Ухвала суду № 58573645, 23.06.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/1356/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1056/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Гагіна М. В. , Кононенко О. Ю.

за участю секретаря судового засідання -

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 квітня 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання», третя особа : Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Суми про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з даним позовом, в якому просив стягнути з Публічного акціонерного товариства « Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання » ( далі ПАТ ) заподіяну у звязку з професійним захворюванням моральну шкоду, яку він оцінює в 80 000 грн.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ПАТ на його користь 15 000 грн. моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоровя.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, а провадження по справі закрити.

Вказує, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 лютого 2009 року, яке набрало законної сили, вже вирішено спір між тими сторонами щодо відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоровя. Зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, не врахував, що нових професійних захворювання у позивача виявлено не було, не змінилися як група інвалідності, так і загальний відсоток втрати професійної працездатності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення позивача проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, матеріали цивільної справи №2-291/09 Ковпаківського районного суду м. Суми, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги щодо закриття провадження в частині позовних вимог та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 310 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених ст.ст. 205 і 207 цього Кодексу.

За змістом п. 2) ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження в справі якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягуючи моральну шкоду з ПАТ у розмірі 15000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивач за час перебування в трудових відносинах з відповідачем отримав ряд професійних захворювань. Після першого встановлення стійкої втрати професійної працездатності у 2008 р., у позивача зявилися ускладнення, зокрема хронічне легеневе серце з серцевою недостатністю 1 ст., яке хоча і не є самостійним професійним захворюванням, входить до складу хронічного обструктивного захворювання легень, як одне із видів ускладнень перебігу основного захворювання. Окрім того, збільшилася ступінь втрати професійної працездатності по захворюванню легень з 20% до 25% та по нейросенсорній приглухуватості з 20% до 25%, що в свою чергу негативно вплинуло на стан здоров'я ОСОБА_4 від чого він зазнав моральних страждань.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він не в повній мірі відповідає обставинам справи та його зроблено внаслідок неправильного застосування норм процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та як вбачається із матеріалів справи, позивач в період з 1974 року по 1977 року, з 1984 року по 2000 рік та з 02.01.2003 року по 23.01.2008 року перебував у трудових відносинах з ПАТ, працював на різних посадах в тому числі обрубником і слюсарем механо-збиральних робіт, тобто на роботах, повязаних зі шкідливими та небезпечними умовами праці, звільнений з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності ( а.с. 6-9 ).

З виписки з історії хвороби вбачається, що з 15.10.2007 р. по 01.11.2007 р. ОСОБА_4 перебував на обстеженні та лікуванні в Науково-дослідному інституті гігієни праці та профзахворювань Харківського Національного медичного університету. Внаслідок обстеження йому повторно встановлений клінічний діагноз: Хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології другої стадії у фазі загострення. Емфізема легень другого ступеню. Легенева недостатність другого ступеню. Вібраційна хвороба від локальної вібрації другого ступеню. Хронічна рецидивуюча попереково-крестцова радикулопатія з 2-х стороннім корінцевим синдромом L5-S1 з часто загострюючимся, м'язово-тонічним синдромом зі значним порушенням функцій хребта. Нейросенсорна туговухість четвертого ступеня зі значним ступенем зниженням слуху професійного характеру ( а.с. 14 ).

З повідомлення про професійне захворювання (отруєння) форми П-3 від 31.10.2007 р. вбачається, що професійне захворювання виникло під час роботи у відповідача (а.с. 10).

З акту №78 розслідування професійного захворювання (отруєння) від 19.11.2007 р. вбачається, що ОСОБА_4 має професійні захворювання, було встановлено діагноз: Хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології другої стадії у фазі загострення. Емфізема легень другого ступеню. Легенева недостатність другого ступеню. Вібраційна хвороба від локальної вібрації другого ступеню. Захворювання професійне. Хронічна рецидивуюча попереково-крестцова радикулопатія з 2-х стороннім корінцевим синдромом L5-S1 з часто загострюючимся, м'язово-тонічним синдромом зі значним порушенням функцій хребта. Нейросенсорна туговухість четвертого ступеня зі значним ступенем зниженням слуху професійного характеру.

