Ухвала суду № 58569838, 16.06.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №483/1522/15-ц 16.06.2016 16062016 16.06.2016

Справа № 483/1522/15-ц Головуючий першої інстанції: Чаус Л.В.

Провадження № 22-ц/784/1072/16 Суддя-доповідач Апеляційного суду: ОСОБА_1

Категорія 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Царюк Л.М.

суддів Козаченка В.І., Мурлигіної О.Я.

із секретарем судового засідання Тищенком Л.С.,

за участю: позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 березня 2016 рок за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі ПАТ КБ «ПриватБанк» або Банк) про стягнення матеріальної, моральної шкоди і вилучення коштів та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення матеріальної, моральної шкоди і вилучення коштів та зобовязання вчинити певні дії.

Вказував, що він отримав від відповідача дебетну карту № 4405885018328283, з якої без його відома та будь-якого повідомлення безпідставно знімаються його особисті кошти. Всього вилучено його особистих коштів у період з 3 квітня 2013 року по 4 липня 2015 року у сумі 644 грн. 02 коп. Крім того, у період з 3 квітня 2013 року йому була нарахована заборгованість у виді штрафів, пені, процентів у розмірі 3196 грн. 76 коп. Зазначав, що неодноразово звертався до банку з проханням розяснити свої неправомірні дії, однак зрозумілої відповіді банком не було надано. Крім того, від банку йому постійно телефонують та надсилають СМС - повідомлення з вимогою негайно сплатити неймовірно великі суми. Вказує, що у звязку з такими діями банку у нього зявилась невпевненість у завтрашньому дні, ознаки депресії, порушився сон, що спричиняють йому моральні страждання і з приводу чого змушений був звертатись за допомогою до лікаря та витрачати кошти на придбання ліків.

Посилаючись на викладене, та з урахуванням уточненої позовної заяви від 11 серпня 2015 року, просив суд визнати, що дебетна карта № 4405885018328283 та рахунок дебетної карти не є кредитними; визнати всі вилучені кошти та нараховані банком штрафи, пеню, проценти та інші вилучення коштів з дебетної карти за весь період існування незаконно нарахованими, незаконно вилученими та безпідставно списаними; зобовязати ПАТ КБ «ПриватБанк» скасувати всі нараховані штрафи, пеню, проценти, інші незаконні боргові нарахування, вилучення коштів з рахунку дебетної карти за весь період існування рахунку; видалити будь-які його дані з відповідних джерел та своїх баз даних, які можуть вплинути на його міграційні, кредитні та інші права; стягнути з відповідача всі вилучені його кошти з дебетної карти у подвійному розмірі, що складає 1288 грн. 04 коп., матеріальну шкоду у розмірі 11 597 грн. 12 коп. відповідно до його розрахунку, та моральну шкоду 16 000 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 березня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, просив скасувати рішення суду, та ухвалити нове про задоволення його вимог, оскільки на його думку, нормативно-правові документи, які були надані Банком, не відповідають Конституції України, законам України та Правилам Національного банку України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 20 квітня 2011 року за заявою ОСОБА_2 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послу в Приватбанку було укладено письмовий договір на видачу дебетової особистої карти. Останній погодився, що ця заява разом з Памяткою клієнта, Умовами та Правилами про надання банківських послуг (надалі Умови) та Тарифами складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Він зобовязався виконувати Умови та Правила наданні банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 113).

На підставі цього договору на імя позивача було оформлено особисту дебетну карту № 4405885018328283 для користування позивачем власними коштами, перерахований на картковий рахунок, по якій не встановлювався кредитний ліміт.

Факт отримання ОСОБА_2 вказаної дебетної карти на підставі анкети-заяви від 20 квітня 2011 року в судовому засіданні підтвердили як позивач,так і представник відповідача.

З виписки з особового рахунку ОСОБА_2, вбачається, 16 липня 2013 року на карту № 4405885018328283 було внесено депозитний платіж у розмірі 450 грн., після чого залишок коштів на карті склав 450 грн.

17 липня 2013 року з цієї карти проведено списання коштів у розмірі 772 грн. 74 коп. як комісії згідно відмовного GOOGLE чеку № 071522422 переказ, та таку ж суму 772 грн. 74 коп. було списано з карти за аналогічним платежем по чеку № 071715581 22 липня 2013 року.

11 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Очаківського відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» з письмовою вимогою про безпідставне списання з вказаної карти без його згоди, зокрема: 04 квітня 2013 року 149 грн. 23 коп., 17 липня 2013 року 772 грн. 74 коп. та 22 квітня 2013 року 772 грн. 74 коп. Також, у вказаній заяві зазначає про те, що про вказані списання йому стало відомо в день списання.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до п. 2.6. Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06 липня 2010 року за 3474/17769 (надалі Положення), яка діяла на час подання вищевказаної анкети-заяви, емітент перед укладенням договору зобовязаний ознайомити клієнта з умовами одержання спеціального платіжного засобу, переліком необхідних документів, тарифами на обслуговування та правилами користування спеціальним платіжним засобом. Ця інформація має бути викладена в доступній формі й розміщуватися в доступному для клієнтів місці в банку та на офіційному сайті емітента в мережі Інтернет, а також надаватися клієнтам на їх вимогу в письмовій або електронній формі.

