Ухвала суду № 58562881, 22.06.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/2/15-к

Провадження № 11-кп/779/248/2016

Категорія ч.2ст.286 КК України

Головуючий у 1 інстанції Пулик В. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Васильєва О.П.

суддів Шкрібляка Ю.Д., Хруняка Є.В.

за участю секретаря судового засідання Пославської О.Р.

прокурора Доскоча М.М.

обвинуваченого ОСОБА_2

та його захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

потерпілих ОСОБА_5,

представника потерпілої ОСОБА_6 ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12014090000000208 за апеляційними скаргами представника потерпілої ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7, прокурора у кримінальному провадженні начальника відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_9 на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 14 березня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2,

визнано невинуватим у предявленому обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Органом досудового розслідуванням ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що 27 липня 2014 року близько 19 години, керуючи автомобілем НОМЕР_1 та рухаючись даним транспортним засобом у світлу пору доби на мокрому дорожньому покритті ділянкою автодороги Р-21 Долина-Хуст км.11+250, що між населеними пунктами смт. Вигода та с. Мислівка Долинського району, в напрямку смт.Вигода, для забезпечення безпеки дорожнього руху проявив неуважність до дорожньої обстановки, чим порушив вимоги п.2.3 «б» ОСОБА_10 дорожнього руху України, при виконанні маневру повороту ліворуч на другорядну дорогу, що веде до с. Пшеничники Долинського району, в порушення вимог п.9.4 вказаних ОСОБА_10, включив покажчик повороту ліворуч на відстані, меншій за 150 м до початку маневру повороту ліворуч, перед перестроюванням та зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, чим грубо порушив вимоги п.10.1 ОСОБА_10 дорожнього руху України, де на смузі зустрічного руху допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_11, який рухався з включеним лівим покажчиком повороту зустрічною смугою руху в попутному напрямку, перебуваючи в процесі виконання маневру обгону автомобіля під керуванням ОСОБА_2, і знаходився на такій відстані від лінії руху автомобіля «MERCEDES-BENZ VITO», при якій водій ОСОБА_11 вже не володів технічною можливістю попередити зіткнення шляхом застосування своєчасного гальмування.

В результаті зіткнення автомобілів, пасажир автомобіля «MERCEDES-BENZ VITO» під керуванням водія ОСОБА_2, ОСОБА_12 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких того ж дня в Долинській ЦРЛ помер.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що своїми діями, які виразились в порушенні ОСОБА_10 дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_12, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 14 березня 2016 року ОСОБА_2 у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України визнано невинним та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Судом першої інстанції було встановлено , що водій ОСОБА_2, рухаючись автомобілем марки «MERCEDES-BENZ VITO» ділянкою автодороги, що між с.Мислівка та смт.Вигода Долинського району, в районі колиби «Шандра» наздогнав автомобіль марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER» під керуванням водія ОСОБА_11, якого обігнав, і, наближаючись до перехрестя з другорядною дорогою, яка веде до с.Пшеничники, з метою виконання повороту ліворуч на вказаному перехресті, став зменшувати швидкість руху, у відповідності до вимог п.п.9.4, 10.4 ОСОБА_10 дорожнього руху України завчасно, на віддалі близько 150 метрів до цього перехрестя, включив покажчик повороту ліворуч, зайняв крайнє ліве положення на своїй полосі руху.

В зоні дії інформаційно-вказівного знаку 5.53, покажчика напрямку руху до с.Пшеничники, водій ОСОБА_2, наблизившись до перехрестя доріг на відстань приблизно 10 метрів, перед виконанням маневру повороту ліворуч водій ОСОБА_2 відповідно до вимог п.10.1 ОСОБА_10 дорожнього руху України переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, оскільки зустрічних транспортних засобів не було, а автомашина під керуванням водія ОСОБА_11 рухалася позаду нього без включеного покажчика повороту ліворуч на відстані близько 60 метрів, пригальмував перед перехрестям доріг і приступив до виконання маневру повороту на другорядну дорогу - заїзд до с.Пшеничники, виїхавши на смугу для зустрічного руху.

В момент, коли автомашина під керуванням водія ОСОБА_2 знаходилася під кутом до осьової лінії дорожньої розмітки, автомашина марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER» під керуванням водія автобуса ОСОБА_11, яка рухалася позаду у попутному напрямку без включеного покажчика повороту ліворуч, на перехресті доріг вчинила наїзд на автомобіль під керуванням водія ОСОБА_2, в результаті чого автомобіль під керуванням останнього викинуло за межі дороги в кювет і пасажир цього автомобіля отримав травми, від яких помер.

Автомашина марки «MERCEDES-BENZ VITO» після зіткнення знаходилася в кюветі з включеним покажчиком повороту ліворуч, а автомашина під керуванням водія ОСОБА_11 зупинилася на правій обочині в напрямку руху вказаних автомобілів на відстані близько 50 метрів від місця зіткнення.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 у вигляді особистого зобовязання скасовано.

Крім того, даним вироком суд залишив без розгляду цивільний позов ОСОБА_6, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про відшкодування матеріальних збитків та моральної (немайнової) шкоди, а також вирішено питання щодо речових доказів.

Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції послався на те, що доказів, які б беззаперечно, без сумніву доводили вину підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, стороною обвинувачення не надано, при цьому, всі припущення й сумніви стосовно доведеності вини підозрюваного слід тлумачити на користь останнього.

В апеляційних скаргах:

- прокурор вважає вирок Долинського районного суду від 14.03.2016 незаконним з підстав істотного порушення кримінального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи полягає в тому, що суд, виправдовуючи ОСОБА_2, прийшов до хибного переконання, що його вина в інкримінованому злочині не доведена.

Зокрема, судом не враховано результат проведеного огляду місця події, показання слідчого Маланчина Л.Е. та висновки експертиз, згідно яких на ділянці автодороги, де відбулось ДТП, встановлено дорожній знак 5.53 зі стрілкою напрямку руху вліво «Пшеничники 3», який є інформаційно-вказівного характеру та означає наявність з'їзду в с. Пшеничники. Тому вважає, що суд безпідставно прийшов до переконання про наявність перехрестя доріг та відповідно заборону на перехресті здійснювати обгін.

Також вказує, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги висновки інженерно-технічних експертиз №09/17-644 від 30 жовтня 2014 року та №2871 від 12 листопада 2015 року. При цьому, висновок експерта Львівського НДІСЕ №2871 від 12 листопада 2015 року був зроблений під час судового розгляду, на підставі вихідних даних, отриманих від обвинуваченого та свідка. Однак, судом не дано оцінку тому факту, що, обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив вказані вихідні дані та зазначив, що протокол огляду місця події він підписував, участь у слідчих експериментах він брав та все з його слів записано вірно.

Крім того, прокурор зазначає, що суд першої інстанції дав однобічну оцінку показам свідків ОСОБА_11, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, не аналізуючи їх у сукупності та безпідставно послався на їхню упередженість. Однак, органом досудового розслідування встановлено, що покази цих свідків є неупередженими, оскільки зазначені особи не були знайомі між собою та з обвинуваченим, проживають в різних областях, давали чіткі, зрозумілі, логічні та послідовні показання щодо показника повороту автомобіля обвинуваченого та свідка ОСОБА_11, і під час допиту в суді чітко вказали, що водій ОСОБА_11 у зв'язку із зменшенням швидкості автомобілем MERCEDES- BENZ VITO, під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2, розпочав маневр обгону, виїхав на смугу зустрічного руху та попередньо включив показник повороту і в цей момент водій ОСОБА_2, без увімкненого показника повороту, різко розпочав поворот ліворуч, що і призвело до зіткнення. Покази зазначених свідків повністю підтверджуються результатами проведених слідчих експериментів, висновками судових експертиз.

Сторона обвинувачення посилається на те, що висновки суду першої інстанції про недоведеність вини обвинуваченого ґрунтуються лише на показах обвинуваченого ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, які давали нечіткі показання, змінили свої покази в суді, при цьому зазначені свідки перебувають у дружніх відносинах з обвинуваченим, а тому їх об'єктивність викликає сумнів.

Вказує, що судом безпідставно в основу виправдувального вироку покладено показання свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20, оскільки їхні покази не чіткі та не конкретні, в частині часу настання ДТП та положення автомобілів перед зіткненням слід визнати технічно неспроможними.

Також прокурор зазначає, що у вироку суду допущено невідповідність викладених показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_19 їх фактичним свідченням в судовому засіданні та повністю недостовірно відображено показання допитаних в суді експертів ОСОБА_21 та ОСОБА_22

На думку прокурора, неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність полягає в тому, що в основу висновків суду покладено хибне твердження щодо увімкнення обвинуваченим показника повороту, при здійсненні маневру обгону. При цьому, навіть після пояснень судових експертів, судом неправильно витлумачено норми ОСОБА_10 дорожнього руху України, безпідставно не враховано, що показник повороту тільки інформує про наміри водія здійснити зміну руху, а небезпека для руху водія MERCEDES-BENZ SPRINTER ОСОБА_11 виникає з моменту, коли водій ОСОБА_2 виїхав на зустрічну смугу руху, а саме пересік осьову лінію дорожньої розмітки. Тобто, обвинувачений ОСОБА_2 перед здійсненням маневру повороту зобов'язаний був пересвідчитись у відсутності небезпеки для руху, незалежно чи увімкнений у нього показник повороту.

Крім того, суд безпідставно прийшов до переконання, що увімкнення показника повороту обвинуваченим, у судовому засіданні було встановлено. Оскільки про його увімкнення вказував тільки обвинувачений і свідок товариш обвинуваченого ОСОБА_17, а також свідок ОСОБА_19, який змінив свої покази в суді. Натомість факт увімкнення повороту обвинуваченим категорично заперечували свідки ОСОБА_23П., ОСОБА_15, ОСОБА_24 та ОСОБА_11

Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, сторона обвинувачення вважає, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стала невідповідність дій обвинуваченого ОСОБА_10 дорожнього руху України, а саме створення ним небезпеки для руху.

Вказує, що суд допустив істотне порушення кримінального процесуального закону. Зокрема, всупереч вимогам ч. 3 ст. 374 КПК України, суд першої інстанції не зазначив та не навів мотивів, чому саме взяв до уваги одні докази і відкинув інші, та не обґрунтував, чому саме він дійшов до таких висновків.

Також вказує, що, ухвалюючи вирок, суд не зазначив на підставі якої саме статті чи пункту статті чинного Кримінального процесуального кодексу України обвинуваченого виправдано, не вирішив та не зазначив у мотивувальній частині вироку рішення щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

- представник потерпілої ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та допущення істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення. Просить вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 14.03.2016 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним за ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання в межах санкції цієї статті з застосуванням щодо нього звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбаченого ст.75 КК України.

В обґрунтування своїх доводів, посилається на те, що судом першої інстанції покази обвинуваченого оцінено вибірково та не прийнято до уваги ті його покази, що свідчать про порушенням ним в даній дорожній ситуації ОСОБА_10 дорожнього руху України.

Також вказує, що суд першої інстанції вибірково аналізував покази свідків ОСОБА_17, ОСОБА_25 та не врахував покази свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_26 Зокрема, суд взяв до уваги покази вказаних свідків в частині, що ОСОБА_2 ввімкнув покажчик повороту, однак при цьому суд фактично відкинув їх покази, які вказують, що автомобіль під керуванням ОСОБА_11 в цей момент вже був в процесі виконання обгону, хоча такі мають істотне значення для висновків суду.

Зазначає, що покази свідків ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_16 повністю суперечать показам обвинуваченого ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_26, ОСОБА_25 в частині щодо розташування автомобілів до моменту їх зіткнення, а також щодо ввімкнення ОСОБА_2 покажчика повороту. Однак, суд першої інстанції при наявності таких суперечливих показів абсолютно не навів мотивів, чому ним взято до уваги одні покази та відкинуто інші.

Вказує, що двома проведеними інженерно-технічними експертизами підтверджено, що причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки зору була невідповідність дій водія ОСОБА_2 вимогам ОСОБА_10 дорожнього руху України, однак суд першої інстанції не взяв до уваги висновки експертиз, зазначивши, що вони ґрунтуються на заданих органом досудового розслідування вихідних даних, які не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і не базуються на здобутих доказах. Однак при цьому судом не наведено конкретних підстав, чому відкинуто висновки експертів, зокрема, суд не пояснює, які саме вихідні дані маються на увазі і не були підтверджені в суді.

Також зазначає, що суд в оскаржуваному рішенні лише вибірково проаналізував покази експертів та не взяв до уваги тих їх показів, які мають значення для вирішення питання про винуватість ОСОБА_2

Вважає, що судом першої інстанції допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити обґрунтоване судове рішення, зокрема судом не було взято до уваги докази, які свідчать про невідповідність дій водія ОСОБА_2 в дорожній ситуації вимогам ОСОБА_10 дорожнього руху України, натомість суд упереджено досліджував докази про наявність невідповідностей вимогам ПДР України в діях іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди - водія ОСОБА_11 При цьому, в оскаржуваному рішенні суд не наводить достатніх мотивів та підстав, з яких відкинуто докази обвинувачення та прийнято рішення про виправдання ОСОБА_2

В запереченні на апеляційні скарги прокурора і представника потерпілої захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_4 зазначає, що під час розгляду кримінального провадження, судом були дослідженні всі докази надані стороною обвинувачення і надана їм належна юридична оцінка, а тому суд дійшов вірних та законних висновків про недоведеність вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Тому просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг, а вирок суду щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор підтримав вимоги поданої ним апеляційної скарги, просив її задовольнити, а апеляційну скаргу представника потерпілої підтримав в частині скасування вироку суду;

- представник потерпілої підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а апеляційну скаргу прокурора підтримав в частині скасування вироку суду;

- обвинувачений та його захисник вважають апеляційні скарги прокурора та представника потерпілої не обґрунтованими, просили залишити їх без задоволення, а вирок суду без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку учасників процесу з приводу поданих апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню і вирок суду першої інстанції необхідно залишити без змін наступних підстав.

Колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст.ст.370,374 КПК України оскільки ухвалений компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінально-процесуальним законом, на підставі обєктивно встановлених обставин ,які підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням з врахуванням їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Відповідно до ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

В своїх апеляційних скаргах представник потерпілої ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 та прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 вказують на те, що суд першої інстанції безпідставно визнав ОСОБА_2 невинуватим у предявленому обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК України та виправдав його через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення.

При цьому апелянти вказують на те, що суд першої інстанції безпідставно взявши до уваги суперечливі докази, неправильно встановив фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди та прийшов до помилкового висновку про недоведеність вини ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення.

Зокрема, в своїй апеляційній скарзі прокурор Доскоч М.М. вказує що суд першої інстанції безпідставно встановив, що дорожньо-транспортна пригода відбулась на перехресті, оскільки не взяв до уваги результат проведеного огляду місця події, показання слідчого Маланчина Л.Е., та висновки експертиз, згідно яких на ділянці автодороги, де відбулось ДТП, встановлено дорожній знак 5.53 зі стрілкою напрямку руху вліво «Пшеничники 3», який є інформаційно-вказівного характеру, означає наявність з'їзду в с. Пшеничники.

Колегія суддів вважає, що вищевказані доводи прокурора не мають істотного значення для правильного розгляду даного кримінального провадження, оскільки судом першої інстанції було встановлено, що дорожньо-транспортна пригода відбулась в зоні дії інформаційно-вказівного знаку 5.53, покажчика напрямку руху до с.Пшеничники , а дії водія ОСОБА_2 повністю відповідали вимогам ОСОБА_10 дорожнього руху.

Апелянти також посилаються на те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги висновки інженерно-технічних експертиз №09/17-644 від 30 жовтня 2014 року та №2871 від 12 листопада 2015 року. Звертають увагу нате , що висновок експерта Львівського НДІСЕ №2871 від 12 листопада 2015 року був зроблений під час судового розгляду, на підставі вихідних даних, отриманих від обвинуваченого та свідка.

Разом з тим, з мотивувальної частини вироку суду вбачається, що суд першої інстанції навів вищевказані висновки експертиз та надав їм відповідну оцінку в сукупності з іншими доказами, які були досліджені судом першої інстанції під час судового засідання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував те, що висновки інженерно-технічних експертиз залежать від вихідних даних, які можуть бути встановлені тільки на підставі достовірних доказів, які відповідають фактичним обставинам.

В своїх апеляційних скаргах апелянти також вказують на те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 і прийшов до помилкового висновку про їх упередженість.

Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_15 щодо виконання водієм ОСОБА_11 обгону мікроавтобусу під керуванням водія ОСОБА_2 та показання свідка ОСОБА_16 щодо невідповідності дій водія ОСОБА_2 правилам виконання повороту ліворуч повністю спростовуються показаннями підозрюваного ОСОБА_2, свідків ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_26 та ОСОБА_25

Так, в ході судового розгляду справи підозрюваний ОСОБА_2 показав, що покажчик повороту ліворуч включив завчасно, на віддалі більше 150 метрів до перехрещення доріг, а автобус під керуванням водія ОСОБА_11 рухався за його автомобілем до місця зіткнення посередині автодороги без включеного покажчика повороту ліворуч.

Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що показання підозрюваного ОСОБА_2 є послідовними, логічними та узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_26 та ОСОБА_25, відповідають протоколам слідчих дій та іншим матеріалам справи.

Зокрема, свідки ОСОБА_27 та ОСОБА_19І показали, що автомашина марки «MERCEDES-BENZ VITO» під керуванням водія ОСОБА_2 рухалася до місця зіткнення посередині автодороги з включеним покажчиком повороту ліворуч на відстані, більшій за 150 метрів до перехрестя з другорядною дорогою, яка веде до с.Пшеничники.

Аналогічні пояснення надали суду свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_26 , підтвердивши той факт , що автомашина марки «MERCEDES-BENZ VITO» рухалася до місця зіткнення з включеним покажчиком повороту ліворуч на відстані, більшій за 150 метрів до перехрестя з другорядною дорогою, яка веде до с.Пшеничники, а автомашина марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER» рухалася позаду до місця зіткнення серединою автодороги без включеного покажчика повороту ліворуч і не знаходилася в процесі виконання маневру обгону.

Суд обґрунтовано звернув увагу на те, що вищевказані пояснення свідків є послідовними і в ході проведення слідчого експерименту з метою перевірки та уточнення показань свідків ОСОБА_20, ОСОБА_19 та ОСОБА_27, останні давали аналогічні показання.

Зі змісту показань свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_11 вбачається, що на місці дорожньо-транспортної пригоди на автомобілі марки «MERCEDES-BENZ VITO», який знаходився у кюветі, були включені покажчики повороту ліворуч, що також підтверджує правдивість показань які були надані обвинуваченим ОСОБА_2

Суд першої інстанції обґрунтовано послався на показання свідка ОСОБА_24, яка показала, що автобус під керуванням водія ОСОБА_11, в якому вона рухалася, в момент зіткнення знаходився на своїй смузі руху, а не на зустрічній смузі руху та на показання свідка ОСОБА_16 в тій частині де він стверджував, що водій автобуса ОСОБА_11 розпочав маневру обгону мікроавтобуса наблизившись до останнього на відстань близько 30 метрів, і що зіткнення автомобілів відбулося посередині автодороги.

Суд обґрунтовано вказав на те, що показання свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_16 щодо розташування автомобілів в момент їх зіткнення відповідають показанням підозрюваного ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_26 і спростовують показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_15В в частині, де останні вказують, що автобус під керуванням водія ОСОБА_11 рухався в момент зіткнення повністю смугою зустрічного руху.

Доводи прокурора про те, що судом першої інстанції неправильно витлумачено норми ОСОБА_10 дорожнього руху України та безпідставно не враховано, що показник повороту тільки інформує про наміри водія здійснити зміну руху, а небезпека для руху водія MERCEDES-BENZ SPRINTER ОСОБА_11 , виникла тільки після того, як водій ОСОБА_2 виїхав на зустрічну смугу руху, а саме пересік осьову лінію дорожньої розмітки.

Колегія суддів вважає, що вищевказані доводи прокурора є безпідставними , оскільки судом першої інстанції було обґрунтовано встановлено, що водій автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER ОСОБА_11 не виконував обгін автомобіля «MERCEDES-BENZ VITO» під керуванням ОСОБА_2 і в момент виконання останнім повороту ліворуч знаходився позаду цього автомобіля на відстані близько 60 метрів без включеного показника повороту ліворуч.

Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що аналіз форми, розташування слідів та характеру утворення пошкоджень автомобіля марки «MERCEDES-BENZ VITO», виявлених в його задній лівій кутовій частині, які свідчать про те, що вони були утворені внаслідок контактування з слідоутворюючим предметом, деформуюче зусилля якого було направлено ззаду наперед та дещо зліва направо відносно напрямку руху автомобіля вперед, та аналіз форми, розмірів, розташування слідів та характеру утворення пошкоджень автомобіля марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER», виявлених в його передній частині, які свідчать, що вони були утворені внаслідок контактування з слідоутворюючим предметом, деформуюче зусилля якого було направлено спереду назад відносно напрямку руху автомобіля вперед, зафіксована протоколом огляду місця події та іншими матеріалами кримінального провадження слідова інформація: відсутність слідів гальмування, початок та напрямок осипу пластмаси червоного кольору і пластмаси білого кольору, кут взаємного розміщення повздовжніх осей автомобілів в первинний момент зіткнення, який становив приблизно 30 градусів, та розташування автомобілів після дорожньо-транспортної пригоди дають підстави суду вважати, що зіткнення автомобілів відбулось лівою передньою частиною в місці розташування лівого лонжерона автобуса марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER» та лівою задньою частиною в районі лівого ліхтаря мікроавтобуса марки «MERCEDES-BENZ VITO», на смузі, призначеній для руху в напрямку до с.Мислівка, в районі початку осипу пластмаси червоного кольору, який зафіксований на відстані 1.4 метри від осьової лінії, що підтверджується і висновком інженерно-транспортної експертизи №09/17-438 від 17 вересня 2014 року (т.с.1, а.с.161-171), і в момент зіткнення автобус під керуванням водія ОСОБА_11 рухався посередині автодороги, лівими колесами на відстані близько 1,4 метра до осьової лінії дорожньої розмітки, що знаходить своє підтвердження і в показаннях підозрюваного ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_26, ОСОБА_24 та ОСОБА_16, а не на відстані 2,1 метра, яка була визначена і надана експертам для дослідження органом досудового розслідування, і дає підстави вважати, що автобус під керуванням водія ОСОБА_11 знаходився не в стадії виконання маневру обгону, а рухався за мікроавтобусом.

Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те , що у випадку розташування в первинний момент зіткнення автомобіля марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER» повністю на смузі зустрічного руху лівими колесами на відстані 2,1 метра від осьової лінії дорожньої розмітки, визначеній органом досудового розслідування, та приблизного розташування відносно нього автомобіля марки «MERCEDES-BENZ VITO» під кутом (взаємного розміщення повздовжніх осей цих автомобілів) приблизно 30 градусів, деформуючі зусилля внаслідок контактування з слідоутворюючим предметом на мікроавтобусі марки «MERCEDES-BENZ VITO» були б направлені зліва направо, а не ззаду наперед, відносно напрямку руху автомобіля вперед, в результаті яких мали б місце сліди пошкоджень на боковій задній частині, а деформуючі зусилля внаслідок контактування з слідоутворюючим предметом на автобусі марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER» були б направлені спереду назад та дещо справа наліво відносно напрямку руху автомобіля вперед, що суперечить висновку інженерно-транспортної експертизи №09/17-438 від 17 вересня 2014 року (т.с.1, а.с.161-171).

Оцінюючи здобуті та перевірені в судовому засіданні докази, беручи до уваги роз"яснення експерта щодо невідповідності дій водія ОСОБА_11 вимогам ОСОБА_10 дорожнього руху України у випадку, якщо водій ОСОБА_2 включив покажчик повороту ліворуч завчасно, на віддалі 150 - 200 метрів до повороту, а водій ОСОБА_11 на момент включення водієм ОСОБА_2 покажчика повороту ліворуч ще не виїхав на смугу зустрічного руху для виконання маневру обгону, та у випадку, якщо водій ОСОБА_11 в момент ДТП рухався без включеного покажчика повороту ліворуч, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те , що не може прийти до переконання про порушення водієм ОСОБА_2 в даній дорожній ситуації ОСОБА_10 дорожнього руху України, які б були у причинному зв"язку з заподіянням смерті потерпілого ОСОБА_6.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, всебічно, повно і неупереджено розглянув всі обставини кримінального провадження, оцінив кожен доказ щодо його належності, допустимості та достовірності, а сукупність досліджених в судовому засіданні доказів з точки зору їх достатності та взаємозвязку для прийняття виправдувального вироку. Суд першої інстанції надав обґрунтований аналіз дослідженим доказам та вказав переконливі мотиви відносно того, чому він надав перевагу одним доказам і не прийняв до уваги інші.

Колегією суддів не встановлено істотних порушень кримінально-процесуального закону, які можуть бути підставою для скасування вироку суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7та прокурора у кримінальному провадженні начальника відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок суду без змін.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 418 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7, прокурора у кримінальному провадженні начальника відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_9 залишити без задоволення .

Вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 14 березня 2016 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців із дня проголошення.

Головуючий О.П. Васильєв

Судді: Ю.Д. Шкрібляк

ОСОБА_28