Ухвала суду № 58594367, 14.06.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1467/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 48 Годік Л. С. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоГончар Н. І.суддівЮвшина В. І., Пономаренка В. В. при секретаріГончар Л. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права на майно, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року ОСОБА_8 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права на майно.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що з квітня місяця 2003 року вона стала проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 Спочатку вони проживали спільно в квартирі її матері в АДРЕСА_1, а потім в квартирі батька ОСОБА_6 по АДРЕСА_2

21 лютого 2005 року в свято Успенській церкві м. Умані вони з ОСОБА_6 повінчалися, про що отримали свідоцтво про вінчання.

В лютому 2006 року вони подали заяву про реєстрацію шлюбу в відділ РАЦС м. Умані, але на зазначений час вони в РАЦС не з'явилися і шлюб між ними зареєстрований не був, але вони продовжували проживати разом однією сім'єю перебуваючи в цивільному шлюбі.

1 вересня 2006 року в АДРЕСА_3 за спільні кошти вони придбали будинок та земельну ділянку. Оскільки у них була сім'я, проживали спільно, то і спільно вирішили договір купівлі-продажу оформити на ОСОБА_6 Після придбання будинку вони стали проводити в ньому капітальний ремонт, газифікували його, підвели водопостачання, зробили водовідведення, проклали водяне опалення, провели заміну вікон, дверей, утеплили підлогу, добудували ванну кімнату, ґанок, перекрили покрівлю, побудували камінну огорожу. Після завершення будівельних робіт придбали всі нові меблі та інше. Після придбання у власність будинку вони зареєструвались в ньому та стали спільно проживати. До 2009 року будівельні роботи були закінчені.

1 лютого 2009 року ОСОБА_6 безпричинно розпочав сварку під час якої наніс їй тілесні ушкодження. Після цього створив їх спільне життя нестерпним, а згодом відібрав ключі від будинку та вигнав на вулицю, залишивши собі все нажите спільно майно в тому числі і будинок.

В рішенні апеляційного суду від 24 лютого 2015 року по справі за її позовом до ОСОБА_6 про розподіл спільної сумісної власності вказано, що підставою для відмови в задоволенні її позову є відсутність вимог позивача про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період упродовж якого було придбане спірне майно. В зв'язку з чим звернулася з даним позовом до суду, просила встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_6 та ОСОБА_8 без реєстрації шлюбу з квітня 2003 року по 01 лютого 2009 року. Визнати за нею право на майно придбане в період спільного проживання.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 квітня 2016 року позов задоволено частково. Ухвалено встановити факт проживання однією сім»єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2004 року до 01 лютого 2009 року. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, порушені норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Ст. ст. 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 21.02.2005 року повінчалися у Свято - Успенській церкві м. Умані про, що було видано свідоцтво про вінчання (а.с.6).

ОСОБА_8 від 13.10.2006 року, відповідно до копії паспорту зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно довідки № 359 від 26.09.2011 року виданою виконавчим комітетом Родниківської сільської ради вбачається, що ОСОБА_8 з 13.10.2006 року по березень 2009 року проживала в АДРЕСА_3 та вела спільне господарство з ОСОБА_6

З довідки від 25.07.2011 року про склад сім?ї виданої ОСОБА_8 та акту № 3041 від 25.07.2011 року вбачається, що остання в період з 04.07.1996 року по 18.09.2006 року проживала в АДРЕСА_4 . Також в даній квартирі в період з липня 2003 року по травень 2005 року без реєстрації проживав зять власника квартири ОСОБА_9 - ОСОБА_6 /а.с. 13/.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України в порядку окремого провадження підлягають встановленню факти проживання чоловіка та жінки без шлюбу однією сім'єю.

Якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, то заява розглядається в позовному провадженні разом з іншими позовними вимогами.

Відповідно до ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Встановлення факту спільного проживання має значення для захисту матеріальних інтересів осіб, які спільно проживають, оскільки ст. 74 відповідного Кодексу передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до положень ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Колегія судів вважає, що суд першої інстанції вірно взяв до уваги покази свідків з яких вбачається, що сторони проживали спільно, як сім'я, були повінчані, вели спільне господарство та ремонтні роботи по утриманню домоволодіння.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що лише з набранням чинності Сімейного Кодексу України 01 січня 2004 року з'явилися правові підстави набуття права на майно незалежно від реєстрації шлюбу, тому факт спільного проживання позивача та відповідача в даному випадку підлягає встановленню з 01 січня 2004 року по 1 лютого 2009 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається у разі пред»явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Оскільки зверненням в суд з позовом до ОСОБА_6 про розподіл спільної сумісної власності /рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 24.02.2015 року /а.с. 9-11/ ОСОБА_8 перервала перебіг позовної давності, про застосування якої ОСОБА_6 питання не ставив, колегія суддів вважає, що позиція апелянта про пропуск позивачкою строку позовної давності по даній справі є такою, що суперечить нормам ст. 264 ЦК України. А із матеріалів справи вбачається що даний спір існує між сторонами з 2010 року та неодноразово розглядався судами різних інстанцій.

Оскільки в ході розгляду апеляційної скарги не були встановлені порушення або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи колегія суддів не знаходить підстав для скасування законного і обґрунтованого рішення суду, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права на майно - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили одразу після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :