Ухвала суду № 58573941, 21.06.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 594/741/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Денисова Т.С. Провадження № 22-ц/789/751/16 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С.,

за участю секретаря Коваль О.І.

та представника ПАТ КБ ПриватБанк - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Борщівського районного суду від 14 вересня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

в липні 2015 року ПАТ КБ ПРИВАТБАНК звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідач неналежно виконував свої зобовязання по погашенню кредиту та сплаті відсотків за кредитним договором.

Рішенням Борщівського районного суду від 14 вересня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН: НОМЕР_1, в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК, 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50 (р/р № 29092829003111 для погашення заборгованості, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість станом на 31 березня 2015 року за кредитним договором б/н від 28 вересня 2010 року у сумі 21283 (двадцять одна тисяча двісті вісімдесят три) гривні 95 коп., а також 243,60 грн. сплаченого позивачем судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано усі фактичні обставини справи та не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказами, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим прийнятим із порушенням норми матеріального та процесуального права.

Крім цього, ОСОБА_2 зазначив, що позивачем пропущено загальний строк позовної давності. Окрім цього, позивачем не надано належно завіреного меморіального ордеру про видачу кредитних коштів та не підписано ним Умови кредитування, а з долучених позивачем документів незрозуміло чи були вони чинними на момент укладення карткового кредитного договору.

У судовому засіданні представник ПАТ КБ ПРИВАТБАНК - ОСОБА_1 апеляційної скарги не визнала, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Проте від нього надійшло клопотання, що апеляційну скаргу підтримує та просить розглядати справу у його відсутності. Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку відповідача ОСОБА_2 такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст. 526,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства і в установлений строк відповідно до умов договору.

Судом першої інстанції встановлено, що за заявою відповідача ОСОБА_2 від 28 вересня 2010 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та заявником було укладено договір, за умовами якого ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" надало відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, а саме, з 28 вересня 2010 року кредитний ліміт становив 1000грн., з 17 грудня 2010 року 3000 грн., з 23 січня 2014 року 15000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки картрахунок №4149437410565566 від 28 вересня 2010 року, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

За умовами договору відповідач зобов'язався сплатити за користування кредитом відсотки у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, затверджених наказом від 6 березня 2010 року № СП-2010-256 та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/., відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, складає між ним та Банком Договір, хоча долучені до матеріалів справи Умови відповідачем не підписані.

На виконання вищевказаних умов договору позивач передав відповідачу кредитну картку № 4149437410565566, строк дії якої до 1 січня 2014 року (а.с.188) і останній користувався кредитними коштами, про що в судовому засіданні першої інстанції не заперечив.

Проте, відповідач, як позичальник та користувач кредитної картки, зобов'язань по угоді належним чином не виконував, несвоєчасно вносив Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, внаслідок чого станом на 31березня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 21284 грн. 95 коп., яка складається: з тіла кредиту в сумі 14559,96 грн., процентів за користування кредитом - 5134,28 грн.; пені та комісії - 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина), 989,71 грн. штраф (процентна ставка).

Згідно долученого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості останній платіж ОСОБА_2 було здійснено 14 березня 2015 року (а.с.33-36), а з виписки банку про рух коштів по карті 4149437410565566 видно, що поповнення готівкою ОСОБА_2 власної картки в терміналі самообслуговування відбулося останній раз 29 липня 2015 року (а.с.207).

Тому доводи апелянта про те, що позивачем пропущений строк звернення до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28 вересня 2010 року є безпідставними, оскільки відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки і перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору. Враховуючи те, що строк дії карти №4149437410565566 закінчився в січні 2014 року, останній платіж ОСОБА_2 був здійснений 29 липня 2015 року, а позивач звернувся в суд з позовом в липні 2015 року, тому колегія суддів вважає, що строк позовної давності не сплив.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові 19 березня 2014 року справа № 6-14цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Борщівського районного суду від 14 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_3