Постанова № 58595153, 29.06.2016, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/412/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі:головуючого судді Скаковської І.В.,

за участю секретаря Слободянюк Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Крижопільского обєднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду до Крижопільського обєднаного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобовязання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що Постановою Верховної ОСОБА_2 України від 04 лютого 2016 року її було звільнено з посади судді Крижопільского районного суду Вінницької області у звязку з поданням заяви про відставку. Наказом голови Крижопільского районного суду Вінницької області № 6-ос від 10 лютого 2016 року її було відраховано зі штату суддів Крижопільского районного суду Вінницької області у звязку з поданням заяви про відставку. Стаж роботи на посаді судді, що надав їй право на відставку, станом на дату звільнення становить 22 повних роки.

26 лютого 2016 року позивач звернулась до Крижопільського обєднаного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення їй щомісячного довічного грошового утримання.

Листом від 10 березня 2016 ркоу № 236/06-40/02 їй було відмовлено у призначенні утримання з посиланням на те, що згідно п. 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України мвід 02 березня 2016 року № VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці на умовах визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не призначається.

Позивач вважає дії Крижопільського обєднаного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови їй у призначенні щомісячного довічного грошового утримання протиправними, в звязку з чим змушена звернутися до суду, який просить визнати протиправною відмову Крижопільського обєднаного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області в призначенні їй щомісячного довічного грошового утримання судді Крижопільського районного суду Вінницької області; зобовязати Крижопільське обєднане управління пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити їй щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з дня наступного після відрахування її як судді зі штату суду, тобто з 11 лютого 2016 року, у розмірі 84% зіробітної плати судді за останньою посадою без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

В судове засідання ОСОБА_1 не зявилася, надіслала на адресу суду заяву в якій просила розгляд справи провести у її відсутність, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, однак надіслав на адресу суду заяву, згідно якої заперечив проти задоволення позову, посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях.

Розглянувши заяви сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1, 3ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 пропрацювала суддею Крижопільського районного суду Вінницької області 22 роки 10 місяців 11 днів, що підтверджується довідкою Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 лютого 2016 року (а.с.17).

Постановою Верховної ОСОБА_2 України № 996-VIII від 04 лютого 2016 року «Про звільнення суддів» позивача було звільнено у звязку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоровя (а.с. 13-15), а наказом Крижопільського районного суду Вінницької області № 6-ос від 10 лютого 2016 року була відрахована зі штату суддів на підставі вищевказаної постанови (а.с. 16).

26 лютого 2016 року позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України у Крижопільскому районі Вінницької області із заявою про призначення їй щомісячного довічного грошового утримання

Листом від 10 березня 2016 ркоу № 236/06-40/02 їй було відмовлено у призначенні утримання з посиланням на те, що згідно п. 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2016 року № VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці на умовах визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не призначається (а.с.30).

Крім того, позивачем надано копію трудової книжки, що підтверджує її трудовий стаж (а.с. 18-29).

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Положеннями ст. 126 Конституції України закріплені основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів.

Згідно із п.14 ч. 1 ст. 92 Конституції Українистатус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів та статус суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким було запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

Відповідно до ч. 3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 7 липня 2010 року щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

З 1 жовтня 2011 року вступили в дію зміни до ст. 138 вищезазначеного закону, які внесені Законом України № 3668-V1 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», згідно з якими довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді. В частині п'ятій цієї статті зазначено, що максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте, Конституційний Суд України рішенням від 03 червня 2013 року частину третю та перше, друге, третє речення частини п'ятої ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними ).

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 03 червня 2013 року відновлено дію частини третьої та перше, друге, третє речення частини п'ятої ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

В рішенні від 03 червня 2013 року Конституційний Суд України вказав на те, що Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» змінено визначений Законом України «Про судоустрій і статус суддів»порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного утримання суддів, залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів. Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання і його максимальний розмір, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів.

Ухвалюючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, згідно з якими «визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя».

Враховуючи наведене, Конституційний Суд України зазначив, що з моменту ухвалення рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 підлягає застосуванню частина третя ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції до змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи, а саме : «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

У постановах від 17 березня 2015 року (справа № 21-371а14, №21-429а14), від 9 червня 2015 року (справа № 21-472а15) Верховний Суд України зробив аналогічний правовий висновок щодо обмеження грошового утримання судді зазначивши, що оскільки за змістом п. 4 Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2013 воно має преюдиційне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень, законів, визнаних неконституційними, то право на одержання довічного грошового утримання без обмеження розміру такого виникає з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013.

Також з цього дня, тобто з 03 червня 2013 року виникає право на перерахунок призначеного щомісячного грошового довічного утримання.

Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02 березня 2015 року внесено зміни до ст. 141 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 12 лютого 2015 року № 191-VІІІ, згідно з якими ч. 3 цієї статті передбачає, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не можуть перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону№ 213-VІІІ від 02 березня 2015 року, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно дозаконів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Змінами, вказаними вище до ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 12 лютого 2015 року встановлено обмеження рівня матеріального забезпечення суддів у відставці, ніж це було передбачено законодавством до внесення таких змін і існувало на час набуття позивачем права на відставку та призначення йому довічного грошового утримання в максимальному розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди працюючого судді, а приписами п. 5 Прикінцевих положень Закону№ 213-VІІІ від 02 березня 2015 року фактично скасовано конституційно закріплений інститут відставки судді.

У постанові № 14 Пленуму Верховного Суду України від 03 липня 2015 року порушено питання про звернення до Конституційного Суду України з відповідним конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) положень частини третьої, абзацу четвертого та речення першого абзацу шостого частини пятоїстатті 141 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»у редакціїЗакону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд»у взаємозв'язку з положеннями підпункту 5 пункту 2, пункту 17 розділу I, пункту 5 розділу III Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» стосовно звуження гарантій матеріального забезпечення та соціального захисту суддів у відставці положенням статті8, частини першої статті21, частини першої, пунктів 2, 9 частини пятої статті126 Конституції України.

В конституційному поданні Пленум Верховного Суду України зазначив, що ухвалення рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційними законів, інших правових актів або окремих положень зумовлює втрату ними чинності з дня ухвалення такого рішення.

10 червня 2016 року Конституційний Суд України офіційно оприлюднив прийняте 8 червня 2016 рокуРішення № 4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: - частини третьої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів У країни щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII; - абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII; - пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону У країни "Про внесення змін до деяких законодавчих актів У країни щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону У країни "Про судоустрій і статус суддів".

Таким чином, статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Це підтверджується й міжнародними стандартами у сфері судочинства, зокрема, згідно з п. 54 Рекомендацій СМ/Rec (2010) 12 ОСОБА_2 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки (Рекомендація № CM/REC(2010)12) "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці."

Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено також у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (4 листопада 1950 року), ратифікованій Верховною ОСОБА_2 України 17 липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: Основні принципи незалежності судових органів, ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і ОСОБА_3 ООН.

Цей підхід підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини.

Отже, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних (законних) очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при видаленні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Враховуючи те, що позивач є суддею у відставці, з огляду на положення статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України та Рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання відмови Крижопільського обєднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у призначенні позивачу, судді у відставці, щомісячного довічного грошового утримання протиправною та зобов'язання відповідача призначити їй щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з дня наступного після відрахування зі штату суду.

На підставі п. 1, 2 ч. 1ст. 256 КАС Українипостанова суду в частині здійснення призначення та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі відповідно дост. 94 КАС Україниз відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1101,40 грн.

Керуючись ст.ст.19, 126 Конституції України, ст.ст. 47, 129, 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 6-9,11,71,158,160,162,163,167,183-2, п. 1. ч. 1 ст.256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Крижопільского обєднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій област про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Крижопільського обєднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Крижопільського районного суду Вінницької області.

Зобовязати Крижопільське обєднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці з 11 лютого 2016 року, у розмірі 84 % заробітної плати судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Постанова суду в частині призначення та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1102, 40 грн (одна тисяча сто дві гривні 40 коп) судового збору.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Томашпільський районний суд.

Суддя: І.В.Скаковська