Ухвала суду № 58594366, 21.06.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1414/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 Євтушенко П. М. Доповідач в апеляційній інстанції Пальонний В. С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПальонного В. С.суддівКарпенко О. В., Нерушак Л. В. при секретаріСиниці Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що 25 грудня 2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_6 був укладений договір кредиту №899ВІ10131225001, за яким позичальник отримав грошові кошти на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 525414 грн. 95 коп. зі сплатою за користування кредитом фіксованою процентною ставкою в розмірі 0,1% річних строком до 24 грудня 2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 25 грудня 2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладений договір поруки №899ВІ10131225001-ПОР, згідно умов якого ОСОБА_7 зобов'язався відповідати перед кредитором у повному обсязі солідарно з позичальником за виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій.

Оскільки відповідач ОСОБА_6 свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків у відповідності з умовами кредитного договору належним чином не виконує, порушує строки повернення кредиту та сплати відсотків, то станом на 12 червня 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 579396 грн. 99 коп., з яких: заборгованість за кредитом 516176 грн. 74 коп., заборгованість за відсотками 658 грн. 14 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту 26015 грн. 47 коп., пеня за несвоєчасне повернення відсотків 143 грн. 21 коп., розмір інфляційних збитків за кредитом 36199 грн. 01 коп., розмір інфляційних збитків за відсотками 204 грн. 41 коп.

У зв'язку з невиконанням умов договору кредиту 20 лютого 2015 року відповідачам було направлено вимогу про погашення заборгованості, яка відповідачами не виконана.

З врахуванням вказаних обставин, позивач просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в солідарному порядку заборгованість за договором кредиту в розмірі 579396 грн. 99 коп., стягнути з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8690 грн. 95 коп.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2016 року позов задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №899ВІ10131225001 від 25 грудня 2015 року в сумі 579396 грн. 99 коп.; стягнуто з ОСОБА_6 судові витрати на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі 8690 грн. 95 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду, відмовивши ПАТ «Укрсоцбанк» у стягненні з нього заборгованості в сумі 579396 грн. 99 коп.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що банк пред'явив до нього вимогу про дострокове погашення всієї суми неповернутого кредиту, нарахованих процентів та штрафних санкцій, не направивши йому попередньо письмову вимогу про дострокове повернення кредиту, а відсутність такої вимоги на його думку є підставою для відмови в задоволенні позову.

ОСОБА_7 також подав апеляційну скаргу на рішення суду, в якій, вважаючи це рішення необґрунтованим, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його змінити, відмовивши ПАТ «Укрсоцбанк» у стягненні з нього заборгованості за кредитним договором.

Свої доводи апелянт ОСОБА_7 обґрунтовує тим, що оскільки останній платіж на погашення кредиту та процентів внесено боржником ОСОБА_6 12 березня 2014 року, а банк протягом шести місяців з вказаної дати не пред'явив до нього як до поручителя вимогу про дострокове повернення кредиту, то порука припинилася.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_6 і ОСОБА_7, яка підтримала апеляційні скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 25 грудня 2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, за яким ОСОБА_8 отримав кредит в розмірі 525414 грн. 95 коп. на строк до 24 грудня 2018 року зі сплатою за користування кредитними коштами фіксованої процентної ставки 0,1% річних.

Відповідно до п. 1.1.1 вказаного кредитного договору погашення кредиту здійснюється шляхом внесення щомісячних періодичних платежів у визначеній сумі до 10 числа кожного місяця, починаючи з 10 січня 2013 року.

З метою забезпечення виконання позичальником ОСОБА_6 своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором 25 грудня 2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладений договір поруки, згідно умов якого ОСОБА_7 зобов'язався відповідати перед банком у повному обсязі солідарно з позичальником за виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій.

З березня 2014 року ОСОБА_6 перестав вносити щомісячні платежі на погашення кредиту та відсотків.

В листопаді 2015 року банк звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення з позичальника ОСОБА_6 та поручителя ОСОБА_7 всієї суми неповернутого кредиту, нарахованих відсотків, пені за порушення умов договору та інфляційних збитків.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Право кредитодавця ПАТ «Укрсоцбанк» вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів, сплати комісії та можливих штрафних санкцій у разі затримання позичальником сплати кредиту (частини кредиту) та/або процентів щонайменше на один календарний місяць передбачено п.п.3.2.3 та 3.2.3.1 кредитного договору від 25 грудня 2013 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_6

Встановивши, що банк відповідно до вказаних вимог закону та умов кредитного договору звернувся до суду з вимогою до позичальника про дострокове погашення всієї суми кредиту, що залишилась, нарахованих відсотків, пені за порушення умов кредитного договору, нарахування якої передбачено п.4.1 кредитного договору, стягнення інфляційних витрат, суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Обґрунтованим є і висновок суду про солідарне стягнення вказаних сум з поручителя ОСОБА_7

Так, відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною першою статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Посилання апелянта на припинення поруки за договором поруки від 25 грудня 2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі ч.4 ст.559 ЦК України не можна вважати обґрунтованим, оскільки відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимогу до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, в договорі поруки від 25 грудня 2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_6 та ОСОБА_7 строк дії поруки не встановлено, оскільки положення п.6.2 цього договору про дію договору до повного виконання всіх вимог, забезпечених порукою, суперечить вимогам статей 251-254 ЦК України.

Строк виконання основного зобов'язання, забезпеченого порукою, встановлено кредитним договором, проте, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, банк одночасно відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання і передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у справі № 6-190 цс14 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України вона є обов'язковою для всіх судів України.

З врахуванням викладеного позивачем не пропущено визначений ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячний строк для пред'явлення вимоги до поручителя і поручитель ОСОБА_7 має нести солідарну з позичальником відповідальність за невиконання останнім своїх зобов'язань за кредитним договором.

Розмір заборгованості за кредитом, відсотками, розмір пені та інфляційних збитків зроблений позивачем у відповідності з умовами кредитного договору та вимогами закону і відповідачами не оспорюється.

Доводи апеляційних скарг відповідачів висновків суду не спростовують.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий :

Судді :