Рішення № 58576664, 09.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2016Справа №910/2651/16

За первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Млибор"

до Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"

про стягнення 38 414,98 грн.

За зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"

до Публічного акціонерного товариства "Млибор"

про стягнення 27 619,63 грн.

Головуючий суддя Домнічева І.О.

Суддя Усатенко І.В.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін (за первісним позовом):

від позивача: Боброва О.Ю. - за довіреністю;

Гуськова О.А. - за довіреністю;

від відповідача: Адамчук Л.І. - за довіреністю;

Каленська М.А. - за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Млибор" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" стягнення 38 414,98 грн.

Ухвалою від 18.02.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.03.2016 р.

24.02.2016 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшла зустрічна позовна заява.

01.03.2016 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов.

Ухвалою від 01.03.2016 р. зустрічну позовну заяву прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом, розгляд справи було відкладено на 05.04.2016 р.

05.04.2016 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов на документи на виконання ухвали суду.

У судовому засіданні 05.04.2016 р. було оголошено перерву до 12.04.2016 р.

11.04.2016 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 12.04.2016 р. задоволено клопотання відповідача про витребування доказів та віддалено розгляд справи на 26.04.2016 р.

26.04.2016 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли документи на виконання ухвали суду.

Судове засідання 26.04.2016 р. не відбулося.

Наступне судове засідання було призначено на 17.05.2016 р.

У судовому засіданні 17.05.2016 р. було оголошено перерву до 19.05.2016 р.

19.05.2016 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою від 19.05.2016 р. призначено колегіальний склад суду для розгляду справи.

У результаті проведеного автоматичного визначення складу колегії суддів, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Домнічева І.О., суддя Усатенко І.В. та суддя Нечай О.В.

Ухвалою від 23.05.2016 р. зазначена колегія суддів прийняла справу до свого провадження, розгляд справи було призначено на 02.06.2016 р.

02.06.2016 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли додаткові документи по справі.

02.06.2016 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшли додаткові пояснення по справі.

У судовому засідання 02.06.2016 р. було оголошено перерву до 09.06.2016 р.

06.06.2016 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшли додаткові пояснення по справі.

07.06.2016 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли доповнення до відзиву на зустрічний позов.

У судовому засіданні представники позивача первісний позов підтримали повністю, проти зустрічного позову заперечили.

Представники відповідача проти первісного позову заперечили, зустрічний позов підтримали повністю.

У судовому засіданні 09.06.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2013 р. між сторонами у справі був укладений договір складського зберігання № 200-05/13.

У відповідності до пункту 1.1. договору, Поклажодавець (відповідач) зобов'язується передати, а Зерновий склад (позивач) прийняти на зберігання зернові, зернобобові, круп'яні, олійні культури в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується складськими квитанціями та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним, як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених діючими ДСТУ.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до складських квитанцій позивач приймав та зберігав зерно.

Відповідно до пункту 5.2. договору, розмір плати (тарифу) за надання послуг по зберіганню зерна становить 13,75 грн., крім того ПДВ 2,75 грн., а всього з ПДВ 16,50 грн. за тону на місяць.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що Поклажодавець сплачує вартість послуг із зберігання зерна на підставі наданих Зерновим складом в термін до 10 числа наступного за звітним місяцем одним пакетом наступних належним чином оформлених документів:

- акт наданих послуг;

- розрахунок обсягів коштів за зберігання ОДЦР до акту наданих послуг;

- форма № 36 (книга кількісно-якісного обліку, що містить інформацію про рух зерна згідно з бухгалтерським обліком зернових складів);

- форма № 47 (картка аналізу зерна);

- Акт-розрахунок (Додаток 7 до Інструкції) та акт форми № 34 - у разі проведення операцій з доробки Зерна, або акт зачистки форма № 30 - у разі вибуття всієї партії Зерна.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в порушення умов договору припинив оплачувати послуги та не сплатив позивачу вартості наданих послуг із зберігання за період з грудня 2014 р. по вересень 2015 р.

Станом на день звернення позивача до суду з позовною заявою, заборгованість по не оплаті за надані послуги становить 38 414,98 грн.

При цьому, в матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків стосовно наявності у відповідача заборгованості з оплати послуг у заявленій сумі.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з положень статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 936 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно пункту 24 статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Згідно пункту 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 05.04.2003 р., підставою для видачі складських документів на зерно (далі складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Наказом Міністерства аграрної політики України № 198 від 27.06.2003 затверджено Положення про обіг складських документів на зерно (далі - Положення).

Згідно п. 1.1. Положення складськими документами на зерно є: складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.

Пункт 1.7. Положення визначає, що зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.

Пункт 1 статті 938 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігай зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що позивач за первісним позовом в обумовлений Договором зберігання зерна № 200-05/13 від 01.11.13р. строк, зберігав зерно, а відповідач за первісним позовом за зберігання зерна не розрахувався.

Таким чином, на час прийняття рішення по справі за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 38 414,98 грн.

Щодо зустрічного позову.

ПАТ «Млибор» заявило зустрічний позов, в якому просило стягнути з ПАТ «Аграрний фонд» 25 682,52 грн. збитків за неправомірне списання зерна у розмірі 25 682,52 грн., 1 341,81 грн. інфляційних, 595,30 грн. 3% річних.

Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 1 «Правил організації та ведення технологічного процесу на елеватор і хлібоприймальних підприємствах», затвердженої Наказом Міністерства заготовок СРСР від 25 липня 1983 року ( далі по тесту - Правила ), складовими частинами технологічної лінії для приймання , обробки і відвантаження зерна є:

б ) розвантажувальні пристрої з обладнанням, вентиляційними мережами , засобами управління і бункерами для зерна.

Відповідно до п. 12.2. Правил, в процесі обробки, транспортування та затарювання хлібопродуктів в обладнанні, спорудах і виробничих приміщеннях утворюється органічний пил, який, перебуваючи в підвішеному стані в концентраціях між нижнім і верхнім концентраційними межами запалення, при наявності джерела запалювання і температури може вибухнути.

Пунктом 12.11. Правил передбачено, що приміщення, в яких відбувається виділення зернового пилу, повинні бути забезпечені стаціонарними або пересувними пилососними установками для систематичного видалення пилу зі стін, підлог, устаткування.

Пунктом 12.12. Правил встановлено, що елеватори повинні мати безперебійно працюючі ефективні витяжні шафи.

Відповідно до п. 7.15 Правил , технологічне і транспортне обладнання елеваторів і складів включають в роботу тільки при справних аспіраційних установках , що запобігають виділення пилу з працюючого обладнання. Аспіраційні установки включають в роботу до пуску технологічного і транспортного устаткування, а вимикають після його зупинки » .

Зважаючи на вищевказане, є обов'язковим елементом технологічного процесу проходження зерна через аспіраційні установки при його вивантаженні (відвантаженні).

При цьому, виділяється аспіраційний пил, який кваліфікується як відходи III категорії.

Як стверджує відповідач за зустрічним позовом, додаткової доробки (очищення) вищевказаного зерна, що належало ПАТ «Аграрний фонд» наше підприємство не проводило й відходи, що утворились є виключно наслідком дотримання нашим підприємством законодавчо встановленого процесу відвантаження, а саме проходження зерна через аспіраційні установки. В зв'язку з цим, висновок «Аграрний фонд» щодо додаткової очистки є помилковим.

У відповідності до п. 2.11 Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 р., аспірацій ні відноси (аспіраційний пил), отримані в процесі вентилювання зерна, що переміщується механізмами, (в даному випадку при проведенні відвантаження), оформлюються актами довільної форми.

Згідно чинного законодавства, не є обов'язковим включення до умов господарських договорів положень, які врегульовані законами та підзаконними актами, в зв'язку з чим ПАТ «МЛИБОР» не мало обов'язку погоджувати з ПАТ «Аграрний фонд» власні дії щодо процесу відвантаження зерна, який регулюється вищенаведеними нормативними актами.

Відповідач за зустрічним позовом, очистку зерна, як окрему самостійну послугу, про яку йдеться у зустрічній позовній заяві, відповідачем за зустрічним позовом не проводилось.

ПАТ «Аграрний фонд» стверджує, що відсутні норми закону, які дозволяють відповідачу за зустрічним позовом списання аспіраційних відходів при відвантаженні та ставить під сумнів списану кількість таких відходів.

Дане твердження також є помилковим з огляду на наступне.

Головним нормативним документом, який регулює облік і оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на елеваторах є Інструкція про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 р.

У відповідності до п. 2.11 Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 р. (надалі за текстом - Інструкція), аспіраційні відноси (аспіраційний пил), отримані в процесі вентилювання зерна, що переміщується механізмами, (в даному випадку при проведенні відвантаження), оформлюються актами довільної форми.

Відповідно до Додатку 3 до Інструкції, пил аспіраційний відноситься до відходів ІІІ-ї категорії.

Згідно п. 7.41 Розділу 7 Інструкції, «аспіраційний пил списується пропорційно масі переміщеного (приймання, відпуск, внутрішнє переміщення) зерна за культурами та за власниками згідно з актом розподілу».

При цьому Інструкція не встановлює межі та нормативно допустимий розмір списання таких відходів, а вказує на те, що аспіраційний пил списується пропорційно масі відпущеного зерна з урахуванням культури та власників.

ПАТ «МЛИБОР» здійснювало відвантаження (відпуск) у відповідності до вимог Інструкції та здійснило списання відходів третьої категорії в тій масі, яка фактично утворилась, що підтверджується актами зважування.

На Державну інспекцію сільського господарства України на момент існування договірних відносин було покладено контроль за виконанням вимог нормативно-правових актів щодо якості зерна та продуктів його переробки, додержанням технічних умов, вимог технічних регламентів, державних стандартів та інших нормативно-технічних документів під час виробництва, зберігання реалізації та ведення технологічних процесів із зерном та продуктами його переробки та ін.

Підписанням та проставленням власної печатки. Д1СГ України, як компетентний контролюючий орган визнала правомірність та обсяг списаних відходів III категорії (аспіраційного пилу).

Акти-розрахунки на кожну партію відвантаженого зерна надавались ПАТ «Аграрному фонду» вчасно, про що свідчать відповідні підписи повноважного представника ПАТ «Аграрний фонд» на супровідних листах про направлення відповідачу документів (знаходяться в матеріалах справи).

ПАТ «Аграрний фонд» ставить під сумнів зміну зернової домішки зерна, що зазначена в Актах при відвантаженні.

Проте, така зміна є цілком виправданою та не виходить за межі, встановлені п.3.1.8 Розділу 3 Міждержавного стандарту, ГОСТ 30483-97. Зерно.

Так, відповідно до п.7.26, 7.27 Розділу 7 Інструкції, :

« 7.26. Записи в книгах форми N 36 проводяться щодня, але не пізніше дня, наступною за операційним.

У графах 9 і 13 вказуються центнеро-відсотки за вологістю, а в графах 10 і 14 - ценгнеро- відсотки за смітною домішкою (маси, помноженої на % вологості чи смітної домішки).

Центнеро-відсотки проставляються в цілих одиницях, частки менше 0,5 - відкидаються, а 0.5 і більше - приймаються за одиницю.

Показники вологості і смітної домішки записуються в книгах форми N 36 з точністю до 0,1%.

7.27. Середньозважена якість за вологістю і смітною домішкою за визначений період часу визначається шляхом ділення суми центнеро-відсотків на масу зерна чи продукції, зазначену в графах 8 чи 12 форми N 36 за той самий період. Середньозважена якість визначається з точністю до 0,01%».

Зважаючи на різні способи підрахунку (0.1% та 0.01 %), округлення та необхідність зворотнотнього перемноження, беручи до уваги суто математичні особливості від таких дій, кінцевий результат після коми може змінюватись.

Статті 224, 225 ГК України визначають порядок відшкодування збитків за порушення господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 224 ГК України. учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібно довести наявність елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, факт понесення збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вину. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

З наведених положень випливає, що збитки, як категорія цивільно-правової відповідальності, являють собою ті негативні наслідки, що виникають як невідворотний результат порушення законних прав та інтересів особи, де збитки є наслідком, а протиправна поведінка заподіювача шкоди -причиною. Таким чином, застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе лише за наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненими збитками, а також вини порушника в їх заподіянні.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо нарахування інфляційних витрат та 3 % річних, потрібно зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

З урахуванням викладеного, положення стаття 625 ЦК регулює зобов'язальні правовідносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов'язання.

Відшкодування збитків - це не боргове (грошове) зобов'язання, отже нарахування інфляційних та 3% річних на суму збитків є недоцільним та безпідставним.

Таким чином, дія частини другої статті 625 ЦК про обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає первісні позовні, обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. В зустрічному позові належить відмовити в повному обсязі.

Оскільки первісний позов задоволено повністю, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача за первісним позовом. В зустрічному позові відмовлено повністю, таким чином, судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АГРАРНИЙ ФОНД» (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1 код ЄДРПОУ 38926880, р/р 260033011388 в АТ «Ощадбанк», МФО 300465) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЛИБОР» (14026, м. Чернігів, вул.. Елеваторна, 1 код ЄДРПОУ 14226133 р/р 260000109112401 в ПАТ «Альфа-банк», м. Київ МФО 303462) заборгованість у розмірі 38414 (тридцять вісім тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 98 коп. та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.06.2016 р.

Головуючий суддя І.О. Домнічева

Суддя І.В. Усатенко

Суддя О.В. Нечай