Рішення № 5856420, 22.04.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.09 Справа№ 25/45

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Львівської міської ради (м.Львів)

до відповідача:Приватного підприємця ОСОБА_1 (м.Львів)

за участю третьої особи:Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради

про :звільнення земельної ділянки та приведення до попереднього стану

суддя: Пазичев В.М.

секретар: Башак І.Є. Представники:

позивача: Зелінська С.В.-представник, довіреність від 19.01.2009 року

відповідача:не зявився

від третьої особи:не з”явився

Сторонам, які беруть участь у справі, розяснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обовязки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівської міської ради (м.Львів) до Приватного підприємця ОСОБА_1 (м.Львів) за участю третьої особи Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради (м.Львів) про звільнення земельної ділянки та приведення до попереднього стану.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.02.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 06.03.2009 року. Ухвалою від 06.03.2009 року розгляд справи відкладено до 30.03.2009 року, у зв”язку з неявкою представників позивача та відповідача. Ухвалою від 30.03.2009 року розгляд справи відкладено до 06.04.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача та третьої особи в судове засідання. Ухвалою від 06.04.2009 року розгляд справи відкладено до 13.04.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 13.04.2009 року розгляд справи відкладено до 17.04.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 17.04.2009 року розгляд справи відкладено до 22.04.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.02.2009 року, про відкладення від 06.03.2009 року, від 30.03.2009 року, від 06.04.2009 року, від 13.04.2009 року, від 17.04.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

23.03.2009 року за вх.№5414 позивач подав пояснення-клопотання на виконання ухвал господарського суду Львівської області від 26.02.2009 року та 06.03.2009 року.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі, просив суд задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.02.2009 року, про відкладення від 06.03.2009 року, від 30.03.2009 року, від 06.04.2009 року, від 13.04.2009 року, від 17.04.2009 року не виконав, відзив на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4057289 від 06.03.2009 року, а його явка була визнана судом та визначена в ухвалі суду обов”язковою

Третя особа вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.02.2009 року, про відкладення від 06.03.2009 року, від 30.03.2009 року, від 06.04.2009 року, від 13.04.2009 року, від 17.04.2009 року не виконала повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила.

27.03.2009 року за вх.№5940 третя особа подала клопотання про відкладення розгляду справи.

06.04.2009 року за вх.№6921 третя особа подала клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справаи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача та третьої особи.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено 22.04.2009 року.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Ухвалою Львівської міської ради від 03.07.2003 року №721 “Про надання у короткострокову оренду земельних ділянок для встановлення та обслуговування малих архітектурних форм у м.Львові” передано Приватному підприємцю ОСОБА_1 (надалі ПП ОСОБА_1) в короткострокову оренду земельну ділянку, площею 0,0031 га. без зміни цільового призначення для встановлення малої архітектурної форми за адресою: АДРЕСА_1 у м.Львові терміном на три роки.

На підставі даної ухвали укладено договір оренди земельної ділянки від 05.12.2003р. ( договір зареєстровано у Львівській міській раді 05.12.2003р. за № 3-052, про що в книзі записів державної реєстрації Договорів оренди землі 3-1 вчинено запис). Договір оренди земельної ділянки укладено до 05 грудня 2006 року.

Посилаючись на ті обставини, що з 05.12.2006 року у ПП ОСОБА_1 відсутні будь-які документи на земельну ділянку по АДРЕСА_1 у м.Львові, а також відсутні всі документи щодо надання дозволу на функціонування малої архітектурної форми по АДРЕСА_1 у м.Львові, листом Залізничної районної адміністрації №32/5660-01 від 03.11.2008 року, на виконання п.10 ухвали Львівської міської ради від 28.02.2008 року №1611 “Про внесення змін до ухвали міської ради від 27.12.2007 року №1470”, ПП ОСОБА_1 зобов”язано здійснити демонтаж стаціонарної малої архітектурної форми, яка розміщена та функціонує по АДРЕСА_1 без відповідно оформлених дозвільних документів.

У позовній заяві позивач посилається на лист Залізничної районної адміністрації м. Львова № 32/5660-01 від 03.11.2008 року, у якому є посилання на п.10 Ухвали №1611 від 28.02.2008 р Львівської міської ради "Про внесення змін до Ухвали № 1470 від 27.12.2007 міської ради на підставі якого Залізнична районна адміністрація м. Львова зобов'язує відповідача здійснити демонтаж малої архітектурної форми на земельній ділянці за адресою: м. Львів АДРЕСА_1, оскільки в п .10 Ухвали №1611 від 28.02.2008 р. Львівської міської ради зазначено, що необхідно забезпечити демонтаж стаціонарних малих архітектурних форм, які функціонують чи розміщені на території м. Львова без дозвільних документів на землекористування (термін дії договорів оренди земельних ділянок для обслуговування малих архітектурних форм, яких закінчився до 01.04.2007 року і не продовжений відповідно до чинного законодавства або взагалі був відсутній) та/або які не відповідають погодженому проекту.

Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради скерувала в юридичне управління Львівської міської ради лист №4-32-824 від 28.11.2008 року з переліком малих архітектурних форм, які функціонують без належно оформлених документів на території Залізничного району м.Львова станом на 14.11.2008 року.

У зв'язку з неукладенням (продовженням строку дії) договору оренди землі та невиконанням ухвали від 03.07.2003 р. № 721, Львівська міська рада, згідно з законом, вправі вирішити питання про вилучення вказаної земельної ділянки, однак таке об'єктивно ускладнюється тим, що на вказаній земельній ділянці розташований об'єкт (мала архітектурна форма), належний відповідачеві, що, в свою чергу обмежує, права власника земельної ділянки - територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради розпорядитись у будь-який інший спосіб, передбачений законом, вказаною земельною ділянкою.

Отже, відсутність у ПП ОСОБА_1 чинного договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м.Львові стало підставою для звернення Львівської міської ради з позовом про звільнення зазначеної земельної ділянки та приведення її до попереднього стану.

Таким чином, мала архітектурна форма ПП ОСОБА_1, що розміщена по АДРЕСА_1 у м.Львові, за твердженням позивача, функціонує без відповідно оформлених документів дозвільного характеру.

При винесені рішення суд керувався наступним:

Земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених ст. 13 Конституції України.

Львівська міська рада у відповідності до ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (надалі Закон України) є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України. Згідно ст. 80 Закону України, територіальні громади, які реалізують право власності через органи місцевого самоврядування, є суб'єктами права власності на землю, що є комунальною власністю.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 16 Закону України „Про благоустрій населених пунктів”, на об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торгівельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

Як вказано в п.2 ч.2 ст.17 Закону України „Про благоустрій населених пунктів”, громадяни у сфері благоустрою території населених пунктів зобов'язані дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів.

Самовільне встановлення кіосків є порушенням п.5.1.24 „Правил благоустрою і утримання території м. Львова” (надалі - Правила), затверджених ухвалою Львівської міської ради від 26.10.2000р. № 816 ( зі змінами та доповненнями). Відповідно до п. 3.8.7. Правил, споруди побутово-торговельного призначення, спеціальні конструкції зовнішньої реклами, після завершення дії терміну повинні бути демонтовані без нагадування, або перереєстровані не пізніше 20 днів після закінчення терміну дії дозволу. Після цього терміну вони вважаються самовільно встановленими.

Відповідно до ст. 144 Конституції України, ст. 73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, акти органів місцевого самоврядування прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Пунктом 5 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Згідно п. 1 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, територіальним громадам належить право власності на землю, нерухоме майно тощо .

Відповідно до положень ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень міських рад належать розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Ухвала Львівської міської ради від 03.07.2003 р. № 721 «Про надання у короткострокову оренду земельних ділянок для встановлення та обслуговування малих архітектурних форм у м. Львові»була прийнята з тим, щоб землекористувач ПП ОСОБА_1 уклав договір оренди землі та на підставі нього сплачував у встановленому Земельним кодексом України, Законами України "Про плату за землю" та "Про оренду землі" порядку до міського бюджету кошти у вигляді орендної плати.

Згідно порядку укладення договору оренди землі, передбаченого ст. 16 Закону України «Про оренду землі», особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання).

Проте, ПП ОСОБА_1 належних доказів звернення до Львівської міської ради після закінчення строку дії договору оренди землі для вирішення питання землекористування не представив і станом на час розгляду справи документи, що підтверджують право користування ним даною земельною ділянкою, суду не надав.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, приступити до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації, заборонено.

Однак, всупереч законодавству, за відсутності документу на право користування землею, вказана земельна ділянка площею 0,0031 га по АДРЕСА_1 у м. Львові, без належних правових підстав перебуває у фактичному користуванні відповідача.

Тому, за згодою сторін, Львівська міська рада уклала договір оренди земельної ділянки з ПП ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 у м.Львові терміном до 05.12.2006 р.

Однак, на виконання п. 5 Ухвали Львівської міської ради № 1470 від 27.12.2007р. «Про затвердження Правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові і порядку надання дозволів на розміщення об'єктів торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг у малих архітектурних формах і схем та переліків розміщення малих архітектурних форм на території м. Львова»(із змінами, що внесено Ухвалою Львівської міської ради № 1611 від 28.02.2008р. "Про внесення змін до ухвали міської ради від 27.12.2007р. №1470"), ПП ОСОБА_1 необхідно було продовжити термін дії договору оренди землі на розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності. Проте, з 05.12.2006 р. у ПП ОСОБА_1 відсутні будь-які дозвільні документи на функціонування малої архітектурної форми і належних доказів звернення у Львівську міську раду для вирішення питання землекористування відповідачем на вимогу суду не надано.

У відповідності до ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти ради, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Також, згідно Положення про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради, до повноважень районної адміністрації належать розгляд та вжиття заходів у встановленому виконавчим комітетом порядку щодо фактів порушення розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності.

Тому, саме Залізнична районна адміністрація надіслала відповідачу лист-попередження №32/5660-01 від 03.11.2008р. на виконання п.10 ухвали Львівської міської ради від 28.02.2008р. № 1611 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 27.12.2007р. №1470»щодо демонтажу стаціонарної малої архітектурної форми, яка розміщена та функціонує по АДРЕСА_1 без відповідно оформлених дозвільних документів, що є вжитими Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради заходами, котрі у добровільному порядку ПП ОСОБА_1 не виконані.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання доказів підставності зайняття ним спірної земельної ділянки не подав, обґрунтованих заперечень, які би, у відповідності до норм чинного законодавства спростували би позовні вимоги, суду не представив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги у встановленому чинним законодавством України порядку не спростував, суд прийшов до висновку, що позов Львівської міської ради (м.Львів) до до Приватного підприємця ОСОБА_1 (м.Львів) за участю третьої особи Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради (м.Львів) про звільнення земельної ділянки та приведення до попереднього стану є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.з Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжні доручення №48 від 05.02.2009 року на суму 85,00 грн. про сплату державного мита, та №59 від 05.02.2009 року на суму 118,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Зобов”язати Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1 у м.Львові, на якій розміщена мала архітектурна форма та привести дану земельну ділянку до попереднього стану.

3.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) на користь Львівської міської ради (79006, м.Львів, пл.Ринок,1 код 26360701) 85 (вісімдесят п”ять) грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя