Рішення № 58554551, 07.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 360/1965/15-ц Головуючий у І інстанції Міланіч А. М.Провадження № 22-ц/780/1189/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 07.06.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

07 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Касьяненко Л.І.,

Суддів: Білоконь О.В., Даценко Л.М.,

За участі секретаря: Тимошевської С.І.,

Розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» на рішення Бородянського районного суду Київської області від 03 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 27 вересня 2007 року між АКБ "Правекс-Банк" /на даний час - ПАТ КБ "Правекс-Банк"/ та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 319-016/07Р, за умовами якого банк надав останньому грошові кошти в кредит у розмірі 34985 грн. для придбання автомобіля, зі сплатою 15,49 % річних, строком кредитування з 27 вересня 2007 року по 27 вересня 2012 року.

Того ж дня, 27 вересня 2007 року, з метою належного виконання зобов"язання та захисту майнових інтересів позивача, як кредитодавця, на випадок порушення ОСОБА_2, як позичальником, зобов"язань, покладних на нього вказаним кредитним договором, між банком та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 319-016/07Р, за умовами якого поручитель зобов"язався нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором (позивачем) за виконання у повному обсязі зобов"язань позичальником (ОСОБА_2Е.) за кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_2 умови вказаного кредитного договору належним чином не виконував і станом на 02 липня 2015 року утворилась заборгованість по кредитному договору на загальну суму 37 812,29 грн., яка складається з : 14 932,53 грн. - заборгованість за кредитом, 2016,6 грн. - заборгованість за відсотками, 18 759,61 грн. - пеня, 2 103,55 грн. - неустойка за процентами.

Тому просив стягнути з відповідачів солідарно на користь банку заборгованість по кредитному договору на вищевказану суму та судові витрати по справі.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 03 грудня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 590 (п'ятсот дев'яносто) гривень 55 копійок.

В іншій частині в позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "Правекс-Банк" просить змінити рішення суду, збільшивши розмір заборгованості за кредитним договором та судовий збір, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливаютьіз встановлених обставин; 4) якаправова нормапідлягає застосуванню до цих правовідносин. При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

По справі встановлено, що 27 вересня 2007 року між АКБ "Правекс-Банк" /на даний час - ПАТ КБ "Правекс-Банк"/ та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 319-016/07Р, за умовами якого банк надав останньому грошові кошти в кредит у розмірі 34 985 грн. для оплати вартості автомобіля, строком кредитування з 27 вересня 2007 року по 27 вересня 2012 року, зі сплатою 15,49 % річних. Відповідно до п.п. 4.4 кредитного договору позичальник зобов"язався погашати заборгованість за кредитом рівними частинами в сумі 584 грн. щомісячно до 10 числа наступного місяця, а відповідно до п.п. 4.5 договору - відсотки за користування кредитними коштами підлягають сплаті позичальником щомісяця у термін до 10 числа місяця наступного за місяцем нарахування відсотків, а також на момент припинення дії договору .

Того ж дня, 27 вересня 2007 року, з метою належного виконання зобов"язання та захисту майнових інтересів позивача, як кредитодавця, на випадок порушення ОСОБА_2, як позичальником, зобов"язань, покладних на нього вказаним кредитним договором, між банком та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 319-016/07Р, за умовами якого поручитель зобов"язався нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором (позивачем) за виконання у повному обсязі зобов"язань позичальником (ОСОБА_2Е.) за кредитним договором .

Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконував і, згідно розрахунку позивача, станом на 02 липня 2015 року його заборгованість по кредитному договору склала 37812,29 грн. в тому числі: 14 932,53 грн. - заборгованість по кредиту, 18759,61 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 2016,6 грн. - відсотки, 2103,55 грн. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків .

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності по вимогах до 18 серпня 2012 року і відсутня його заява про поновлення даного строку, а відповідач подав заяву про застосування даного строку.

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.554 ЦК України У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Підстави припинення поруки наведені у ст. 559 ЦК України.

Так, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Також, порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника , а також після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пунктом 24 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, між іншим, що пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування субєктивного права кредитора й субєктивного обовязку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Однак, суд першої інстанції вказані положення Закону залишив поза увагою.

Як вбачається зі змісту кредитного договору, строк дії договору закінчився 27 вересня 2012 року, тоді як позивач звернувся до суду з вимогою у серпні 2015 року, тобто поза межами встановленого законом шестимісячного терміну для звернення до суду з вимогою до поручителя про виконання його зобов'язання за договором поруки.

У звязку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог позивача про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів, зокрема про стягнення боргу з поручителя слід відмовити.

Відповідно до ст. 256, 257, ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1,3 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора є порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року № 6-20цс14.

Таким чином, враховуючи, що за умовами вищезазначеного договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами до 10 числа кожного місяця, а відсотків - у термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Так, суд І інстанції, виходив з розрахунку, наданого позивачем, зі змісту якого встановив, що заборгованість по кредитному договору виникла по тілу кредиту та відсотках за користування кредитними коштами за період з 01 січня 2009 року по 26 вересня 2012 року /а.с.6-7/, а позов подано до суду 18 серпня 2015 року і відповідач звернувся із заявою про застосування строку позовної давності, а тому на думку суду, задоволенню підлягають вказані вимоги лише за період з 18 серпня 2012 року по 26 вересня 2012 року.

При цьому суд І інстанції вважав, оскільки позивачем не надано суду графіка платежів, що унеможливлює визначення судом розміру платежів, які відповідач ОСОБА_2 мав сплачувати у вказаний період, то суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог , стягнувши на користь позивача заборгованість по кредитному договору в межах строку позовної давності та в розмірі, визнаному відповідачем, в сумі 590,55 грн., яка включає в себе 584 грн. - заборгованість по кредиту, 6,55 грн. - відсотки за користування кредитними коштами за період з 01 вересня 2012 року по 26 вересня 2012 року /584 грн. * 15,49 % : 365 * 26 днів/.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він суперечить вимогам закону та відповідає матеріалам справи.

Так, з наданого позивачем розрахунку (а.с. 7) вбачається, що 12 вересня 2012 року відповідач здійснив платіж в рахунок погашення заборгованості за спірним кредитним договором у розмірі 1000 гривень, що в розумінні ст. 264 ЦК України є дією, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу, тому строк для звернення до суду з вимогою про стягнення повної заборгованості не можна вважати пропущеним.

Перевіривши матеріали справи та враховуючи розрахунок заборгованості, поданий позивачем апеляційному суду в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача наступної заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 21538 грн. 22 коп., що складається з:

14932 грн. 53 коп. заборгованість за кредитом;

2016 грн. 6 коп. заборгованість за відсотками;

4043 грн. 08 коп. пеня;

546 грн. пеня за несвоєчасне погашення відсотків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 21538 грн. 22 коп. та про відмову в задоволенні позову до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Керуючись ст. 309, 316 ЦПК України колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» задовольнити частково.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 03 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 538,22 грн. (двадцять одна тисяча пятсот тридцять вісім гривень двадцять дві копійки), що складається з: 14932,53 грн. заборгованість за кредитом, 2016.6 грн. заборгованість за відсотками, 4043,08 грн. пеня, 546,01 грн. пеня за несвоєчасне погашення відсотків.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 715 гривні 50 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: