Рішення № 5856375, 05.06.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.09 Справа№ 25/128

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Приватного підприємства “Ортіс Плюс” (м.Львів)

до відповідача:Суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 19 419,33 грн.

Суддя : В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є. Башак Представники:

від позивача:ОСОБА_4засновник, рішення від 16.12.2005 року

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства “Ортіс Плюс” (м.Львів) до Суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 19 419,33 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.05.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 21.05.2009 року. Ухвалою від 21.05.2009 року розгляд справи відкладено до 29.05.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 29.05.2009 року розгляд справи відкладено до 05.06.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 14.05.2009 року, про відкладення від 21.05.2009 року, від 29.05.2009 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 05.06.2009 року позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача суму основно боргу в розмірі 13 212,65 грн. та судові витрати, від позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій відмовляється.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 14.05.2009 року, про відкладення від 21.05.2009 року, від 29.05.2009 року не виконав, відзиву на позов не подав, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.69 ГПК україни, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується повернутими конвертами №4308397 від 18.05.2009 року з поштовою відміткою про закінчення терміну зберігання, а його явка була визначена ухвалами суду обов”язковою.

Відповідач проти позову у встановленному чинним законодавством України порядку не заперечив, відзив на позов не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Позов розглянуто за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено 05.06.2009 року.

Розглянувши документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

На виконання умов договору про поставку товарів від 02.01.2007 року, Приватним підприємством “Ортіс Плюс” (надалі позивач) на користь Суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (надалі відповідач) поставлено товар на загальну суму 13 338,26 грн.

Згідно п.2.6 вказаного договору, оплата за поставлений товар повинна бути здійснена протягом 14-ти днів з моменту отримання товару.

Протягом строку дії договору поставки, відповідач, за твердженням позивача, систематично порушував порядок оплати за отриманий товар. Зокрема, 13.12.2007 року відповідач оплатив товар, одержаний ним за попередніми поставками, а також частково, в сумі 125,61 грн. оплатив товар, отриманий по накладній №0453 від 17.10.2007 року. Таким чином, частина товару на суму 84,79 грн. залишилася неоплаченою. Решта товару, одержаного відповідачем, залишилася неоплаченою, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 13 212,65 грн.

Згідно п.5.2 договору від 02.01.2007 року за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За підрахунком позивача, розмір пені складає 1 572,48, 3% річних 553,95 грн., інфляційні нарахування 4 080,25 грн.

Однак, в судовому засіданні 05.06.2009 року позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача суму основно боргу в розмірі 13 212,65 грн. та судові витрати, від позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій відмовляється.

Станом на момент звернення з позовом, за свідченням позивача, відповідач борг не оплатив.

У порушеннях норм чинного законодавства та умов договору, відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав, докази погашення боргу суду не представив.

При прийняті рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки встановлені договором, зокрема сплата неустойки (пеня, штраф).

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзив або заперечення на позов не представив, проти позовних вимог у встановленному чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.78 ГПК України, про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог з урахуванням уточненя розміру позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Приватного підприємства “Ортіс Плюс” (м.Львів) до Суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 13 212,65 грн. є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

В решті частини позовних вимог провадження слід припинити.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжні доручення №105 від 07.05.2009 року на суму 194,19 грн. про сплату державного мита та №106 від 07.05.2009 року на суму 312,50 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, ст. ст. 24, 25 Закону України “Про теплопостачання”, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути із Суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (79000, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в другій Л.Ф. ВАТ “Кредобанк”, МФО 385372, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь Приватного підприємства “Ортіс Плюс” (79031, м.Львів, вул.Стрийська,73а/24, р/р 260030103690 в зАТ “Про Кредит Банк” м.Київ, МФО 320984, код ЄДРПОУ 33981402) 13 212 (тринадцять тисяч двісті дванадцять) грн. 65 коп. боргу, 194 (сто дев”яносто чотири) грн. 19 коп. сплаченого держмита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті частини позовних вимог провадження припинити.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.