Рішення № 58576663, 16.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2016Справа №910/5421/16

За позовом публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО"

до колективного житлово-комунального підприємства "Агропромбудіндустрія" про стягнення 793 222,94 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Іващенко О.В. (дов. в мат. справи)

Від відповідача: Михальський Ю.А. (дов. від 01.04.2016)

Кравченко В.В.(дов. від 01.04.2016)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "КИЇВЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до колективного житлово-комунального підприємства "Агропромбудіндустрія" про стягнення 793 222,94 грн. в зв'язку з неналежним виконанням умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2014 № 1540525.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.03.2016 порушено провадження у справі № 910/5421/16 та призначено до розгляду на 14.04.2016.

В судове засідання призначене на 14.04.2016 прибули представники сторін та надали пояснення по справі. Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 21.04.16.

В судове засідання призначене на 24.04.2016 прибули представники сторін та надали пояснення по справі. Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 26.05.2016.

В судове засідання призначене на 26.05.2016 прибули представники сторін надали пояснення по справі та подали клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Суд задовольнив дане клопотання.

В судове засідання призначене на 26.05.2016 прибули представники сторін та надали пояснення по справі. Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 09.06.2016.

В судове засідання призначене на 09.06.2016 прибули представники сторін та надали пояснення по справі. Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 16.06.2016.

Представник позивача з'явився в судове засідання 16.06.2016, дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та просив стягнути кошти на рахунки зазначені в уточненні позовних вимог від 22.04.2016 та не стягувати пеню в сумі 10 528,28 грн. у зв»язку із заявою від 18.04.2016 про виправлення технічної помилки.

Судом встановлено, що згідно заяви позивача від 22.04.2016 про уточнення позовних вимог, він просив:

- Основний борг за теплову енергію для споживачів тарифної групи «інші» зарахувати на поточний рахунок № 260393030201 - ГУ по м, Києву та Київській обл. ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 322669, Одержувач - ПАТ «Київенерго», код ЄДРПОУ 00131305».

- Основний борг за теплову енергію для потреб бюджетних організацій зарахувати на поточний рахунок № 260303020201 ГУ по м. Києву та Київській обл. ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 322669, Одержувач - ПАТ «Київенерго», код ЄДРПОУ 00131305).

Суд задовольнив заяву позивача про виправлення технічної помилки.

Що стосується заяви позивача про уточнення прохальної частини позовної заяви щодо реквізитів для сплати боргу за спожиту теплову енергію, суд дійшов висновку про залишення її без розгляду, оскільки позивачем не надано обґрунтованого розрахунку заборгованості за групами та не надано доказів, якими передбачено та підтверджується розмежування спожитої теплової енергії на групи споживачів. З огляду на що у суду відсутня можливість встановити правильність визначення відповідних сум заборгованості за групами "інші" та "для потреб бюджетних організацій".

Представники відповідача в судове засідання 16.06.2016 також з'явилися, дали пояснення по справі, проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі - позивач, постачальник) та колективним житлово-комунальним підприємством "Агропромбудіндустрія" (далі - відповідач, споживач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2014 № 1540525 (далі - договір).

Згідно з 1.1. договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п. 2.2. договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (Додатки 3,4) дім потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку 1.

На підставі п. 9 Додатку 2 до Договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту рахунок, куди включено загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання- передавання товарної продукції, облікову картку (табуляграму) Фактичного споживання за попередній період та акт звіряння (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ протягом двох днів з моменту їх одержання).

Відповідно до п. 10 Додатка 2 до Поговору, Відповідач щомісячно забезпечує:

- не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за Фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця. сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача, згідно з його розрахунком».

Однак, матеріали справи свідчать, що свої зобов'язання за зазначеним договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.09.2014 по 01.10.2015 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка становить 554 002,92 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та розрахунком основного боргу за спожиту теплову енергію(копії в матеріалах справи).

