Ухвала суду № 58582160, 16.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Сальникова Н.М.

№ 22-ц/796/5718/2016 Доповідач - Борисова О.В.

справа № 752/13877/15-ц

м. Київ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Соколової В.В.

при секретарі: Меженко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувсь до суду з вказаним позовом.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15.10.2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/9408/85/53077 від 07.03.2007 року в розмірі 139 139,58 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 3051330 грн. 99 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 119045,37 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 2610664 грн.96 коп; заборгованості за відсотками в розмірі 10412,37 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 228343 грн. 28 коп; пені в розмірі 9681,84 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 212322 грн. 75 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір в розмірі 3654 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.02.2016 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15.10.2015 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Вказує що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про встановлення обставин невиконання апелянтом своїх зобов'язань за кредитним договором, оскільки апелянт заперечує факт надання позивачем йому кредитних коштів та зазначає про недійсність кредитного договору.

Зазначає, що позивач обгрунтовував свої вимоги в доларах США та просив стягнути заборгованість яка складається з трьох частин: заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками та пені. Вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором та нарахованими відсотками позивач мотивував тим, що валютою кредитного договору є долар США, проте апелянт вважає, що нарахування пені в іноземній валюті є абсолютно не коректним, оскільки грошове зобов'язання в України має виконуватися в гривні.

Відповідач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач в судове засідання не з'явився, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

В силу вимог ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст.549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Судом встановлено, що 07.03.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/9408/85/53077 відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом 149278 доларів США з розрахунку 14,500 % річних, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів банку та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки визначені договором.

Згідно з п.1.2 кредитного договору кредит надано на 240 місяців з 07.03.2007 року по 07.03.2027 року.

Пунктом 1.3 кредитного договору визначено, що погашення кредиту, згідно з обраної програми кредитування, може здійснюватися наступним чином: згідно графіку погашення кредиту в розмірі 1/240 від суми ліміту отриманого кредиту; погашення відсотків (процентів) за користування кредитом здійснюється щомісячно; або шляхом здійснення щомісячних фіксованих рівних платежів протягом всього строку дії договору згідно рафіку погашення кредиту.

Відповідно до п.5.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати безготівковими платежами або готівкою в касу кредитора: щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно з п.1.3 договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 07.03.2027 року; щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточному погашенню кредиту сплата процентів за фактичне використання кредитних коштів.

Пунктом 6.5. кредитного договору передбачено, що банк має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку невиконання позичальником умов кредитного договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.

20.09.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №96-05/11/185 до кредитного договору відповідно до умов якої встановлено процентну ставку за користування кредитом в розмірі 13,25% річних.

31.03.2009 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №96-05/13/593 відповідно до умов якої сторони погодили, що з 31.03.2009 року погашення заборгованості за кредитним здійснюється позичальником шляхом здійснення щомісячних ануїтетних платежів відповідно до графіку погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором.

Позивач виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти.

Проте, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 станом на 16.07.2015 року утвориласьзаборгованість за кредитним договором в розмірі 139139,58 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 16.07.2015 рокустановить 3051330 грн. 99коп., яка складається з: заборгованості за кредитомв розмірі119045,37 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 16.07.2015 рокустановить 2610664 грн.96 коп; заборгованості за відсоткамив розмірі 10412, 37 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 16.07.2015 року становить 228343 грн. 28 коп; пені в розмірі 9681,84 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 16.07.2015 рокустановить 212322 грн. 75 коп.

Таким чином, колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про те, що умови кредитного договору відповідачем не виконуються належним чином, а тому заборгованість має бути стягнута в судовому порядку.

Доводи апелянта про те, що він не отримував кредитні кошти за договором колегія суддів не приймає до уваги, оскільки банк надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується заявою на видачу готівки №ORV/819/77 від 07.03.2007 року, яка підписана відповідачем.

Крім того з розрахунку наданого позивачем вбачається, що відповідач на виконання умов договору сплатив 30232,63 доларів США на погашення кредиту та 135208,37 доларів США відсотків відсотків за користування кредитом.

Посилання апелянта щодо невірного обчислення пені колегія суддів відхиляє виходячи з наступного.

Так, згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Такими випадками є стаття 193, частина четверта статті 654 ЦК України, Закон України від 16.04.1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93, Закон України від 23.09.1994 року № 185/94 ВР «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Якщо у кредитному договорі виконання зобов'язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України) за наявності хоча б у однієї сторони зобов'язання: або у банка-отримувача або у ініціатора платежу індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України (стаття 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»), то суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.02.2016 року у справі №6-1680цс13, яка згідно з ч.1 ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Також, як вбачається з матеріалів справи та розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем обчислений в доларах США, тобто в тій валюті, в якій надавався кредит, із зазначенням еквіваленту в гривні згідно з офіційним курсом НБУ, а тому суд підставно ухвалив рішення стягнувши заборгованість за кредитним договором в доларах США із зазначенням еквіваленту в гривні згідно з офіційним курсом НБУ.

Крім того, заперечуючи проти правильності проведеного розрахунку позивачем, відповідач контрозрахунку по пені, який вважає правильним, не надав.

Доводи апеляційної скарги щодо недійсності кредитного договору, в тому числі з підстав відсутності згоди щодо істотної умови щодо способу надання кредитних коштів; несумісності між собою окремих положень кредитного договору; невідповідності планового погашення платіжному календарю, розміру процентної ставки, типу процентної ставки, сукупній вартості кредиту; невідповідності відображення кредитного договору в своєму бухгалтерському обліку фактичному змісту самого кредитного договору та господарським операціям позивача колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини не є предметом даного спору та обставини недійсності договору є предметом розгляду в іншій справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» про визнання недійсним кредитного договору.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції неправильно встановлено розмір процентної ставки - 14,00%, так як в п.1.4 кредитного договору зазначено, що процентна ставка складає 14,500% річних колегія судді не приймає до уваги, оскільки вказані обставини свідчать про допущення судом описки в рішенні та не свідчить про неправильність висновків суду.

Доводи апелянта про неправильність встановлення судом першої інстанції повноважень особи, яка підписала позовну заяву колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з нотаріально посвідченої довіреності виданої на ім'я представника позивача ДідукаС.В. для представництва інтересів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в судах, вбачається що вона підписана заступниками голови правління ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - ГорбачовимВ.М. та Гуріною Н.О., які мають право підпису документів від імені ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідно до розділу 8 статуту ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Твердження апелянта про неправильне встановлення судом першої інстанції обставин щодо належного повідомлення відповідача про проведення судового засідання 15.10.2015 року колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з зворотнього поштового повідомлення, відповідач був повідомлений про призначений розгляд справи на 15.10.2015 року (а.с.53 том 1).

Посилання апелянта на недодержання позивачем та судом 60-ти денного строку наданого на добровільне усунення боржником порушень колегія суддів вважає безпідставними, оскільки право позивача звернутися до суду за захистом свого права є безумовним та гарантовано ст.55 Конституцією України та ст.1050 ЦК України.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді