. він разом з ОСОБА_7, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 приїхали в с. Хотімля Вовчанського району Харківської області на відпочинок. Біля 21 год. 00 хв. він разом з ОСОБА_7 на автомобілі «ВАЗ-21103» поїхали в центр села за покупкою продуктів харчування та зупинились біля кафе-палатки «Десант». Там ОСОБА_7 зустрів своїх родичів. Через деякий час потерпілий ОСОБА_6 вийшов на вулицю і розмовляв по телефону з ОСОБА_12 і в цей час він почув постріл та одразу відчув біль на потилиці. Потерпілий втратив свідомість, прийшов до тями в Вовчанській ЦРЛ. В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 підтримав позовні вимоги та просив стягнути з обвинуваченого 7715 грн. 26 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, оскільки знаходився на стаціонарному лікуванні та продовжує лікуватись, а також 100000 грн. - у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину. В суді стверджував, що обвинувачений до теперішнього часу у рахунок відшкодування шкоди не сплатив йому жодної копійки.

Потерпілий ОСОБА_7 також наполягав, щоб обвинуваченого ОСОБА_4 суворо було покарано за спричинення йому тілесних ушкоджень при цьому суду пояснив, що 06 червня 2014 року разом з ОСОБА_7, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вони приїхали на відпочинок до с. Хотімля Вовчанського району. В вечірній час він разом з ОСОБА_7 на своєму на автомобілі «ВАЗ-21103» поїхали в центр села та зупинились біля кафе-палатки «Десант». Там ОСОБА_7 зустрів свою сестру ОСОБА_14. В кафе також знаходились раніше незнайомі ОСОБА_4 та ОСОБА_10 Він пригостив свою сестру спиртними напоями та фруктовою нарізкою і це не сподобалось ОСОБА_10 ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_10 вийти на вулицю і поговорити, оскільки в кафе грала музика і нічого не було чути. На вулиці до нього підійшов ОСОБА_4, повернув потерпілого до себе і одразу вистрелив з пістолета в ногу. Потерпілий відбіг за кут приміщення і в цей час обвинувачений ще декілька разів вистрелив в його сторону, але не зачепив його.

В цей час обвинувачений з ОСОБА_10 стали тікати на автомобілі «ВАЗ-2106». Потерпілий сказав своїм друзям, що йому прострелили ногу, після дав ключі від свого транспортного засобу ОСОБА_11 і вдвох стали переслідувати злочинця. По дорозі наздогнали транспортний засіб і перегородили дорогу. Потерпілий підійшов до транспортного засобу і хотів затримати ОСОБА_4, але двері транспортного засобу були зачиненні. ОСОБА_7 розбив бокове скло автомобіля, при цьому сильно поранив собі руку. В цей час ОСОБА_4 вистрелив з пістолета в упор, в грудну клітину потерпілому. ОСОБА_7 після цього сів в свій автомобіль і його одразу повезли до лікарні м. Вовчанськ. По дорозі він втратив свідомість. Довгий час він проходив лікування. До теперішнього часу куля знаходиться в його тілі. В суді стверджував, що намагався затримати злочинця і здати останнього правоохоронним органам. В суді потерпілий ОСОБА_7 підтримав позовні вимоги та просив стягнути з обвинуваченого 8 377 грн. 74 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, оскільки знаходився на стаціонарному лікуванні та продовжує лікуватись, а також 100 000 грн. - у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину. В суді стверджував, що ОСОБА_4 до теперішнього часу у рахунок відшкодування шкоди не сплатив йому жодної копійки.

Показами свідка ОСОБА_10, який будучи допитаний в судовому засіданні щодо обставин скоєного кримінального правопорушення показав, що влітку 2014 року він разом з ОСОБА_4 працювали на базі відпочинку, розташованій в с. Хотімля Вовчанського району Харківської області. 06 червня 2014 року приблизно о 23 год. 00 хв. він з ОСОБА_4 на своєму автомобілі поїхали до магазину, який розташований в центрі даного населеного пункту. Біля магазину стояла кафе-палатка «Десант», де вони присіли вдвох за столик та купили пива. В цей час в палатці вже знаходились потерпілі. ОСОБА_7 вів себе агресивно, пропонував битись з ним. В цей час ОСОБА_4 вийшов з кафе, а він залишився купити пива. Пізніш ОСОБА_10 вийшов з кафе та пішов заводити автомобіль, але він деякий час не заводився. В цей час, ОСОБА_7 зі своїми друзями стали кидати каміння, пляшки в бік транспортного засобу. Коли стали відїжджати, їх став переслідувати інший автомобіль. Ближче до лісу їх підрізали і він був вимушений зупинитись. З автомобіля вискочив потерпілий ОСОБА_7, підбіг до їх автомобіля зі сторони пасажира і з двох ударів, рукою розбив скло. ОСОБА_7 намагався витягти ОСОБА_4 з салона автомобіля і в цей момент почув хлопок, схожий на постріл. ОСОБА_7 одразу відійшов від транспортного засобу, він завів свій автомобіль і вони поїхали на базу відпочинку. Вже вдома ОСОБА_4 йому розповів, що використав пістолет, щоб відігнати людей. Ранком при огляді салона свого автомобіля, він виявив пістолет чорного кольору. ОСОБА_10 цей пістолет заховав в лісі, а пізніше видав працівникам поліції.

Показами свідка ОСОБА_15, який будучи допитаний в судовому засіданні показав, що він проживає в ІНФОРМАЦІЯ_6. 07 червня 2014 року в нічний час він разом з ОСОБА_11 підійшли до кафе «Десант». Біля входу в палатку стояли ОСОБА_7 та ОСОБА_4 Він чув, як ОСОБА_7 зробив зауваження ОСОБА_4 Потім ОСОБА_15 почув хлопок схожий на постріл, а коли повернувся, щоб подивитись, то побачив як ОСОБА_7 побіг за кут пошти і почув ще два постріли. Через деякий час ОСОБА_7 повернувся і почав розмовляти з ОСОБА_4, про що розмовляли не чув. ОСОБА_4 вів себе агресивно, висловлювався нецензурною лайкою. Свідок чув, як ОСОБА_7 голосно говорив, що йому поранили ногу. Також біля кафе ОСОБА_15 побачив ОСОБА_6 без свідомості, у якого на руці була кров, рана на руці була різана. Він допоміг ОСОБА_6, перевязавши останньому руку, після чого пішов додому.

Свідок ОСОБА_11 в суді показав, що він 07 червня 2014 році був в центрі с. Хотімля Вовчанського району Харківської області. Стоячи біля магазину він побачив як біля палатки ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_7 і вони почали розмовляли. Потім почув два постріли, постріли здійснив ОСОБА_4 Він бачив поранення на нозі у ОСОБА_7 ОСОБА_2 ОСОБА_4 з водієм сіли в автомобіль та стали тікати, а він з ОСОБА_7 також сіли в машину та почали їх наздоганяти. Наздогнавши, ОСОБА_7 вийшов з машини і підійшов до машини в якій був ОСОБА_4 Вони хотіли доставити злочинця до поліції. Повернувшись, ОСОБА_11 побачив, що рука ОСОБА_7 була в крові. ОСОБА_11 перевязав руку та відвіз ОСОБА_7 до лікарні. В лікарні лікарі побачили у ОСОБА_7 вогнепальне поранення. Через деякий час йому подзвонила сестра та повідомила, що біля палатки поранений ОСОБА_6. Після чого ОСОБА_11 повернувся назад до кафе, щоб забрати ОСОБА_6 до лікарні. Коли віз ОСОБА_6 до лікарні, останній декілька раз втрачав свідомість. Від сестри він дізнався, що ОСОБА_6 в кафе впав на скляні двері та порізав собі руку. Руку порізав вже після конфлікту.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показала, що 07 червня 2014 року вона з подругою знаходилась в кафе «Десант», що розташоване в с. Хотімля Вовчанського району Харківської області. Вона з подругою сиділи за столиком до якого підсів друг обвинуваченого - ОСОБА_10 Потім підійшов ОСОБА_7 і почав розмовляти з ОСОБА_10, після чого вони вийшли з кафе. Через деякий час до кафе зайшли ОСОБА_4 та ОСОБА_10 щось купили та пішли. Потім повідомили, що на вулиці стріляють. Коли вона вийшла на вулицю, то ОСОБА_4 і ОСОБА_10 біля кафе вже не було, а ОСОБА_7 сідав в своє авто і також поїхав. Пострілів не чула, зброю не бачила.

Коли знов повернулась до кафе, то побачила ОСОБА_6, який тримався за голову і на потилиці у нього були крововиливи. Він говорив, що нічого не памятає. ОСОБА_6 до себе нікого не підпускав. Потерпілий ходив по кафе, хитаючись на ногах, внаслідок чого впав на двері і розбитим склом поранив собі руку. Йому надали первинну медичну допомогу і відправили до лікарні.

Свідок ОСОБА_12 в суді показав, що 06 червня 2014 року разом з ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_13 приїхали на відпочинок до с. Хотімля Вовчанського району. В вечірній час ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 поїхали в центр села за продуктами, а він залишився біля річки. В той вечір він розмовляв по телефону з ОСОБА_6 і чув два постріли. Біля кафе-палатки в той вечір він не був, свідком подій не являється.

Крім того, вина ОСОБА_4 повністю підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах кримінального провадження і які судом дослідженні в порядку ст.358 КПК України, а саме:

- протоколом огляду місця події від 07 червня 2014 року та фототаблицею до нього, з якого вбачається, місцем кримінального правопорушення є літня кафе-палатка «Десант» біля магазину «Продукти», розташованого за адресою вул. Леніна, с. Хотімля Вовчанського району Харківської області (т.1 а.п.17-24);

- протоколом огляду місця події від 07 червня 2014 року та фототаблицею до нього, з якого вбачається, що місцем тимчасового мешкання ОСОБА_4 є жилий будинок на б/в «Княжий Град» в с. Хотімля Вовчанського району Харківської області та оглянуто автомобіль «ВАЗ 2106», державний номерний знак «Н 95-44 ХА» (т.1 а.п.25-31);

- висновком судово-медичної експертизи № 142-ВЛ/14 від 04 серпня 2014 року, відповідно до якої у ОСОБА_6 виявлені слідуючи тілесні ушкодження: - закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку з наявністю забійної рани в потиличній області ліворуч, що утворились від дії тупого твердого предмету (металевий розмірами 0,5 см х 0,5 см), який був вилучений з мяких тканин потиличної області ліворуч. Виходячи з опису поранення встановити вид травми (вогнепальне, пневмопальне та ін.) по даним, що маються не уявляється можливим. За ступенем тяжкості вищевказані тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень згідно п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р.. Інші тілесні ушкодження, а саме: - дві різаних рани правого плеча на границі середньої і нижньої третин з ушкодженням плечової артерії, серединного нерва та мязів передньої поверхні плеча, що супроводжувалось масивною крововтратою та розвитком геморагічного шоку 3 ступеня, які утворились від дії гострого предмета (предметів), що володіє ріжучими властивостями. За ступенем тяжкості вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень згідно п.п.2.1.1. а), 2.1.2., 2.1.3. о), п) «Правил судово-медичного встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р. органам обвинувачення в провину обвинуваченому ОСОБА_4 не ставляться. (т.1 а.с.44-46). Судом також встановлено, що дані тілесні ушкодження потерпілий отримав після конфлікту, впавши на вхідні двері в кафе;

- висновком судово-медичної експертизи № 161-ОКБ/14 від 13 червня 2014 року, відповідно до якої у ОСОБА_7 виявлені слідуючи тілесні ушкодження: - проникаючи кульове поранення лівої половини грудної клітини, що бере початок від рани в проекції 6 міжребрового простору по середньо-ключичній лінії, пошкоджує міжреброві мязи, пристінну плевру, проникає в ліву плевральну порожнину, пошкоджує шостий сегмент лівої легені, де закінчується з наявністю кулі в тканині легені та виливом крові та виливом крові в плевральну порожнину, що за ступенем тяжкості вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень згідно п.2.1.2 п.2.1.3. «Правил судово-медичного встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р; - наскрізне поранення правого стегна, яке бере початок з рани в нижній третині правого стегна по передній поверхні, пошкоджує мякі тканини (мяза) стегна та закінчується раною на зовнішній поверхні в нижній третині правого стегна, що за ступенем тяжкості вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень згідно п.2.1.2 п.2.1.3 «Правил судово-медичного встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р. За ступенем тяжкості зазначене поранення відноситься до легкого тілесного ушкодження згідно п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р.. Інше тілесне ушкодження - різана рана на згинальній поверхні в області проекції правого ліктьового суглобу, що за ступенем тяжкості зазначене відноситься до легкого тілесного ушкодження згідно п.2.3.2, п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р. органам обвинувачення в провину обвинуваченому ОСОБА_4 не ставиться (т.1 а.с.49-50). При судовому розгляді встановлено, що дане тілесне ушкодження потерпілий отримав, при намаганні затримати ОСОБА_4, тобто обвинувачений не причетний до спричинення даного тілесного ушкодження потерпілому;

- протоколом огляду місця події від 18 червня 2014 року з якого вбачається, що в хірургічному відділенні КЗОЗ «Вовчанська ЦРЛ», розташованого за адресою: вул. Шевченко, буд. 28, м. Вовчанськ Вовчанського району Харківської області під час медичного огляду з тіла ОСОБА_6 була вилучена куля (т.1 а.с.72-73);

- висновком судово-балістичної експертизи № 267 від 17 липня 2014 року відповідно до якої наданий на дослідження предмет міг бути свинцевою кулею калібру 4,5 мм, призначеною для пневматичної зброї відповідного калібру. Значна деформація наданого предмету, а також відносно малі розміри не дозволяють встановити спосіб виготовлення. Враховуючи значну деформацію предмета можна припускати, що він міг бути вистріляний зі зброї з достатньо великою початковою швидкістю. Наданий предмет міг бути використаний в якості метального снаряду в пневматичній зброї калібру 4,5 мм. На даному предметі у звязку зі значною його деформацією відсутні сліди, характерні для рикошету (т.1 а.с.77-78);

- висновком судово-балістичної експертизи № 329 від 27 серпня 2014 року відповідно до якої наданий на дослідження пістолет є 23-зарядним газобалонним пневматичним тренувальним пістолетом моделі «МР-651К» калібру 4,5 мм виробництва Росії, заводські серія, рік виготовлення й номер «Y09 10719» (2009 р.), призначеним для тренувальної й аматорської стрільби сферичними та ковпаковими кулями типу «ВВ» та «НПЗ» калібру 4,5 мм, і до категорії вогнепальної зброї не належить. Наданий пістолет не має слідів яких-небудь конструкційних змін і переробок саморобним способом з метою додання йому властивостей вогнепальної зброї. Наданий пістолет справний і при наявності куль у магазині для виробництва пострілів стандартними сферичним та ковпаковими кулями калібру 4,5 мм придатний (т.1 а.п.84-86). В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив належність даної зброї йому і з якої він в нічний час 07 червня 2014 року робив постріли в сторону потерпілих, захищаючись від нападу;

- постановою про визнання та приєднання до справи речових доказів від 17 липня 2014 року відповідно якої вилучений в ході огляду місця події 18 червня 2014 року металевий деформований предмет, який згідно висновку судово балістичної експертизи № 267 від 17 липня 2014 року міг бути свинцевою кулею калібру 4,5 мм, призначеною для пневматичної зброї відповідного калібру, спакований в полімерний пакет, опечатаний паперовою біркою з відтиском круглої «067» НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області, написом «Є-267/2014» та підписом експерта приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12014220260000487 від 07 червня 2014 року як речовий доказ (т.1 а.п.79);

- постановою про визнання та приєднання до справи речових доказів від 04 вересня 2014 року відповідно якої, оглянутий 21 липня 2014 року пістолет, який згідно висновку судово балістичної експертизи № 329 від 27 серпня 2014 року є 23-зарядним газобалонним пневматичним тренувальним пістолетом моделі «МР-651К» калібру 4,5 мм виробництва Росії, призначеним для тренувальної й аматорської стрільби сферичними та ковпаковими кулями типу калібру 4,5 мм і до категорії вогнепальної зброї не належить, спакований в полімерний пакет, опечатаний паперовою біркою з відтиском круглої печатки «060» НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області та підписом експерта, приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12014220260000487 від 07 червня 2014 року як речовий доказ (т.1 а.п.89);

- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 198-ВЛ/14 відповідно до якої у ОСОБА_6 маються наступні тілесні ушкодження: - закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку з наявністю забійної рани в потиличній області ліворуч. Виходячи з характеру, поранення утворилось від дії тупого твердого предмету з обмеженою поверхнею, що діяла (свинцева куля калібру 4,5 мм, призначеною для пневматичної зброї відповідного калібру), який був вилучений (07.06.2014р.) з мяких тканин потиличної області ліворуч та міг бути випущений як з пневматичної зброї та і з револьвера Флобера калібру 4 мм та іншої зброї, в тому числі саморобної, переробної (за даними висновку № 267 від 17.07.2014р. експерта НДЕКЦ)(т.1 а.с.91-94).

З аналізу всіх досліджених доказів підтверджується об'єктивна сторона злочинів за ч.1 ст.121 та ч.2 ст.125 КК України, вчинених обвинуваченим ОСОБА_4, що характеризується умисним діянням обвинуваченого - спричиненням тілесних ушкоджень потерпілим, наслідками, що настали відповідно спричинення тяжкого тілесного ушкодження та легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя тривалістю більше 6 днів, але менш ніж 3 тижні (21 день) ОСОБА_7 і легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя тривалістю більше 6 днів, але менш ніж 3 тижні (21 день) ОСОБА_6, причинним зв'язком між вказаними протиправними діяннями обвинуваченого та наслідками, що настали від них, з урахуванням місця, часу, способу, обстановки спричинення тяжких тілесних ушкоджень і легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоровя тривалістю більше 6 днів, але менш ніж 3 тижні (21 день).

Суд вважає, що ОСОБА_4 умисно вчинив інкриміновані злочини, а не внаслідок захисту. Інтелектуальні ознаки прямого умислу полягають в усвідомленні суспільно небезпечного характеру свого діяння та передбаченні його суспільно небезпечних наслідків, тому обвинувачений ОСОБА_4 свої дії розумів та повинен був розуміти в момент вчинення злочинів.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він не мав наміру заподіяти ОСОБА_7 тяжкого тілесного ушкодження, а лише захищався від дій потерпілого, застосовуючи пістолет з метою самозахисту при його можливості побитті, спростовуються зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності.

Усвідомлення суспільно небезпечного характеру своїх діянь означає не тільки розуміння фактичної сторони того, що вчиняється, всіх обставин, що характеризують обєктивні ознаки злочину значущість обєкта посягання, яким є здоровя потерпілих, їх вік, стать, характеру діяння, місця, часу, способу їй вчинення, а й розуміння соціального значення діянь, їх соціальної шкідливості, коли він, застосовуючи зброю, що було небезпечним для життя та здоров'я багатьох людей, при намаганні затримати його, вчинив тяжкий злочин з метою уникнення відповідальності за вчинення раніше умисного злочину, стріляв з пістолета в потерпілих, при цьому мав можливість відійти чи втекти взагалі та не застосовувати зброю. Суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 мав чітке уявлення про те, що від його пострілів настануть тілесні ушкодження.

Фактичне невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не спростовує вищезазначений висновок суду, а є, виключно, способом, реалізація якого спрямована на уникнення відповідальності за вчинене ним протиправні діяння, тому суд розцінює це як метод захисту обвинуваченого. Але суд не може не звернути уваги на те, що обвинувачений після оголошення обвинувального акту і розясненні йому суті обвинувачення, в присутності захисника ОСОБА_5, таки визнавав свою вину.

Враховуючи наведене, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності і взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчинених інкримінованому йому кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених у вироку суду, доведена повністю.

При таких обставинах суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.125 КК України, як умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя та за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Відповідно до положень ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадку можливості зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Згідно з п.3 ч.1 ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

На підставі п.1 ч.1 ст.66 КК України, суд визнає обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 - щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст.67 КК України обтяжували б покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд, згідно з вимогами ст.ст. 50, 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно зі ст.12 КК України, є невеликої тяжкості та тяжким злочином; наявність обставин, які пом'якшують та обтяжують його покарання; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він одружений, має на утриманні малолітню дитину сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, постійне місце проживання, за яким загалом характеризується позитивно, на даний час офіційно не працює, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, також не перебуває на обліку у лікаря-психіатра, що свідчить про його осудність, раніше не судимий, а також приймає до уваги поведінку обвинуваченого в момент скоєння злочинів, наслідки суспільно-небезпечних діянь, зокрема, те, що потерпілі після отриманих тілесних ушкоджень і на даний час потребують лікувань.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також думку потерпілих, їх представника, які наполягали на застосуванні до обвинуваченого покарання, пов'язаного з позбавленням волі, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.121, ч.2 ст.125 КК України в межах санкції вказаних частини ст.ст.121,125 КК України, із застосуванням положень ч.1 ст.70 КК України, а саме: у виді позбавлення волі, оскільки, на думку суду, його виправлення і перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства.

Таке покарання, на думку суду, буде справедливим та при його реальному відбуванні сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню скоєння нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити особисте зобовязання.

Цивільний позов прокурора про стягнення з обвинуваченого витрат на користь держави в особі комунального закладу охорони здоровя Вовчанської районної ради «Вовчанська центральна районна лікарня» у сумі 1367 грн. 80 коп. на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 та на користь держави в особі комунального закладу охорони здоровя Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» у сумі 3302 грн. 81 коп. на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_7 підлягають повному задоволенню, як підтверджений матеріалами кримінального провадження (т.4 а.п.11-15) та на підставі ст.128 КПК України, ст.1206 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Цивільний позов ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в сумі 7 715 грн. 26 коп. підлягає частковому задоволенню. Питання заявленого потерпілим цивільного позову в частині заявленої матеріальної шкоди, та визнаного обвинуваченим в повному обсязі, суд вирішує відповідно до вимог ст.ст.128, 129 КПК України, 1166 ЦК України. Так, матеріалами справи доведено завдання матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_6 на загальну суму 3777 грн. 94 коп. згідно копій відповідних квитанцій (т.4 а.п.20-26). Щодо стягнення решти суми завданої матеріальної шкоди слід ОСОБА_6 відмовити, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів необхідності понесення потерпілим матеріальних збитків на суму 3 337 грн. 32 коп., а саме: на лікування правої руки в сумі 3037 грн. 32 коп. (т.4 а.п.16), оскільки травму руки потерпілий отримав після конфлікту і в провину обвинуваченому ці тілесні ушкодження не ставляться, та благодійний внесок на суму 300 грн. 00 коп., квитанція б/н від 20.08.2014 р (т.4 а.п.26).

Визначаючи розмір завданої потерпілому ОСОБА_6 моральної шкоди суд враховує душевні страждання потерпілим у звязку з протиправною поведінкою обвинуваченого, та з урахуванням тяжкості отриманих ушкоджень, тривалості лікування та позбавлення можливості у вказаний період працювати та забезпечити потреби своєї сімї, необхідності вживати відповідних дій по захисту своїх порушених прав в звязку з відсутністю добровільного відшкодування завданої шкоди, потреби в продовженні лікування, та враховуючи майновий стан обвинуваченого, керуючись принципом розумності та справедливості, уважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 20 000 грн. 00 коп., оскільки саме у такій сумі вона у сукупності відповідатиме характеру і обсягу спричинених страждань та іншим негативним наслідкам, що настали, і не призведе до безпідставного збагачення, а тільки компенсує завдану потерпілому моральну шкоду. В іншій частині відмовити із-за недоведеності.

Цивільний позов ОСОБА_7 про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в сумі 8 377 грн. 74 коп. підлягає частковому задоволенню. Так, матеріалами справи доведено завдання матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_7 на загальну суму 8227 грн. 74 коп. згідно копій відповідних квитанцій (т.4 а.п.31-39). Щодо стягнення решти суми завданої матеріальної шкоди слід ОСОБА_7 відмовити, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів необхідності понесення потерпілим матеріальних збитків на суму 150 грн. 00 коп., а саме: на благодійний внесок в розмірі 150 грн. 00 коп., квитанція серії Д № 954047 (т.4 а.п.35).

Визначаючи розмір завданої потерпілому ОСОБА_7 моральної шкоди суд враховує душевні страждання потерпілим у звязку з протиправною поведінкою обвинуваченого, та з урахуванням отриманих тяжких тілесних ушкоджень, тривалості лікування та позбавлення можливості у вказаний період працювати та забезпечити потреби своєї сімї, необхідності вживати відповідних дій по захисту своїх порушених прав в звязку з відсутністю добровільного відшкодування завданої шкоди, потреби в продовженні лікування, суд оцінює розмір моральної шкоди, завданої потерпілому, достатній для відновлення душевного стану з врахуванням індексу інфляції в сумі 50000 грн. 00 коп. В іншій частині відмовити із-за недоведеності. При цьому, на думку суду, сума, визначена потерпілим в частині розміру моральної шкоди є завищеною.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України, а щодо процесуальних витрат - відповідно до ч.2 ст.124 КПК України. Стягнути із ОСОБА_4 в дохід держави витрати, пов'язані із проведенням експертиз, у розмірі 2452 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.125, ч.1 ст.121 КК України і призначити покарання:

- за ч.2 ст.125 КК України 1 (один) рік обмеження волі;

- за ч.1 ст.121 КК України 5 (пять) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно до відбування ОСОБА_4 визначити покарання у виді 5 (пяти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити особисте зобовязання.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту фактичного затримання та приведення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь держави в особі комунального закладу охорони здоровя Вовчанської районної ради «Вовчанська центральна районна лікарня» кошти, витрачені на лікування потерпілого ОСОБА_6, у сумі 1367 (одну тисячу триста шістдесят сім) грн. 80 коп., (р/р № 31410544700156, отримувач УДКСУ у Вовчанському районі в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37345943, банк отримувача ГУ ДКСУ в Харківській області).

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь держави в особі комунального закладу охорони здоровя Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» кошти, витрачені на лікування потерпілого ОСОБА_7, у сумі 3302 (три тисячі триста дві) грн. 81 коп. (р/р № 314135544700001, отримувач Головне фінансове управління ХОДА, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37874947, банк отримувача ГУ ДКСУ в Харківській області, призначення КБК 24060300).

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 3777 (три тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 94 коп. матеріальної шкоди та 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_7 8227 (вісім тисяч двісті двадцять сім) грн. 74 коп. матеріальної шкоди та 50000 (пятдесят тисяч) грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-балістичних експертиз у сумі 2452 (дві тисячі чотириста пятдесят дві) грн. 20 коп. в дохід держави.

Речові докази: - деформований предмет, який міг бути свинцевою кулею калібру 4,5 мм; - 23 зарядний газобалонний пневматичний тренувальний пістолет, моделі «МР-651», калібру 4.5 мм., виробництва Росії, заводські серія, рік виготовлення й номер «Y09 10719» (2009 р.), які зберігаються в сейфі для зберігання вогнепальної зброї, боєприпасів та холодної зброї у Вовчанському ВП ГУ НП в Харківській області, квитанція за № 54 від 04.09.2014 року (т.1 а.п. 89-1) знищити після набрання вироком законної сили.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Харківської області через Великобурлуцький районний суд Харківської області, протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області: ОСОБА_16