Ухвала суду № 58546557, 22.06.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/659/16-к Головуючий у І інстанції Криворученко Д. П Провадження № 11-кп/795/648/2016 Категорія - ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач Лазоренко М. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів Мельниченка Ю.В., Баглая І.П.

секретаря судового засідання Саповець Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015270000000461 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працюючого директором ТОВ «МКМ ВЕЛЕС», проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2016 року

за участю прокурора Деркач Г.І.

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника потерпілої ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_6

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 визначено рахувати з часу його фактичного затримання.

Цивільний позов прокурора до ОСОБА_2 задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_2 на користь КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня» 21330,51 грн. у відшкодування витрат по стаціонарному лікуванню потерпілої ОСОБА_4

Цивільний позов ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 150000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди та 52296,23 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_3 по 50000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.

Речові докази вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

Як встановлено судом першої інстанції, 21.11.2015 року, близько 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_2 керував автомобілем НОМЕР_1 та рухався по автодорозі «Південний підїзд до м. Чернігова з автодороги М-01 Київ - Чернігів ОСОБА_7» з боку м. Києва у напрямку м. Чернігова.

Рухаючись у вказаному напрямку, на 5 км вищевказаної автодороги, ОСОБА_2 проявив неуважність, не правильно оцінив дорожню ситуацію, перед початком обгону не переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, та після обгону він зможе, не створюючи перешкоди транспортному засобу, якого він обганяє, повернутися на займану смугу, розпочав виконання маневр обгону автобуса марки «БАЗ А 079.23» р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, який рухався у попутному напрямку. Під час виконання обгону, на смузі зустрічного руху ОСОБА_2 виявив автомобіль НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3, який рухався по зустрічній смузі руху у бік м. Києва. Під час спроби повернення на свою смугу руху, ОСОБА_2 не дотримався безпечного бокового інтервалу, у наслідок чого його автомобіль зіткнувся з лівою боковою частиною автобуса «БАЗ А 079.23» р.н. НОМЕР_2, після чого зіткнувся з зустрічним автомобілем НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3, чим порушив вимоги п.2.3 «б», де вказано, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, п.14.2 «в» де зазначено, що перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, п.14.2 «г», згідно якого, після обгону зможе, не створюючи перешкоди транспортному засобу, якого він обганяє, повернутися на займану смугу, та п.13.3 у якому зазначено, що під час обгону, випередження, обїзду перешкоди чи зустрічного розїзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля НОМЕР_3, ОСОБА_3, згідно висновку судово-медичної експертизи №966 від 23.12.2015 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми: внутрішньочерепна травма з субурахноідальними крововиливами, закрита травма грудної клітки та живота - перелом грудини, множинні переломи ребер по кількох анатомічних лініях з розривами пристінкової та вісцеральної плеври, розривами легень; розрив серця, діафрагми, множинні розриви печінки, переломи лівого плеча, кісток обох гомілок, садна та синці тулуба, кінцівок, голови. Весь наведений комплекс тілесних ушкоджень утворився від дії тупих предметів 21.11.2015 р., міг утворитись під час дорожньо-транспортної пригоди, в тому числі при перебуванні потерпілого на місці водія, та має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, має прямий причинний звязок з настанням смерті. Безпосередньою причиною смерті є розміжчення органів грудної клітки та живота з руйнування анатомічної структури серця, печінки.

Пасажир даного автомобіля ОСОБА_4 згідно висновку судово-медичної експертизи №45 від 25.01.2016 року отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому акроміального кінця правої ключиці зі зміщенням уламків, закритого перелому лівої плечової кістки в середній третині зі зміщенням уламків, закритого полісегментарного перелому обох кісток лівого передпліччя в середній третині зі зміщенням уламків; закритої травми грудної клітки з переломом 5-го ребра справа по аксилярній лінії та 7,8 ребер зліва по задній аксилярній лінії; закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, забійною раною в лобній області зліва, рваною раною верхньої повіки лівого ока; рваної рани правої кисті, котрі виникли від дії тупих твердих предметів або при ударі об такі ж і по давності утворення, можуть відповідати даті 21.11.15 р. та умовам ДТП. Весь описаний вище комплекс тілесних ушкоджень, в сукупності, за ознакою тривалості розладу здоровя на строк більше ніж 21 діб, відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості.

Не погоджуючись з рішенням суду обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, не заперечуючи проти правильного встановлення фактичних обставин у кримінальному провадженні та кваліфікації його дій, просить вирок змінити та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням певних обовязків, передбачених ст. 76 КК України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що вину визнає, вчинений злочин є необережним, перед керуванням транспортним засобом спиртні напої не вживав, характеризується позитивно, відсутні обставини, що обтяжують покарання, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, працевлаштований, являється інвалідом 3 групи, має на утриманні неповнолітню дитину, передумовою дорожньо-транспортної пригоди, в деякій мірі, були несприятливі погодні умови. Також судом не враховано як помякшуючу обставину активне сприяння розкриттю злочину. Щодо відшкодування шкоди потерпілим, то не заперечує проти відшкодування заподіяної шкоди. Крім того, транспортний засіб, яким він керував, застраховано, і при зверненні потерпілих до страхової компанії, буде проведено виплату страхової суми. На думку апелянта, вказані обставини є підставою для призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які просили апеляційну скаргу задовольнити та призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, потерпілих та прокурора, які просили апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив фактичні обставини кримінального провадження, викладені у вироку суду. Зазначив, що у скоєному щиро кається та просить помякшити покарання.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, які учасниками судового провадження не оскаржуються, тому в цій частині вирок не перевіряється.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд, у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставину, що помякшує покарання, - щире каяття, відсутність обставин, що його обтяжують, особу винного, його вік, сімейний стан, освіту, стан здоровя, має 3 групу інвалідності, позитивні характеристики за місцем проживання і роботи, конкретні обставини кримінального провадження, невідворотні наслідки що настали від злочину, також те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, працює та обґрунтовано дійшов висновку про призначення ОСОБА_2 покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, яке є близьким до найнижчої межі, встановленої у санкції інкримінованої частини статті закону, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Своє рішення щодо виду та розміру покарання суд належно мотивував, воно відповідає вимогам закону щодо мети покарання. Колегія суддів погоджується з таким рішенням і не вбачає підстав для помякшення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, в тому числі із застосуванням ст. 75 КК України, враховуючи при цьому обставини та наслідки кримінального правопорушення, позицію потерпілих.

Твердження апелянта про наявність такої помякшуючої покарання обставини, як активне сприяння розкриттю злочину, на думку колегії суддів, є безпідставним, оскільки матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що своїми діями обвинувачений ОСОБА_2 надавав активну допомогу правоохоронним органам та правосуддю у розкритті злочину.

Всі інші обставини, на які посилається обвинувачений ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, враховані при призначенні покарання останньому, тому твердження апелянта про неврахування судом першої інстанції таких обставин не заслуговують на увагу. Крім того, на думку колегії суддів, вказані обставини, зокрема саме бажання відшкодувати завдану шкоду потерпілим, не впливають на розмір призначеного судом першої інстанції покарання та не є підставами для звільнення обвинуваченого від призначеного покарання з випробування, із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну судового рішення, у кримінальному провадженні не вбачається, тому вирок суду є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 404, 419 Кримінального процесуального кодексу України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2016 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_9 ОСОБА_10