Ухвала суду № 58606237, 23.06.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/815/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1319/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р.Р.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Горейко М.Д., Меленко О.Є.,

секретаря Мельник О.В.,

з участю: представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_2;

представника ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом представника ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про повернення вкладу, за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Тисменицького районного суду від 22 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року представник ОСОБА_3 предявив до ПАТ КБ «ПриватБанк» позов про стягнення суми банківського вкладу та відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтував тим, що 13.01.2014 року в м. Євпаторія АРК між сторонами було укладено депозитний договір №SAMDNWFD 0070057110700 на суму 9226,83 доларів США, із виплатою 10% річних, строком на 12 місяців. 20.01.2015 року позивач звернувся в ОСОБА_4 із заявою про повернення вкладу та відсотків у звязку із закінченням дії договору, однак отримав відмову. Посилаючись на вищенаведене, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив стягнути із ПАТ КБ «ПриватБанк» 9 226,83 дол. США суми вкладу, 773,54 дол. США заборгованості по щомісячній виплаті відсотків, 5483,84 дол. США пені, 363,96 дол. США 3% річних, 4416,53 дол. США інфляційних втрат, а також 600 грн за послуги проведення розрахунку заборгованості.

Рішенням Тисменицького районного суду від 22 квітня 2016 року позов представника ОСОБА_3 задоволено частково. Постановлено стягнути з ПАТ «ПриватБанк» в користь ОСОБА_3 9 226,83 дол. США суми вкладу, 773,54 дол.США заборгованості по щомісячній виплаті відсотків, 363,96 доларів США 3% річних, а всього 10 363,33 дол.США, а також 600 грн витрат на проведення розрахунку заборгованості. Крім того, постановлено стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави 2629,43 грн судового збору.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає неналежними доказами у справі подані позивачем копії договорів, оскільки зазначає, що всі докази повинні надаватись до суду в оригіналі. Також судом не було враховано того, що позивачем не доведено наявність грошових коштів на рахунках Банку, оскільки позивач не надав квитанцію або інший документ про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Крім того, судом не враховано того, що Кримська філія ПАТ КБ «ПриватБанк», де було укладено договір, не могла здійснювати свою діяльність, оскільки рішенням Центрального банку Російської Федерації від 21.04.2014 року було припинено діяльність окремих структурних підрозділів на території АРК. При цьому, зазначає апелянт, поза волею Банку всі його права ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя було передано Автономній некомерційній організації «Фонд захисту вкладників». А тому, на думку представника Банку, позивач має право звернутися з аналогічними позовними вимогами до АНО «Фонд захисту вкладників». Посилаючись на незаконність рішення суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала з мотивів, наведених у ній. Крім того, представником зазначено, що у зв'язку із припиненням діяльності філій у ПАТ КБ "ПриватБанк" в окупованому Криму можливості підтвердити або спростувати чи дійсно з ОСОБА_3 13.01.2014 року було укладено договір депозитного валютного вкладу у Банку можливості немає. Представник відповідача також зауважила, що навіть якщо договір банківського валютного вкладу з позивачем і було укладено, обов'язок повернення йому коштів після окупації Криму покладено не на ПАТ КБ "ПриватБанк", а на "Фонд гарантування вкладів" у Криму. Представник Банку вважає вимоги представника ОСОБА_3 про повернення вкладу і відсотків недоведеними належними і допустимими доказами. Тому просить оскаржене рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_3

Представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги заперечив, зауваживши, що позивачем в обґрунтування вимог суду надавався оригінал депозитного договору і квитанцію про внесення на банківський рахунок коштів, обумовлених договором. Вважаючи рішення суду першої інстанції в даній справі законним і обгрунтованим, представник позивача просить залишити його без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що Банком було порушено умови договору банківського вкладу щодо повернення депозитних коштів на вимогу вкладника, а тому він повинен виплатити суму банківського вкладу. З таким висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, виходячи із такого.

З матеріалів справи вбачається, що 13.01.2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір вкладу «Стандарт» №SAMDNWFD 0070057110700, за умовами якого він розмістив на депозитному рахунку банку 9226,83 доларів США, на які нараховуються відсотки у розмірі 10% річних, строком на 12 місяців (а.с.9). При цьому, колегія суддів констатує, що судом першої інстанції перевірено наявність у позивача оригіналів договору та документу про перерахунок позивачем грошових коштів банку. Ці документи були надані для огляду й апеляційному суду. А тому посилання апелянта на відсутність належних доказів у справі колегія суддів вважає безпідставним.

Порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами передбачений п.8 глави 2 розділу ІІІ «Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 та п. 1.4 «Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516.

Пунктом 1.4 Положення передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірні" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Таким чином, виходячи з положень ст.1059 ЦК України, п. 1.4. названого вище «Положення», та п. 2.9 глави 2 розділу IV «Інструкції» письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Підтвердженням про внесення готівки на розрахунковий рахунок за договором №SAMDNWFD0070057110700 є надана ОСОБА_3 квитанція (а.с.10), яка не суперечить вищезазначеним вимогам, викладеним у п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції.

Крім того, раніше у листі відповіді від 28.01.2015 року на запит ОСОБА_3 ПАТ КБ «ПриватБанк» не заперечував наявності заборгованості перед ним по депозитному вкладу (а.с.7).

Приймаючи до уваги вище викладене, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта про недоведеність позивачем внесення грошових коштів на депозитний рахунок Банку.

Окрім того, колегія суддів розглядає як безпідставне посилання апелянта на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у звязку з тим, що всі його права ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя було передано Автономній некомерційній організації «Фонд захисту вкладників», оскільки договір банківського вкладу був укладений позивачем у Кримській філії банку у м. Євпаторія на території Автономної Республіки Крим, яка на момент розгляду справи має статус тимчасово окупованої території.

У відповідності до ст.1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» тимчасово окупована територія України є невідємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Таким чином, суд першої інстанції, з врахуванням ст. ст. 526, 1058, 1060, 1061 ЦК України, прийшов до правильного висновку про стягнення із ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором вкладу.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції зясовано всебічно та повно, їм дано вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування ухваленого в даній справі рішення немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.218; 307, 308, 313, 314, 315, 319 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити, а рішення Тисменицького районного суду від 22 квітня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: М.Д. Горейко

ОСОБА_5