Згідно данного акту, професійні захворювання у позивача виникли за обставин: недосконалості технологій, неефективного використанням засобів індивідуального захисту. Причиною професійних захворювань, як зазначено в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, стало проведення позивачем робіт в умовах підвищеного рівня виробничого шуму, пилу, віброшвидкості. Зазначено, що адміністрація цеху №1 та цеху №8 відповідача, де працював ОСОБА_4 порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативи (пункт 19 акту, а.с. 11).

Відповідно до акту огляду Ковпаківською районною МСЕК від 21.01.2008 р. №90 ОСОБА_4 вперше встановлена друга група інвалідності від профзахворювання на 1 рік та 80 % втрати професійної працездатності (а.с. 40-43 цивільної справи №2-291/09 Ковпаківського районного суду м. Суми).

З виписок з історії хвороб Науково-дослідному інституті гігієни праці та профзахворювань Харківського Національного медичного університету вбачається, що в періоди з 06.10.2008 р. по 16.10.2008 р., 22.10.2009 р. по 05.11.2009 р.,20.09.2011 р. по 17.10.2011 р., 02.09.2013 р. по 25.09.2013 р., 11.08.2015 р. по 02.09.2015 р. ОСОБА_4 перебував на обстеженні та лікуванні у вказаному інституті, де йому підтверджено наявність професійного захворювання ( а.с. 15-19).

Відповідно до акту огляду Ковпаківського районного МСЕК м. Суми від 09.11.2015 р. №1308, при повторному огляді ОСОБА_4 встановлено 2 групу інвалідності від професійних захворювань і 80% втрати професійної працездатності безтерміново, а саме по діагнозам: вібраційна хвороба від впливу локальної вібрації 2 ст. (вегето-сенсорна полінейропатія верхніх кінцівок зі стійкими вираженими вегето-трофічними порушеннями на кистях, ангіоспазмами пальців рук, міофіброзом м'язів передпліччя і плечового поясу, двобічний плече-лопатковий періартроз, двобічний деформуючий артоз ліктьових суглобів з помірним порушенням функції верхніх кінцівок) - 25% втрати професійної працездатності (т. 1 п. 8.1.2.2 «в» по наказу МОЗ України від 05.06.2012 р. № 420). Хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології 2 ст. пилової етіології в стадії нестійкої ремісії. Емфізема легень 2 ст. Легенева недостатність 2 ст. Хронічне легеневе серце. Серцева недостатність 1 ст. - 25% втрати професійної працездатності (т. 3 п. 7.1.4 по наказу МОЗ України від 05.06.2012 р. № 420). Нейросенсорна приглухуватість зі значним ступенем (4 ст.) зниження слуху -25% втрати професійної працездатності (т.2 п. 2.4 по наказу МОЗ України від 05.06.2012 р. №420). Хронічна рецидивуюча попереково-крижова радікулопатія з рецидивуючим перебігом, легким порушенням функції хребта - 5 % втрати професійної працездатності (т. 1 п. 6.1 по наказу МОЗ України від 05.06.2012 р. № 420) (а.с. 31-34, 13).

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 9 ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

У відповідності до п. 1) ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоровя.

За змістом частин 3-5 вказаної статті ЦК, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Окрім того, право на отримання потерпілим виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 21 листопада 2011 року (справа №6-59цс11), 19 грудня 2011 року (справа №6-74цс11), 7 листопада 2012 року (справа №6-131цс12).

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він помякшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обовязків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Відповідно до абзацу 4 статті 1 Закону від 23.09.1999 р. №1105-ХІV ( в редакції, що діяла до 20.03.2007 р. ), відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей було завданням страхування від нещасного випадку.

Згідно з підпунктом «е» пункту 1 статті 21 цього Закону, в разі настання страхового випадку ОСОБА_5 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі ОСОБА_5) був зобовязаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоровя або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

За частиною третьою статті 28 Закону №1105-ХІV, за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому ОСОБА_5 провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Відповідно до частини третьої статті 34 цього Закону, моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовувалась ОСОБА_5 за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування повинно було здійснюватися у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат.

Пунктом 27 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та пунктом 22 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2006 та 2007 роки дію вказаних вище норм законодавства.

Крім того, Законом № 717-V, що набрав чинності з 20 березня 2007 року, взагалі виключено частину третю Закону № 1105-ХІV, яка передбачала право потерпілого на відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2006 року застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, були позбавлені права на відшкодування моральної шкоди за рахунок ОСОБА_5.

Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя фізичній особі, зобовязана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

З аналізу вищенаведених норм слід дійти висновку про те, що працівник, якому заподіяно шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, має право вимагати від фізичної або юридичної особи, яка її завдала, відшкодування заробітку (доходу), втраченого ним унаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодування додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Як було встановлено судом першої інстанції, 12.05.2008 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» ( попередня назва відповідача ) про відшкодування моральної шкоди в звязку з професійними захворюваннями (справа №2-291/09). На цей час, як зазначалося вище, відповідно до акту Ковпаківською районною МСЕК від 21.01.2008 р. № 90 позивачу вже була встановлена друга група інвалідності від профзахворювання на 1 рік та 80% втрати професійної працездатності.

Також, на цей час, позивач, як потерпілий на виробництві від професійного захворювання, вже був позбавлений права на відшкодування моральної шкоди за рахунок ОСОБА_5, відтак звертався з такими вимогами саме до роботодавця.

Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 18.02.2009 р. по справі №2-291/09 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6 ім. Фрунзе про відшкодування моральної шкоди в звязку з професійним захворюванням через їх необґрунтованість. Вказане рішення позивачем не оскаржувалося, набрало законної сили.

При розгляді справи №2-291/09 позивачу надавалася правова допомога з боку адвоката. Окрім того, ОСОБА_4 видавав довіреність на право представляти його інтереси ще на декілька осіб.

Ухвалою Ковпаківського районного суду міста Суми від 21.04.2016 р. у справі, рішення по якій переглядається, було залишено без задоволення клопотання представника ПАТ про закриття провадження по справі з підстав набранням законної сили вищевказаним рішенням суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що у зв»язку з ускладненнями у перебігу хронічного обструктивного захворювання легень ( після першого встановлення стійкої втрати професійної працездатності ) та збільшення ступіня втрати професійної працездатності по захворюванню легень з 20% до 25%, а також по нейросенсорній приглухуватості з 20% до 25%, виникли підстави для відшкодування моральної шкоди. При цьому, суд допустив протиріччя у висновках, зазначивши у мотивувальній частині рішення одночасно про те, що з 2013 р. ОСОБА_4 встановлено нове захворювання «хронічне легеневе серце», а у іншому місці про те, що «хронічне легеневе серце з серцевою недостатністю 1 ст.» не є самостійним професійним захворюванням, входить до складу хронічного обструктивного захворювання легень як одне із видів ускладнень перебігу основного захворювання.

При порівнянні медичної документації стосовно позивача за 2008 р. та за 2015 р. встановлено, що, дійсно, нових професійних захворювання у позивача виявлено не було, не змінилися як група інвалідності, так і загальний відсоток втрати професійної працездатності.

Зокрема, з листа від 04.04.2016 р. №08-07-21 Обласного комунального закладу «Сумський обласний центр медико-соціальної експертизи» ( а.с. 49-50 ) вбачається, що відповідно до акту огляду на Ковпаківській рай.МСЕК від 21.01.2008 р. № 90 ОСОБА_4 вперше встановлена друга група інвалідності від проф.захворювання на 1 рік по діагнозу: Вібраційна хвороба від впливу локальної вібрації 2 ст. (вегето-сенсорна полінейропатія верхніх кінцівок з вираженими вегето-трофічними порушеннями на кистях, ангіоспазмами пальців рук, міофіброзом м'язів передпліччя і плечового поясу, двобічний плече-лопатковий періартрит, деформуючий артоз ліктьового і променево-зап'ясткового суглобів, больовим синдромом, помірним порушенням функції верхніх кінцівок) - 25% втрати професійної працездатності (п. 8.1.2 «б» по наказу МОЗ України від 05.08.1998 р.№ 238). Хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології 2 ст. Емфізема легень 2 ст. Легенева недостатність 1-2 ст. - 20% втрати професійної працездатності (п. 30 по наказу МОЗ України від 05.08.1998 р.№ 238). Нейросенсорна приглухуватість зі значним ступенем (4 ст.) зниження слуху -20%) втрати професійної працездатності (п. 10 по наказу МОЗ України від 05.08.1998 р. № 238). Хронічна рецидивуюча попереково-крижова радікулопатія з двобічним корінцевим синдромом, частими загостреннями, м'язово - тонічним синдром, помірним порушенням функції хребта - 15% втрати професійної працездатності (п. 6 «б» по наказу МОЗ України від 05.08.1998 р. № 238). Всього, по всіх захворюваннях, 80 втрати професійної працездатності первинно.

Відповідно до акту огляду Ковпаківського районного МСЕК м. Суми від 09.11.2015 р. №1308 при повторному огляді ОСОБА_4 встановлено 2 групу інвалідності від професійних захворювань і 80% втрати професійної працездатності безтерміново, а саме по діагнозам: вібраційна хвороба від впливу локальної вібрації 2 ст. (вегето-сенсорна полінейропатія верхніх кінцівок зі стійкими вираженими вегето-трофічними порушеннями на кистях, ангіоспазмами пальців рук, міофіброзом м'язів передпліччя і плечового поясу, двобічний плече-лопатковий періартроз, двобічний деформуючий артоз ліктьових суглобів з помірним порушенням функції верхніх кінцівок) - 25% втрати професійної працездатності (т. 1 п. 8.1.2.2 «в» по наказу МОЗ України від 05.06.2012 р. №420). Хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології 2 ст. пилової етіології в стадії нестійкої ремісії. Емфізема легень 2 ст. Легенева недостатність 2 ст. Хронічне легеневе серце. Серцева недостатність 1 ст. -25% втрати професійної працездатності (т. 3 п. 7.1.4 по наказу МОЗ України від 05.06.2012 р. №420). Нейросенсорна приглухуватість зі значним ступенем (4 ст.) зниження слуху - 25% втрати професійної працездатності (т.2 п. 2.4 по наказу МОЗ України від 05.06.2012 р. №420). Хронічна рецидивуюча попереково-крижова радікулопатія з рецидивуючим перебігом, легким порушенням функції хребта - 5 % втрати професійної працездатності (т. 1 п. 6.1 по наказу МОЗ України від 05.06.2012 р. № 420).

Хронічне легеневе серце з серцевою недостатністю 1 ст. не є самостійним професійним захворюванням, входить до складу хронічного обструктивного захворювання легень як одне із видів ускладнень перебігу основного захворювання. Акт розслідування професійного захворювання в такому випадку не складається.

Підстав для встановлення ОСОБА_4 станом на 09.11.2015 р., першої групи інвалідності, а відтак і відсотків втрати працездатності в межах 85-100 відсотків не було ( а.с. 49-50 ).

У виписках із медичної карти позивача за 2013 та 2015 р.р. ( а.с. 18-19 ) також зазначено, що хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології 2 ст. пилової етіології в стадії нестійкої ремісії. Емфізема легень 2 ст. Легенева недостатність 2 ст. Хронічне легеневе серце. Серцева недостатність 1 ст., як професійне захворювання встановлені на ВЕК НДІ ГП та ПЗ 31.10.2007 р.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що звернення позивача з позовом до ПАТ про відшкодування моральної шкоди є повторним. Нових професійних захворювання у позивача виявлено не було, не змінилися група інвалідності, а також загальний відсоток втрати професійної працездатності. Перерозподіл відсотка втрати професійної працездатності в межах раніше виявлених захворювань не є підставою для повторного звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди. За наявності рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 18.02.2009 р. по справі №2-291/09, яке набрало законної сили, оскаржуване рішення суду м. Суми в даній справі підлягає скасуванню, а провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ПАТ про відшкодування моральної шкоди - закриттю.

Керуючись ст.ст. 205-206, 310, 313-316 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства « Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання » задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 квітня 2016 року в даній справі скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання» про відшкодування моральної шкоди закрити.

Ухвала набирала законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді