Постанова № 58572649, 24.06.2016, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1257/16-а

Провадження № 2-а/591/150/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Прокудіної Н.Г.

при секретарі - Різниченко Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, третя особа : Зарічний районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання незаконним та скасування повідомлення про відмову у наданні допомоги, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом та свої вимоги обґрунтовує тим, що 11.02.2016 року вона звернулась до Управління соціального захисту населення Сумської міської ради з заявою про продовження строку дії довідки та призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на наступний шестимісячний строк. На виконання вимог Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 року №509 нею було подано всі необхідні документи. Посадовими особами відповідача їй було продовжено дію зазначеної довідки, про що свідчить запис та печатка на її зворотному боці, де зроблено запис «Дата закінчення дії довідки 10.08.2016 року» із зазначенням дати запису 11.02.2016 року. Звернувшись до відповідача за роз'ясненнями щодо не нарахування адресної допомоги, позивач отримала повідомлення про відмову в наданні допомоги переміщеним особам на проживання, зі змісту якого вбачається, що адресна допомога не була призначена позивачу через відсутність відмітки територіального підрозділу Державної міграційної служби України на зворотному боці довідки про взяття на облік згідно з пунктом 71 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованої на лінії зіткнення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 590 «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції».

Посилаючись на зазначені обставини, просить суд визнати незаконним та скасувати повідомлення управління соціального захисту населення Сумської міської ради від 01.03.2016 року про відмову в наданні допомоги переміщеній особі - ОСОБА_1 на проживання відповідно до заяви від 11.02.2016 року; зобов'язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради призначити їй та ОСОБА_3 щомісячну адресну грошову допомогу, як внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 11.02.2016 року; стягнути з відповідача 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. У письмовому запереченні не погоджується з позовом, посилаючись на те, що Управління соціального захисту населення Сумської міської ради у питаннях, що стосується соціального захисту внутрішньо переміщених осіб керується діючим законодавством. Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 71 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованої на лінії зіткнення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 590 територіальний підрозділ Державної міграційної служби у триденний строк після повідомлення внутрішньо переміщеною особою про фактичне місце проживання проводить перевірку наведених у довідці відповідних відомостей, проставляє у разі підтвердження таких відомостей на зворотному боці довідки відмітку про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці. Довідка не є дійсною без про ставлення на її зворотному боці зазначеної відмітки. Обумовленість такого правового регулювання підтверджується і тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 24.12.2015 р. вказується, що для визначення відповідного порядку дій щодо реалізації положень Закону Уряд має у трьохмісячний термін прийняти відповідну постанову. До цього часу Кабінет Міністрів України власним протокольним рішенням від 22.02.2016 року № 13 вказав Державній міграційній службі та Міністерству соціальної політики України керуватися діючими вимогами Порядку. На звернення позивача до відповідача з питання продовження дії довідки на наступний період їй було продовжено строк дії довідки на шість місяців та роз'яснено про необхідність проставлення відповідної відмітки в територіальному підрозділі Державної міграційної служби. Посилаючись на те, що оскільки такі роз'яснення щодо проставляння відмітки на довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи виконані не були, рішенням відповідача відмовлено позивачу у призначенні грошової допомоги, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача. В стягненні моральної шкоди просить суд відмовити у зв'язку з тим, що позивачем не зазначено в чому саме полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Представник третьої особи в судовому засіданні зазначила, що з позовом згодна.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно ст. 4 Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території, що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Сумської міської ради від 11.02.2015 року № 5924003045 (а.с. 6). З вказаної довідки та копії паспорта позивача (а.с. 47-48) вбачається, що позивач перемістилася з тимчасово окупованої території та до цього постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1.

Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінетів Міністрів України від 01.10.2014 року № 505, передбачає надання грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців (п. 1 Порядку).

На звернення позивача до Управління соціального захисту населення Сумської міської ради з заявою про подовження строку дії довідки та призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, посадовими особами відповідача на зворотному боці довідки було зроблено запис «Дата закінчення дії довідки 10.08.2016» із зазначенням дати запису - 11.02.2016 та запропоновано зареєструвати місце перебування в територіальному підрозділі Державної міграційної служби України.

Звернувшись до відповідача за роз'ясненням щодо не нарахування та невиплати адресної допомоги, позивач отримала повідомлення про відмову в наданні допомоги переміщеним особам на проживання, в якому зазначено, що їй не призначено щомісячну адресну допомогу відповідно до заяви від 11.02.2016 року згідно з пунктом 71 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. № 509 «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» через відсутність відмітки територіального підрозділу Державної міграційної служби на зворотному боці довідки про взяття на облік (а.с. 7).

Пунктом 1 ст. 1 Закону України від 24.12.2015 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи було вилучено з переліку документів, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, визначених Законом України від 11.12.2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Пунктом 4 частини 2 розділу І Закону України від 24.12.2015 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» доповнена частина 1 статті 4 Закону України від 20.10.2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яка наголошує, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Частина 1 статті 12 Закону надає вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб і такими є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Отже, з часу набрання чинності цим Законом, а саме з 13.01.2016 року, проставлення територіальними підрозділами Державної міграційної служби України відмітки про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, не є необхідним, оскільки саме Міністерство соціальної політики визначено відповідальним за забезпечення формування та ведення, а на структурні підрозділи з питань соціального захисту населення покладено завдання щодо вирішення питання стосовно видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, реєстрації та постановки її на облік в Єдиній інформаційній базі.

Такий висновок також випливає з того, що вносячи зміни Законом України від 24.12.2015 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», законодавець виключив п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону, норма якого передбачала обов'язок внутрішньо переміщеної особи один раз на шість місяців з'являтися до відповідного структурного підрозділу уповноваженого органу міграційної політики.

Доводи представника відповідача, викладені у письмових запереченнях проти позову, з приводу того, що Кабінетом Міністрів України протокольним рішенням від 22.02.2016 року № 13 вказано Державній міграційній службі та Міністерству соціальної політики України керуватися діючими вимогам Порядку, не ґрунтуються на законі.

Так, ст. 117 Конституції України визначає, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

З огляду на таке, протокол засідання Кабінету Міністрів України не нормативно-правовим актом в розумінні ст. 117 Конституції України.

Крім того, слід взяти до уваги те, що п. 2 розділу ІІ Перехідних положень Закону України від 24.12.2015 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено необхідність Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

На час відмови відповідача в наданні позивачу адресної грошової допомоги Кабінетом Міністрів України не було видано нормативно-правових актів, спрямованих на приведення їх у відповідність із внесеними до Закону змінами.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади, та п. 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України, яка є єдиним органом законодавчої влади.

Вища юридична сила закону також полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

З огляду на принцип законності - пріоритет закону над підзаконними актами, посилання відповідача як на підставу відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги на п. 71 Порядку через відсутність відмітки територіального підрозділу Державної міграційної служби на зворотному боці довідки про взяття на облік, є таким, що не відповідає діючому законодавству.

При цьому суд погоджується з доводами позивача про те, що з урахуванням вимоги ст. 20 Закону, яка наголошує, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону, вважати наявність відмітки структурного підрозділу Державної міграційної служби України ознакою дійсності довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, є рішенням помилковим і таким, що прийнято в порушення чинного законодавства.

Суд приходить до висновку, що довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, видана позивачу Управлінням соціального захисту населення Сумської міської ради, з огляду на ст. 4 Закону України діє безстроково, до того ж під час судового розгляду не встановлено обставин для скасування такої довідки з підстав, визначених ст. 12 Закону, а тому рішення відповідача, згідно якого позивачу було відмовлено у призначенні адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, є незаконним.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до вимог п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди від 31.03. 95 року №4 обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи обставини справи, надані позивачем докази, суд вважає, що позивач не довела спричинення їй моральної шкоди діями відповідача, а тому її вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь відповідача - суб'єкта владних повноважень, позивача було звільнено від сплати судового збору, суми судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-9, 11, 69-71, 94, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати повідомлення управління соціального захисту населення Сумської міської ради від 01.03.2016 року про відмову в наданні допомоги переміщеним особам ОСОБА_1 на проживання відповідно до заяви від 11.02.2016 року.

Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської радипризначити ОСОБА_1 щомісячну адресну грошову допомогу, як внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 11.02.2016 року .

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Департаменту соціального захисту населення Сумської міської радина користь Державного бюджету України витрати на оплату судового збору в сумі 1102 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня ї ї проголошення.

Повний текст виготовлено та підписано 24 червня 2016 року.

Суддя Н.Г.Прокудіна