Постанова № 58606849, 25.06.2015, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № Справа № 425/2202/14-а

Провадження № 2-а/428/69/2015

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року м.Сєвєродонецьк

Cуддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Олійник В.М., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області про зобовязання провести перерахунок та нарахувати компенсацію за втрату частини доходів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із позовом до до Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області (далі УПФУ в м.Рубіжному Луганської області), в якому просив про наступне:

- визнати відмову УПФУ в м.Рубіжному Луганської області у перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2012 року та 1 липня 2012 року протиправною;

- зобов'язати УПФУ в м. Рубіжному Луганської області провести перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання, встановивши розмір цього утримання у 80 % від суддівської винагороди, визначеною ст. 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» діючого судді, який пра¬цює на відповідній посаді, з 1 січня 2012 року та 1 липня 2012 року та виплатити різницю між нарахованим та виплаченим грошовим утриманням з 01.01.2012 р.;

- зобов'язати УПФУ в м. Рубіжному Луганської області нарахувати йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання.

- винести окрему ухвалу на адресу відповідача.

В обґрунтування зазначених вимог позивач вказав, що він працював суддею Рубіжанського міського суду. Постановою ВР України № 3790-VI від 22.09.2011 року він був звільнений з посади судді у зв'язку із виходом у відставку. З травня 2011 року йому Територіальним управлінням судової адміністрації у Лу¬ганській області нараховувалось та виплачувалось щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80 % грошового утримання судді. 01 серпня 2012 року він надав всі рішення судів та довідку про заробітну плату для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці (від 20.03.2012 року за січень 2012 року) УПФ України м. Рубіжне в Луганській області. Також він просив надати відомості щодо розрахунку його щомісячного довічного грошового утримання. 22 вересня 2012 року він отримав довічне грошове утримання. Відомо¬сті про щомісячний розмір та загальну суму утримання за період з 15.10.2011 року по 30.09.2012 року були надані йому тільки у листопаді 2012 року.

Він звернувся до УПФУ м. Рубіжне в Луганській області із заявою, у якій просив зробити перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2012 року у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та зробити перерахунок його щомісячного довічного грошо¬вого утримання у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з липня 2012 року, який працює на відповідній посаді, надавши довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 16.08.2012 р. Листом від 12 жовтня 2012 року, який він отримав десь 18 жовтня 2012 року, відповідачем йому було відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання з посиланням на те, що суддям у відставці, крім суддів Конституційного Суду України, законодавством пе¬рерахунок раніш призначеного грошового утримання не передбачено.

З такою позицією відповідача він був незгоден, тому звернувся з позовом до суду. Рішенням Сєвєродонецького міського суду від 27 травня 2013 року його позовні вимоги були задоволені - відповідач був зобов'язаний провести перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання, встановивши його розмір 80 відсотків від суддівської нагороди діючого судді, який працює на відповідній посаді, з 1 січня 2012 року та 1 липня 2012 року, та виплатити різницю між нарахованим та виплаченим грошовим утриманим з 01 січня 2012 року. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2013 року рішення Сєвєродонецького міського суду від 27 травня 2013 року було скасовано та була прийнята нова постанова, згідно якої його позовні вимоги були задоволені частково - від-повідач був зобов'язаний розглянути його заяву про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання від 01 жовтня 2012 року з прийняттям рішення за результатами її розгляду, оскільки апеляційний суд прийшов до висновку, що відповідач не прийняв оста-точного рішення з питання перерахунку.

Згідно із розпорядженням відповідача № 149282 від 06.09.2013 року йому було відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2012 року. Вказану відмову він вважає протиправною.

Від представника відповідача на адресу суду заперечень не надходило, раніше було надано письмові заперечення на позов, в яких просила залишити позов без розгляду та зазначила, що УПФУ в м.Рубіжному Луганської області не має можливості визначити розмір саме грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Також вказала, що ОСОБА_1 не надав до своєї заяви від 01.10.2012 року передбачених законом документів про розмір грошового утримання судді, у звязку із чим відповідач не мав підстав для здійснення перерахунку грошового утримання позивача.

Ухвалою суду від 02.03.2015 року позов було залишено без розгляду в частині позовних вимог про зобов'язання УПФУ в м.Рубіжному Луганської області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1, встановивши розмір цього утримання у 80 % від суддівської винагороди, визначеною ст. 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» діючого судді, який пра¬цює на відповідній посаді, з 1 січня 2012 року та 1 липня 2012 року, виплатити різницю між нарахованим та виплаченим грошовим утриманням з 01.01.2012 року, та про зобов'язання УПФУ в м.Рубіжному Луганської об¬ласті нарахувати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання.

Постановою Сєвєродонецького міського суду від 02.03.2015 року позов в частині вимог щодо визнання протиправною відмови УПФУ в м.Рубіжному було задоволено та визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 1 січня 2012 року та з 1 липня 2012 року, яка викладена у розпорядженні начальника управління УПФУ в м.Рубіжному Луганської області від 06.09.2013 року № 149282.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 27.05.2015 року ухвалу Сєвєродонецького міського суду від 02.03.2015 року було скасовано, матеріали справи направлено для продовження розгляду.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 27.05.2015 року постанову Сєвєродонецького міського суду від 02.03.2015 року було залишено без змін, апеляційні скарги ОСОБА_1І та УПФУ в м.Рубіжному без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 17.05.2015 року було відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 2 березня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області про визнання дій протиправними.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог про визнання протиправною відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з наступних підстав.

В ухвалі Донецького апеляційного суду від 27.05.2015 року зазначено, що позивач 01.10.2012 року звернувся до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, яка фактично відповідачем не була розглянута. Тільки 06 вересня 2013 року відповідачем на підставі постанови суду було прийнято рішення за результатами розгляду заяви позивача від 01.10.2012 року. В порушення вимог законодавства позивачу зазначене рішення від 06.09.2013 року надіслано не було. Про існування вказаного рішення відповідача позивачу стало відомо тільки 26.03.2014 року після виконання відповідачем рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року про надання до Сєвєродонецького міського суду Луганської області звіту про виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2013 року та ознайомлення позивача з матеріалами справи.

Таким чином, в даному випадку, тільки після отримання рішення відповідача від 06.09.2013 року № 149282, позивач дізнався про порушення своїх прав, оскільки, до цього часу він не міг бути обізнаний про результати виконання відповідачем рішення суду та розгляду його заяви. Тобто, позивач тривалий час не знав про існування порушеного права та дізнався через значний час не з вини позивача, що і позбавило позивача права на вчасне звернення до суду з позовом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги з якими позивач звернувся до суду є пов'язаними між собою та стосуються порушеного права позивача, яке полягає у не здійсненні відповідачем перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці».

Ретельно дослідивши надані матеріали, а також з огляду на вищезазначене, судпогоджується з висновками викладеними Донецьким Апеляційним судом в ухвалі від 2705.2015 року та вважає причини пропуску строку звернення до суду з позовом поважними.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював суддею Рубіжанського міського суду. Постановою ВР України № 3790-VI від 22.09.2011 року він був звільнений з посади судді у зв'язку із виходом у відставку.

01.10.2012 року позивач звернувся до УПФУ в м.Рубіжному Луганської області із заявою про перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання, зокрема, з 01.01.2012 року та з липня 2012 року.

Листом начальника УПФУ в м.Рубіжному Луганської області від 12.10.2012 року № 91/70-14 позивачу у відповідь на його заяву від 01.10.2012 року було повідомлено про те, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено проведення перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці, крім суддів Конституційного Суду України.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду від 27 травня 2013 року по справі № 428/3746/13-а позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені - УПФУ в м. Рубіжному Луганської області було зобов'язане провести перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання, встановивши його розмір 80 відсотків від суддівської винагороди діючого судді, який працює на відповідній посаді, з 1 січня 2012 року та 1 липня 2012 року, та виплатити різницю між нарахованим та виплаченим грошовим утриманим з 01 січня 2012 року. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2013 року рішення Сєвєродонецького міського суду від 27 травня 2013 року було скасовано та була прийнята нова постанова, згідно якої позовні вимоги були задоволені частково - УПФУ в м.Рубіжному Луганської області було зобов'язане розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання від 01 жовтня 2012 року з прийняттям рішення за результатами її розгляду.

Згідно із розпорядженням начальника УПФУ в м.Рубіжному Луганської області № 149282 від 06.09.2013 року ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку щомісячного до-вічного грошового утримання з 01.01.2012 року. Вказана відмова мотивована тим, що ОСОБА_1 відповідно до норм Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» не надав до заяви від 01.10.2012 року документи про розмір грошового утримання судді, який працював на відповідній посаді, а також тим, що перерахунок має здійснюватися лише з дати подання заяви.

Представник відповідача у запереченнях проти позову вказує, що позивачем була надана довідка № 89 від 20.03.2012 року про заробітну плату судді, який працює на відповідній посаді, а не про грошове утримання, у звязку із чим зробити перерахунок про який просить позивач неможливо.

Суд не може погодитися із таким твердженням представника відповідача з огляду на таке.

Згідно із ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Частиною 5 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Із змісту розділу IX Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вбачається, що єдиним видом грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є суддівська винагорода, яка в свою чергу складається із посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Надана позивачем до УПФУ м.Рубіжного довідка №89 від 20.03.2012 року про заробітну плату, містить всі дані про розмір грошового утримання судді, який працював на відповідній посаді, що відповідає вимогам ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, надання позивачем до УПФУ в м.Рубіжному Луганської області довідки № 89 від 20.03.2012 року про заробітну плату судді, який працює на відповідній посаді, свідчить про отримання відповідачем документу про розмір грошового утримання судді, який працював на відповідній посаді, а отже посилання відповідача у своєму рішенні № 149282 від 06.09.2013 року на відсутність такого документу є безпідставним.

Суд також вважає необґрунтованим твердження у рішенні № 149282 від 06.09.2013 року про те, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання має здійснюватися лише з дати подання заяви, з огляду на таке.

Згідно із ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Суд зауважує, що щомісячне довічне грошове утримання судді, який вийшов у відставку, та пенсія є різними поняттями та права на них виникають з різних підстав, що також підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013, в якому зокрема вказано, що одержання суддею щомісячного довічного грошового утримання обумовлене винятково наявністю стажу роботи на посаді судді не менше двадцяти років та виходом у відставку і не залежить від досягнення суддею пенсійного віку, передбаченого в частині першій статті 138 Закону № 2453, в тому числі перехідного віку, визначеного у другому реченні цієї частини для суддів-чоловіків, які народилися до 31 грудня 1955 року.

Таким чином, строки перерахунку призначеної пенсії, які встановлені у ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не розповсюджуються на строки перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів, яке є елементом конституційного статусу судді, а отже посилання відповідача у своєму рішенні № 149282 від 06.09.2013 року на те, що перерахунок має здійснюватися лише з дати подання заяви, є незаконним.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 63 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підпункту 3.2 пункту 3 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, начальник управління керує діяльністю управління, персонально відповідає за виконання покладених на управління завдань. Таким чином від імені територіального органу Пенсійного фонду приймає рішення його начальник.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію (стаття 58 зазначеного Закону) він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Прийняття рішення начальником управління в межах спірних відносин є способом реалізації владних повноважень в розумінні вищенаведених конституційних принципів.

Управлінням донині не здійснений розрахунок з урахуванням існуючого до 3 червня 2013 року обмеження у виплаті довічного грошового утримання судді.

Діяльність позивача як судді, є публічною службою в розумінні пункту 15 статті 3 КАС України, спір пов'язаний з проходженням публічної служби, вирішення якого правомірно здійснене за правилами наведеного кодексу, виходячи з компетенції адміністративних судів встановленої пунктом 2 частини 2 статті 17 КАС України.

Заробітна плата судді, як складова його матеріального та соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді.

Відповідно до частини першої статті 138 Закону України від 7 липня 2010 року № 245 З-УІ «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Суддівська винагорода, з якої підлягає обчислення пенсії, визначена на законодавчому рівні та встановлена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці, яка не може бути знівельована в зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана.

Право на виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді врегульовано пунктом 8 Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року у справі № 1-2/2013, і виникає з 5 червня 2013 року, але це питання знаходиться за межами позовних вимог і підлягає вирішенню відповідачем в силу обов'язковості для нього цього рішення.

Суд погоджується з висновками Донецького апеляційного суду викладеними в ухвалі від 16.01.2015 року, що в даному випадку неможливо застосувати вимоги п.4 ст.157 КАС України, оскільки даний спір виник не з того самого предмету, а є похідним від позовних вимог заявлених позивачем у 2013 році. Оскільки постанова Донецького апеляційного адміністративного суду не виконана донині.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню, позовну вимогу щодо зобов'язання УПФУ в м.Рубіжному Луганської області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, встановивши розмір цього утримання у 80 % від суддівської винагороди, визначеною ст. 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» діючого судді, який пра¬цює на відповідній посаді, з 1 січня 2012 року та 1 липня 2012 року та виплатити різницю між нарахованим та виплаченим грошовим утриманням з 01.01.2012 р.

Висновки суду в цій частині щодо обґрунтованості вимог позивача також підтверджуються також рішенням Донецького апеляційного суду від 22.07.2013 року по справі № 428/3746/13-а.

Щодо вимог позивача в частині нарахування компенсації втрати частини доходів, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні вказаних вимог з огляду на те, що відповідно до положень ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого органу.

Відповідно до положення ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цього Закону.

Компенсація втрати частини пенсії у звязку з порушенням строків її виплати здійснюється згідно із вказаним вище законом. Оскільки в даному випадку Управлінням Пенсійного Фонду в м.Рубіжне розрахунок та виплата довічного грошового утримання проводилися без затримки, а його перерахунок повинен бути здійснений на підставі рішення суду, то правові підстави для обчислення компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання відсутні.

Стосовно прохання позивача про винесення окремої ухвали на адресу відповідача суд зазначає, що у даному провадженні підстав для винесення такої ухвали у порядку ст.166 КАС України не виявлено.

Відповідно до ч.1 ст.267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Оскільки вказані дії віднесені до права суду, то з урахуванням наданих матеріалів, а також обставин справи, що свідчить про необхідність наявності обґрунтованої підстави для застосування, та з метою відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне встановити контроль за виконанням даної постанови.

Згідно із ч. 1, 3 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи те, що позивачем згідно із квитанцією від 25.09.2014 року було сплачено судовий збір в розмірі 73 грн. 08 коп., а також враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а частину вимог було задоволено постановою суду від 02.03.2015 та стягнуто на користь позивача суму в розмірі 24 грн. 36 коп., суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 24 грн. 36 коп. відповідно до задоволеної частини вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 94, 138, 143, 158-163, 183-2, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області про зобовязання провести перерахунок та нарахувати компенсацію за втрату частини доходів задовольнити частково.

Зобовязати УПФУ в м.Рубіжному Луганської області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1, встановивши розмір цього утримання у 80 % від суддівської винагороди, визначеною ст. 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» діючого судді, який працює на відповідній посаді, з 1 січня 2012 року та 1 липня 2012 року та виплатити різницю між нарахованим та виплаченим грошовим утриманням з 01.01.2012 р.

В частині зобовязання УПФУ в м.Рубіжному Луганської області нарахування компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання та винесення окремої ухвали відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму судових витрат в розмірі 24 (двадцять чотири) грн. 36 коп.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області подати звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання постановою законної сили.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання копії постанови шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області разом із одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В. М. Олійник