Рішення № 58589594, 29.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/105/16-ц Головуючий у І інстанції Карабаза Н. Ф.Провадження № 22-ц/780/3464/16 Доповідач у 2 інстанції Поліщук М. А.Категорія 56 29.06.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

29 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Поліщука М.А.

суддів: Антоненко В.І., Ігнатченко Н.В.

при секретарі: Воробей В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 02 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про повернення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на його користь грошові кошти в розмірі 55 000 грн.

Позов обґрунтовував тим, що в кінці серпня 2015 року він вирішив придбати для власних потреб автомобіль та у зв'язку з цим у мережі Інтернет знайшов рекламне оголошення ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» із пропозицією укласти договір купівлі-продажу автомобіля марки Hyundai з відповідними технічними характеристиками за 176 000 гривень. Перед укладанням договору представник відповідача в усній формі роз'яснила, що він повинен спочатку сплатити передплату за автомобіль у сумі 55 000 гривень, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого буде укладено договір і упродовж декількох днів відповідач передасть йому у користування автомобіль за договором купівлі-продажу.

31 серпня 2015 року між ним та відповідачем було укладено Договір фінансового лізингу. Після підписання договору позивачем було виявлено, що вартість автомобіля зазначена 550 000 грн., а сума сплачена ним у якості авансу насправді є адміністративним платежем. 04 вересня 2015 року він звернувся до ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» з вимогою про повернення грошових коштів та розірвання договору фінансового лізингу. На початку жовтня 2015 року отримав відповідь від ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», в якій відповідач визнав договір розірваним з 23 вересня 2015 року, але відмовляється повертати сплачені грошові кошти.

Позивач вважав, що відповідачем було порушено його права, як споживача, оскільки під час укладання даного правочину застосовано нечесну підприємницьку діяльність та умови оспорюваного договору є несправедливими, оскільки вони порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди позивачеві.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 02 березня 2016 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду вказаним вимогам закону не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 серпня 2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» було укладено Договір фінансового лізингу №000724, предметом якого є транспортний засіб, а саме автомобіль марки Hyundai, модель Sonata. Відповідно до умов договору відповідач (лізингодавець) зобов'язався придбати у свою власність предмет лізингу і передати його позивачу (лізингоодержувачу) у користування на строк та на умовах передбачених договором.

У Додатку №1 до Договору фінансового лізингу (графік сплати авансового платежу) зазначені наступні платежі: вартість предмету лізингу 23 404,26 дол. США; авансовий платіж 50%; сума виплат авансового платежу 11 702,13 дол. США; щомісячний авансовий платіж 975,18 дол. США; адміністративний платіж (10%) 2 340,43 дол. США; комісія за передачу (3%) 702,13 дол. США. Період погашення вартості предмета лізингу визначений у дванадцять місяців. Вартість ПЛ на дату підписання договору 550 000 грн. Курс долара на день укладання договору 23,50 грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору відповідач зобов'язався передати позивачеві у користування предмет лізингу не пізніше 120 робочих днів з дня отримання на поточний рахунок відповідача наступних платежів: адміністративного платежу, Авансового платежу, комісії за передачу предмета лізинг у разі наявності; оплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.4 ст. 9 даного Договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.6 ст. 9 даного Договору.

На виконання умов договору позивач сплатив на рахунок лізингодавця платіж в розмірі 55 000 грн. (квитанція №76028990 від 31.08.2015), який відповідачем згідно умов п. 9.7 договору було зараховано як адміністративний платіж. (а.с.16).

Відповідно до п. 12.1 Договору фінансового лізингу лізингоодержувач, який сплатив Адміністративний платіж, частково або повністю сплатив Авансовий внесок та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити Лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання Договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу Лізингодавця. У строк, встановлений чинним законодавством, Лізингодавець розглядає заяву Лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 60% від сплаченого авансового платежу та/або частини Авансових платежів, 40% (сорок відсотків) Лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку не повертається.

Листом від 04 вересня 2015 року, який відповідач отримав 23 вересня 2015 року позивач звернувся до відповідача з проханням розірвати договір фінансового лізингу та повернути авансовий платіж на суму 55 000 грн.

Згідно листа-відповіді ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» від 08 жовтня 2015 року, відповідач визнав договір розірваним з 23 вересня 2015 року, але відмовився повертати сплачені грошові кошти.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами був укладений цивільно-правовий договір з дотриманням усіх передбачених чинним законодавством вимог та позивачем не надано доказів на підтвердження наявності підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених за договором лізингу у сумі 55 000 грн.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. Так, за змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону). Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 ч. 3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону).

Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 31 серпня 2015 року, укладеного між сторонами дає підстави прийти до висновку, що в договорах виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства. Згідно пункту 1.4 договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

За змістом ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням ст. 808 ЦК України.

Окрім того, згідно п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (п. 11-1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Судом першої інстанції не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії) та що суперечить вимогам законодавства.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеній в постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

За таких обставин суд першої інстанції вищевказаного не врахував та прийшов до помилкового висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і відповідно до ст..309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову із стягненням з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2 коштів у розмірі 55 000 грн. за договором фінансового лізингу №000724 від 31 серпня 2015 року.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 606,32 грн. судового збору, сплаченого ОСОБА_2 за подачу апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 02 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове:

Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про повернення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2 сплачені кошти у розмірі 55 000 грн. за договором фінансового лізингу №000724 від 31 серпня 2015 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2 606 грн. 32 коп. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: