Ухвала суду № 58576504, 29.06.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ПРО ПОРУШЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

"29" червня 2016 р. Провадження № 9/903/457/16

Суддя господарського суду Волинської області Вороняк А. С., розглянувши матеріали по справі 903/457/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс", м. Луцьк

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету", м. Луцьк

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОІНВЕСТКОМ", м. Київ

про визнання недійсним договору

Суть спору: 24.06.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс" звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОІНВЕСТКОМ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу серії та №128 від 24.05.2016р. нежитлового приміщення, загальною площею 645,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3, укладеного між відповідачами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (який слугував підставою внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності за номером 14644286, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 29736734 від 24.05.2016р.).

Також представником позивача подано заяву про забезпечення позову від 24.06.2016р. (вх.№01-67/23/16), в якій просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, загальною площею 645,5 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3, право власності на яке зареєстроване за ТОВ «ПРОІНВЕСТКОМ» (ідентифікаційний код: 35482021, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд.3, офіс 1).

В обґрунтування вказаної заяви посилаються на те, що до відчуження за оскаржуваним договором купівлі-продажу вказане нерухоме майно належало відповідачеві 1. Державну реєстрацію за відповідачем 1 вказаного нерухомого майна, не дивлячись на фактичну та юридичну належність з 30.10.2012р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено лише 23.05.2016р. о 19 год. 16 хв., тобто за добу до його відчуження відповідачу 2 на підставі оскаржуваного договору купівлі-продажу. ОСОБА_2 того відчуження вказаного майна відбулося у день винесення державним виконавцем постанови про накладення арешту на все майно, що належить відповідачу 1. та про заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить відповідачу 1. Зазначають, що відповідачем 2 вищевказане майно придбане на підставі оскаржуваного договору купівлі-продажу, а 02.06.2016р. передано в іпотеку в якості забезпечення виконання зобовязання ОСОБА_3 (котрий одночасно є одноосібним власником відповідача 2 та його керівником), перед ОСОБА_2. Котре, як те вбачається з відомостей про державну реєстрацію іпотеки, виникло на підставі договору позики серії та номер 31/05-16 від 31.05.2016р. на суму 100 000 000 грн. (сто мільйонів гривень), і строк виконання такого зобовязання по позиці закінчується 01.07.2016р.. На думку представника позивача наведені обставини свідчать про те, що відповідачі мають намір вжити заходів до повторного відчуження вищевказаного обєкту нерухомості шляхом набуття на неї права власності ОСОБА_2 у спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, що стане юридично можливим 01.07.2016р. з метою подальшого унеможливлення або істотного ускладнення його повернення у власність відповідача 1 через існуючий в цивільному праві інститут належного набувача. Додатково вказують, що відповідач 2 в порядку і способом передбаченим чинним законодавством України до винесення судового рішення по справі має право відчужити вищевказане майно, право власності щодо якого оспорюється позивачем по справі, передавши його іпотекодержателю в рахунок погашення зобовязань за договором поруки, і у відповідності із ст.388 ЦК України можуть бути труднощі щодо витребування майна у добросовісного набувача за відплатним договором, який придбає це майно, чим порушаться законні права та інтереси позивача по справі.

Разом з тим зазначають, що наведені обставини дають всі підстави вважати недійсним вищевказаний договір купівлі-продажу серії та №128 від 24.05.2016р. у звязку з тим, що він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

До вказаної заяви про забезпечення позову додано докази оплати останньої судовим збором та копії судових рішень у адміністративних справах №803/248/14 та 803/1797/15.

Розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд зазначає про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Згідно ст.66 Господарського процесуального кодексу України(далі ГПК України), господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, зі змісту ст.66 ГПК України вбачається, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Стаття 67 ГПК України передбачає, що позов забезпечується забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, а умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може унеможливити або утруднити виконання рішення по суті позовних вимог.

При цьому, оцінка господарським судом доказів, що стосуються суті спору, на даній стадії судового провадження є недопустимою і не може бути обґрунтуванням правомірності застосування заходів до забезпечення позову.

Поданні представником позивача копії судових рішень у адміністративних справах №803/248/14 та 803/1797/15 не приймаються судом, як докази в підтвердження вказаної заяви, оскільки, дані судові рішення(в даному постанови) не підтверджують обставин, з яких можна зробити висновок, що невжиття заходів до забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі.

Предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу серії та №128 від 24.05.2016р. нежитлового приміщення, загальною площею 645,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3, укладеного між відповідачами, з підстав відсутності обставин на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені.

Таким чином, представником позивача не обґрунтовано заяву про забезпечення позову та не доведено належними доказами, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі.

Враховуючи наведене, в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову(вх.№01-67/23/16 від 24.06.2016р.) слід відмовити через необґрунтованість.

Згідно ст.27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Суд дійшов висновку про необхідність залучення, з ініціативи господарського суду, до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (01011, АДРЕСА_1), оскільки спірне нерухоме майно було відчужено на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого вищевказаним нотаріусом.

Керуючись ст.ст.38, 64, 65, 66, 86 ГПК України, суд, -

ухвалив :

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та порушити провадження у справі.

2. Справу призначити до розгляду на 14.07.2016р. на 12:00 год..

3. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Волинської області (м.Луцьк, пр.Волі 54а) в залі судових засідань №209.

4. У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову(вх.№01-67/23/16 від 24.06.2016р.) відмовити.

5. Залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (01011, АДРЕСА_1).

6. Зобовязати позивача направити на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів (01011, АДРЕСА_1) примірник позовної заяви з усіма доданими до неї додатками та надати суду докази такого направлення(опис вкладення, фіскальний чек).

7. В порядку підготовки справи до розгляду зобовязати сторін надати господарському суду для вирішення спору (в належно оформлених копіях через канцелярію суду з супровідним листом за три робочі дні до судового засідання, в оригіналах в судове засідання для огляду):

7.1. Позивачу: додаткову письмову інформацію про стан виконавчого провадження №50739235 на час звернення з позовом до суду; документальне підтвердження пояснення причин в разі ненадання витребуваних документів.

7.2. Відповідачу 1: статутні документи ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету"; письмові пояснення по суті позовних вимог, докази в їх обґрунтування (докази, які подаються в копіях повинні бути належним чином засвідчені).

7.3. Відповідачу 2: статутні документи ТОВ "ПРОІНВЕСТКОМ"; письмові пояснення по суті позовних вимог, докази в їх обґрунтування (докази, які подаються в копіях повинні бути належним чином засвідчені).

7.4. Відповідачам: договір купівлі-продажу серії та №128 від 24.05.2016р. нежитлового приміщення, загальною площею 645,5 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3, що посвідчений нотаріусом ОСОБА_1; первинні бухгалтерські документи, що підтверджуватимуть оплатність операції за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 645,5 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3, серії та №128 від 24.05.2016р., а також надати докази відображення вказаної операції(купівлі-продажу майна) у податкових та бухгалтерських обліках.

8. Зобовязати третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів подати суду: завірені копії договору купівлі-продажу серії та №128 від 24.05.2016р. нежитлового приміщення, загальною площею 645,5 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3, що посвідчений нотаріусом ОСОБА_1 та усіх матеріалів, які знаходяться у справі нотаріуса, повязаних із його посвідченням (висновком оцінки майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності або про підтвердження іншим чином фахового визначення ціни у спосіб, передбачений п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України, балансовою вартістю майна відчужуваного обєкту, довідок та/або інших документів щодо розрахунку сторін за договором тощо).

Суд попереджає, що відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд має право стягнути в дохід Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону, а в разі ненадання позивачем без поважних причин витребуваних судом матеріалів, неявки позивача в судове засідання позов може бути залишено без розгляду (п.5 ст.81 ГПК України).

Суддя А. С. Вороняк