Постанова № 58579197, 14.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2679/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2016 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Хюндай Мотор Україна» звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило:

- визнати нечинним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 02.09.2013 № 465 про проведення документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна»;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню відповідно до наказу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 02.09.2013 № 465 документальної позапланової перевірки ТОВ «Хюндай Мотор Україна»;

- визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення, які ТОВ «Хюндай Мотор Україна» отримало 25.10.2013: від 17.10.2013 № 0003922201 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств (10 192 473,00 грн. за основним платежем та 5 096 576,50 грн. за штрафними санкціями); від 17.10.2013 № 0003942201 (форма «В 1») про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість (9 047 371,00 грн. всього сума завищення бюджетного відшкодування, та 4 523 685,5 за штрафними (фінансовими) санкціями); 17.10.2013 № 0003932201 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (1 704 468, 00 грн. за основним платежем та 852 404,00 грн. за штрафними санкціями).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2014 позовну заяву ТОВ «Хюндай Мотор Україна» в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003922201, №0003942201 та №0003932201 від 17.10.2013 повернуто, в іншій частині позовних вимог ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2014 відкрито провадження у справі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2014, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України 21.07.2015 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2014 скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи вказані рішення, вказав, що при прийнятті судових рішень, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не наведено посилань на те, які саме відповіді та документи не були надані суб'єктом господарювання в повному обсязі, а обмежились лише загальним висновком, що відповідь позивача не містить в повному обсязі відомостей щодо запитуваної інформації. Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення. Крім того, врахувати і судову практику, зазначену у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 в справі № 21-425а14.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2016 позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2016 відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи начальником Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 02.09.2013 винесено наказ № 465 про призначення проведення позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 на підставі пп. 78.1.1 п. 78..1 ст. 78 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу № 465 від 02.09.2013 та направлень на проведення перевірки від 03.09.2013 №№ 377, 378, 379, 380, 381 працівниками Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2012

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 30.09.2013 № 1295/26-56-22-01-03/33261252, яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 10 192 473,00грн.; п. 185.1 ст. 185 , п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 704 468, 00 грн. та завищення суми від'ємного значення об'єкту оподатковування податком на додану вартість на загальну суму 9 047 371, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 17.10.2013:

- № 0003922201, яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 15 289 049, 50 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 10 192 473, 00грн. та штрафні санкції в розмірі 5 096 576, 50 грн.

- № 0003932201, яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 556 872, 00грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 1 704 468, 00грн та штрафні санкції в розмірі 852 401, 00грн.

- № 0003942201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість в розмірі 9 047 371, 00 грн. та накладено штрафні санкції в розмірі 1 523 685, 50 грн.

Позивач вважає протиправними дії податкового органу щодо проведення позапланової перевірки та винесення наказу про призначення позапланової перевірки, а тому й звернувся до суду.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у відповідача не було законних підстав та обставин для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що не надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на запит податкового органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту є підставою для призначення позапланової перевірки. Разом з тим, надання неповної інформації на такий запит є також підставою для призначення позапланової перевірки

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта обгрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Діяльність працівників контролюючого органу щодо ініціювання та проведення перевірки платника податків є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом перевірки вимог чинного законодавства, з огляду на що, не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав, оскільки сама по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №2-зп від 23.06.1997 в справі № 3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.»

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2008 від 22.04.2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Наказом № 465 від 02.09.2013 призначено проведення позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 на підставі пп. 78.1.1 п. 78..1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Оскаржуваний наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання, тобто моментом проведення відповідачем перевірки на його підставі.

Отже, враховуючи, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки, оскаржуваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а відтак, задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 465 від 02.09.2013 не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки такий наказ не є юридично значимим для позивача з огляду на те, що після проведення на його підставі перевірки він вичерпав свою дію відносно позивача.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 10.03.2015 у справі № К/800/54480/14, від 27.11.2014 у справі № К/800/52374/14, від 29.09.2015 у справі № К/800/25443/14, від 12.01.2016 у справі № К/800/29085/15.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду України від 24.12.2010 у справі № 21-25а10 вказано, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки перевірка господарської діяльності позивача була проведена, за результатами якої складено акт перевірки та податкові повідомлення-рішення, то, навіть за умови наявності підстав для визнання оскаржуваного наказу протиправним та його скасування, порушене право позивача не буде захищене, оскільки предметом розгляду в суді може бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, за вчинення яких відносно позивача винесені податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу № 465 від 02.09.2013 та щодо визнання протиправними дій відповідача щодо призначення вказаним наказом, проведення перевірки та оформлення її результатів актом від 30.09.2013 № 1295/26-56-22-01-03/33261252 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2016 - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 21.06.2016.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.