Ухвала суду № 58595724, 23.06.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 232/1378/12

Провадження №11/772/3/2016 Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Чезганова А. М.

Доповідач : Сілаков С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді: Сілакова С.М.,

суддів: Федчука В.В. Мішеніної С.В.

за участю прокурора Миколайчука Д.Г.,

засуджених: ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката Костик Н.О.

адвокатів: Бойко С.Є., Петренко П.І., Матвійчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу за апеляціями: адвоката Костик Н.О. в інтересах потерпілого ОСОБА_4 з доповненнями, засудженого ОСОБА_3 зі змінами, прокурора Грималюка В.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 6 червня 2014 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець м. Бровари Київської області громадянин України,

освіта вища, неодружений, приватний підприємець, проживає в м.

АДРЕСА_1, раніше

не судимий, -

засуджений за ч.4 ст. 190 КК України до 7 років обмеження волі з конфіскацією всього належного йому майна. Застосовано до ОСОБА_2 Закон України «Про амністію в 2014 році» від 8 квітня 2014 року та звільнено від призначеного судом покарання.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженець м. Києва, громадянин України, освіта вища, одружений,

має неповнолітню дитину, не працює, проживає в АДРЕСА_4, раніше

не судимий, -

засуджений за ч.4 ст. 190 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на його користь 32000000грн. матеріальної шкоди та 100000грн. моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави 61.80грн. за проведення почеркознавчої експертизи Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою скасовано, звільнено його з під варти із залу суду. ОСОБА_3 залишено без змін - підписку про невиїзд.

В с т а н о в и в:

Згідно вироку суду, восени 2007 року ОСОБА_2, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, переслідуючи мету наживи, з корисливих спонукань вступив у злочину змову із знайомою йому особою, кримінальна справа відносно якої зупинена в зв'язку з її розшуком. Після чого ОСОБА_2, перебуваючи в товариських стосунках із ОСОБА_4, достовірно знаючи про наявність у нього значної суми коштів, реалізуючи спільний злочинний умисел, в жовтні 2007 року звернувся до останнього з проханням надання коштів в сумі 200 тис. доларів США в борг, мотивуючи таку необхідність розвитком власної справи. На дане прохання ОСОБА_4 відповів відмовою, пояснивши, що для надання зазначеної суми в борг, необхідні гарантії повернення. Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, ОСОБА_2 вступив у злочинну змову із знайомим йому ОСОБА_3, повідомивши йому про свій намір та попросив останнього створити враження гаранта повернення коштів при зустрічі із ОСОБА_4 Після чого, в кінці грудня 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зустрілись із ОСОБА_4 в приміщенні його офісу за адресою: АДРЕСА_5. В ході розмови ОСОБА_2 представив ОСОБА_3 як гаранта повернення коштів при наданні їх ОСОБА_4 в борг. Під час зустрічі ОСОБА_3 в якості гарантії повернення коштів, передав ОСОБА_4 державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 виданий на ім'я дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_11 При цьому ОСОБА_3 особисто наполіг та переконав ОСОБА_4 на відсутності необхідності оформлення договору застави даної земельної ділянки, усвідомлюючи, що за таких обставин ОСОБА_4. не зможе обернути її на свою користь при неповерненні наданих коштів. ОСОБА_4, будучи впевнений в порядності ОСОБА_2 та ОСОБА_3, довіряючи останнім, враховуючи передачу йому зазначеного державного акту, надав підсудним ОСОБА_2 та ОСОБА_3 гроші в сумі 200 тис. доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України становить 1010000 (один мільйон десять тисяч) гривень, з обумовленим строком повернення 31 грудня 2008 року.

Продовжуючи свій спільний злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном, діючи з корисливого мотиву та зловживаючи довірою ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 1 березня 2008 року приїхали в м. Вінницю та вдруге звернулися до ОСОБА_4 з проханням надання коштів в борг з кінцевим строком повернення другої частини боргу 1 березня 2009 року.

Для реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили ОСОБА_4 завідомо неправдиву інформацію про те, що для гарантії повернення боргу, дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_12 буде включена у склад товариства, на яке буде оформлено відповідні документи щодо права оренди гранітного кар'єру в Житомирській області з її часткою - 15 гектарів. ОСОБА_4, введений в оману недостовірною інформацією, яку повідомили вказані особи, погодився надати необхідну суму коштів. Після чого в той же день дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 передала за проханням чоловіка кошти ОСОБА_2 в сумі 170 тис. доларів США, відповідно до курсу НБУ - 858500 гривень та 50 тис. гривень. При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пообіцяли передати ОСОБА_4 вищезазначені документи щодо оренди кар'єру до кінця травня 2008 року. Після отримання від ОСОБА_4 коштів загальною сумою 370 тис. доларів США та 50 тис. гривень, що загалом становить 1918500 гривень, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розпорядилися ними на власний розсуд. Жодних дій, направлених на оформлення документів на ім'я ОСОБА_12 та передачу їх ОСОБА_4 не вчинили, відмовившись від своїх зобов'язань, кошти потерпілому не повернули, завдавши йому матеріальної шкоди в особливо великих розмірах на вищевказану суму.

В апеляції з доповненнями адвоката Костик Н.О., яка діє в інтересах потерпілого ОСОБА_4 ставиться питання про скасування вироку суду, через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засуджених, внаслідок м'якості. На думку адвоката ОСОБА_2, ОСОБА_3 свою вину у інкримінованому їм злочині не визнали, шкоду потерпілому ОСОБА_4 не відшкодували. Тому є всі підстави призначити їм покарання у виді позбавлення волі на більший строк.

В апеляції зі змінами засуджений ОСОБА_3 ставить питання про скасування вироку відносно нього, та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що суд першої інстанції не долучив до матеріалів кримінальної справи матеріали перевірок по всім заявам потерпілого ОСОБА_4 про скоєння одного і того ж злочину, що в свою чергу робить неможливим з'ясування питання які рішення були відповідно прийняті органами досудового слідства за тими самими фактами на підставі різних заяв потерпілого, в порядку ст.97 КПК України. 21 травня 2014 року ОСОБА_3 було пред'явлене нове обвинувачення в суді, яке суттєво відрізняється від обвинувачення ОСОБА_2, що в свою чергу унеможливлює встановити взагалі, чи заволодів ОСОБА_3 певною сумою коштів, чи лише сприяв їх заволодінню третіми особами. Вирок суду містить також розбіжності щодо часу передачі потерпілому державного акту на землю, оскільки у ньому зазначається грудень 2007 року та березень 2008 року, що унеможливлює зробити висновок про те, що цей акт був гарантією передачі коштів ОСОБА_4 ОСОБА_2 в грудні 2007 року. Помилково у вироку зазначено, що ОСОБА_3 повернув частину коштів потерпілому в погашення свого боргу, тоді як в розписці вказано, що вказана сума отримала потерпілим від ОСОБА_13 По справі не доведена суб'єктивна сторона інкримінованого йому шахрайства, тобто жодних доказів того, що на грудень 2007 року він та ОСОБА_2 мали на меті не повертати гроші ОСОБА_4, не має. ОСОБА_3 був лише свідком при передачі заздалегідь приготовленої частини коштів від ОСОБА_4 ОСОБА_2 При передачі другої частини коштів ОСОБА_3 присутній не був. Судом не враховано висновок експерта про те, що розписка про одержання 400000 доларів США, яка була вилучена при обшуку у ОСОБА_14 написана та підписана рукою ОСОБА_13, а також інші розписки про одержання грошей ОСОБА_13 у ОСОБА_4 Це разом з його показами та показами ОСОБА_2 спростовує версію слідства про те, що вони розділили гроші ОСОБА_4 між собою та підтверджує той факт, що всі гроші ОСОБА_4 які були у ОСОБА_15 пішли на інвестування бізнес-проекту. Про це свідчить також створення товариства «АВВІО», надання земельної ділянки під кар'єр, отримання різноманітних дозволів, експертних висновків. Лише за проектну документацію на землекористування для оцінки кар'єру було сплачено 960000грн. Зазначає також, що розписка, яка фігурує в справі не та, яку писав ОСОБА_2 в 2007 році. Сама розписка потребує експертної оцінці стосовно часу та умов її виготовлення. Звертає увагу, що в розписці фігурує державний акт, як гарантія повернення коштів. Але який саме акт, кому належить земля, невідомо. У всякому разі це не міг бути державний акт на ім'я його дружини, оскільки в березні 2008 року оригінал акту перебував у Зазимській сільській раді, для прийняття рішення про зміну його цільового призначення. Судом не взяті до уваги обставини, які підтверджують той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вживали заходи для виконання своїх зобов'язань перед потерпілим, про що свідчать покази свідків ОСОБА_16, та ОСОБА_17, постанова про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_13 та переоформлення товариства «АВВІО» на ОСОБА_16 Звертає також увагу на необхідність допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_17, який би зняв всякі суперечності щодо джерела походження коштів, переданих йому ОСОБА_13 Вважає також, що і без участі ОСОБА_13 неможливо встановити об'єктивну істину по справі. Вказує також на ряд процесуальних порушень, в ході розслідування кримінальної справи.

В апеляції прокурор Грималюк В.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить скасувати вирок суду через неправильне застування кримінального закону та невідповідність призначеного засудженим покарання внаслідок м'якості та постановлення вироку, яким ОСОБА_2 призначити покарання за ч.4ст.190 КК України - 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; ОСОБА_3 відповідно 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належнгого йому майна. На думку прокурора суд незаконно звільнив ОСОБА_2 від призначеного покарання, застосувавши до нього ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році», адже на підставі цієї статті можуть бути звільнені особи, які мають статус засуджених. Крім того, при призначені покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд не дотримався вимог ст.65 КК України, не взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винних, обставини які пом'якшують та обстяжують покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора Миколайчука Д.Г., який підтримав апеляцію прокурора Грималюка В.В., адвоката Костик Н.О., в інтересах потерпілого ОСОБА_4, яка підтримала свою апеляцію з доповненнями, засудженого ОСОБА_3 та його адвокатів Бойко С.В., МатвійчУк О.В., які підтримали свою апеляцію зі змінами, засудженого ОСОБА_2 та адвоката Петренка П.І., який діє в його інтересах, які підтримали вирок суду відносно ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції: прокурора Грималюка В.В., адвоката Костик Н.О., з доповненнями, засудженого ОСОБА_3 зі змінами слід залишити без задоволення.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4ст.190 КК України за обставин, викладених у вироку, обґрунтовується і підтверджується доказами, перевіреними в судовому засіданні, яким суд дав вірну оцінку і юридичну кваліфікацію.

Так, з показів потерпілого ОСОБА_4 вбачається, що в жовтні 2007 року ОСОБА_2 попросив у нього в борг 200 тисяч доларів США для ведення бізнесу. Спочатку він відмовив, але в грудні 2007 року під гарантії раніше йому не знайомого ОСОБА_3, передав їм 200 тисяч доларів США. ОСОБА_3 гарантував повернення ОСОБА_2 вказаної суми та в якості гарантії надав Державний акт (оригінал) на право власності на земельну ділянку на ім'я своєї дружини, яка коштує, приблизно, 200 тисяч доларів США. Його переконало надання даного акту в заставу, як гарантії повернення коштів. Вказану суму він передав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у приміщенні свого офісу по АДРЕСА_5 Кінцевий строк повернення коштів до 31 грудня 2008 року. Під час їх розмови та передачі коштів була присутня його дружина - ОСОБА_12 Він не вимагав у ОСОБА_2 написання розписки щодо отримання ним у борг коштів, оскільки вважав, що Державний акт, який був у нього на руках, буде гарантією повернення наданих ним коштів. Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стверджували, що гроші будуть повернуті протягом двох - трьох місяців.

27 лютого 2008 року до нього знову звернувся ОСОБА_2 та пояснив, що йому ще потрібні кошти для організації бізнесу. Під час розмови був присутній і ОСОБА_3 Вони пообіцяли оформити на його дружину в якості гарантії повернення другої частини коштів, кар'єр в Житомирській області. Крім того, зазначили, що після повернення загальної суми боргу, кар'єр, оформлений на його дружину, буде переоформлений на когось із них, що також буде гарантією повернення коштів. Після повернення коштів, отриманих у нього та переоформлення кар'єру, ОСОБА_2 обіцяв йому в подальшому прибуток в розмірі два відсотки від використання даного кар'єру. 27 лютого 2008 року ОСОБА_2 написав йому розписку щодо отримання першої частини грошей в сумі 200 тисяч доларів США. В розписці він вказав дату 7 березня 2008 року, так як вони домовлялись саме на цей день про передачу другої частини коштів. 1 березня 2008 року через свою дружину він передав ОСОБА_2 170 тисяч доларів США та 50 тисяч гривень, що на той час по курсу було десять тисяч доларів США. ОСОБА_3 приїхав разом із ОСОБА_2, однак чекав його на вулиці. ОСОБА_2 дописав текст розписки про отримання 200 тисяч доларів США. Збільшення суми боргу на 20 тис. доларів США вказувалась, як одна з гарантій повернення коштів. При наданні коштів в сумі 180 тисяч доларів США в борг, між ними була домовленість, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в кінці квітня або максимум травня 2008 року нададуть документи, в яких буде зазначено, що його дружина являється орендатором гранітного кар'єру строком на 50 років і це буде гарантія повернення коштів, наданих ним у борг. В розписці вказана дата кінцевого повернення другої суми 1 березня 2009 року. Він очікував надання вищевказаних документів до 31 травня 2008 року, однак їх так і не отримав. В березні 2009 року йому стало відомо, що його гроші були передані раніше йому незнайомому ОСОБА_13, який в свою чергу надав грошові кошти в сумі 240 тисяч доларів США ОСОБА_17 Влітку 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запропонували йому зустрітися в м. Києві та пообіцяли повернути не менше 100 тисяч доларів США. Однак на зустріч приїхав тільки ОСОБА_3 та віддав йому гроші в сумі десять тисяч доларів США та пообіцяв, що будуть в подальшому повертати борг. Він написав розписку про отримання 10 тисяч доларів США. В подальшому ніхто йому кошти не повертав, на телефонні дзвінки ніхто не відповідав. До цих пір ніхто йому кошти не повернув. Підтримує цивільний позов в сумі 8 млн. грн., який складається з суми еквівалентної 400 тис. доларів США боргу, що станом на 12.12.2012 року складає 3 млн. 200 тис. гривень, а решта коштів - моральна шкода, яка полягає в тому, що у зв'язку з втратою коштів у нього були конфлікти в сім'ї та на роботі, він постійно нервував, що негативно вплинуло на стан його здоров» я, не зміг отримати вигоду від використання своїх коштів.

З показів дружини потерпілого ОСОБА_12 вбачається, ОСОБА_2 позичив у них 400 тис. доларів США. ОСОБА_3 виступав гарантом повернення даного боргу. ОСОБА_2 представив останнього, як мільйонера, на підтвердження чого ОСОБА_3 показував їм багато Державних актів на земельні ділянки в Київській та у Вінницькій областях, проекти котеджних містечок. Гарантував повернення позики майном своєї сім"ї. Як би не гарантії ОСОБА_3, то вони ніколи б не позичили ОСОБА_2 гроші. Гроші позичалися двічі на короткий термін. Перший раз в кінці 2007 року в її присутності в офісі по АДРЕСА_5 без розписки під гарантію Державного акта на землю, який надав ОСОБА_3 Другий раз на початку березня 2008 року, чоловік їй зателефонував і вона в себе вдома АДРЕСА_3 передала ОСОБА_2 в борг 170 тис. доларів США та 50 тис. гривень. Тоді ж ОСОБА_2 написав власноручно боргову розписку на загальну суму 400 тис. доларів США, в якій зазначалось, що гарантією повернення боргу, крім, вищезгаданого Державного акту на землю, буде створення юридичної особи, в статутному фонді якої їй буде належати 2 %. Зміст даної розписки ОСОБА_2 складав на свій розсуд. Документи про оформлення кар'єру на неї мали бути передані їм з чоловіком до кінця травня 2008 року. Однак ОСОБА_19 та ОСОБА_3 не виконували своїх зобов'язань, не повертали борг та не оформляли на неї вищезгаданих документів на кар'єр. Через деякий час ОСОБА_2 попросив позичити йому ще 140 тис. доларів США, оскільки виникли проблеми з оформленням документів на кар'єр, однак вони йому в цьому відмовили в зв'язку з відсутністю коштів.

З показів свідка ОСОБА_20, яка є матір'ю ОСОБА_2, вбачається, що в 2010 році від сина їй стало відомо, що він взяв велику суму грошей у ОСОБА_4, яку потів віддав ОСОБА_13, який запропонував йому розпочати бізнес - орендувати землю під розробку гранітних кар'єрів. Її син був посередником, він писав розписки ОСОБА_4 про отримання у нього коштів, бо той тільки йому довіряв. Їй відомо, що ОСОБА_4 звернувся до сина з проханням найти йому бізнес - проект для вкладення особистих коштів. ОСОБА_13 якраз шукав інвестора для оформлення документів на розробку гранітних кар'єрів, тому син і запропонував ОСОБА_4 вкласти гроші у даний вид діяльності. Син у ОСОБА_4 гроші в борг не брав, а отримав їх для передачі особам, які повинні були займатись оформленням документів. Син написав ОСОБА_4 розписку про отримання у нього коштів у борг, так як саме такий текст розписки йому запропонував написати ОСОБА_4 У сина не було корисливої мети щодо заволодіння коштами ОСОБА_4 Із отриманої суми коштів, син собі нічого не взяв, він просто мав намір в подальшому працювати управляючим на підприємстві, яке б займалось розробкою кар'єрів. Кошти, які ОСОБА_4 дав, були передані ОСОБА_13, саме він розпорядився ними в подальшому.

З показів свідка ОСОБА_22. яка є сестрою ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_4 неодноразово звертався до брата з проханням допомогти знайти якийсь бізнес для вкладення коштів. Тому гроші, які він отримав від ОСОБА_4 були вкладені в оренду та розробку гранітних кар'єрів. Брат лише хотів допомогли ОСОБА_4 у його бізнесі, ніякого умислу на заволодіння коштами ОСОБА_4 не було. Їй відомо зі слів брата, що ОСОБА_4 погодився вкласти кошти в оренду та розробку гранітних кар"єрів. ОСОБА_4 попросив її брата передати кошти ОСОБА_13, мотивуючи це своєю зайнятістю. Брат у даній справі був посередником передачі коштів. ОСОБА_4 давав гроші як інвестицію, це не був борг. При передачі коштів ОСОБА_4 попросив її брата написати розписку, текст якої продиктував сам, при цьому пояснив, що розписка потрібна, щоб не сварилася його дружина. Брат не надавав розписці належного значення, тому що повістю довіряв ОСОБА_4 При написанні розписки був присутній ОСОБА_3, якого брат взяв із собою в м. Вінницю, оскільки сума коштів була значна. ОСОБА_3 допоміг брату перевезти кошти та передати їх ОСОБА_13

З показів свідка ОСОБА_11, яка є дружиною ОСОБА_3 вбачається, що вона є власницею двох земельних ділянок АДРЕСА_7 На ділянці НОМЕР_2 чоловік почав будувати будинок, в який вона переїхала у 2007 році. Державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_4 у неї зберігався до березня 2008 року. Тоді ж їй стало відомо, що вказану земельну ділянку хоче придбати ОСОБА_4 У зв'язку з цим, було змінено її цільове призначення. В березні 2008 року вона передала державний акт на право власності на вказану земельну ділянку своєму чоловіку, щоб ОСОБА_4 перевірив його дійсність та пересвідчився, що власник ділянки один, а не декілька. В кінці травня на початку червня ОСОБА_4 оглядав и земельну ділянку для купівлі і обговорення деталей будівництва на ній будинку. В кінці 2009 року їй зателефонував ОСОБА_4 і запитав, чи знає вона, що її чоловік передав йому Державний акт на земельну ділянку на її ім'я, як гарантію повернення боргу та виготовлення документації на оренду кар'єрів, в тому числі і на ім'я його дружини. Потім почав погрожувати і вимагати гроші. З даного приводу вона розмовляла з чоловіком, який сказав, що ОСОБА_4 відмовляється повертати державний акт на земельну ділянку. Із ОСОБА_13 вона не знайома.

З показів свідка ОСОБА_10 вбачається, що подружжя ОСОБА_11 з літа 2007 року по літо 2009 року передали їй на зберігання документи в зв'язку з тим, що вони переїжджали зі своєї квартири до приватного будинку, ремонтні роботи у якому не були завершені. Серед документів їй на зберігання був переданий державний акт на земельну ділянку в с. Зазим"я Броварського району Київської області на ім"я ОСОБА_11 В кінці зими на початку весни 2008 року ОСОБА_11 звернулась до неї з проханням передати державний акт на земельну ділянку, оскільки вирішила її продати. Кому вона мала намір продати земельну ділянку їй невідомо.

З показів свідка ОСОБА_9 вбачається, що він з 2005 року знайомий з ОСОБА_13 На весні 2008 року останній запропонував йому працювати директором ТОВ "АВВІО", яке потрібно було зареєструвати та отримати дозволи на розробку гранітних кар'єрів у Житомирській області, на що він погодився. ОСОБА_13 познайомив його з ОСОБА_2, при цьому сказав, що останній передав йому гроші, які взяв у ОСОБА_9 в сумі 200 чи 300 тис. доларів США, точно він не пам'ятає, а він в свою чергу передав дані кошти ОСОБА_16 Останній затягував отримання необхідних дозволів щодо розробки кар'єру. В кінці 2008 року від дружини ОСОБА_13 він дізнався, що той був затриманий в м. Житомирі за підозрою у вчиненні злочину за заявою ОСОБА_16. Що сталося між ОСОБА_13 та ОСОБА_17 йому невідомо. Через певний час йому зателефонував ОСОБА_2 і вони зустрілися в кафе в м. Вінниці. Під час зустрічі був присутній ОСОБА_3 В подальшому його з ініціативи ОСОБА_16 було знято з посади директора ТОВ "АВВІО".

З показів свідка ОСОБА_23 вбачається, що з 1998 року він підтримує дружні стосунки із потерпілим ОСОБА_4 З 2006 року знайомий із ОСОБА_2 Влітку 2008 року він дізнався від ОСОБА_2 про борг останнього ОСОБА_4 На весіллі у сина ОСОБА_4 він познайомився з ОСОБА_3 Про суму боргу він дізнався від ОСОБА_4, коли хотів заспокоїти останнього. Тоді ОСОБА_4 показав йому розписку ОСОБА_2 на суму 400 тис. доларів США.

З показів свідка ОСОБА_21 вбачається, що з початку березня 2007 року по кінець літа 2008 року він разом з ОСОБА_24 та ОСОБА_25 будували будинок для сім'ї ОСОБА_3 в с. Зазим"є Броварського району Київської області. В кінці травня 2008 року в с. Зазим"є приїжджали, ОСОБА_4 з сином, ОСОБА_2 та якась жінка. ОСОБА_4 з сином дивилися сусідню ділянку, яка належала ОСОБА_11, яку хотіли придбати, сказали, що можливо укладуть з ними угоду на будівництво для себе будинку на даній земельній ділянці. Свідок ОСОБА_24 дав суду аналогічні показанням.

З показів свідка ОСОБА_26 вбачається, що в літку 2008 року до неї звернувся ОСОБА_2 за юридичною консультацією з приводу правильності оформлення документів щодо кар'єру в Житомирській області. Дані документи знаходилися у ОСОБА_13 в м. Вінниці, куди вона погодилася поїхати на прохання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Перед тим, як зустрітися з ОСОБА_13 в одному із ресторанів м. Вінниці, вони заїжджали в офіс до ОСОБА_4 Останній з ними на зустріч в ресторан не поїхав. В ресторані вона проглянула та проаналізувала надані їй ОСОБА_13 документи. ОСОБА_2 говорив, що він крутий бізнесмен, взяв в борг 400 тис. доларів США у ОСОБА_4 Після зустрічі вона сказала ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що проаналізовані нею документи не мають ніякої юридичної цінності і не надають ніяких прав на розробку кар'єра.

З показів свідка ОСОБА_16 вбачається, що його з батьком ОСОБА_17 запросив дільничний міліціонер для відібрання пояснень по заяві ОСОБА_4, в якій останній, крім них, також вказував на ОСОБА_13, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як на осіб, які шахрайським шляхом заволоділи його коштами. З ОСОБА_13 вони з батьком познайомилися, приблизно, за п'ять років до даних подій. Між ОСОБА_13 і ними була домовленість про створення ТОВ "АВВІО" з частками у статутному фонді по 50% ОСОБА_13 та йому. У них виникли проблеми з оформленням документів і ОСОБА_13 запропонував повернути йому кошти, які він надав для організації товариства, продавши кар'єр. Згодом ОСОБА_13 познайомив його з ОСОБА_2, представивши останнього як особу, що може допомогти продати кар'єр. ОСОБА_13 почав погрожувати його батькові ОСОБА_17, вимагати повернення коштів. Він підтверджує, що взяв у ОСОБА_13 240 тис. доларів США для оформлення документації на розробку кар'єра. Згоден останньому повернути дані кошти, однак у нього зараз таких коштів не має, потрібно продати кар'єр. Кошти поверне лише ОСОБА_13, у якого він їх брав. Боргову розписку ОСОБА_13 написав його батько - ОСОБА_17 Після допиту їх працівниками міліції, він з батьком ОСОБА_17 їздили до ОСОБА_4, з яким вони раніше не були знайомі, щоб з'ясувати навіщо він на них пише заяви. ОСОБА_4 сказав, що йому байдуже на кого писати, головне повернути свої кошти.

З показів свідка ОСОБА_27 вбачається, що він є старшим слідчим 2-го відділу міліції ВМВ УМВС України у Вінницькій області. Згідно супровідних листів матеріали за заявою потерпілого ОСОБА_4 надійшли до нього в провадження 22 жовтня 2010 року з прокуратури Ленінського району м. Вінниці. Заява ОСОБА_4 була написана відносно чотирьох осіб. Кримінальна справа порушувалася за фактом шахрайських дій відносно потерпілого ОСОБА_4 Матеріали направлялися для перевірки у різні відділи міліції. ОСОБА_4 вказував на конкретних осіб, однак спочатку було недостатньо доказів для порушення кримінальної справи відносно конкретних осіб.

З показів свідка ОСОБА_17, які були оголошені судом в порядку ст. 306 ч. 2 КПК України (1960 р.) вбачається, що він знайомий із ОСОБА_13 з березня 2007 року. 25-26 лютого 2008 року останній повідомив, що має намір займатись оформленням ділянки під кар'єр. На той час він оформив дві ділянки, а для остаточного оформлення третьої йому не вистачало коштів. Він пояснив ОСОБА_13, що для початку необхідно 150 тис. доларів США та зареєструвати фірму, а всього необхідно приблизно 300тися доларів США. ОСОБА_13 попросив, щоб він допоміг йому в оформленні необхідних документів, так як його син на той момент являвся засновником фірм, які займалися оформленням необхідних документів щодо отримання дозволів. З березня по травень 2008 року ОСОБА_13 передав йому кошти на загальну суму 230 тис. доларів США. Дана сума була направлена на оформлення необхідних документів. Потім ОСОБА_13 на зв'язок не виходив, на дзвінки не відповідав. Чоловік на прізвище ОСОБА_11 йому невідомий. Через певний час до м. Житомир надійшла заява ОСОБА_4, який на той час був йому невідомий. Зі змісту заяви він дізнався, що кошти, які надав ОСОБА_13 для оформлення документації, насправді потрапили до нього від ОСОБА_4 Мова йшла про 400 тис. доларів США. Він надав відповідне пояснення з даного приводу та в подальшому в м. Вінниці зустрівся із ОСОБА_28 При зустрічі він повідомив останньому все, що відомо з даного приводу. Про існування ОСОБА_4 - ОСОБА_13 йому нічого не повідомляв та про їх домовленості також. До того, як він дізнався про заяву ОСОБА_4, приблизно, в січні 2009 року до нього зателефонував ОСОБА_13 та запропонував зустрітись в м. Житомирі. Вони зустрілись і ОСОБА_13 представив йому ОСОБА_2. ОСОБА_13 вказав, що кошти надані на кар'єри належать ОСОБА_2 і в подальшому він має повернути дані кошти саме йому. При цьому його розписка буде анульована. Потім, коли дізнався про заяву ОСОБА_4, то зателефонував з даного приводу ОСОБА_2 Останній, почувши прізвище ОСОБА_4, вимкнув телефон і певний час на дзвінки не відповідав. Потім, при зустрічі із ОСОБА_4, він зателефонував ОСОБА_2 Під час розмови цікавився, чому мова йде про 400 тис. доларів США. ОСОБА_2 в розпалі повідомив, що залишок суми було поділено між ним, ОСОБА_13 та третім чоловіком та відповідно витрачено. ОСОБА_17 зазначив, що готовий повернути кошти ОСОБА_4, в разі, якщо ОСОБА_13 не буде мати до нього претензій по розписці.

Вина ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину також підтверджується: - заявою потерпілого ОСОБА_4 прокурору Староміського району м. Вінниці про вчинення відносно нього злочину; - розпискою ОСОБА_2, згідно якої він взяв в борг у ОСОБА_4 кошти в загальній сумі 400 тис. доларів США, під заставу даної суми надав Державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0, 2 га, який по грошовій сумі дорівнює сумі боргу, зобов'язався створити юридичну особу, в статутному фонді якої 2 % буде належати ОСОБА_12 ; - копією Державного акта серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_11 на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_5; - протоколом очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, згідно з яким ОСОБА_4 стверджував, що на початку 2008 року у приміщенні його офісу по АДРЕСА_5 в присутності його дружини він передав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 200 тис. доларів США, останній виступав гарантом повернення коштів і залишив йому Державний акт на земельну ділянку в с. Зазим"я Броварського району Київської області, власницею якої є дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_11 ОСОБА_3 стверджував, що кошти ОСОБА_4 передав ОСОБА_2, про що останній написав йому розписку, він коштів не отримував, лише допомагав їх рахувати. Державний акт на земельну ділянку він залишив ОСОБА_4, оскільки останній мав намір її купити для будівництва будинку; - протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_17, згідно з яким останній повідомив, що у 2008 році він отримав від ОСОБА_13 230 тис. доларів США для оформлення документів щодо оренди ділянки під кар'єр. Пізніше йому стало відомо, що зазначені кошти належать ОСОБА_4, який передав ОСОБА_2 400 тис. доларів США, і із цих коштів 230 тис. доларів США було передано йому ОСОБА_13 ОСОБА_2 в цій частині показання ОСОБА_17 повністю підтримав; - протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 04 червня 2011 року, згідно з яким ОСОБА_2 пояснив, що до нього звернувся ОСОБА_13 з приводу оформлення фірми по видобутку щебеню, і запитав, чи може він знайти людей, яким би була цікава дана діяльність. Він погодився зайнятись цим видом діяльності і звернувся до ОСОБА_4 з проханням надати кошти, однак останній відмовив, оскільки він не мав ніякої застави щодо гарантування їх повернення. Тоді він звернувся до ОСОБА_3 Останній повідомив, що може надати в якості застави земельну ділянку в с. Зазим"є або продати її з подальшим будівництвом житлового будинку, яким би він сам займався, відповідно з доплатою за новобудову до здачі об'єкта в експлуатацію. ОСОБА_3 показання ОСОБА_2 не підтримав, пояснив, що ділянку в с. Зазим"є він не продавав і не виступав гарантом отримання останнім коштів у ОСОБА_4, йому про це не було відомо; - протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, згідно з яким ОСОБА_4 стверджував, що на початку 2008 року у приміщенні його офісу по АДРЕСА_5 в присутності його дружини він передав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 200 тис. доларів США, останній виступав гарантом повернення коштів і залишив йому Державний акт на земельну ділянку в с. Зазим"я Броварського району Київської області, власницею якої є дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_11 ОСОБА_2 стверджував, що кошти ОСОБА_4 передав йому в борг для оформлення документів на оренду ділянки під кар'єр. Із ОСОБА_4 була домовленість, як варіант повернення йому коштів, купівля ним земельної ділянки в с. Зазим"є та будівництво ОСОБА_3 будинку на даній ділянці. Гроші він передав ОСОБА_13, який постійно обіцяв їх повернути, а він в свою чергу обіцяв повернути ОСОБА_4 ОСОБА_13 він довіряв; - розпискою ОСОБА_4 про те, що він отримав від ОСОБА_3. в рахунок погашення боргу 10 тис. доларів США; - борговою розпискою ОСОБА_17;- заявою ОСОБА_13 про вихід зі складу ТОВ "АВВІО"; -протоколом виїмки у ОСОБА_4 оригіналу розписки ОСОБА_2 та Державного акту серії НОМЕР_1 на право власності ОСОБА_11 на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 ;- протоколом огляду речових доказів - вищевказаних документів: оригіналу розписки та Державного акту; - висновком почеркознавчої експертизи №328-П від 28 червня 2011 року, згідно з яким рукописний текст розписки наданий на дослідження виконаний ОСОБА_2; -протоколом очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_21 від 22 серпня 2011 року, згідно з яким останній стверджував, що ОСОБА_4 приїжджав оглядати земельну ділянку в с. Зазим"є в травні 2008 року, а ОСОБА_4 заперечував цю обставину.

ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та пояснив, що ОСОБА_29 сам попросив його знайти вигідний варіант, як можна вкласти гроші, щоб вони приносили дохід. До нього також звернувся ОСОБА_13, про можливість вкласти гроші в бізнес, пов'язаний з розробкою гранітних кар'єрів. Оскільки для цього потрібно було 400 тисяч доларів США, а таких коштів не було, то він запропонував участь в даному бізнесі ОСОБА_4 Останній погодився, однак був зайнятий по роботі, тому попросив його, щоб він передав кошти ОСОБА_13 для організації спільного бізнесу. ОСОБА_4 давав кошти двома частинами по 200 тисяч доларів США кожна. Він написав ОСОБА_4 боргову розписку, яка носила формальний характер, так як ОСОБА_4 потрібно було пояснити дружині, куди він задіяв таку велику суму коштів. Він пропонував ОСОБА_4 піти до нотаріуса для оформлення позики, однак ОСОБА_4 відмовився. Двічі при передачі коштів йому ОСОБА_4 був присутній ОСОБА_3 ОСОБА_4 знав, куди підуть гроші, це було добровільне вкладення коштів у бізнес. Його зацікавленість була в тому, що після створення підприємства за кошти ОСОБА_4, останній пропонував йому посаду директора. Коли він передав кошти ОСОБА_13, то попросив останнього написати боргову розписку не на його ім'я, а на ім'я ОСОБА_4 Оригінал даної розписки знаходиться у його близьких, а копія в матеріалах даної кримінальної справи. Гроші у ОСОБА_4 в борг не брав. Просив суд виправдати його за відсутністю в його діях складу злочину, а якщо суд не дійде такого висновку, то застосувати до нього ст. 2 Закону України "Про амністію в 2014 році", оскільки на день прийняття даного Закону він знаходився в СІЗО понад два роки сім місяців.

ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, та пояснив, що в кінці 2007 року, в зв'язку із спільною роботою, познайомився із ОСОБА_2 Через півтора місяця після їх знайомства. ОСОБА_2 познайомив його з ОСОБА_13, який представився власником кар'єру. 24 грудня 2007 року ОСОБА_2 запропонував йому поїхати в м. Вінницю до ОСОБА_4 По дорозі ОСОБА_2 йому сказав, що він візьме велику суму грошей у ОСОБА_4 та передасть ОСОБА_13 Коли вони знаходилися в офісі ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_5, то ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 чорний поліетиленовий пакет, в якому знаходилися кошти в гривнях в сумі еквівалентній 200 тисяч доларів США. Гроші рахувалися, приблизно, 40 хвилин. Всі пачки склали в пакет, при цьому велась розмова, що гроші будуть передаватися в м. Житомир для організації бізнесу. В той же день в м. Вінниці він разом з ОСОБА_2 передав гроші ОСОБА_13 за місцем проживання останнього. ОСОБА_13 сказав, що буде займатися документацією по організації бізнесу. В лютому 2008 року до нього зателефонував ОСОБА_2 та попросив, щоб він продав ОСОБА_4 свою земельну ділянку в с. Зазім"є. Через тиждень зателефонував сам ОСОБА_4 з цього ж приводу. ОСОБА_4 разом із ОСОБА_2 приїхали до нього в гості подивитися його будинок та земельну ділянку, яка належала його дружині і знаходилася поруч з його земельною ділянкою. Земельна ділянка ОСОБА_4 сподобалася і він на неї надав йому Державний акт. Гарантом позики він не виступав, Державний акт в якості застави не надавав. Грошей в борг у потерпілого ОСОБА_4 не брав. Двічі був присутній, як випадковий свідок, коли ОСОБА_2 брав гроші у ОСОБА_4, а також в його автомобілі ОСОБА_13 писав боргову розписку ОСОБА_2

Суд першої інстанції критично оцінив вказані покази засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які заперечували встановлені судом фактичні обставини по справі, оскільки вони спростовуються наведеними у вироку доказами в їх сукупності та дійшов до вірного висновку щодо кваліфікації дій підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ст.190ч.4 КК України, як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Аналізуючи в цілому вирок суду, матеріали кримінальної справи, покази засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_30, потерпілого ОСОБА_4, свідків, доводи, викладені в апеляції засудженого ОСОБА_3 зі змінами, слід зауважити наступне.

Ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_30 не мали реальних коштів та можливостей для організації бізнесу, пов'язаного з видобутком корисних копалин, зокрема, розробок кар'єрів, з видобутком щебеня. Для цього потрібні були кошти в розмірі сотень тисяч доларів США. ОСОБА_30 в 2007 році працював в компанії, яка займалася анти паводковою діяльністю у Броварському району Київської області. ОСОБА_2 працював у сфері продажу нерухомого майна, а ОСОБА_13 взагалі офіційно не працював. Тому не закономірно, що ОСОБА_2, звернувся до ОСОБА_4 як до заможної людини, з проханням надати йому в борг гроші для початку в сумі еквівалентній 200 тисяч доларів США., приблизно на рік, для придбання гранітного кар'єру. Оскільки ОСОБА_4 без гарантій такі гроші не дав, ОСОБА_2. запропонував ОСОБА_3 виступити гарантом в отриманні коштів на загальну суму 380 тисяч долів США. При цьому він попередив його, що для отримання цих коштів необхідна якась застава. ОСОБА_30 відповів, що в якості застави може надати земельну ділянку в с. Зазим»є площею 20 соток. ОСОБА_3 представився ОСОБА_4 забезпеченим чоловіком власником багатьох об'єктів нерухомого майна. Саме передача ОСОБА_4 державного акту на земельну ділянку, власником якої була дружина ОСОБА_3, переконала ОСОБА_4 передати ОСОБА_2. 200тисяч доларів США, не взявши при цьому ні якої розписки. Зрозуміло, що надавши цей документ ОСОБА_4, ОСОБА_3 ні чим не ризикував, оскільки його передача не породжувала для нього будь-яких негативних правових наслідків. До того ж ОСОБА_4 був впевнений у порядності вказаних осіб, яких раніше добре знав . ОСОБА_3 був присутній при передачі цих коштів, вів себе активно, приймав участь у їх перерахунку. В цей же день вказані кошти були передані ОСОБА_13, з яких 50 тисяч доларів США забрав ОСОБА_3

В кінці лютого 2008 року ОСОБА_2 знову звернувся до ОСОБА_4 з проханням надати кошти в борг для розвитку його бізнесу. Під час розмови був присутній ОСОБА_3 В розмові з'ясувалося, що то за бізнес і що оформленням документів на оренду чотирьох кар'єрів займається ОСОБА_17, про якого ОСОБА_4 звісно нічого не знав. Один з цих кар'єрів вони пообіцяли оформити на дружину ОСОБА_4 в якості гарантії повернення другої частини коштів, які вони просили. ОСОБА_2 також пообіцяв йому прибуток в розмірі 2 відсотків в подальшому від використання даного кар'єру. Передача коштів мала відбутися 7 березня 2008 року. Однак гроші були передані ОСОБА_2. на його прохання 1 березня 2008 року. При передачі грошей в сумі 170тися долів США та 50 тисяч грн. був присутній ОСОБА_3 Передбачалось повернення другої частини боргу 1 березня 2009 року.

Для переконливості своїх дій ОСОБА_2 написав ОСОБА_4 розписку про отримання ним коштів, яка потребує окремого аналізу. Зокрема, в цій розписці ОСОБА_2 підтверджує отримання від ОСОБА_4 200 тисяч доларів США строком до 31 грудня 2008 року. За це він зобов'язується створити юридичну особу, де в статутному фонді 2 % буде належати дружині ОСОБА_4 У випадку продажу кар'єру 2% від суми продажу він віддасть дружині ОСОБА_4 Під заставу вказаної суми (200тисяч доларів США) він дає державний акт на право власності на земельну ділянку 0.2га, яка по грошовій оцінці рівноцінна взятій сумі. Крім того, цією розпискою підтверджує, що він отримав від ОСОБА_4 суму 200тися доларів США строком до 1 березня 2009 року. Фактично в цій розписці можна було писати все що завгодно. Адже подальший розвиток подій вказує, що ні в обумовленій в розписці строк і будь-коли гроші ОСОБА_4 ніхто б не повернув. Зрозуміло також, що ОСОБА_2 як автор розписки як самостійно так і з ОСОБА_3 не змогли би створити юридичну особу, як не міг би ОСОБА_2 самостійно передати право власності на земельну ділянку дружини ОСОБА_3 Отримавши другий раз фактично 180тисяч доларів США ОСОБА_2 з легкістю пише про отримання 200тисяч доларів США, а наївний та довірливий ОСОБА_4 вважає, що це буде їм стимулом для повернення коштів. При цьому, ні в розписці, ні підчас отримання грошей ОСОБА_31 та ОСОБА_3 умисно не згадують про ОСОБА_13 та ОСОБА_17( ОСОБА_4 їх раніше не знав, і міг би не дати грошей), не ставлять його до відома, про їх передачу іншій особі, створюючи тим самим впевненість у ОСОБА_4 (враховуючи їх довірливі стосунки) про повернення коштів.

Таким чином враховуючи вище викладене, саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безпосередньо шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_4 заволоділи його коштами, передбачаючи, про неможливість їх повернення.

В своїй апеляції ОСОБА_3 звертає увагу щодо розбіжностей в часі передачі державного акту на землю. Суд у своєму вироку зазначає, що це відбулося в грудні 2007 року, про це наголошує потерпілий ОСОБА_4 ОСОБА_3 стверджує, що це відбулося в березні 2008 року, про що свідчать відповідні заяви його дружини та рішення сільської ради про зміну цільового призначення земельної ділянки.

В той же час відповідно до показів ОСОБА_2, які він давав в якості обвинуваченого 4 червня 2011 року, його знайомство з ОСОБА_3 відбулося в 2007 році саме на цій ділянці, яка пропонувалась до продажу. Він оглядав її в якості експерта з нерухомості на предмет можливості потенційним інвесторам вкладати в неї гроші. ОСОБА_3 в своїх показах під час очної ставки з ним також зазначає, що на вказаній ділянці він планував побудувати будинок для своєї дочки, займався проектними роботами, що підтверджується проектом будинку «Скрипач» за 2007 рік та зміною цільового призначення землі, яка оформлена на його дружину. Крім того, відповідно до листа в.о. заступника начальника управлення Держкомзему у Броварському районі Київської області ОСОБА_32, 16.02.2004 року ОСОБА_11 отримала другий примірник державного акту №36 серія НОМЕР_3 на вказану земельну ділянку. Таким чином стверджувати, що ОСОБА_4 отримав оригінал державного акту як мінімум після 7 березня 2008 року і всі маніпуляції з землею проводились виключно у його інтересах, є недоречним та не спростовує висновок суду щодо часу його передачі.

Щодо розписки ОСОБА_4 від 26 червня 2009 року. Згідно показів потерпілого ОСОБА_4 після того, як сплинув час повернення коштів він почав вимагати повернення боргу. Влітку 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пообіцяли повернути 100тисяч доларів США, але на зустріч приїхав лише ОСОБА_3, який віддав йому 10 тисяч доларів США. Він написав з цього приводу розписку. З показів ОСОБА_3 вбачається, що в вересні(?) 2009 року ОСОБА_4 попросив в нього 50тисяч доларів США в борг. Звертався ОСОБА_4 також і до ОСОБА_13, але той не дав. ОСОБА_13 попросив ОСОБА_3 надати кошти ОСОБА_4 і від нього, тобто по п'ять тисяч доларів США з кожного. Він погодився. В розписці ОСОБА_4 зазначив, що отримав 10тисяч доларів США від нього і від ОСОБА_13 рівній частині. Він пояснив ОСОБА_4 що йому телефонували ОСОБА_13 та ОСОБА_2 з приводу надання коштів на його потреби. Зазначив, що гроші надає він і що його просив ОСОБА_13 надати яко-би частину коштів і від нього. Про це він попросив зазначити ОСОБА_4 в розписці. Свідчення ОСОБА_3 в черговий раз доводять про його спільність інтересів з фігурантом по справі, його активну позицію по відомим подіям, спростовує його нібито непричетність до скоєного та прямо підтверджує висновок суду, що саме ОСОБА_3 надав вказані кошти потерпілому в погашення свого боргу. Про те, що ОСОБА_3 повернув саме борг ОСОБА_4 вказує в своїх показах на досудовому слідстві і ОСОБА_2, наголошуючи при цьому, що навіть не знав про це.

Твердження щодо розписок ОСОБА_13 про отримання коштів від ОСОБА_4 є безпідставними. В матеріалах кримінальної справи оригінали розписок відсутні, наявні лише копії, які вилучені у ОСОБА_2 під час обшуку. На вилучених копіях стоїть дата 15.03.09р., яка не співпадає з розпискою ОСОБА_2 Що це за 200тисяч, які нібито ОСОБА_13 отримав від ОСОБА_4, це окрема сума, чи вона входить до загальної суму боргу. На ім'я кого писалася розписка про отримання 400тисяч доларів США від 5.01.2009 року. Про існування ОСОБА_13 ОСОБА_4 взнав тільки 1.03.2009 року. Суперечливими є покази ОСОБА_2, які він давав на досудовому слідстві, вказуючи, що спочатку ОСОБА_13 написав розписку про отримання від ОСОБА_4 180 тисяч доларів США. Однак він пояснив йому що це буде не вірно, так як напряму від ОСОБА_4 ОСОБА_13 кошти не отримував. Тому він написав іншу розписку про отримання 400тисяч доларів США.З часом коли він помітив, що в розписці на 400 тисяч доларів США ОСОБА_13 не вказав в кого саме він взяв кошти, він вирішив використати цю розписку, як доказ того, що ОСОБА_13 отримав ці кошти. На думку колегії суд вірно не взяв ці «докази» до уваги як і судову експертизу та розцінив їх як намагання засуджених, з їх допомогою уникнути відповідальності та не повертати борг ОСОБА_4

Стосовно створення товариства «АВВІО». Відповідно до матеріалів кримінальної справи товариство «АВВІО» було створено 7 квітня 2008 року. Засновниками цього товариства стали ОСОБА_13 та ОСОБА_16 в рівних частках. Директором цього товариства деякий час був ОСОБА_9 знайомий ОСОБА_13

В матеріалах кримінальної справи наявний протокол допиту ОСОБА_13 від 11.10 2008 року з якого вбачається, що він відносився до створеної фірми «АВВІО», як до своєї, вклавши в неї свої кошти. І коли в нього виникли непорозуміння з ОСОБА_17 він підключив свого товариша ОСОБА_33 Все це стало підставою для порушення відносно нього кримінальної справи. З показів свідків ОСОБА_34 вбачається, що ОСОБА_13 в лютому 2008 року виявив намір займатися оформленням однієї з земельних ділянок під кар'єр. 7 квітня 2008 року було створено фірму «АВВІО», яка мала займатись отриманням необхідних дозволів для видобутку щебеня. У вказаний проект ОСОБА_13 вніс частинами 240тисяч доларів США. Вони доклали ще 70 тисяч. Але цих грошей не вистачило, оскільки необхідно було отримати ще ряд ліцензій. В кінці осені 2008 року ОСОБА_19. зажадав отримали свої кошти назад та на зустріч привіз ОСОБА_35 заявивши, що вкладені ним гроші у фірму належать йому. Почалися погрози віддати гроші або оформити фірму на ОСОБА_13 Після порушення кримінальної справи та звільнення ОСОБА_13 з під варти, було прийняте рішення про вихід його зі складу товариства та виплати йому вказаної суми, про що ОСОБА_17 написав відповідну розписку. Про заяву ОСОБА_4 до міліції їм стало відомо лише в січні 2009 року, про існування якого вони взагалі не знали. В подальшому коли під час телефонної розмови ОСОБА_17 поцікавився у ОСОБА_2 чому мова йде про 400тисяч доларів, останній в розпалі повідомив, що залишок суми було поділено між ним, ОСОБА_13 ще одним чоловіком та витрачено.

Таким чином, з самого початку при створені товариства ні інтереси ОСОБА_4, ні тим паче його дружини, фігурантами по справі до уваги не приймались. Ніхто не збивався вводити дружину ОСОБА_4 до складу засновників та давати їй якісь прибутки. Які гарантії давав ОСОБА_2 вказуючи у розписці, що вона матиме 2 % у цьому бізнес - проекті, не відомо.

На теперішній час власником фірми є ОСОБА_16 ОСОБА_17 (старший)має борг перед ОСОБА_13 у розмірі 240 тисяч доларів США. Будь-яких доказів того, що він їх повернув ОСОБА_13, а останній вимагає їх у встановленому законом порядку, не має. Дружина ОСОБА_3 продовжує володіти земельної ділянкою. Потерпілий ОСОБА_4 немає ні грошей, ні земельної ділянки, ні частки у фірмі «АВВІО».

В своїй апеляції ОСОБА_3 вказує на ряд порушень вимог кримінально-процесуального закону.

Відповідно до матеріалів кримінальної справи, 6 жовтня 2009 року ОСОБА_4 звернувся з заявою до прокурора Староміського району м. Вінниці Шидловського В.С.(вулиця на якій зареєстрований будинок ОСОБА_4 знаходилась на території колишнього Староміського району м. Вінниці), про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_13 та ОСОБА_17, які шахрайським шляхом заволоділи його коштами на суму 400 000 доларів США. За вказівкою прокурора перевіркою цієї заяви займався Староміський райвідділ міліції м. Вінниці, який 26 лютого 2010 року в порядку ст. 97 КПК України направив матеріали перевірки до Ленінського райвідділу міліції м. Вінниці, оскільки всі описані в заяві події відбувалися на території Ленінського району за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 2 березня 2010 року вказані матеріали були зареєстровані в Ленінському райвідділі міліції як і зазначено в постанові про порушення кримінальної справи. Кримінальна справа була порушена 26 жовтня 2010 року та розпочато досудове слідство. Саме Ленінський райвідділ міліції і тільки він проводив дослідчу перевірку по заяві ОСОБА_4 і саме слідчий цього райвідділу порушив кримінальну справу. Дійсно, перевірка по заяві ОСОБА_4 формально проводилась з порушенням вимог ст. 97 КПК України. Однак в даному випадку це відбулося з об'єктивних причин, оскільки неможливо було опитати вказаних фігурантів по заяві, які проживали та проживають за межами м. Вінниці та Вінницької області, не виявляючи при цьому особливого бажання співпрацювати з міліцією, про що свідчить переписка Ленінського райвідділу міліції з відповідними райвідділами Київської, Житомирської областей та м. Києва. Порушувати кримінальну справу тільки на підставі однієї заяви ОСОБА_4 було явно недостатньо. На думку суду апеляційної інстанції в даному випадку не є критичним порушення вище вказаної норми закону, відсутність ряду матеріалів дослідчої перевірки в матеріалах справи, які зводились в основному до встановлення фактичного місця перебування вище вказаних осіб та намагання опитати їх по обставинам заяви ОСОБА_4 Направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд з вказівкою суду встановити та приєднати до матеріалів кримінальної справи ті чи інші матеріали, на які посилається ОСОБА_3 в своїй апеляції, є нонсенсом, оскільки вони в кінцевому рахунку не мають нічого спільного з встановленням вини або невинуватості засуджених.

Пред'явлене ОСОБА_3 нове обвинувачення в суді за ст.190ч.4 КК України та висновок суду щодо його винуватості за цією статтею, викладений у вироку, не містить суперечностей, оскільки встановлено, що він, ОСОБА_2 та невстановлена слідством особа, за попередньою змовою між собою, шахрайським шляхом заволоділи коштами ОСОБА_4 на суму 380 000 доларів США та 50 000грн., що загалом становить 191855грн., що є особливо великим розміром.

Відсутність показів свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_17 в судовому засіданні не спростовує висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за наявності інших, досліджених у судовому засіданні доказів, що містяться в матеріалах кримінальної справи.

Під час апеляційного розгляду справи виникло питання щодо неповноти аудіо запису перебігу судового засідання під час розгляду справи у суді першої інстанції. Витребувані у вказаному суді резервні копії дисків свідчать про повне фіксування технічними засобами судового засідання.

В своїй апеляції зі змінами засуджений ОСОБА_3 звертає увагу на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, вважає себе невинним у інкримінованому йому злочині, але просить повернути справу на новий судовий розгляд. Позиція ОСОБА_3 є досить дивною, оскільки в даному випадку більш логічним було просити суд апеляційної інстанції скасувати вирок та закрити справу відносно нього за відсутністю в його діях складу злочину або у всякому разі просити повернути справу на додаткове розслідування. Звертає на себе увагу і той факт, що засуджений ОСОБА_2 під час судового слідства винним себе також не визнав, але обвинувальний вирок щодо себе не оскаржив та просив в разі його засудження застосувати амністію, що суд і зробив.

Щодо міри покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вона призначена у відповідності з вимогами ст.65 КК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховуючи тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Підстав для скасування вироку суду та постановлення нового вироку, не має.

Застосування судом до підсудного ОСОБА_2 ст. 2 Закону України "Про амністію у 2014 році" є законним, обґрунтованим.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року №1185-УІІ Верховна Рада України постановила звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статті 1 цього Закону, засуджених за будь - які злочини, які не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.

При вирішенні питання про застосування амністії до ОСОБА_2 суд прийняв до уваги, що на день набрання чинності Законом України "Про амністію у 2014 році" ОСОБА_2 перебував під вартою понад два роки сім місяців.

Відповідно до роз'яснень судової палати у кримінальних справах ВССУ слово «засуджений» в даному законі України «Про амністію у 2014 році», з огляду на системне тлумачення його норм, а також беручи до уваги зміст ч.2 ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» має більш широке значення, а ніж визначення закріплене у ч.2 ст.43 КПК; У країни та охоплює собою й особу обвинувачення щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, який не набрав законної сили.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування вироку.

Керуючись ст.ст. 365, 366, КПК України 1960 року, колегія суддів, -

У х в а л и в:

Апеляційні скарги: адвоката Костик Н.О. в інтересах потерпілого ОСОБА_4 з доповненнями, засудженого ОСОБА_3 зі змінами, прокурора Грималюка В.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 6 червня 2014 щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без змін.

Судді :