Ухвала суду № 58582179, 24.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

24 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Музичко С.Г., Желепи О.В.

при секретарі Матвійчуку І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про роз'яснення рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 жовтня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 20 травня 2016 року,

встановила:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 жовтня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 291 365 грн., що становить 25 000 доларів США. Вирішено питання розподілу судових витрат.

03.02.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про роз'яснення рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 жовтня 2014 року, в якій просив чітко й недвозначно вказати єдину суму і єдину валюту, яку повинен сплатити боржник для припинення зобов'язання виконанням.

Зазначив, що вказане судове рішення є не зрозумілим, оскільки в резолютивній частині рішення зазначено еквівалент суми боргу в доларах США. Оскільки судове рішення боржником не виконане, підлягає з'ясуванню питання, в якій саме сумі та валюті підлягає стягненню сума боргу за договором позики згідно ухваленого по справі рішення.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20 травня 2016 року в задоволенні заяви про роз'яснення рішення суду відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить скасувати вказану ухвалу суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначила, що позивачу є незрозумілим, яка сума має бути стягнута в гривні - в розмірі 291 365 грн., чи сума в гривні еквівалента 25 000 доларів США станом на день стягнення. Двозначність в рішенні викликає труднощі в його виконанні. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не роз'яснив своє рішення в частині визначення єдиної валюти виконання рішення та єдиної суми, яка стягнута з відповідача, при цьому не навів належних мотивів та підстав щодо відмови в задоволенні заяви про роз'яснення рішення суду.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 -ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Інші особи, що беруть участь в справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином (а.с.109, 114).

Заслухавши доповідь по справі, пояснення представника заявника, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 жовтня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 291 365 грн., що становить 25 000 доларів США.

Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про роз'яснення рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 жовтня 2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення проводиться у валюті зобов'язання - гривні, що є зрозумілим та не потребує додаткового роз'яснення.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого останньому надано позику в сумі 133 250 грн., що у еквіваленті складало 25 000 доларів США, строком до 24.10.2014 року.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України ( ч.1 ст.192 ЦК України).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадку і в порядку встановленому законом (ч.2 ст.192 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим, ч.2 ст.533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Згідно з ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (ч.2 ст.192 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від того, в якій грошовій одиниці обчислена сума зобов'язання, валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України- гривня.

Крім того, у ч.2 ст.533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 2 липня 2014 року №6-79 цс14, від 16 вересня 2015 року №6-190 цс15.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не місять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти (правова позиція Верховного Суду України, яка висловлена в постановах від 4 липня 2011 року №3-62гс11, від 7 жовтня 2014 року №3-133 гс14).

В резолютивній частині рішення чітко зазначено, що сума боргу стягнута в національній валюті Україні, в розмірі 291 365 грн. Зазначення в судовому рішенні також грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті відповідає положенням ч. 2 ст.533 ЦК України.

Наявність судового рішення про стягнення заборгованості за договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Оскільки резолютивна частина рішення є зрозумілою та не допускає різного тлумачення, правові підстави для її додаткового роз'яснення відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з порушенням вимог закону, тому колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України колегія суддів

Ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 20 травня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді:

Справа №22-ц/796/9365/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Цимбал І.К.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.