Рішення № 58576470, 24.06.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.06.16р. Справа № 904/3807/16

За позовом ОСОБА_1, м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", м. Дніпро

про стягнення 62752,59грн.

Суддя Полєв Д.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (НОМЕР_1)

від відповідача: представник ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" ОСОБА_2 за довіреністю №53/юр-3-20 від 20.05.2016р.

СУТЬ СПОРУ:

Гр. ОСОБА_1, м. Дніпро звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", м. Дніпро 15170,00грн. заборгованості із заробітної плати за період з 01.05.2015р. по 01.09.2015р., середній заробіток за час затримання розрахунку в розмірі 24000,00грн., індексацію заробітної плати в розмірі 15582,59грн., місячну заробітну плату в розмірі 3000,00грн., моральної шкоди в розмірі 5000,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при звільненні з підприємства відповідача позивачу не сплачено заборгованість по заробітній платі, не проведено остаточний розрахунок в день звільнення тощо.

03.06.2016р. до суду надійшло уточнення до позовної заяви відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 15170,00грн. заборгованості із заробітної плати за період з 01.05.2015р. по 01.09.2015р., середній заробіток за час затримання розрахунку в розмірі 24000,00грн., індексацію заробітної плати в розмірі 30582,59грн., місячну заробітну плату в розмірі 9000,00грн., компенсацію за затримання заробітної плати в розмірі 1134,50грн., моральної шкоди в розмірі 5000,00грн.

22.06.2016р. до суду надійшло уточнення до позовної заяви відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 15193,00грн. заборгованості із заробітної плати за період з 01.05.2015р. по 01.09.2015р., середній заробіток за час затримання розрахунку в розмірі 43575,75грн., індексацію заробітної плати в розмірі 19597,36грн. за період з травня 2015р. по серпень 2015р., місячну заробітну плату в розмірі 9000,00грн., компенсацію за затримання заробітної плати в розмірі 1132,92грн., моральної шкоди в розмірі 5000,00грн., 4841,75грн. місячної заробітної плати та судові витрати в розмірі 300грн., витрачені на консультативно-інформаційні послуги відповідно до договору №737-Е/16 від 21.06.2016р.

Відповідач відзив на заяву позивача не надав.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.06.2016р. по 23.06.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 16.11.2005р. прийнятий на роботу на посаду слюсаря-ремонтника (наказ №676 від 16.11.2005р.), що підтверджується копією трудової книжки позивача.

01.09.2015р. наказом № 204 позивача звільнено із займаної посади згідно зі п.1 статтею 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

13.05.2016р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою (із уточненнями) про стягнення 15193,00грн. заборгованості із заробітної плати за період з 01.05.2015р. по 01.09.2015р., середній заробіток за час затримання розрахунку в розмірі 43575,75грн., індексацію заробітної плати в розмірі 19597,36грн. за період з травня 2015р. по серпень 2015р., місячну заробітну плату в розмірі 9000,00грн., компенсацію за затримання заробітної плати в розмірі 1132,92грн., моральної шкоди в розмірі 5000,00грн., 4841,75грн. місячної заробітної плати та судові витрати в розмірі 300грн., витрачені на консультативно-інформаційні послуги відповідно до договору №737-Е/16 від 21.06.2016р.

У відповідності до ст. 221 КЗпП України трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.

Відповідно до ст.12 ГПК України даний спір підвідомчий господарському суду Дніпропетровської області, у зв'язку з порушенням справи про банкрутство відносно ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" №904/4592/15.

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. (п.1 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон).

Відповідно до ч.4 ст.10 Закону, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, тощо.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в день звільнення, всупереч вимогам ст.116 КЗпП України, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).

Строки виплати заробітної плати передбачені ст. 115 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України).

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ст. 233 КЗпП України).

Відповідно до довідки відповідача №49-р/200 від 13.06.2016р. заборгованість із заробітної плати перед позивачем складає 15193,00грн.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення заборгованості із заробітної плати задовольнити в розмірі 15193,00грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 43575,75грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 01.09.2015р. по 01.06.2016р. та за станом на день винесення рішення.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верхового Суду України №13 від 24.12.1999р. установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, нарахування виплат провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Обчислення середньої заробітної плати для нарахування компенсації за час затримки працівникові всіх належних йому сум, проводиться у відповідності до порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100, виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з довідкою відповідача №49-р/200 від 13.06.2016р. середньоденна заробітна плата позивача складає 193,67грн.

Стаття 117 КЗпП України передбачає, що виплати працівникові повинні проводитись за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тому господарський суд вважає за необхідне визначити суму заборгованості з 01.09.2015р. та станом на 22.06.2016р. (включно), яка становить 46674,47грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 19597,35грн. індексації заробітної плати з травня 2015р. по серпень 2015р.

Розглянувши зазначені вимоги встановлено наступне.

Відповідно до ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що у разі, коли величина індексу споживчих цін (індекс інфляції) перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка, проводиться індексація грошових доходів населення. Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078.

Відповідачем не подано доказів індексування заробітної плати позивача.

З огляду на викладене, перевіривши розрахунок позивача, суд вважає правомірним нарахування позивачем компенсації заробітної плати в розмірі 19597,35грн.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення 1132,92грн. компенсації за затримку виплати заробітної плати з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В зв'язку з тим, що вимоги щодо стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати заявлено позивачем після початку розгляду справи, суд вважає за необхідне у задоволення зазначеної суми відмовити.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9000грн. тримісячного середнього заробітку за порушення відповідачем законодавства про працю, у відповідності до ст. 44 КЗпП України.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Враховуючи те, що відповідно до відмітці у трудовій книзі позивача звільнено за п. 1 ст. 36 КЗпП України, тобто за угодою сторін, суд не вбачає підстав для стягнення вихідної допомоги, передбаченої ст. 44 КЗпП України.

Також, суд не вбачає підстав для задоволення уточненої позовної заяви від 22.06.2016р. в частині допущення негайного виконання судового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача 4841,75грн. заробітної плати в порядку ст. 367 ЦПК України, оскільки провадження у справі здійснюється за нормами ГПК України.

Також позивач просить стягнути з відповідача моральної шкоди в розмірі 5000грн.

Відповідно до пояснень позивача відповідач завдав йому моральної шкоди, оскільки йому завдано моральних страждань, які полягають в зниженні матеріального стану сім'ї, необхідністю докладати додаткових зусиль для організації свого життя, утримання дружини та неповнолітніх дітей .

Розглянувши зазначені вимоги позивача, встановлено наступне.

За змістом ст.124 Конституції України позивач має право звернутися з такими вимогами до суду.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема:

- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень;

- у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР (далі-ЦК) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону "Про інформацію", ст. 44 Закону "Про авторське право і суміжні права";

- при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За змістом ст. 440-1 ЦК та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

За моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП, якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. (ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що позивачем не подано будь-яких доказів, що підтверджують понесення моральної шкоди, суд вважає за необхідне у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.

Одночасно суд не вбачає підстав для задоволення 300,00грн. судових витрат, витрачених на консультативно-інформаційні послуги згідно до договору №737-Е/16 від 21.06.2016р., оскільки зазначені витрати не передбачені ст. 44 ГПК України.

Крім того, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до ст. 49 ГПК України сплату судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1221,07грн. в дохід держбюджету.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 47, 95, 115-117, 238 КЗпП, ст.ст.4-1, 12, 22, 32-34, 44, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 2, 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, 31, код ЄДРПОУ 05393122) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованості із заробітної плати в розмірі 15193грн.00коп. (п'ятнадцять тисяч сто дев'яносто три грн. 00коп.), середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 01.09.2015р. та станом на 22.06.2016р. (включно) в розмірі 46674,47грн. (сорок шість тисяч шістсот сімдесят чотири грн. 47коп.), 19597,35грн. (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто сім грн. 35коп.) індексації заробітної плати з травня 2015р. по серпень 2015р.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, 31, код ЄДРПОУ 05393122) на користь державного бюджету (одержувач - управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпро, ЄДРПОУ 37989269, р/р 31214206783005, банк одержувача ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 1221грн. 97коп. (одна тисяча двісті двадцять одна грн. 97коп.).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Д.М. Полєв