Постанова № 58568308, 01.06.2016, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

01.06.16Справа № 336/9224/15-а

Пр. № 2-а/336/35/2016

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 червня 2016 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Щасливої О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконними дії відповідача щодо відмови в призначені позивачеві пенсії за віком згідно із ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2012-2014 роки; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1 з 24 листопада 2015 року пенсію за віком на загальних підставах відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за останні три роки, що передували зверненню з заявою про призначення пенсії за віком, провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

Позивач посилається на те, що він з 26 лютого 2002 року отримує пенсію на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» як особа, що працювала на роботах, передбачених Списком № 1 робіт з особливо шкідливими умовами праці. 27 лютого 2012 року він набув права на пенсію за віком на загальних підставах, а 24 листопада 2015 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак відповідач 2 грудня 2015 року письмово повідомив, що йому вже призначено пенсію за віком, тому заява про повторне призначення вже призначеної пенсії не підлягає задоволенню. Позивач вважає дії відповідача неправомірними, такими, що посягають на його право на призначення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за останні три роки, що передували зверненню з заявою, тому просить про задоволення позову.

У судове засідання позивач не з'явився, надавши суду письмове звернення, яке містить прохання про задоволення позову і вирішення справи у її відсутність.

З аналогічною заявою звернувся представник відповідача.

За згаданих обставин у відповідності до ст. 122 КАС України суд вважає за можливе вирішення спору у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

З письмових заперечень відповідача випливає, що позивач з 26 лютого 2002 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя і отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивачу неодноразово перераховувалась пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Між тим підстави для призначення пенсії за віком відсутні, оскільки позивачеві вже призначено пенсію, а її повторне призначення за розсудом особи, яка отримує пенсію, є незаконним.

У зв'язку з викладеним просить про відмову у задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи і перевіривши їх наданими сторонами доказами, суд не вбачає підстав для ухвалення рішення на користь позивача, виходячи з таких міркувань.

Судом встановлено, що з лютого 2002 року позивачу призначена трудова пенсія на пільгових умовах згідно статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 24 листопада 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в задоволення якої листом начальника управління від 02.12.2015 року відмовлено.

В преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

В силу ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років, а стаття 13 Закону регламентує підстави для призначення пенсій за віком на пільгових умовах.

Згідно із ст. 7 Закону звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Закон України«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Умови призначення пенсії за віком встановлені статтею 26 Закону України«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а ст. 27 цього Закону визначає розмір пенсії за віком, з якої випливає, що розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

Як зазначено судом, позивач скористалась правом на призначення пенсії на пільгових умовах як особа, що набула стажу на роботі в особливо шкідливих умовах праці за Списком № 1 і досягла встановленого статтею 13 Закон «Про пенсійне забезпечення» віку, коли їй було призначено трудову пенсію за віком на пільгових умовах з червня 1999 року.

Підстави для перерахунку пенсії з більш високого заробітку, при неповному стажі роботи, у зв'язку із зміною в сімейному стані, влаштуванням на роботу або її припиненням передбачені відповідно статтями 69, 70, 78 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, індексація та перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, прожиткового мінімуму та страхового стажу здійснюються відповідно до ст. 42 Закону України«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

Виходячи із змісту наведених положень законодавства про пенсійне забезпечення та про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і поняття іменника «призначення», призначення пенсії відбувається одноразово на відміну від перерахунку пенсії та переходу на інший вид пенсії, які може здійснюватися у встановлених законом випадках.

Вирішуючи спір на користь відповідача, суд погоджується з доводами, що викладені в письмових запереченнях, про неможливість повторного призначення вже призначеної пенсії на відміну від перерахунку пенсії та від переведення з одного виду пенсії на другий.

Твердження позивача про те, що їй було призначено пенсію відповідно до іншого закону, тоді як за призначенням пенсії відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вона звертається вперше, суд не приймає до уваги:

- по-перше, тому що відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пільгові пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення»;

- по-друге, жодним з положень законодавства про пенсійне забезпечення та про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не передбачено повторне призначення пенсії одного й того самого виду.

Доводи ж про те, що після отримання права на пенсію за Списком № 1 позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, не суперечать встановленим судом обставинам справи, оскільки, як зазначено, пенсію позивачеві неодноразово перераховували у відповідності до вимог ст. 42 цього Закону, що свідчить про дотримання і реалізацію його права на перегляд розміру пенсії у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, прожиткового мінімуму та страхового стажу.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, суд не вбачає в діях представників суб'єкта владних повноважень, на яких покладено обов'язок неухильного дотримання законодавства про призначення пенсії, ознак неправомірної поведінки та посягання на положення закону, що не дає підстав для ухвалення рішення на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 9, 10, 159-162, 185, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя О.В. Щаслива