Ухвала суду № 58564802, 24.06.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/2-1296/11 Провадження № 22-ц/772/1981/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27Доповідач Іващук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючогоОСОБА_2,суддів:ОСОБА_3, ОСОБА_4,при секретаріОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 6 травня 2016 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_7 про визнання дій заступника начальника Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_8 неправомірними та зобовязання вчинити дії,

у с т а н о в и л а :

ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 6 травня 2016 року скаргу ОСОБА_7 про визнання дій заступника начальника Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_8 неправомірними та зобовязання вчинити дії задоволено.

Визнано недійсним звіт №160/15 про незалежну оцінку «імовірної» ринкової вартості (початкову ціну при примусовій реалізації) 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_9 від 25 грудня 2015 року наданий ОСОБА_10 як експертом субєктом оціночної діяльності призначеною постановою державного виконавця Староміського ВДВС Вінницького міського МУЮ від 24 грудня 2015 року для участі у виконавчому провадженні №49713171.

Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_8 щодо повернення стягувачу виконавчого листа №2-1296/11 виданого 08.06.2012р. Замостянським районним судом м. Вінниці на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Зобовязано головного державного виконавця Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_8 повернути стягувачу виконавчий лист №2- 1296/11 виданий 08.06.2012р. Замостянським районним судом м. Вінниці на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

У задоволені решти вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні поданої скарги.

Представник заявника заперечував доводи апеляційної скарги через їх безпідставність та просив апеляційну скаргу відхилити, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Головний державний виконавець Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_8 також заперечував доводи апеляційної скарги та просив відхилити апеляційну скаргу.

Перевіривши додержання вимог закону при постановленні ухвали, її законність і обґрунтованість, у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню через наступне.

Встановлено і не заперечується представниками сторін виконавчого провадження та державним виконавцем, що у Староміському ВДВС Вінницького міського управління юстиції на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист №2-1296/11 від 08.06.2012 року про стягнення з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 159570 грн., що становлять еквівалент 20000 доларів США, 5720 грн. судових витрат, з них 4000 грн. за правову допомогу, 1600 грн. витрат за державне мито та 120 грн. витрат за інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в суді, виданий Замостянським районним судом м. Вінниці на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_9 про примусове стягнення боргу. За вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження ВП№49713171.

В ході виконання рішення державним виконавцем виявлено належне боржнику майно, а саме 1/3 частини квартири, що у м. Вінниці по вул. Брацлавській (Островського), 70/24.

Згідно із Звітом незалежної оцінки цього майна виконаний суб`єктом оціночної діяльності 28 грудня 2015 року «імовірна» ринкова вартість (початкова ціна при примусовій реалізації 1/3 частини квартири №24, розмішеної на першому поверсі пятиповерхового житлового будинку №70 по вул. Островського в м. Вінниці, власником якої є грн. ОСОБА_11, на дату оцінки 28 грудня 2015 року, з врахуванням її фактичного технічного стану та без урахування податку на додану вартість (ПДВ), складає 113298 грн. (а.с. 9-15).

Згідно з Рецензією на вказаний звіт від 1 березня 2016 року, звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки, та може використовуватися з метою, визначеною в звіті (а.с.16- 19 ).

Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_7, суд виходив, як це вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, із наявності правових підстав для визнання недійсним звіту №160/15, наявності правових підстав для визнання неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_8 щодо повернення стягувачу виконавчого листа №2-1296/11 виданого 08.06.2012р. Замостянським районним судом м. Вінниці та наявності правових підстав для зобовязання головного державного виконавця Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_8 повернути стягувачу виконавчого листа №2- 1296/11 виданого 08.06.2012р. Замостянським районним судом м. Вінниці у відповідності до п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Проте, повністю погодитись із такими висновками не можна, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права процесуального характеру, які регулюють ці правовідносини, зокрема суд неправильно витрактував положення статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» в частині щодо обовязку державного виконавця повернути виконавчий лист стягувачу та положень закону щодо правових підстав для суду зобов'язати державного виконавця повернути виконавчий лист стягувачу.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з положенням статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Аналогічним положенням вказаної норми є стаття 82 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно із розясненнями даними у пункті 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 7 лютого 2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37 - 38 Закону про виконавче провадження, проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону про виконавче провадження).

З огляду на зазначене вище колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду в частині вимог про визнання неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_8 щодо повернення стягувачу виконавчого листа №2-1296/11 виданого 08.06.2012р. Замостянським районним судом м. Вінниці на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» та в частині зобовязання головного державного виконавця Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_8 повернути стягувачу виконавчий лист №2-1296/11 виданий 08.06.2012р. Замостянським районним судом м. Вінниці на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», не грунтується на вимогах закону та підлягає скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання дій заступника начальника Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_8 щодо оцінки 1/3 квартири неправомірними, які є взаємоповязанними з вимогами про визнання неправомірною бездіяльність головного державного виконавця та зобов'язання його повернути виконавчий лист (від якої залежить вирішення других вимог поданої скарги), суд не звернув увагу, що при цій відмові відпадають підстави й для задоволення вказаних інших вимог, крім вимог про визнання недійсним Звіту №160/15.

Отже, оскільки із заявлених ОСОБА_7 вимог вбачається, що вона повязує наявність неправомірної бездіяльності державного виконавця щодо повернення виконавчого листа стягувану саме з його діями щодо оцінки 1/3 частки квартири (призначенням державним виконавцем цієї оцінки), та оскільки судом не було встановлено вказаного факту неправомірних дій державного виконавця щодо оцінки 1/3 частки квартири, то немає підстав й для висновку про те, що державний виконавець допустив неправомірну бездіяльність щодо повернення виконавчого листа стягувачу.

Крім цього, колегія суддів також вважає, що суд не має законних повноважень зобовязувати державного виконавця повертати стягувачу виконавчий лист №2-1296/11 виданий 8 червня 2012 року Замостянстким районним судом м. Вінниці на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону, оскільки це фактично є неправомірним втручанням у права та обовязки державного виконавця, що порушує встановлений законом принцип вільного вибору державним виконавцем ефективного способу виконання (у межах повноважень та у спосіб, визначений законом) при якому судове рішення буде виконано повністю та у строки визначені законом.

З урахуванням цього оскаржувана ухвала в цій частині підлягає скасуванню з постановленням ухвали апеляційним судом з цього питання про відмову у задоволенні вказаних вимог.

Крім того, заявником не доведено, а судом не встановлено у чому саме полягає порушення права заявника знаходженням на виконанні у державного виконавця виконавчого листа №2-1296/11 виданого 8 червня 2012 року.

Відповідно до частини 3 статті 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону. Відповідно до пункту 2 частини 1 цієї статті цього Кодексу апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування

Отже, суд першої інстанції, в частин вимог про визнання неправомірною бездіяльність головного державного виконавця щодо неповернення стягувачу вказаного виконавчого листа та з вимогою про зобовязання головного державного виконавця Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_8 повернути стягувачу виконавчий лист, постановив ухвалу при неправильних висновках та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки встановлено, що оскаржувані дії та бездіяльність державного виконавця вчинені ним у межах повноважень, тому оскаржувана ухвала в цій частині підлягає скасуванню, а апеляційним судом слід постановити ухвалу з цього питання про відмову у задоволенні скарги з цих питань.

Щодо вимог скарги про визнання недійсним Звіту №160/15 про незалежну оцінку «імовірної» ринкової вартості (початкову ціну при примусовій реалізації) 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_9 від 25 грудня 2015 року, то ухвала в цій частині постановлена з дотриманням закону і скасуванню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що вказаний оскаржуваний Звіт №160/15, виходячи із Рецензії від 1 березня 2016 року на цей Звіт, підлягає скасуванню, оскільки вказаний Звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки.

Доводи апеляційної скарги у цій частині колегія суддів не вбачає обґрунтованими через наведене вище, а тому в цій чатині апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу в цій частині залишити без змін.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 58 Закону звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання субєктом оціночної діяльності - субєктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Згідно оскаржуваного звіту №160/15 датою оцінки майна є 28 грудня 2015 року, тобто термін дії оцінки припиняється 28 червня 2016 року, що не дає правової можливості використовувати Звіт за його призначенням після вказаної дати, а відтак наявність цього Звіту у даному виконавчому провадженні після 28 червня 2016 року правого значення немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 303, 307 ч.2 п.2, 312 ч.1 п.2, 314 ч.1 п.6, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 6 травня 2016 року в частині вимог про визнання неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_8 щодо повернення стягувачу виконавчого листа №2-1296/11 виданого 08.06.2012р. Замостянським районним судом м. Вінниці на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» та зобовязання головного державного виконавця Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_8 повернути стягувачу виконавчий лист №2-1296/11 виданий 08.06.2012р. Замостянським районним судом м. Вінниці на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» - скасувати, а в цій частині постановити ухвалу про відмову задоволенні цих вимог.

У решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: /підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

/підпис/ ОСОБА_4

Згідно з оригіналом

Суддя В.А. Іващук