Ухвала суду № 58564801, 24.06.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/18019/15-ц Провадження № 22-ц/772/1928/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 48Доповідач Нікушин В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Нікушина В.П.,

суддів Вавшко В.С., Копаничук С.Г.,

при секретарі Маркевич Я.С.,

за участю ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.04.2016 року, ухвалене по даній справі,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, а саме автомобіля шляхом передачі його відповідачеві зі стягненням з нього 1/2 частки його вартості на її користь, а також понесених нею судових витрат.

Мотивуючи позовні вимоги, посилалась на те, що з 08.08.1987 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Від шлюбу мають дочку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Перебуваючи в шлюбі, за спільні кошти придбали автомобіль FORD ESCORT SE 2.0, легковий седан, 1998 року випуску, що зареєстрований на її чоловіка, вартість автомобіля 77070 грн.

07 квітня 2015 року шлюб між ними був розірваний, стосунки з бувшим чоловіком погіршились, в результаті чого виникли непорозуміння з приводу користування спільним майном, що послужило підставою для звернення з вказаним позовом в суд.

ОСОБА_3 в квітні 2016 року звернувся в суд з зустрічним позовом, в якому просив поділити спільне сумісне майно, виділивши ОСОБА_2 металопластикові вікна вартістю 4998 грн., вхідні металеві двері вартістю 1800 грн. у порядку компенсації стягнути з ОСОБА_2 на його користь ? вартості спільного сумісного майна, а саме 3399 грн.

Позов мотивовано тим, що вказане вище майно було придбане за спільні кошти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у належну колишній дружині квартиру №1 в будинку №6, що знаходиться по вул. Дачній у м. Вінниці. Оскільки поділ такого майна в натурі є неможливим, має місце стягнення грошової компенсації замість його частки.

Рішенням суду першої інстанції задоволено як первісний, так і зустрічний позови, вирішено питання розподілу судових витрат.

З таким рішенням не погодився ОСОБА_3, в інтересах якого представником подана апеляційна скарга, якій ставиться питання про скасування рішення Вінницького міського суду від 19.04.2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ухвалення нового рішення в цій частині, яким вимоги первісного позивача залишити без задоволення.

На підтвердження своїх вимог скаржником наведені доводи про порушення норм матеріального права, незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, що містить невідповідність висновків суду обставинам справи.

Обґрунтовані доводи апеляційної скарги тим, що судом першої інстанції проігноровано ряд обставин, які свідчать про наявність прав на спірний автомобіль лише в нього. При цьому ОСОБА_3 посилається на те, що у свідоцтві про реєстрацію спірного автомобіля ОСОБА_2 не вказана як співвласник. На переконання ОСОБА_3 передача йому у власність автомобіля відбувалась за усним договором дарування, що є правомірним, оскільки судом не було встановлено факту незаконного заволодіння автомобілем та (або) неправомірності усного правочину.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах вимог апеляційної скарги, прийшла до наступного висновку.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та про порушення норм матеріального права свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи не знайшли.

У відповідності до частини 1 статті303 ЦПК Українита роз'яснень п. 15Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку"апеляційним судом оскаржуване рішення в інших частинах не перевіряється.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги заявлені за первісним позовом, дійшов правильного висновку про те, що спірний автомобіль FORD ESCORT SE 2.0, легковий седан, 1998 року випуску, білого кольору, належав сторонам по справі на праві спільної сумісної власності подружжя.

Встановлено, що згідно облікової картки приватного ТЗ власником спірного автомобілю є ОСОБА_3 (а. с. 11).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлений беззаперечний факт, що спірний автомобіль був придбаний батьками ОСОБА_2 в США, а згодом безоплатно переданий у власність та користування бувшого подружжя, проте зареєстрований був за ОСОБА_3.

Доводи апеляційної скарги про укладення усного договору дарування ТЗ є безпідставними. ОСОБА_3 не спромігся довести, що спірний автомобіль був подарований батьками ОСОБА_2 лише йому.

Згідно ч. 1ст. 206 ЦК Україниусно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 328 ЦК Українипередбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Пунктом 3 ч. 1ст. 208 ЦК Українипередбачено, що правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян належить вчиняти у письмовій формі.

Крім того, у своїх запереченнях проти позову ОСОБА_2 ОСОБА_3 визнавав ту обставину, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю його та бувшої дружини, і не погоджувався лише з визначеною вартістю автомобіля у звязку з чим ним в подальшому було ініційоване призначення експертизи (а. с. 40-41).

Стаття 57 СК України визначає випадки коли майно є особистою власністю подружжя.

Виникнення права спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям у шлюбі законодавцем презюмується, тому обов'язок з доведення тієї обставини, що майно, придбане у шлюбі, є особистою власністю одного з подружжя, покладено на останнього.

ОСОБА_3 до суду з вимогою про визнання спірного автомобіля його особистою власністю на підставіст. 57 СК Українине звертався, вказані вимоги не були предметом судового розгляду та рішення суду по них не ухвалювалось. Посилання, як на доказ в підтвердження своїх вимог, на п. 6 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених Постановою КМУ №1388, не є тим належним доказом, в розумінні ст. 60 ЦПК України, що підтверджував би його право особистої приватної власності на спірний автомобіль.

На переконання колегії суддів оскаржуване рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню як недоведена, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.04.2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий-суддя: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: