Рішення № 5859044, 07.09.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2009 р. Справа № 62/73-09

вх. № 5484/4-62

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНЛАЙТ УКРАЇНА С.Р.Л."

до Суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 12169,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Санлайт Україна С.Р.Л." звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача -СПДФО ОСОБА_1 9985,36 грн. заборгованості по оплаті товару, 1176,89 грн. пені, 855,73 грн. інфляційних збитків, 151,83 трьох відсоткових річних за договором купівлі - продажу від 30.10.2008р. № 3010/08-1.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.07.09р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 27.07.09р. о 10:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.07.09р. в зв"язку з неявкою у судове засідання відповідача, а також необхідністю витребування у сторін додаткових документів необхідних для вирішення спору по суті розгляд справи було відкладено на 18.08.09р. о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.08.09р. в зв"язку з неявкою у судове засідання представників сторін, а також необхідністю витребування у них додаткових документів, необхідних для вирішення спору по суті, розгляд справи було відкладено на 07.09.09р. о 14:30 год.

Представник позивача у призначене на 07.09.2009р. судове засідання не з"явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки не повідомив.

Однак, через канцелярію господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить розглядати справу за його відсутністю, за наявними матеріалами.

Розглянувши подане клопотання суд вважає за можливе його задовольнити та розглядати справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з"явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки не повідомив. Хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи з огляду на

таке. Місце проживання фізичної особи визначається згідно з вимогами статті 29 Цивільного кодексу України.

У разі коли фактичне місце проживання фізичної особи - учасника судового процесу невідоме, то господарський суд вправі надсилати процесуальні документи за останнім відомим йому на час такого надсилання місцем проживання фізичної особи - учасника судового процесу. Якщо фізична особа - учасник судового процесу своєчасно не довела до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю фізичну особу. Аналогічна позиція міститься і у інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році"

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Між позивачем та відповідачем 30.10.08р. було укладено договір купівлі-продажу №3010/08-1.

Приписами частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договір визначається як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., постачальник (позивач) зобов`язався передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві (відповідачу) товари не продовольчої групи, а відповідач зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму, згідно з умовами цього договору.

Пунктом 1.2. Договору сторони погодили, що найменування, кількість, ціна і загальна вартість товару, що підлягає поставці, визначаються за згодою сторін та вказуються в накладних підписаних уповноваженими представниками обох сторін та скріпленими печатками їх підприємств.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 11685,36 грн., що підтверджується підписаними представниками обох сторін видатковими накладними: від 11.11.08р. на суму 5108,16 грн., від 12.11.08р. на суму 3457,20 грн. та від 14.11.08р. на суму 3120,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений

інший строк оплати товару.

Відповідно до п.2.1. договору купівлі-продажу №3010/08-1 від 30.10.08р. сторони погодили, що оплата поставленого товару здійснюється з відстрочкою оплати, строком 14 діб з моменту поставки.

Відповідно до п. 9.5 договору сторони повинні провести повний розрахунок за цим договору протягом п"яти банківських днів після припинення його дії. Пунктом 9.1. цього ж договору встановлено, що даний договір діє до 31.12.08р. Таким чином, відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем в строк до 05.01.09р.

Відповідач частково розрахувався за отриманий по видатковій накладній від 11.11.09р. товар за спірним договором в сумі 1500,00 грн.

За таких обставин, на час звернення позивача з позовом відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 9985,36 грн., що підтверджено матеріалами справи.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 9985,36 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 1176,89 грн., 3% річних у розмірі 151,83 грн. та інфляційне збільшення у розмірі 855,73 грн.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно п.5.2. договору купівлі-продажу №3010/08-1 від 30.10.08р., у випадку порушення строків оплати товару, позивач має право стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

          Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Перевіривши нарахування позивачем пені станом на 05.07.09р., суд встановив, що розмір пені нарахований позивачем за порушення відповідачем строків оплати за поставлений товар складає 1176,89 грн., даний розрахунок відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, вірність його нарахування перевірено судом, а тому позовні вимог в частині стягнення пені підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат

кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 151,83 грн. та інфляційних втрат, що становить суму 855,73 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами - задовольнити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санлайт України С.Р.Л." (04080, м.Київ, вул.Вікентія Хвойки, 18/14, корп. 25, оф. 401, п/р №260040103693 в ЗАТ "ПроКредитБанк" м.Києва, МФО 320984, 31868241) 9985,36 грн. основного боргу, 1176,89 грн. пені, 855,73 грн. інфляційних, 151,83 грн. 3% річних, 121,69 грн. держмита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення по справі №62/73-09 підписано 07.09.09р.