Постанова № 58556174, 01.06.2016, Костопільський районний суд Рівненської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/967/16-а

Рядок статзвіту № 87

01 червня 2016 року

Суддя Костопільського районного суду Рівненської області Олійник П.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Костопілсьькому районі про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити певні дії. .

Позивач в позовній заяві просить суд визнати протиправними дії відповідача, які полягають у припиненні виплати їй пенсії по інвалідності у відповідності до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", зобов"язати відповідача поновити та виплачувати їй пенсію по інвалідності у відповідності до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" починаючи із 08.05. 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що перебуває на обліку в УПФУ в Костопільському районі, маючи право на отримання пенсії по інвалідності у відповідності до положень ЗУ "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", дану пенсію призначено з 08.05.2015 р., однак виплата даної пенсії не проводилась. Позивач звернулась до відповідача з заявою про нарахування та виплати пенсії по інвалідності та повернути заборгованість по пенсії. Однак , листом від 12.05. 2016 року відповідачем було відмовлено позивачу у виплати їй пенсії по інвалідності з посиланням, ст.47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII та від 24.12.2015 №911-VIII), тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2016 року, особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється чинність пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та умовах та на умовах, передбачених Законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Позивач вважає, що вказане рішення відповідача суперечить вимогам Закону. Оскільки відповідач відмовляє їй у виплаті пенсії по інвалідності, вона змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

У відповідності до ст. 183-2 КАС України відповідач надав суду заперечення проти позову, відповідно до змісту яких заперечує проти позову у повному обсязі та просить відмовити у задоволенні позову, з посиланням, на ст.47 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у редакції, чинній на дату призначення пенсії ОСОБА_1, пенсія по інвалідності ІІІ групи, не виплачується, коли особа працює на посадах та на умовах, передбачених законаи України «Про державну службу» .

Дослідивши подані сторонами докази та з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково в межах встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, а саме з 17 листопада 2015 року.

Судом встановлено, що Згідно ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 має право на призначення пенсії по інвалідності, в зв'язку з чим позивач звернулася в управління Пенсійного фонду в Костопільському районі з відповідною заявою. Протоколом № 851 від 27.05.2015 року позивачці призначено пенсію по інвалідності (ІІІ група), однак виплата даної пенсії не проводилась і не проводиться по даний час, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 продовжує працювати на посаді державного службовця .

Відповідно до пункту 5 розділу III „Прикінцеві положення" Закону України від 02.03.2015 року №213-УШ, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", ''Про прокуратуру", „Про судоустрій і статус суддів„ Про статус народного депутата України", „Про Кабінет Міністрів України", „Про судову експертизу", „Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування". „Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Відповідно до пункту 5 розділу III „Прикінцеві положення" Закону №213- VIII, закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України „Про державну службу" та Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цими Законами не призначаються.

Тобто, з 01.06.2015 року, особам, які працюють на посадах державних службовців відповідно із Законом України "Про державну службу" пенсія призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч. 2 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом».

За загальним правилом установленим ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною 2 ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування і після припинення роботи.

Статтею 36 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів, яке здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомоги, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню.

Отже органи державної влади та органи місцевого самоврядування повинні сприяти забезпеченню прав інвалідів щодо включення до суспільного нарівні з іншими громадянами.

Посилання відповідача на ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є безпідставним, оскільки вказана норма розповсюджується на осіб, яким пенсія призначена відповідно до Законів України "Про статус народного депутата України": "Про прокуратуру"; "Про судоустрій і статус суддів", а не як інваліду.

За правилами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Нормою ст. 5 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 зазначено, що "невиконання державою взятих на себе загальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави". А встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є "складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права".

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пічкур проти України" від 07.11.2013 року, яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, зазначається, що статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи вимоги ст. 100 КАС України суд задовільняє позовні вимоги в межах встановленого законом шестимісячсного строку звернення до суду, а саме з 17 листопада 2015 року, а не з травня 2015 року, як просила позивач в позові.

Відповідно до ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, всановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб"єкта владних повноважень порушені її права свободи або інтереси.

Враховуючи вимоги КАС України, встановлені обставини справи, суд прийшов до висновку, що позовна вимога позивача в частині зобов"язання відповідача виплачувати пенсію у попередньому розмірі із наступними перерахунками визначеними Законом не підлягає до задоволення у зв"язку із тим, що це є юридично некоректний спосіб захисту сторони позивача, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст. 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності дій з припинення виплати пенсії позивачу з травня 2015 року, а позивач повністю довела обґрунтованість позовних вимог в межах встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, а саме з 17 листопада 2015 року.

Враховуючи вищенаведене, суд поновлює права позивача шляхом винесення постанови про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі щодо припинення виплати позивачу пенсії та зобов'язання поновити виплату їй пенсії в межах встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, а саме з 17 листопада 2015 року у попередньому розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. А тому, слід допустити негайне виконання даної постанови в межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи, що наданих сторонами доказів достатньо для постановлення судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд даної справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд стягує на користь позивача сплачений нею судовий збір.

На підставі наведеного та керуючись ст. 2,11,71,94,99,100,183-2,186 КАС України, ст.ст.19,21,22 Конституції України, ст.ст.46,47,ч.2 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.5 розділу III «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02 березня, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовільнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі, якими ОСОБА_1 тимчасово припинено виплату пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі відновити ОСОБА_1 виплату пенсії призначеної по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне

страхування" в межах встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, а саме з 17 листопада 2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп..

Допустити постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова може бути оскаржена сторонами до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Костопільський районний суд Рівненської протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяП. В. Олійник