Отже, станом на день розгляду справи залишилася непогашеною відповідачем заборгованість за поставлений позивачем товар в сумі 554 002,92 грн.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2014 № 1540525, яка утворилась у відповідача внаслідок неналежного виконання зобов'язання з оплати поставленої позивачем теплової енергії у гарячій воді.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Строк дії договору відповідно до умов розділу 4 договору встановлений з дня його підписання до 01.06.2015, договір вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до його закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення(п. 4.3 договору).

Відповідно до умов п. 4.10 договору, припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати вартості спожитої теплової енергії.

Поясненнями сторін, наявними у матеріалах документами, підтверджується, що 16.10.2015 між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 10030008, за умовами якого відповідач забезпечує належні умови для передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води тепловими мережами, зовнішньо- та внутрішньо будинковими системами, при наданні позивачем споживачам послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води в будинках відповідно до Додатку № 1 до Договору. Цей договір набирає чинності з 01.10.2015 і діє до 15.05.2016.

Враховуючи означене, суд приходить до висновку, що дія Договору № 1540525 від 01.07.2004 припинилась з 01.10.2015, що також підтверджується наявним в матеріалах справи листом КЖКП "Агропромбудіндустрія" вих. № 233 від 03.12.2015.

Посилання відповідача на нікчемність договору № 1540525 від 01.07.2004, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення відповідача з відповідним позовом до суду про визнання договору № 1540525 від 01.07.2004 недійсним, з урахуванням набранням 25.04.2014 чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії".

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 1540525 від 01.07.2004 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що за умовами спірного договору саме на відповідача покладено обов'язок по оплаті вартості спожитої теплової енергії, відповідно, заперечення відповідача, що кінцевими споживачами послуг є мешканці, не приймаються судом до уваги. До того ж , матеріали справи не містять доказів існування між позивачем та мешканцями будинку окремих договорів на постачання теплової енергії протягом спірного періоду.

Таким чином, заявлена до стягнення заборгованість за договором є заборгованістю саме відповідача перед позивачем.

Крім того, припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати наданих послуг.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, внаслідок чого за період з 01.09.2014 по 01.10.2015 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.01.2016 становить 554 002,92 грн., що підтверджується копіями відомостей обліку споживання теплової енергії, обліковими картками споживання теплової енергії та довідкою про надходження коштів. Доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не надано доказів повної оплати спожитої теплової енергії на суму 554 002,92 грн. відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 554 002,92 грн. підлягає задоволенню.

Наданий відповідачем висновок науково-правової експертизи не приймається судом до уваги, оскільки суд може приймати в якості належного та допустимого доказу у справі лише висновок експерта, який здійснено у порядку проведення судової експертизи.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з оплати поставленої позивачем теплової енергії у гарячій воді в сумі 554 002,92 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом на підставі: договору, довідки про надходження коштів за спожиту теплову енергію відповідачем, облікових карток(табуляграм) та відомостей обліку споживання теплової енергії за спірний період достеменно встановлено та відповідачем будь-якими доказами не спростовано, що залишок його заборгованості за поставлену позивачем теплову енергію у гарячій воді становить 554 002,92 грн., що є у відповідності з умовами договору та ст. 692 Цивільного кодексу України безперечною підставою для задоволення вказаних позовних вимог у зв'язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 18 977,03 грн. та інфляційні збитки в сумі 220 242,99 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 18 977,03 грн., інфляційні збитки становлять 220 242,99 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Щодо стягнення пені за договором в сумі 10 528,28 грн., то суд відмовляє в задоволенні цієї частини позову, оскільки Додатком 2 до договору № 1540525 від 01.07.2014 не передбачено нарахування пені за договором.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з колективного житлово-комунального підприємства "Агропромбудіндустрія" (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, буд. 44/22, код ЄДРПОУ 22949319) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, Шевченківський район, пл. І.Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 00131305) основну заборгованість у розмірі 554 002(п'ятсот п'ятдесят чотири тисячі дві) грн. 92 коп., 3% річних в сумі 18 977(вісімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 03 коп., інфляційні збитки в сумі 220 242(двісті двадцять тисяч двісті сорок дві) грн. 99 коп. та судовий збір у розмірі 11 740 (одинадцять тисяч сімсот сорок) грн. 42 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 24.06.2016