Отже, сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, а саме: порядок видачі особистої дебетової карти, розмір плати за її обслуговування, порядок її використання та відповідальність сторін на випадок неправильного її використання.

Так, підпунктом .2.6.1.3. Умов та Правил, затверджених наказом ПАТ КБ «ПриватБанк» СП 2010 256 від 06 березня 2010 року (надалі Умов та Правил), передбачено, що карта може бути використана держателем для оплати товарів та послуг, отримання/внеску готівкових грошових коштів в банківських установах та через банкомати, для здійснення інших банківських операцій по рахунках/вкладах клієнта, передбачених договором. З використанням карти клієнт отримує можливість здійснювати операції по своїм рахункам в банку через віддалені канали обслуговування.

Відповідно до п.п. 2.6.2.1, 2.6.2.4 Умов та Правил, картою має право користуватися тільки її держатель, документи, що оформлюються при здійсненні операцій по карті, можуть бути підписані особистим підписом держателя або складені з використанням аналога власноручного підпису держателя ПІНа, постійного паролю/одноразового паролю.

Згідно п.п.2.6.2.5 Умов та Правил держатель карти зобовязаний не повідомляти ПІН, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію, не передавати карту (її реквізити) для здійснення операцій іншими особами, приймати необхідні заходи для попередження втрати, пошкодження, знищення карти; нести відповідальність за операціями, здійсненими з використанням ПІНа, постійного пароля, одноразових паролів.

Пунктом п.2.6.3.16 Умов та Правил передбачено, що для замовлення послуги товару по інтернету держатель карти повинен увести тип карти, номер карти і строк її дії у відповідні поля запиту, а також іншу інформацію, у разі потреби. При здійсненні операції з використанням технології 3-D Secure з метою отримання динамічного пароля необхідною умовою для здійснення операції з Карткою є надання Клієнтом інформації про номер мобільного телефону. У разі втрати/крадіжки мобільного телефону або зміни номера мобільного телефону, на номер якого Банком направляються динамічні паролі, Клієнт зобовязується негайно інформувати Банк.

Крім того, пунктом 6 Положення викладені загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками.

Так, згідно п. 6.3 Положення, користувач зобовязаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Відповідно до п. 6.4 Положення, користувач зобовязаний негайно повідомити емітента або визначену ним юридичну особу про втрату спеціального платіжного засобу в порядку та формі, установлених договором. В іншому разі емітент не несе відповідальності за платіжні операції, ініційовані за допомогою цього спеціального платіжного засобу, до отримання такого повідомлення, якщо інше не встановлене договором.

Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобовязаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу (п. 6.5 Положення).

Згідно п. 6.7 Положення, емітент у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного предявлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (п. 6.8 Положення).

Проведення операцій в інтернет мережі здійснюється за умови введення даних банківської картки та разового паролю.

Пункт 6.7 Положення передбачав обовязок емітента (Банку) відновити залишок коштів на рахунку клієнта у випадку здійснення помилкового або неналежного переказу.

З огляду на встановленні обставини та викладені правові норми районний суд дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем з огляду на вимоги ст. 60 ЦПК України, обставин несанкціонованого списання особистих коштів позивача без електронної ідентифікації електронного платіжного засобу та його, як користувача, а тому й правові підстави для відновлення Банком залишку коштів на рахунку позивача відсутні.

Крім того, позивачем порушено процедуру повідомлення Банку про спірні операції, визначені п. 6.7 Положення, яким передбачено обовязок користувача картки негайно повідомити про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані не коректно.

Між тим, спірні операції здійснювалися 3, 4 і 5 квітня, 28 травня, 17 та 22 липня 2013 року, однак про заперечення цих операцій позивач повідомив Банк тільки 11 листопада 2013 року, тобто через декілька місяців.

Будь - яких доказів на підтвердження того, що позивач своєчасно повідомив Банк про безпідставні списання його коштів, останній суду не надав.

З огляду на те, колегія суддів погоджується з висновком суду, що у даному випадку відповідальність за ризик збитків від здійснення операцій несе користувач карти, а не Банк.

Доводи апеляційної скарги про те, що нормативно-правові-акти, зокрема: Умови та Правила, а також Положення, на які посилається Банк, не відповідають Конституції України, законам України та Правилам Національного Банку не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на те, що такі нормативно-правові-акти, не визнані незаконними або недійсними у встановленому законом порядку, а відтак їх положення та приписи розповсюджуються на субєктів, яких вони стосуються.

Згідно з вимогами ст. 303 ЦПК України судова колегія перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і не знайшла підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Л.М. Царюк

Судді: В.І. Козаченко

ОСОБА_3