Ухвала суду № 58605617, 21.06.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1964/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1365/2016

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Малєєва А.Ю.,

суддів: Девляшевського В.А., Меленко О.Є.,

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, треті особи: ТзОВ « Уніплит», ОСОБА_3, про визнання недійсними та скасування актів форми Н-5 та Н-1 про нещасний випадок,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області оскаржило вказане рішення в апеляційному порядку, оскільки вважає, що суд першої інстанції дав неповну правову оцінку всім суттєвим обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що на підприємстві ТзОВ «Уніплит» з прибиральником території ОСОБА_4 стався нещасний випадок (погіршення стану здоровя) 08.10.2015 о 11 год. 20 хв., внаслідок чого наступила смерть 09.10.2015 в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні. Наказом управління Держпраці № 56 від 15.10.2015 було створено комісію з спеціального розслідування зазначеного випадку, за наслідками проведення якого були складені акт спеціального розслідування за формою Н-5 від 11.12.2015 з окремими думками та акт про нещасний випадок повязаний з виробництвом форми Н-1 від 11.12.2015. У звязку з незгодою з висновками комісії щодо обставин і причин настання нещасного випадку, позивач 05.12.2015 звернулося до управління Держпраці в Івано-Франківській області про призначення повторного спеціального розслідування спеціальною комісією в іншому складі, однак у вказаному йому було відмовлено. Апелянт з посиланням на п. 5 ст. 1 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування» № 77-19 від 01.01.2015 вказує, що ніякого раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища не відбулося, основною причиною сперті ОСОБА_4 є інфаркт головного мозку. При складанні акту форми Н-1 комісією не взято до уваги, що ОСОБА_4 після визнання його спеціалізованою кардіологічною МСЕК непрацездатним продовжував працювати і не подав ТзОВ «Уніплит» індивідуальну програму реабілітації інваліда, чим порушив ст. 14 Закону України «Про охорону праці». Страховим експертом з охорони праці відділення Фонду ОСОБА_5 та заступником директора з охорони праці і навколишнього середовища ОСОБА_6 викладено окрему думку до акту форми Н-5. Вказані обставини, які були викладені в окремих думках, апелянт вважає, мають істотне значення та ставлять під сумнів висновок комісії.

Просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 травня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним та скасувати акти форми Н-5 та Н-1 про нещасний випадок на виробництві.

У судове засідання апеляційного суду апелянт не зявився, про причини суд не повідомив.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечила, просила її відхилити з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Представники третіх осіб у судове засідання не зявилися, про час і місце судового розгляду були повідомлені належно.

Заслухавши представника відповідача, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити з наступних мотивів.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції, враховуючи положення ч. 6 ст. 13, ст. 12, ст. 55 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та пункти 7, 33, 47 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 30.11.2011, виходив з того, що позивач не довів порушень законодавства під час складання актів форми Н-1 і Н-5 і не довів порушення свого права.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Сторонами не заперечується, що ОСОБА_4 був непрацездатним, однак допущеним до роботи і її виконував. Апелянт вказує, що у цьому є вина самого ОСОБА_4, який не надав індивідуальну карту реабілітації інваліда і цим порушив ст. 14 Закону України «Про охорону праці». Разом з тим, згідно матеріалів справи ОСОБА_4 копав ямки для дерев виконував фізичну роботу, яку не повинен був виконувати. Робив він це не самовільно, а за вказівкою уповноваженої особи ОСОБА_7 Під час роботи втратив свідомість і впав.

Згідно копії Лікарського свідоцтва про смерть № 231 від 10.10.2015 ОСОБА_4 помер 09.10.2015 в стаціонарі Обласної клінічної лікарні, не приходячи до свідомості. Хворобою, що призвела до смерті був інфаркт головного мозку (а.с. 21).

Згідно ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Згідно висновку комісії, викладеному в даному акті, враховуючи, що ОСОБА_4 після визнання спеціалізованою кардіологічною МСЕК непрацездатним був допущений до роботи, та що погіршення стану його здоров'я сталося в робочий час при виконанні функціональних обовязків, комісія на підставі підпункту 2 пункту 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232 визнала нещасний випадок повязаним з виробництвом і на нього складено акт за формою Н-1 (а.с. 25-31).

Додатками до ОСОБА_1 за формою Н-5 затверджено окремі думки членів комісії ОСОБА_6 та ОСОБА_5 згідно яких комісія не встановила впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, а смерть потерпілого настала внаслідок загострення загального захворювання, даний нещасний випадок не може бути трактований таким, що повязаний з виробництвом (а.с. 14-16, 17-18).

Згідно копії Довідки МСЕК № 1245 від 01.07.2015 ОСОБА_4 був інвалідом другої групи (а.с. 19).

На а.с. 20 міститься копія Індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_4

Колегія суддів знаходить, що підстав для задоволення позову у суду першої інстанції не було, оскільки непрацездатного ОСОБА_4 було допущено до роботи з фізичним навантаженням; під час виконання дорученої роботи він втратив свідомість і впав; наступного дня помер в лікарні, не приходячи до свідомості.

Непрацездатний ОСОБА_4 працював з 11.00 до 11.20, після чого втратив свідомість і впав. Це свідчить, на думку колегії суддів, про те, що цю роботу ОСОБА_4 ніяк не можна було робити і як тільки він це почав, так одразу через короткий проміжок часу стався інфаркт. Небезпечним виробничим фактором у цьому випадку є наявність двох умов, які діють тільки разом - протипоказання до такої роботи та її виконання всупереч протипоказанню. ОСОБА_4 цю роботу було виконувати небезпечно через стан здоров'я. Коли він почав її виконувати, небезпечний виробничий фактор і проявив себе після виробничих фізичних навантажень стався серцевий напад. Те, що ОСОБА_4 легковажив здоров'ям, на думку суду, не означає, що його правильно допустили до роботи. Саме для того, щоб робітник не легковажив здоров'ям існує система охорони праці. Ця обставина, на думку суду, не може бути підставою для відмови у позові. Апелянт також посилався на те, що смерть потерпілого наступила в лікарні, а не на роботі і тому випадок не пов'язаний з виробництвом. Разом з тим, ОСОБА_4 як втратив свідомість, так до тями і не прийшов він помер від інфаркту, який отримав на виробництві під час виконання дорученої роботи всупереч протипоказанням.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: В.А. Девляшевський

ОСОБА_8