Ухвала суду № 58553926, 23.06.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/3145/14-ц Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.

Категорія 39 Доповідач Талько О. Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої судді Талько О.Б.,

суддів: Заполовського В.Й., Шевчук А.М.,

за участю секретаря Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом,-

ВСТАНОВИЛА:

У лині 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що 24 березня 2010 року помер її дід ОСОБА_4 Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 також вказує, що за життя спадкодавець склав заповіт, відповідно до якого все належне йому майно заповідав їй. Даний заповіт посвідчений секретарем Новогуйвинської селищної ради 12 квітні 2000 року.

З метою оформлення своїх спадкових прав вона звернулась до нотаріальної контори, де їй повідомили про наявність іншого заповіту, складеного від імені ОСОБА_4 18 грудня 2008 року, згідно з яким все належне майно заповідав відповідачеві.

На підставі вказаного заповіту 4 вересня 2012 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_2.

Позивачка також зазначає, що заповіт від 18 грудня 2008 року не відповідає внутрішній волі ОСОБА_4, оскільки він його не підписував, що підтверджується висновком спеціаліста.

З огляду на вищезазначене, просила суд визнати недійсним даний заповіт та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 4 вересня 2012 року на імя ОСОБА_2

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 22 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради 18 грудня 2008 року та зареєстрований в реєстрі за №1690.

Скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 4 вересня 2012 року Третьою житомирською державною нотаріальною конторою на імя ОСОБА_2 та зареєстроване в реєстрі за №2-597.

Вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, зазначає, що суд безпідставно взяв до уваги висновок судової почеркознавчої експертизи, оскільки він не відповідає дійсним обставинам справи. Так, перед призначенням експертизи суд не дослідив, чи дійсно підписи на документах, наданих експерту на дослідження в якості вільних зразків підпису ОСОБА_4, достовірно виконані останнім. При цьому, експертом для порівняння був взятий лише один з підписів, який виконаний від імені спадкодавця, однак не зазначено у висновку про те, який саме документ містив цей підпис.

Окрім того, предметом дослідження був примірник заповіту, який зберігався у Новогуйвинській селищній раді, а не примірник заповіту, який перебував у заповідача та на підставі якого відповідач прийняв спадщину і оформив свої спадкові права. Суд не надав правової оцінки тій обставині, що досліджений експертом примірник заповіту теоретично міг бути підроблений, на відміну від примірника заповіту, який зберігався у спадкоємця.

Поза увагою суду залишилась та обставина, що копія заповіту, як зберігалась в матеріалах спадкової справи, не була виготовлена з оригіналу примірника, який досліджувався експертом, оскільки зазначені документи мають розбіжності. Вказана обставина свідчить про підробку заповіту, який зберігався у селищній раді та який досліджувався експертом

Окрім того, суд вибірково, без належного обгрунтування прийняв одні докази та відкинув інші. Так, 11 вересня 2012 року позивачка зверталась до суду з аналогічним позовом та в межах даної справи була проведена судова почеркознавча експертиза, згідно з висновком якої підпис на спірному заповіті виконаний спадкодавцем. Зазначений доказ суд не взяв до уваги та послався на експертний висновок від 29 лютого 2016 року, а також висновок спеціаліста від 4 лютого 2011 року.

Окрім того, рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 24 травня 2012 року встановлено, що вказаний заповіт посвідчений відповідно до вимог законодавства.

Отже, суд першої інстанції повинен був врахувати всі докази в сукупності.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, зазначивши, що, ймовірно, внаслідок халатності посадових осіб селищної ради, спірний заповіт був виготовлений в одному примірнику, який виданий спадкодавцю. В подальшому, після смерті ОСОБА_4, з метою усунення даного порушення вимог законодавства, виготовлено другий примірник заповіту, який був предметом експертного дослідження. Проте, експертом не досліджувався примірник заповіту, виданий спадкодавцю та підписаний ним, який на даний час зберігається у відповідача.

На думку представника відповідача, висновок експерта від 5 вересня 2013 року відповідає дійсним обставинам справи, хоча експертом були досліджені ті ж вільні зразки підпису спадкодавця, які були предметом дослідження при проведенні експертизи від 29 лютого 2016 року.

ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні не визнали апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які зявились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.

Частиною 4 вказаної норми також передбачено, що у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Статтею 1301 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до підпунктів 5.3,5.4 пункту 5 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо заповіт визнаний судом недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 та 231 ЦК України.

У разі визнання заповіту недійсним спадкування відбувається за законом.

В судовому засіданні встановлено, що 12 квітня 2000 року ОСОБА_4 склав заповіт, за умовами якого все належне йому на день смерті майно, в тому числі квартиру №58 в будинку №40 в смт Озерному Житомирського району Житомирської області, заповідав своїй онуці ОСОБА_3

Вказаний заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради 12 квітня 2000 року та зареєстрований в реєстрі за №229.

Матеріали справи також свідчать, що 18 грудня 2008 року секретарем виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради посвідчений заповіт від імені ОСОБА_4, за яким останній на випадок смерті заповідав вказану квартиру та все належне йому майно своєму сину ОСОБА_2

24 березня 2010 року ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_3.

Наявна в матеріалах справи довідка будинкоуправління №3 Житомирської квартирно-експлуатаційної частини містить інформацію про те, що на день смерті спадкодавець проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом з ним за вказаною адресою зареєстрована онука ОСОБА_3

Після смерті спадкодавця ОСОБА_2 у встановлений законом строк прийняв спадщину, звернувшись до нотаріальної контори із відповідною заявою. 4 вересня 2012 року на його імя державним нотаріусом Третьої житомирської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказану квартиру.

Під час розгляду даної справи ухвалою суду призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експерту Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру.

Експерту на дослідження наданий оригінал спірного заповіту, який зберігався у Новогуйвинській селищній раді, а також документи, які містять вільні зразки підписів ОСОБА_4.

Згідно з висновком експерта від 29 лютого 2016 року №23/тдд підпис від імені ОСОБА_4 в графі у заповіті від 18 грудня 2008 року виконаний не ОСОБА_4.

За клопотанням представника відповідача судом апеляційної інстанції досліджувались матеріали цивільної справи №2-1641/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним вказаного заповіту. Ухвалою суду від 31 жовтня 2012 року у даній справі також призначено судову почеркознавчу експертизу. Згідно з висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Житомирській області від 5 вересня 2013 року №1/855 підпис, розташований в графі Підпис заповіту від 18 грудня 2008 року від імені ОСОБА_4, виконаний ОСОБА_4.

В якості вільних зразків підпису спадкодавця експерту надані ті ж документи, що й при призначенні експертизи, висновок у якій складений 29 лютого 2016 року. При цьому, журнал судового засідання містить інформацію про те, що представник відповідача ОСОБА_1 не заперечував проти надання вказаних документів експерту в якості порівняльного матеріалу та не ставив під сумнів достовірність підписів спадкодавця на цих документах.

В подальшому ухвалою суду від 13 листопада 2013 року позов ОСОБА_3 у справі №2-1641/12 залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги висновок експерта від 29 лютого 2016 року №23/тдд, оскільки експертне дослідження проведене в межах даної справи та відповідно до вимог законодавства. Експерту наданий оригінал спірного заповіту та достатню кількість вільних зразків підпису ОСОБА_4 Клопотань про надання додаткових матеріалів і зразків експертом не заявлено, повідомлення про неможливість проведення експертизи суду не направлялось.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, представник відповідача надав суду примірник спірного заповіту, який, з його слів, був виданий спадкодавцеві при його посвідченні секретарем селищної ради та на даний час зберігається у відповідача. Зазначений примірник містить чисельні виправлення та дописки у посвідчувальному написі, які відсутні в оригіналі заповіту, наданому на запит суду Новогуйвинською селищною радою. Окрім того, примірники мають відмінності щодо місця розташування підпису посадової особи, яка посвідчила заповіт, а також години, о котрій він був посвідчений.

В матеріалах спадкової справи оригінал заповіту відсутній, натомість міститься його ксерокопія, яка також має відмінності з оригіналом, що зберігався у селищній раді, а також примірником заповіту, наданим представником відповідача.

Відповідно до вимог п.1.2 розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року №3306, заповіти подаються посадовій особі органу місцевого самоврядування не менше ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справах органу місцевого самоврядування.

За правилами підпункту 5.17 пункту 5 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, після видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом поданий спадкоємцями оригінал або дублікат заповіту (протокол про оголошення секретного заповіту) залишається у спадковій справі.

Оскільки примірники заповіту мають однакову юридичну силу, на експертне дослідження був наданий оригінал спірного заповіту, який зберігався у Новогуйвинській селищній раді

Посилання представника відповідача на ту обставину, що даний оригінал виготовлений посадовими особами селищної ради після смерті спадкодавця, не підтверджений належними доказами та грунтується на припущеннях, а відсутність оригіналу заповіту у спадковій справі позбавила суд можливості направити експерту на дослідження обидва примірники заповіту.

Як пояснив представник ОСОБА_2 в судовому засіданні, виправлення та дописки у примірнику заповіту, який був виданий спадкодавцеві, здійснені відповідачем та в подальшому завірені посадовою особою селищної ради, про що свідчить печатка. Проте, наявність вказаних виправлень і дописок, які не застережені в оригіналі, що зберігався у селищній раді, ставить під сумнів достовірність даного документа.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 209,303, 307, 308,313,314,315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: